Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Абсолютизм у Росії в другій половині XVIII століття. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Абсолютизм у Росії в другій половині XVIII століття. Реферат

Освічений абсолютизм за правління Катерини ІІ. "Наказ". "Покладена комісія" 1767 р.

Освічений абсолютизм за правління Катерини ІІ

Вступивши на престол, Катерина II зіштовхнулася з прагненням дворянської знаті обмежити царську владу на свою користь. Саме із цією метою видний дипломат М. І. Панін виступив із проектом створення постійної імператорської ради. У проекті Паніна Катерина II і дворянство, яке оточувало імператрицю, побачили спробу поставити у влади нових верховників з багатих і впливових аристократичних родин. Проект Паніна був відхилений.

Проте "самодержавці всеросійські" мали потребу в постійно діючій раді, яка складалася із близьких їм людей. Уже в часи Єлизавети Петрівни була заснована Конференція при найвищому дворі, у компетенцію якої входили іноземні справи й деякі військові питання. Петро III ліквідував Конференцію, але все-таки через якийсь час змушений був створити Раду при найвищому дворі, яка, так само як і Конференція, відала військовими справами. Катерина II в 1768 році теж організувала Імператорську раду як дорадчий орган при імператриці для обговорення найважливіших законів і державних заходів. У зв'язку зі створенням Імператорської ради значення Сенату впало.

Свою внутрішню політику Катерина II здійснювала безпосередньо через генерал-прокурора, президентів колегій і генерал-губернаторів. Ріст впливу Імператорської ради і одночасне применшення ролі Сенату були двома сторонами процесу зміцнення абсолютизму, розвитку бюрократії і посилення централізації державного апарату, розпочатого Петром I.

Ще одним продовженням реформ Петра можна вважати секуляризацію церковних земель. Відповідно до указу 1764 року монастирські землі із селянами передавалися у ведення спеціальної Колегії економії. Колишні монастирські селяни були названі тому економічними, а їхнє правове положення стало приблизно таким же, як положення чорносошних, тобто державних селян. Всі податі відтепер повинні були платитися державі.

Іншим слідством секуляризації стала зміна положення російської православної церкви. Церква стала повністю залежною від держави, тепер навіть із економічної точки зору.

Таким чином, головне завдання, свого царювання, Катерина II бачила в зміцненні свого положення "матері батьківщини", згладжуванні соціальних протиріч, попередженні антифеодальних виступів, обумовлених загостренням класової боротьби. Вона й визначила основні напрямки внутрішньої політики в умовах глибоких соціальних протиріч розкладання феодально-кріпосницької системи.

Її змістом, з одного боку, було маневрування за допомогою обіцянок, підготовки і проведення деяких реформ, використання популярних ідей французьких просвітників того часу - Вольтера, Дідро, Монтеск'є, створення видимості єдності мислителів і монархів - "союзу філософів і государів", а з іншого боку - різке посилення кріпосного гніта і розширення дворянських привілеїв. Сукупність елементів цієї політики одержала назву "освіченого абсолютизму".

Світанок "освіченого абсолютизму" у Росії відноситься до 60-х років XVIII століття. Незважаючи на ліберальні фрази і демагогічні прийоми самодержавців, соціальна природа самодержавства при "освіченому абсолютизмі" залишалася дворянською. Як і у багатьох країнах тієї пори з Австрії, Пруссії і інших - "освічений абсолютизм" у Росії був особливою формою політики самодержавства, характерною рисою якої було деяке пристосування політики дворянської держави до вимог капіталізму, що розвивається.

"Освічений абсолютизм" був породжений також загостренням соціальних протиріч і у першу чергу боротьбою селян. Суть політики "освіченого абсолютизму" містилась не тільки в придушенні селянських рухів, але почасти в прагненні попередити їхнє виникнення. "Освічений абсолютизм" проводив також заходи, що мали метою зберегти і розширити привілеї дворянства, допомогти йому пристосуватися до капіталістичних відносин.

Другий період правління Катерини II характеризується тим, що відкидається показний лібералізм і просвітницькі ідеї, переслідуються російські просвітники, проголошуються практично безмежні дворянські привілеї, ще більше зростає кріпацький гніт. Процес поглиблення соціально - економічних протиріч і розкладання феодально-кріпосницької системи продовжує розвиватися. Тому посилення реакційного курсу, особливо у зв'язку з Великою французькою революцією, становить зміст внутрішньої політики цього періоду правління Катерини II.

У такий спосіб історію Російської абсолютистської держави другої половини XVIII століття можна розділити на два періоди:

  • 1 - до селянської війни 1773 - 1775 років; цей період прийнято називати періодом "освіченого абсолютизму",
  • 2 період - відкритої дворянської реакції, що особливо підсилилася з 1789 - 1790 років у зв'язку з революцією у Франції.

"Наказ". "Покладена комісія" 1767 р.

Одним з найбільш яскравих проявів "освіченого абсолютизму" у царювання Катерини II було скликання Комісії зі складання нового укладення. Цю міру уряд пояснював необхідністю кодифікації знаків, тому що "Соборне укладення" 1649 року, до цього часу зовсім застаріло.

У своїй діяльності Комісія повинна була керуватися спеціальною інструкцією - "Наказом", написаним Катериною II. Цей "Наказ" буяв модними ліберальними фразами, запозиченими із творів західноєвропейських просвітників, обґрунтовував необхідність збереження абсолютизму, станів і кріпосництва. При його складанні, Катерина, по власному визнанню, "обібрала" Монтеск'є, який розробляв ідею поділу влади в державі, і інших його послідовників. Її політика освіченого абсолютизму припускала правління "мудреця на троні". "Наказ" - компіляція, складена по декількох добутках просвітницького напрямку того періоду. Головні з них - книги Монтеск'є "Про дух законів" і роботи італійського криміналіста Беккарія "Про злочини й покарання". Книгу Монтеск'є Катерина називала молитовником государів, які мають здоровий глузд.

"Наказ" складався із двадцяти глав, до яких потім були додані ще дві. Глави розділені на 655 статей, з яких 294 були запозичені в Монтеск'є. "Наказ" починався з міркування про характер законів, які повинні враховувати історичні особливості народу. Особливістю російського народу є приналежність до європейських народів. Росії необхідно самодержавне правління, через просторість земель Імперії і розмаїтості її частин. Ціль абсолютистського правління не те, "щоб у людей відняти природну їхню вільність, але щоб дії їх направити до одержання найбільшого від всіх добра". Тобто мета абсолютизму - благо всіх підданих. Самодержець опирається у своєму правлінні на закони, за дотриманням яких стежить Сенат.

Вибори депутатів Комісії носили станово-обмежений характер і забезпечували повну перевагу дворян. Дворяни (поміщики) вибирали депутата від кожного повіту, городяни вибирали одного депутата від кожного міста, крім того, до складу Комісії входило по одному депутаті від Синоду, Сенату, від кожної колегії.

Покладена комісія почала засідання в Грановитій палаті московського Кремля влітку 1767 року. Після читання наказів Комісія приступилася до обговорення прав "шляхетних", тобто дворян, потім прав міського населення. Розширення як дворянських, так і купецьких привілеїв означало обмеження самого численного класу безпосередніх виробників – селянства. Тому селянське питання, хоча його і не включили до порядку денного роботи Комісії, було центральним. Поміщики скаржилися на масову втечу і "неслухняність" селян і вимагали вживання відповідних заходів. Але дехто із дворянських депутатів, наприклад депутат Коробьїн Г. С. виступав із критикою жорстокості кріпосницької системи. Він заявив, що причиною втечі селян "по більшій частині є поміщики, що обтяжують толь своїм правлінням". Коробьїн вважав за необхідне точно визначити розмір селянських повинностей на користь поміщика і надати селянам право мати нерухому власність. Але навіть ці помірні пропозиції, що лише зм'якшували, а не знищували кріпацький гніт, зустріли саму рішучу відсіч із боку переважної більшості дворянських депутатів.

Дворянство вимагало виключного права володіння селянами, землями і надрами, монополії промислової діяльності, домагалося створення своєї станової політичної організації з передачею в її руки місцевої адміністрації. Зростаюче значення купецтва в економічному й політичному житті країни позначалося в наполегливих вимогах депутатів від міст не тільки закріпити старі права купецтва, але розширити їх, створити умови для росту промисловості торгівлі, захистити купців від конкуренції торгуючих дворян і селян. Більше того, купецтво домагалося права володіти кріпаками.

За даними Ключевського В. О., Комісія працювала півтора року, провела 203 засідання, обмежилася обговоренням селянського питання і законодавства, була розпущена і у повному складі більше не збиралася.

У такий спосіб Катерина II одержала інформацію, яка її цікавила, зуміла, деякою мірою, відволікти і ввести в оману суспільну думку, виставити себе "освіченою" монархинею і більше не мала потреби в "послугах" Комісії. Під приводом російсько-турецької війни, яка почалася, наприкінці 1768 року робота Комісії була перервана, а про поновлення її роботи в умовах Селянської війни, що почалася, не могло бути й мови.

Отже, "Наказ" Катерини, як і багато інших її указів свідчили про її прагнення до реформування сформованої системи в державі. Багато в чому на неї вплинули ідеї Просвітників. Однак при різкій зміні внутрішньополітичного курсу країни, Катерина боялася втратити владу, тому що головною її опорою усе ще залишалося дворянство, а головним його привілеєм - володіння селянами й землею. Спроба Катерини створити третій стан ні до чого не привела. У той же час імператриця намагалася підсилити свою державу шляхом централізації і кріпосного права. Вважається, що каменем спотикання "Наказу" Катерини II, стало питання про кріпосне право, яке імператриця вважала "економічно невигідним і негуманним". Однак, те що найближче оточення не розділяло ідей імператриці, говорить про реакційність і відсталість поглядів суспільства того часу. Через те, що Катерина не могла піти кардинально проти бажання своїх підданих, не боячись втратити владу (наприклад, шляхом перевороту), то й подальші її дії не були настільки ефективні, як вона про те мріяла, і багато її указів прямо суперечили поглядам, які вона декларувала.

З розпуском Покладеної комісії закінчився перший етап єкатерининських реформ, характерною рисою якого було прагнення імператриці здійснити перетворення. З огляду на бажання різних соціальних груп, однак стало зрозуміло, що широкі маси настроєні консервативно і тому радикальні реформи неможливі. Але цей етап реформ дав Катерині реальну картину суспільних поглядів і можливість розробляти нову тактику подальших перетворень із урахуванням цих поглядів.

Отже, суть політики "освіченого абсолютизму" полягала не тільки в придушенні селянських рухів, але почасти, у прагненні попередити їх виникнення. Уряд виходив з того, що насильницькими формами придушення протесту народних мас не завжди досягається міцне заспокоєння. Він рахував тому необхідним зробити селянам деякі поступки. До них відносяться припинення приписки державних селян до заводів, передача монастирських селян у ведення Колегії економії (1764 рік) і т. п. Ці заходи не зачіпали єства феодально-кріпосницької системи. Саме в царювання "освіченої" монархині Катерини II деспотизм і насильство прикривалися лицемірно фразою: "усе влаштовувати до блага всіх взагалі і усякого особливо", досягли небувалого розквіту. У переписці із французькими просвітниками - Вольтером, Дідро, Даламбером, Катерина виставляла себе противницею кріпосного права, прихильницею правосуддя і, у той же час, підписувала укази, що надавали поміщикам право засилати селян у Сибір, відновила діяльність установ політичного розшуку, які проводили жорстоку розправу над усіма, хто виступав на захист пригноблених. В. О. Ключевський, підбиваючи підсумок періоду правління Катерини II відзначив: "…До кінця царювання Катерини Росія, безсумнівно, стала набагато більше закріпаченою, ніж була колись".

Отже, до кінця XVIII століття в Росії остаточно відбулося оформлення і посилення абсолютної монархії. Влада монарха - необмежена, розвинений сильний бюрократичний апарат, церква підлегла державі, оплотом абсолютизму є дворянство. Розвиток абсолютизму відбувається на кріпосницькій основі, ознаки розкладання якої в Росії вже були на лице. Панування кріпосницької системи, панування реакційного дворянства підсилювало відставання Росії від передових європейських країн.

Література

  1. Абсолютизм в России (XVII – XVIII). Сб. статей. — М., 1964;
  2. Аврех А. Я. Русский абсолютизм и его роль в утверждении капитализма в России // История СССР. — 1968. —№2. — С. 82–104;
  3. Анисимов Е. В. Время петровских реформ. — Л.: Лениздат, 1989.
  4. Анисимов Е. В. Россия в середине XVIII века: Борьба за наследие Петра. -М.: Мысль, 1986.
  5. Бобылёв В. С. Внешняя политика России эпохи Петра I. — М.: УДН, 1990;
  6. Брикнер А. Г. История Екатерины II. — М., 1991;
  7. Павленко Н. И. Петр I и его время. — М., 1989. — С. 118;
  8. Рахматуллин М. А. К дискуссии об абсолютизме в России // История СССР. — 1972. — № 4;
  9. Романов Д. А. Реформа государственного аппарата России (конец XVII-начало XVIII века). – М.: Когито-Центр, 2001. — 24 с.;
  10. Савицкий В. Д. Три века российского самовластия: Сомнения, недоумения, коррективы. – СПб.: Алетейя, 2004. — 655 с.;
  11. Сорокин Ю. А. Российский абсолютизм в последний трети XVIII в. — Омск: ОмГУ, 1999. – 320 с.;
  12. Степашенко Л. А., Софроненко К. А. Государственный строй в России в
  13. первой четверти XVIII века. – М.: Наука, 1973;
  14. Теория государства и права / Под ред. В. М. Корельского, В. Д. Перевалова. — М., 1997;
  15. Шапиро А. Л. Об абсолютизме в России // История СССР. — 1968. — №5. — С. 69–82;
  16. Яковлев А. Александр II и его эпоха // Знание-сила. —1992. — № 4.


21.12.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!