Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Огляд концепції природознавства Древнього Єгипту. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Огляд концепції природознавства Древнього Єгипту. Реферат

Розглянемо періодизацію Давнього Єгипту, щоб краще зрозуміти вплив сторонніх чинників на науку

Раннє царство (3120 – 2649 до н. е.). Цей період охоплював час правління перших двох династій. Розвиток іригаційного господарства, вдосконалення кам'яних і мідних знарядь, поява гончарного кола, розширення торгівлі. В цей час формувалися державний апарат і прошарок чиновників-писарів, що обслуговував його: виділилися адміністративні округи – номи на чолі з монархами, систематично робилися грабіжницькі походи.

Древнє царство (2649 – 2150 до н. е.) почалося із панування першого царя III династії Джосері. У цей період продовжували розвиватися сільське господарство, ремесло, торгівля і будівництво. Разом з общинним з'явилося приватне землеволодіння. Зміцнився бюрократичний апарат, очолюваний верховним сановником, – тчати (візирем). Могутність фараона, який був також верховним жерцем і вважався за верховного власника землі і підданих, досягла апогею, древня номова знать стала на місце придворній. З'явилося постійне військо, укомплектоване общинниками і частково іноземцями (жителями Куша). Ідея необмеженої влади фараонів, що обожнюють, втілилася в споруді грандіозних гробниць – пірамід (Джосера, Снофру, Хеопса, Хефрена, Мікеріна). При їх будівництві широко використовувалася праця рабів і селян. До кінця періоду Древнього царства поступово посилилася місцева знать, яка виступила проти тієї, що обтяжувала її центральній владі.

Перший розпад відносять до 2150 – 2050 рр. до н. е. Єгипет розпався на тих, що ворогували між собою і дрібних держав. Занепад іригаційної системи і сільського господарства. Розвиток ремесла і торгівлі обумовлював зростання міст, зацікавлених в єдності країни, що служило передумовою для її нового об'єднання і відновлення іригаційного господарства. При Ментухотепе I країну знов було об'єднано під гегемонією Фів, які стали столицею Єгипту.

Середнє царство (бл. 2050 – 1783 рр. до н. е.) XII династії, при якій проводилися крупні іригаційні роботи у Файюмськом оазисі. З'явилися бронзові вироби. Розширився обмін з Сирією, Критом, на півдні – з Пунтом. При перших фараонах XII династії міжусобні війни ще продовжувалися. Лише при Аменемхете III (2-а пол. 19 ст. до н. е.), що подавив війну, зміцнилася централізована влада (столицею Єгипту став р. Іттауї). Проте посилення майнової нерівності викликало повстання бідноти, яке привело до нового розпаду країни.

Другий розпад Єгипту (1715 - 1554 рр. до н. е.). До Єгипту вторглися з північного сходу племена гиксосів. Яхмос I (Амасис) вигнав гиксосів з Єгипту.

Нове царство (1552 – 1070 рр. до н. е.). Почала широко застосовуватися бронза, з'явилися перші вироби із заліза, удосконалювалися техніка обробки металу, конструкція ткацького верстата і плуга, набули поширення колісні вози, розвивалося склоробне ремесло. З скорених і сусідніх країн як дань і шляхом обміну доставлялася сировина: срібло, свинець, мідь, ліс з Сирії і Палестини, золото, слонова кість з Куша, пахощі, цінні породи дерев з Пунта.

Збереглися вісті про флот, споряджений царицею Хатшепсут в Пунт.

Небувалих розмірів досягло приватне рабовласництво. Апогей могутності Єгипту був досягнутий при Аменхотепе III (в II половинах 15 ст. до н. е.). Посилення храмів, що отримували від фараонів величезні земельні наділи, рабів, золото і т. д., привело до зіткнення жреців з царською владою. Прагнучи ослабити жреців і номову знать, Аменхотеп IV (Ехнатон), спираючись на дрібних і середніх землевласників, провів релігійну реформу, відмінивши культ старих богів, і ввів культ єдиного бога сонця – Атона. Боротьба між фараоном і жрецями ослабила Єгипет, в 1-ій половині 14 ст. він втратив майже всі північні володіння. Після смерті Ехнатона при фараонах Тутанхамоне і Хоремхебе жреці та знать добилися відновлення старої релігії. При Рамзесі XII влада у Фівах фактично перейшла до верховного жерця бога Амона – Херіхору.

Пізній (Лівійсько-сансський і Персидський) період (1070-332 рр. до н. е.) характеризується повсюдним розповсюдженням заліза, широким розвитком грошового звернення і лихварства, розоренням мас трудящих, подальшим розповсюдженням кабального рабства і в той же час спробами заборони поневолення за борги (закони фараона Бокхоріса). Після чергового розпаду Єгипту в 2-ій половині 11 – початку 10 ст. ватажок лівійських військових поселенців Шешонк в середині 10 ст. запанував в Бубастісе і поклав початок XXII династії, фараони якої прагнули об'єднати Єгипет в єдину державу. Зав'язуються тісні торгівельні зв'язки з Грецією та іншими країнами східного Середземномор'я, в Дельті ґрунтується грецька колонія Навкратіс, проривається канал, що сполучав Ніл з Червоним морем. Проте ослаблений Єгипет не міг відобразити армію персидського царя Камбіса і в 525 до н. е. був покірний і включений в Персидську імперію. Близько 404 р. до н. е. Єгипет тимчасово добився незалежності, але в 341 р. до н. е. був знов покорений персами, а в 332 р. До н. е. завойований Олександром Македонським.

Греко-римский період датований 332 р. до н. е. – 395 р. н. е. В Єгипті виникли нові центри ремесла і торгівлі, розширилися торгівельні зв'язки (аж до Аравії і Індії). Важкий податковий гніт і система державних монополій примушували землеробів і ремісників покидати поля і майстерні. Скоротилося виробництво, звузився ринок, настала криза. Завоювання Єгипту римлянами і перетворення його в 30 р. до н. е. в римську провінцію. Після розділення Римської імперії в 395 р. н. е. Єгипет став провінцією Східної Римської імперії (Візантії). У 619 р. персидський цар Хосров II захопив Єгипет. У 639-642 рр. Єгипет був завойований арабами.

Література

  1. Авдиев В. И. История Древнего Востока – М: Государственное издательство политической литературы, 1953.
  2. Бонгард-Левина Г. М. Древние цивилизации – М: Мысль, 1989.
  3. Вейс Г. История культуры народов мира. Древний Египет. Зарождение мировой цивилизации - М, 2005.
  4. Всемирная история под ред. Поляка, Маркова – М: ЮНИТИ, 1997
  5. Древний мир http://ancient. gerodot. ru/topics/data/egypt/index. htm
  6. Египетское письмо http://ru. wikipedia. org/wiki/Египетское_письмо
  7. Египетская система счисления.
  8. http://ru. wikipedia. org/wiki/Египетская_система_счисления
  9. Наука Древнего Египта.
  10. http://egypt-info. ru/about/sience/ancient_sience/mathematics. html
  11. Петровский, Матвеев Египет-сын тысячелетий - Ленинград: Гос. Изд. Детск. Литературы, 1959.
  12. Техника и наука Древнего Египта http://www. proegypt. info/2-2. html
  13. Энциклопедия "Кругосвет" http://www. krugosvet. ru/


05.11.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!