Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Перша світова війна: причини виникнення. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Перша світова війна: причини виникнення. Реферат

У рефераті подано відомості про розробку планів Першої світової війни та створення двох протиборчих блоків

Опубліковані за кордоном й в Україні воєнно-історичні праці, присвячені підготовці світової війни, дозволяють установити процес вироблення генеральними штабами "планів війни" у тому розумінні, що у цей час вкладається в план операцій. План війни в сучасному розумінні представляється програмою діяльності всієї держави на відомий період років для захисту зі зброєю в руках своїх життєвих інтересів і насамперед своєї незалежності.

План війни охоплює всі елементи підготовки до неї, що забезпечують досягнення її цілей шляхом застосування збройних сил, підкріплених всіма економічними й політичними заходами. У такому змісті плану війни не існувало до 1914 р. у жодній державі. Однак у Франції й особливо в Англії підготовка до війни в широкому державному масштабі почата була з моменту утворення вищих органів по обороні країни: у Франції - Вищої ради державної оборони в 1906 р. й в Англії - Імперського комітету оборони в 1911 р. Цими радами був проведений ряд заходів, ідейно підказаних певним планом війни. Щонайкраще розроблений план операцій належав Німеччині й охоплював означення її вихідних воєнних операцій. До економічного плану майбутньої війни в Німеччині приступили лише в 1913 р.

Початок стратегічної підготовки війни 1914-1918 р. може бути віднесене до 1871 р. Уже у квітні 1871 р. фельдмаршал Мольтке у своєму черговому мемуарі писав, що "найнебезпечнішим випробуванням для існування молодої Німецької імперії була б одночасна війна її з Росією й Францією, і тому що можливість такої комбінації не може бути виключена, те варто завчасно взяти до уваги засобу для оборони в таких умовах. Із цього моменту й аж до 1914 р., протягом 44 років, у Великому генеральному штабі в Берліні велася розробка плану війни на два фронти, в остаточному підсумку ясно встановив основну ідею операції проти Франції й Росії, чіткий розподіл всіх німецьких сил і характер первісних воєнних дій.

З підписанням у жовтні 1879 р. союзу з Австро-Угорщиною начальник німецького Генерального штабу встановлював роль австро-угорських збройних сил при спільній боротьбі обох союзників проти Франції й Росії. Із приєднанням Італії до Центрального союзу в 1882 р. у Берліні враховувалося використання італійських сил для військових цілей Троїстого союзу, але участі італійської армії ніколи не надавалося першорядного значення внаслідок хиткості військово-політичних зв'язків між Італією й Австро-Угорщиною.

Зате економічне поневолення Туреччини, особливо після прибуття в Константинополь німецької місії Лимана фон Зандерса, робило її слухняним знаряддям у руках Німеччини, а положення речей на Балканському півострові робило для німецької дипломатії небезпідставним розрахунок на можливість залучення на свою сторону Румунії й Болгарії й об'єднання, таким чином, в один суцільний фронт всієї середньої Європи від Північного до Середземного моря.

Два докори щодо стратегічної підготовки до війни звичайно ставляться Союзу центральних держав: відсутність писаної військової конвенції між ними, що жорстко визначала б взаємні оперативні зобов'язання контрагентів союзу, і умовчання про об'єднане керівництво союзними силами, особливо через територіальну нерозділеність держав союзу, що давала право вважати їхню територію єдиним театром війни. Однак перший докір почасти відкидається на підставі статті 1 союзного договору між Німеччиною й Австро-Угорщиною, по якій обидві держави зобов'язувалися допомагати один одному всіма своїми збройними силами при нападі Росії на одну з них. Відсутність більш конкретних оперативних зобов'язань між обома арміями підкреслюється політичними причинами.

Німецький Генеральний штаб не бажав заздалегідь відкривати своїх карт союзникові, військову цінність якого він розцінював невисоко. Потрібно було рахуватися й з формальною участю Італії в союзі. Разом з тим Німеччина побоювалася виявитися на буксирі в австрійської дипломатії, політика якої протягом 35-літнього існування союзу не раз прагнула спровокувати війну заради сепаратних інтересів клаптевої імперії. Політика заважала також установленню єдиного верховного командування. Два начальника генеральних штабів постійним особистим спілкуванням усували огріхи в документі, що міг шкідливо відбитися на свободі дій обох армій в обстановці дійсної війни.

Питання про єдине союзне командування, як свідчить досвід всіх коаліційних війн, у тому числі й світовий, не може бути дозволений добровільно, тому що торкається основних прав верховної влади кожної держави, що беруть участь у союзі. Єдине союзне головнокомандування до кінця світової війни формально було досягнуто на обох сторонах, але власне кажучи воно залишалося тільки делікатним компромісом, що опирався лише на добровільну згоду союзних урядів.

На іншій стороні, у французів й у росіян, справа із планом війни формально обстояло краще, але по ясності керівної ідеї, по сміливості її проведення в життя й по чіткості союзницької взаємодії їхній план значно уступало німецькому. Якщо можна минути більш-менш випадкові епізоди франко-російського зближення в 1875 й в 1878 р., то виникнення Союзу Центральних держав треба вважати остаточним поштовхом, що спонукав французькі й російські уряди одночасно піти назустріч один одному для виступу, на противагу Центральному союзу, у серпні 1891 р. союзного договору, а через рік - військової конвенції, підписаної, за уповноваженням урядів, генералами Буадефром й Обручевим і остаточно ратифікованої в січні 1894 р.

Два уряди зобов'язувалися у випадку нападу на одну з їхніх держав виступити всіма силами проти ворога, причому статтею 3 конвенції визначалося виставляння проти Німеччини з боку Франції 1 300 000 чоловік, а з боку Росії - від 700 000 до 800 000 чоловік з метою змусити Німеччину вести боротьбу одночасно на сході й на заході. По статті 4 генеральні штаби обох держав повинні були перебувати в постійні між собою зносинах для практичного здійснення зазначеного вище зобов'язання.

Під час останньої наради обох начальників генеральних штабів (1913 р.) Жоффр особливим протоколом змінив у конвенції цифру сил, що виставляють Францією, до 1 500 000 чоловік, із вказівкою строку їхньої мобілізації на 10-й день і початку наступу на 11-й день, замість чого Жилинський (начальник російського Генерального штабу) заявив про виставляння більшої частини з обіцяних 800 000 чоловік до 15-му дня на німецькому кордоні й про негайний їх наступ на територію Німеччини. На підставі періодично доповнювали військову конвенцію протоколів нарад французький Генеральний штаб впливав на російське залізничне будівництво, причому уряд Франції охоче надавав грошові капітали для розвитку в бажаному для Франції змісті російської залізничної мережі.

Отже, на одній стороні задовго до війни існувала писана військова конвенція й на додаток до неї періодичні наради начальників генеральних штабів, що закріплювалися протоколами. На іншій стороні не було конвенції й зафіксованих на папері стратегічних постанов. Переваги виявилися на останній стороні, тому що саме російський план операцій, скований формальними вимогами конвенції, викликав, як буде видно далі, непоправні помилки у вихідних операціях російської армії.

На додаток до військової конвенції в 1912 р. була укладена в Парижі франко-російська морська конвенція, яка установлювала розподіл завдань обох союзних флотів і забезпечення ними.

Що стосується Англії, то участь її у військовому виступі згоди не було, по принципах британської політики, оформлено попередніми зобов'язаннями й обмежувалося в останні роки перед війною офіціозними нарадами начальників французьких, британських і бельгійського генеральних штабів.

Ще менш точно були координовані стратегічні наміри морських сил держав Антанти. Серед них пануючу роль безперечно займав найсильніший флот Англії. В 1912 р. британський і французький уряди підписали два секретних документи. Один стосувався розподілу морських сил обох держав: французький флот у випадку війни зосереджував у Середземне море, а охорона Ла-Маншу й Атлантичного узбережжя Франції покладала на британський флот. Іншою письмовою угодою два уряди зобов'язувалися при неминучості європейської війни підписати військову й морську конвенції, заздалегідь вироблені французькими й англійським генеральними штабами.

Простіше говорячи, з наближенням війни автоматично набували чинності зазначені конвенції, як це й відбулося в дійсності в серпні 1914 р. Напередодні самої війни, у травні й червні 1914 р., всі три уряди Антанти мали намір укласти загальну військово-морську конвенцію щодо розподілу союзних флотів й оперативних завдань, що випливають із нього. Через існуючого вже по цьому питанню угоди між Францією й Англією залишалося те ж питання врегулювати між Англією й Росією. Переговори між обома урядами про підписання морської конвенції були перервані війною, що наступила.

Література

1. Брюханов В. А. Заговор против мира. Кто развязал Первую мировую войну. – 2005. – 653 с.

2. Вержховский Д. В. Первая мировая война 1914 – 1918 рр. – М., 1954. – 116 с.

3. Всемирная история: В 24 т., Т. 19. Первая мировая война – 2002. – 512 с.

4. Звавич. А. И. Обострения противоречий между империалистическими державами накануне первой мировой войны. – М., 1962. – 144 с.

5. История первой мировой войны. 1914 – 1918. В 2-х т. Под ред. Ростунова. Т. 1 – М., 1975. – 446 с.

6. Киган Д. Первая мировая война. – 2002. – 576 с.

7. Уткин А. И. Первая мировая война. – 2001. – 592 с.

8. Перша світова війна // Батьківщина. - 1993. - № 8-9. – С. 8 – 24.


05.11.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!