Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Святослав князь-витязь Київської Русі. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Святослав князь-витязь Київської Русі. Реферат

Для князя Святослава були характерні постановка крупних політичних цілей; послідовність в рішенні стратегічних задач; прагнення постійно діяти наступально, що дозволяло йому захоплювати утримувати в своїх руках стратегічну ініціативу

Десяте сторіччя в російській історії академік Б. А. Рибаков назвав "билинним часом". Східно - слов'янські племена об'єдналися в могутню державу (Київську Русь), яка у впертій боротьбі з зовнішніми ворогами відстояло свою незалежність і забезпечило староруській народності умови для самостійного історичного розвитку.

А ворогів у молодої Староруської держави було багато, і вороги були небезпечні: візантійські імператори, що прагнули підпорядкувати все Причорномор'я, авари хазари, печеніги, потім половці. Самовідданою і тривалою була ця боротьба, в неї були залучені широкі народні маси. У билинному епосі, в "заставах багатирських" на краю Дикого Поля, неважко побачити відгомони цієї титанічної боротьби: народ зберіг пам'ять і прославив своїх героїчних захисників.

"Билинний час" історії висунув крупні фігури полководців і державних діячів, які очолили загальнонародну боротьбу із зовнішніми ворогами. Це і Олег, що звитяжно ходив на турі через Російське море до Царьграду (Константинополю), і великий київський князь Володимир, який, по словам літописця, "нача ставити городи" по прикордонних річках, зібрав в них воїнів зі всіх кінців землі і зупинив натиск печенігів, і Володимир Мономах, що прославився своїми походами на половців.

Але особливе місце займає князь-витязь Святослав, з ім'ям якого зв'язані і розгром Хазарського каганату, і перемоги над відомими візантійськими полководцями. Його військова діяльність залишила помітний слід в історію військового мистецтва.

Для князя Святослава були характерні постановка крупних політичних цілей; послідовність в рішенні стратегічних задач; прагнення постійно діяти наступально, що дозволяло йому захоплювати утримувати в своїх руках стратегічну ініціативу. Святослав завжди прагнув спочатку розгромити військо супротивника. Створений їм суцільний глибокий піхотний лад виявився непереборним для важкої візантійської кінноти. Стрімкість походів князя Святослава вражала сучасників; літописець порівнював його з "пардусом" - гепардом.

942 літа, в щедрий на сонце і грози липень, месяц-сенозорник, місяць-страдник, народився княжич Святослав. З цього літа почав відлічувати дні свого короткого, але яскравого життя великий воїн землі Київської, князь-витязь. Син Великого Князя Київського Ігоря і княгині Ольги.

Роки дитинства Святослава проходили для князя Ігоря і Ольги в невпинних працях і турботах. Після невдалого царьградского походу розладналися звичні відносини з Візантією. Купці терпіли там усілякі утиски і образи, гірко скаржилися на греків, і мало знаходилося охочих знову їхати в Царьград. На княжому дворі і в селах скопилися нерозпродані запаси меду, воску, хутра і інших товарів, які раніше без зволікання поглинав ненаситний царьградський ринок.

Херсонський стратиг під'юджував проти Києва печенізьких князів, і ті частіше стали нападати на прикордонні землі. Кінні дружини відгонили печенігів, але ті з'являлися знову, і набігам їх не видно було кінця. Кожному було ясно що біда йде від греків, що печенізькі шаблі куплені на візантійське золото. Вихід був єдиний: ще раз воювати Царьград.

Годувальником і наставником до Святослава був призначений варяг Асмуд, до одруження князя, друга людина в державі. Саме від нього юний Святослав перейняв відвагу і уміння вести бій вікінгів, відомих бійців того часу.

Княгиня Ольга після загибелі князя Ігоря від рук древлян, що зуміла не тільки зберегти єдність в державі але і обороноздатність, що забезпечила його, так само передала сину свої знання по управлінню і зміцненню держави. Від неї Святослав перейняв поняття про те, що здивувати або налякати ворога- означає перемогти.

Похід князя Святослава нічим не нагадував колишні зухвалі рейди слов’ян за здобиччю і полоненими. Святослав підбирався до меж ворогів поволі, закріплюючи кожен пройдений крок, збираючи союзників. Не молодецьким отаманом кінної дружини, але мудрим і далекоглядним полководцем представ він перед нащадками.

Грізне ім'я князя звучало восени 965 роки на багатьох мовах, його вимовляли то з тривогою і ненавистю, то із захопленням і надією, але ніколи байдуже. Князь Святослав здавався живим втіленням могутньої сили яка рознесла вщент занепалу будівлю Хазарського каганату.

Вожді кочових племен і намісники землеробських областей, стратиги візантійських фем і імператорські сановники, мусульманські візиріі, прославлені полководці арабського халіфату ловили чутки про князя Святослава, підсилали спостерігачів, складали про запас хитромудрі посольські мови, готували каравани з багатими дарами на випадок миру і військо на випадок війни.

Навіть за зовнішньою простотою, якою, з чуток, відрізнявся предводитель слов’ян, підозрювали якийсь особливий, що лякає своєю незрозумілістю, прихований сенс. Ворожили, до якої релігії схиляється князь, бо не може правитель величезної країни задовольнятися нікому не відомими язичницькими ідолами.

Робили багатозначні висновки з милості князя до тмутараканських християн, а потім дивувалися, чому купці-мусульмани теж хвалять Святослава. Здавалося, все узяли на замітку і розклали в зручному для себе порядку великодосвідчені вершителі державних справ, навіть те, що князь Святослав молодий, дуже молодий - в літо хазарського походу йому виповнилося всього двадцять три роки. А це вік, коли відчуття ще володарюють над розумом, коли не хочеться терпляче розплутувати життєві вузли і рука сама тягнеться до меча, щоб одним помахом розрубати їх, коли гаряча голова підказує зухвалі і необачні рішення...

Зустріч князя Святослава з імператором відбулася на березі Дунаю. Опис цієї зустрічі сторіччями кочував по сторінках історичних творів, тому що цей опис, включений в "Історію Лева Діакона" з слів очевидця, було єдиним у своєму роді - тільки з нього нащадки дізналися про справжню зовнішність прославленого князя. Ось воно: "Імператор Циміський в позолоченому озброєнні, на коні, приїхав до берега Дунаю, супроводжуваний великим загоном вершників, блискучих зброєю.

Святослав приплив по річці на скіфській турі і, сидячи за веслом, гріб нарівні з іншими без жодної відмінності. Він був середнього зросту, не дуже високий, не дуже малий; з густими бровами, з блакитними очима, з пласким носом, з голеною бородою і з довгими висячими вусами. Голова у нього була зовсім гола тільки на однієї її стороні висів локон волос, що означає знатність роду; шия товста, плечі широкі і весь стан досить стрункий. Він здавався похмурим і лютим. У одному вусі у нього висіла золота сережка, прикрашена карбункулом а по обох сторонах від нього двома перлинами. Одяг на ньому був простий нічим, окрім чистоти, від інших не відмінний. Поговоривши небагато з імператором про замирення, сидячи на лавці в турі, він відправився назад.

Проводжаючи очима туру князя Святослава, імператор Цимісхий задумливо промовив: - Він не повинен повернутися на Дунай!" Останній похід князя Святослава був направлений на Візантійську імперію, цей похід повинен був забезпечити безпеку меж Київської держави від його останнього великого супротивника. Але оскільки армія імперії в той період часу складалася з добре навчених і повністю відпочилих воїнів, то перемогти її не було можливим виснаженим в походах княжим військам. Святослав усвідомлював це і відправився в бій з єдиною метою - повністю зруйнувати здатність імперської армії здійснити похід на Київські землі.

І це йому вдалося, але відступаючи, його армія вимушена була зайняти на зиму дніпровські острови. Найняті імператором печенізькі князі залишилися чекати князя, що б не дати йому прорватися із залишками дружини в межі Київської держави.

Весною 972 року тура князя Святослава попрямувала до дніпровського гирла. Зовсім близькою здавалася батьківщина - рукою подати. Але найтерплячіший печенізьких князів, підступний і мстивий Курі, не пішов від дніпровських порогів. Коли воїни князя Святослава витягли туру на берег, щоб перенести її на іншу сторону порогу, на них напали печеніги.

Князь Святослав рубався мечем, як простий воїн, і, як всі інші воїни, загинув в битві. Смерть, що обходила стороною в незліченних битвах знайшла нарешті князя-витязя...

Не збереглося кургану над могилою князя Святослава, тільки пам'ять народна, вічна хранителька істинно цінного, дбайливо донесла до нащадків славу князя-витязя, воїна за землю Київську. Навіки залишився він в пам'яті людей молодим і відважним - таким, яким представив його літописець на зорі життя:

Література

  1. Каргалов В. О. "Святослав "К.;2002.
  2. "Kiyev Hystory "DEFENSE LANGUAGE INSTITUTE FOREIGN LANGUAGE CENTER NY.;1971.


12.10.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!