Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Халіфат Аббасидів. Особливості арабського феодалізму. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Халіфат Аббасидів. Особливості арабського феодалізму. Реферат

В результаті громадянської війни до влади прийшла нова династія - Аббасиди - нащадки дядька пророка. У 749 р. Аббасид Абу-ль-Аббас-Саффах був проголошений халіфом. Аббасиди розправились з повсталими, Абу Муслим був страчений

Аббасиди прийшли до влади за підтримки іранської знаті і землевласників. Правляча верхівка набула напівіранського характеру. Столиця була в Багдаді (762 р.), побудована недалеко від сасанідської столиці Кшесифона.

Аббасиди не проводили активної завойовницької політики. Більше того, були втрачені Іспанія, де утвердилась династія Абдар-Рахмана (Омейяда) і ряд областей Магриба, але війни з Візантією продовжувались безперервно. На межі VІІІ - ІХ ст. Візантія змушена була платити данину халіфату.

Розвивались феодальні відносини. У ІХ ст. з'явився новий вид феодального володіння - вакф - землі мусульманських установ - мечетей, шкіл, богаділень, лікарень, духовних осіб. Вакуфні землі не обкладались податком. Деякі власники стали жертвувати свої землі у вакф, обумовлюючи, що частина прибутків буде йти не їм.

Все це вело до зменшення коштів, що надходили у казну. Халіфи стали віддавати збір податків на відкуп. Це вело до грабунків платників податків.

Селяни вважались вільними, але фактично вони не могли залишити землі. Йшло захоплення земель власниками ікта.

Селянська община розкладалась. В Єгипті, Сирії, Палестині, Південному Ірані община стала адміністративним об'єднанням селян, що відповідало за сплату податків.

В халіфаті усе ще було багато рабів, яких використовували в обслузі, у виробництві: в ремеслах, на рудниках, на пасовиськах. Була й работоргівля.

Більшого значення набувала торгівля з Індією, Індонезією, Китаєм, Африкою, хазарами, Руссю. Єдина держава забезпечувала вільне перевезення товарів.

У великих містах зосереджувалися торгівля і ремесла. Найбільше славилися іранські килими, але вироблялись і тканини, ювелірні вироби. З VІІІ ст. у Самарканді виготовляють папір для письма.

Міста у халіфаті не мали самоуправління. Управляли ними чиновники-хакіми, призначені центральною владою. Більшість ремісників залежали від світських чи духовних феодалів.

Халіфат як централізована держава мав таку систему управління: на чолі - халіф із світською та духовною владою. Головний його помічник у світських справах - великий візир, у духовних - кадій (суддя). Суд вівся на основі шаріату. Немусульманське населення судили свої релігійні глави - єпископи, рабини.

Армія халіфату складалася з кількох категорій військ: ополчення арабських племен, найманих військ і т. зв. гулямів. Гулями були рабами з тюрків, слов'ян, африканців, яких з юнацьких років виховували у відповідному дусі. Однак скоро гулями стали силою, що стала диктувати свою волю халіфам.

Аббасиди прийшли до влади на хвилі народного повстання, але не виправдали народних сподівань. Повстання продовжувались. У 751 р. - повстання Шарика в Бухарі, в 755 р. - в р-ні Нішапура і Рейа, у 776 - 778 рр. - грандіозні повстання під проводом Муканни у Мавераннахрі, у 778 - 779 рр. - в Гурані.

Особливо великою була селянська війна 812 - 837 рр. під проводом Бабека, яка почалась в Південному Азербайджані і поширилась потім на Західний Іран аж до Ісфахана і Кермана. Боротьба йшла під гаслом секти хуррамитів, що проповідувала соціальну рівність, рівність прав на землю та інше майно. Їх ідолом була вільна селянська община з колективним землеволодінням. Кілька разів повсталі одержували перемогу над військами халіфату. Лише у 837 р., мобілізувавши величезні сили, і тільки після зради феодалів, які примкнули до повстання, халіфат зміг придушити його.

Ще одне велике повстання - зінджів. Повсталі 14 років (869 - 883) утримували в своїх руках великий район Південного Ірану і Хузістана. Вони взяли приступом місто і порт Басру. До повстання приєднались селяни і бедуїни, на бік повсталих перейшло наймане військо. У 879 р. керівник зінджів Алі Ібн- Мухаммед оголосив себе халіфом, став карбувати монету із своїм іменем. Створена рабами держава стала копіювати халіфат Аббасидів. Вожді зінждів стали перетворюватись у феодальних правителів. Не було відмінено рабство. Значна частина повсталих розчарувалася і стала відходити від повстання. Скориставшись цим, урядові війська розгромили зінджів.

Повстання зінджів мало значні наслідки. Після нього стало відмирати рабство. Скоротилось ввезення рабів з Африки, а у ІХ - Х ст. рабам були надані ділянки землі і вони перетворились у залежних селян.

Другим потрясінням для халіфату було повстання карматів. В кінці ІХ - у Х ст. воно охопило бедуїнів, ремісників і селян Сирії, Іраку, Бахрейну, Йємена і Хорасана. Карматам вдалося навіть створити свою державу, що проіснувала півтора століття. Ряд областей халіфату - Сирія, Єгипет - платили їм данину. Держава була рабовласницькою, мала близько 30 тис. рабів - негрів та ефіопів. З часом держава карматів, як і зінджів, перетворилась у звичайну феодальну.

Селянські повстання розхитували устої Аббасидської держави, але і сприяли певному обмеженню експлуатації селян і ремісників.

У ІХ - першій пол. Х ст. Аббасидський халіфат розпався на окремі емірати. Вони різнились за етнічним складом населення, культурою, мовою, ступенем ісламізації. Колишні намісники халіфів перетворювались у самостійних правителів. Спочатку вони віддавали частину податків центру, а згодом перестали. І з 60-х рр. ІХ ст. халіфи стали маріонетками в руках власної гвардії.

Література

  1. Взаимосвязь социальных отношений и идеологии в средневековой Европе. – М., 1983.
  2. Всемирная история. – М., 1957.
  3. Господстующий класс феодальной Европы. – М., 1989.
  4. Гутнова Е. В. Классовая борьба и общественное сознание крестьянства в средневековой Западной Европе (ХІ – ХV ст.). – М., 1984.
  5. Европа в средние века: экономика, политика, культура / Сб. статей к 80-летию академика Сказкина С. Д. – М., 1972.
  6. Идейно-политическая борьба в средневековом обществе. – М., 1984.
  7. История крестьянства в Европе. Эпоха феодализма. В 3-х томах. – Т. І-ІІ. – М., 1985, 1986.
  8. Классы и сословия средневекового общества / Под ред. Удальцовой. – М., 1988.
  9. Мировая культура. Средневековье. – М.: Алтейа, 1996.
  10. Контамин Ф. Война в серние века. – СП (б): Ювента, 2001.


12.10.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!