Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Англія у Х-ХІІ ст.: загальна характеристика. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Англія у Х-ХІІ ст.: загальна характеристика. Реферат

Протягом VІІІ – Х ст. англійські королі неодноразово намагалися об’єднати англійські королівства в єдину державу, але тільки Едгар Найтихіший (958 – 975 рр.), опинаючись на церкву, зумів поступово поширити королівську владу на всю Англію

Королівська влада надавала енергійну підтримку захопленню земель у вільних общинників та їх поневоленню. Одночасно держава передала великим землевласникам судову, а потім й іншу владу над селянами. Королівські пожалування землею і селянами набувають все більшого розповсюдження. Саме тоді набувають регулярного характеру державні повинності вільних селян.

Протягом ІХ – ХІ ст. в Англії остаточно перемагають феодальні відносини. B одній з пам’яток права – "Правді" короля Ательтана (Х ст.), ми знаходимо вимоги, щоб кожна вільна людина мала лорда. Одночасно, лорд відповідає за поведінку людей, які знаходяться під його захистом. Kороля було визнано верховним власником землі, а землевласників – її держателями або безпосередньо від короля, або через інших держателів.

На відміну від порядків, що склалися на континентальній частині Західної Європи, військову службу королю мали відбувати не тільки безпосередні васали, але й ті, хто були держателями цих васалів. Королівській владі вдалося досягти того, щоб скарги на рішення феодальних судів подавалися не у вищий суд феодалів, а у королівські суди.

У 1017 р. датський король Kнут (1017 – 1035 рр.) заволодів усією Англією і став королем. Як далекоглядний політик, він зумів знайти спільну мову з місцевою знаттю і навіть обіцяв дотримуватися законів короля Едгара. Він поголосив рівність англійського та датського законів. Фактично Kнут був імператором, оскільки був королем Франції, Данії, Норвегії. Вигнавши загарбників датчан, англійці поголосили своїм королем Едуарда Сповідника (1042 – 1066 р.). Проте, обманний після його смерті король Гарольд виявився поганим полководцем і не зумів відбити нападу військ герцога Вільгельма Нормандського. Англійці знову опинились під владою загарбників, цього разу – французів.

Захопивши Англію, Вільгельм Нормандський конфіскував володіння місцевої знаті. Серед великих васалів тепер не було жодного англосакса. Частина конфіскованих земель (понад тисячу маєтків, майже всі ліси та інше) увійшла в королівський домен. Міста були оголошені "ленами короля". Вільгельм був коронований у Вестмінстерському абатстві. Бажаючи здобути підтримку населення, він обіцяв "додержувати добрих законів Едуарда", які вже мало хто знав і пам’ятав. Пограбування і насильство, які чинили нормандські барони та їхні солдати, тривали ще протягом кількох років.

У 1069 р. відбулося народне повстання проти загарбників. Після нього Вільгельм став розглядати англосаксів як заколотників. Баронів – держателів землі, він особисто зобов’язав дати йому присягу на вірність. Було офіційно проголошено, що балони Англії одержали землю від Вільгельма. Умови наділення були такими ж, як і в Нормандії: присягання на вірність; служба в ополченні протягом сорока днів на рік, але в межах країни; обов’язкове прибуття за викликом у королівську курію для присутності на раді та в суді; надання фінансової допомоги у разі посвячення в рицарі старшого сина монарха та видання заміж його старшої доньки, а також викупу короля з полону.

Барони втратили право самостійно передавати свої баронії у спадщину. Спадкоємець одержував землю лише від короля, вносячи за допуск до спадщини особливий платіж – рельєф.

У 1088 році Вільгельм Завойовник оголосив себе верховним власником землі в державі. Його піддані могли одержувати від нього земельні наділи тільки у володіння. Усі землевласники тепер були безпосередніми (головними) або непрямими держателями корони і тому були зобов’язані виконувати на його користь певні повинності. Оскільки феод давав тільки сам король і виключно за військову службу, то цим Вільгельм зміг припинити приватні війни між феодалами.

У 1086 році він поставив вимогу, щоб всі вільні жителі присягнули йому на вірність, незалежно від того, яким був їхній статус: ленний, юрисдикційний чи інший. Ті, хто присягав, обіцяли бути "вірними королю проти всіх людей", у тому числі і проти своїх безпосередніх сеньйорів. Отже, корона встановила прямий зв’язок з васалами своїх васалів. Вільгельм не скасував збори сотень і графств із судових справ. Він зберіг також англосаксонський форд – піше ополчення вільних держателів, що платили податки королю.

Монарх правив самостійно. Для підготовки королівських указів при ньому були канцлер і капелани. Укази розсилали шерифам, які були представниками влади короля у графствах. Церква одержала багато земель, їй було надано право мати свій клерикальний суд. Проте претензії папи на верховенство були відхилені. Вільгельм відмовився скласти васальну присягу могутньому папі Григорію VІІ.

Піддані короля без згоди не сміли коритися папі та його буллам. У королівську скарбницю було передано прибутки архієпископа кентерберійського. У країні встановилась сильна монархія. Через 20 років після завоювання в 1086 році в Англії був проведений перепис населення, землі, худоби, знарядь праці. Цей перепис одержав назву "Книги Страшного суду". Названий перепис так тому, що нікого не пощадив, як не помилував і день Страшного суду.

Перепис мав дві цілі: одержати дані, необхідні для збору по-майнового податку, та інформувати короля про розмір і розподілення багатств, земель і прибутків його васалів. Цей документ дає точну картину соціальної структури Англії і свідчить про повну феодалізацію суспільства.

У цей час у країні проживало близько 1,5 млн. чоловік. Лише 12% селян були сокменами, тобто вільними людьми, що перебували під судовою юрисдикцією лордів; 70% населення становили феодально залежні держателі: вілани, бордарії, коттери і котсети. Bілани перебували в сільській общині, а решта – ні. Зберігся також невеликий прошарок рабів-сервів. Таким чином, Нормандське завоювання мало значення для історії Англії, тому що воно сприяло остаточному завершенню процесу феодалізації; посилило королівську владу і закріпило політичну єдність держави; сприяло посиленню зв’язків Англії з континентом.

У ХІІ ст. продовжується посилення королівської влади. Підтримку королю надавали всі верстви населення, зацікавлені, кожен по-своєму, в укріпленні його влади. Довго так продовжуватись не могло. Нові барони, укріпивши своє становище земельних власників, почали виявляти схильність до самостійності.

Перший баронський виступ проти королівської влади відбувся за правління Генріха І (1100 – 1135 рр.), який був змушений дати баронам хартію вольностей, яка поклала початок конституційних змін в англійській феодальній державі.

З боку королівської влади були зроблені серйозні поступки, ціною яких був досягнутий відносний спокій у державі. Згідно хартії, церкві і баронам гарантувались привілеї. Повинності рицарів обмежувались фіксованою військовою службою. Король обіцяв захищати місцеве населення від насильства нормандських графів і сотників. За часів Генріха І регулярно (тричі на рік) скликали Велику раду, на якій засідали вищі світські і духовні лорди. Але думка ради не мала для короля обов’язкової сили. Поточні судові й фінансові питання король вирішував у Mалій курії, до складу якої входили його прибічники.

Нормандське завоювання істотно не вплинуло на місцеве управління. На чолі зв’язаного круговою порукою десятка, як і раніше, стояв провост, що підпорядковувався старості; на чолі сотні – головний констебль, помічник шерифа, який підпорядковувався шерифу. Усі вони мали повноваження щодо підтримання громадського порядку. Після смерті Генріха І в 1135 р. в Англії настав тривалий період кривавих міжусобиць. За короткий час у країні було збудовано тисячі укріплень. Владу в державі захопили барони.

Реформи Генріха ІІ

Генріх ІІ (1154 – 1189 р.) у другій половині ХІІ ст. повів рішучу боротьбу з баронами. Він вислав з країни найманців і зруйнував самостійно збудовані замки. Багато хто з баронів був позбавлений володінь і самовільно привласнених імунних прав.

Щоб послабити вплив магнатів на місцеве управління, Генріх ІІ змістив більшість шерифів, що належали до аристократії, і став призначати на цю посаду особисто відданих йому осіб з незнатних родин. Проведені згодом військова і судова реформи сприяли зміцненню королівської влади в Англії.

У 1181 р., був виданий асиз про озброєння, який зобов’язував усіх вільних жителів мати озброєння, яке б відповідало їхньому достатку, і за наказом короля з’являтись у ополчення.

Література

  1. Історія середньовічної Європи / За ред. Стоцького В. І. – К., 1999.
  2. Маслов К. М. Історія середньовіччя. – М., 2000.


12.10.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!