Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Всесвітня історія: Помпеї як свідок минулого. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Всесвітня історія: Помпеї як свідок минулого. Реферат

Вулиці міста Помпеї. Форум – центральна площа міста. Громадсько-політичне життя міста. Будинки в Помпеях. Громадські бані. Пам`ятки матріольної культури

В кінці серпня 79 р. до н.е. страшна стихія обрушилась на два невеликих, але процвітаючих римських міста – Геркуланум та Помпеї. Вони були розташовані біля вулкану Везувій, недіючого багато століть, який раптом проснувся. Величезна хмара гарячої пари та попелу появилась над вершиною гори. Потім почався страшний землетрус. Хмара, що зібралась над Везувієм спускалась все нижче і нижче. Багато хто ще не встиг залишити місто, коли із жерла вулкана почав вивергатись потік каміння та попелу, які покрили Геркуланум і Помпеї шаром завтовшки вісім – дев`ять метрів. Завершивши своє виверження гарячий потік зацементував цю масу, яка стала гробницею для загинувших міст.

Довго ще зберігались в пам`яті людей розповіді про страшну катастрофу. Але пройшли століття і ніхто вже не пам`ятав, де саме були колись розміщенні Геркуланум та Помпеї. Іноді копаючи колодязі, селяни знаходили залишки древніх стін. Вони не здогадувались, що це стіни будинків, засипаних виверженням Везувію.

Тільки близько 200 років тому почали проводити на цьому місці розкопки. Із знайденого при розробках надпису дізнались, що під попелом знаходиться місто Помпеї. Згодом археологи розкопали окремі будинки, потім вулиці і, нарешті, цілі райони древнього міста. Під непроникаючим шаром каміння і попелу вони збереглися такими, які були в момент загибелі. Збереглося багато надписів на стінах, посуд в будинках та розпис і мозаїка, що його прикрашали. Завдячуючи кропіткій роботі археологів, які розчистили все, зруйноване та зіпсоване, Помпеї перетворились на величезний музей, який для нас нагадує про минуле.

Як і у всіх містах, які будували римляни, в Помпеях є дві головні вулиці: одна – з півночі на південь, друга – із сходу на захід. Інші вулиці простягаються паралельно головним, розділяючи місто на ряд кварталів. Вулиці вузькі – не ширші ніж по десять метрів. Вони вимощені камінними плитами і мають високі тротуари. Щоб не створювати давок, повозкам дозволялось проїжджати тільки вночі.

Вдень вулиці заповнювались пішоходами і носилками багатих людей, які несли зазвичай три пари сильних рабів. На перехрестях вулиць розміщувались збудовані для громадських потреб басейни. Туди постачалась вода з міського водогону. Цей же водогін доставляв воду в приватні будинки та громадські бані. Дощова вода через покриті плитками отвори стікала у підземні стоки.

Перехрестя двох головних вулиць створювало форум – центральну площу міста. Оточений колонадами, які захищали від спеки та дощу, він був хоча невеликим, проте дуже гарним. Тут розміщувались найзначніші будівлі міста, храми римських богів: Юпітера, Юнони та Мінерви. Тут було також приміщення Міської Ради і приміщення для вищих міських магістратів. Ділових людей приваблювала на форум базиліка – витягнута прямокутна будівля, де у високих залах відбувався суд і заключались торгові договори. Покупці спішили в лавки форуму і на два спеціальні ринки. На одному торгували продуктами, на іншому – сукном та шерстю. Діти приходили на форум в школу, де її власник – грек вчив хлопчиків та дівчаток грамоті.

Також на форумі знаходилась ще одна велика будівля – курія, де засідали члени Міської Ради – декуріони. Вони були найбагатшими і найвпливовішими жителями міста.

Щоб стати декуріоном потрібно було спочатку бути вибраним на яку-небудь посаду: квестора, відаючого міською казною, еділа, спостерігаючого за торгівлею та загальним порядком у місті, дуумвіра – вищого міського гістрата.

Магістрати виконували свою посаду на протязі року, а потім ставали членами ради декуріонів. Але стати магістратом було не так просто. Бажаючі бути вибраними повинні бути внести значну суму до міської казни; окрім того, вони ще тратили великі гроші на громадські потреби. Як подяку за це для них ставили статуї на форумі. Багато таких статуй стояло на форумі разом із зображеннями імператорів та знатних людей міста. Важливу роль на виборах відігравали різні колегії та спілки.

В римських містах було прийнято, щоб люди одної професії чи громадського статусу об`єднувались в колегії. Були колегії сукновомів, деревообробників, ковалів, каретників, чоботарів, шевців, ювелірів тощо. Існували також колегії торговців: хліботорговців, торговців овочами, маслом, фруктами, скотом, сіллю тощо.

Часто траплялось, що торгівці, які входили до колегій, домовившись між собою, приховувати свої товари і піднімали ціни.

Об`єднані в колегію були також міські раби, які служили при торгівлі, цирку, банях, а також при міському управлінні. В колегії об`єднувались і зовсім бідні люди, щоб на вклади членів колегій та пожертвування багатих людей збиратись на спільні обіди. В ці колегії входили, без різниці, раби та вільні – усі, хто міг дати скромний вступний вклад і пригостити товаришів глеком дешевого вина.

Колегії ставили себе під захист якого-небудь бога. Щоб заснувати колегію, потрібно було мати дозвіл правителів. Це вимагалося через те, що влада боялася створення якихось бунтівних спілок. Колегії мали свої постанови і вибирали своїх представників для ведення справ.

Діяльність цих колегій особливо оживлялась під час виборів міських магістратів. Вони проводили на посаду своїх кандидатів і покровителів – патронів.

Колегії приймали діяльну участь в боротьбі між кандидатами. На стінах будинків у Помпеях Збереглося багато передвиборчих надписів, зроблених червоними і чорними буками. Щоб привернути увагу перехожих. Ці надписи рекомендували кандидатів, заклинаючи голосувати за них: "всі золотих справ майстри просять в еділи Куспія Понсу"; "Марка Церренія просять в еділи торговці фруктами"; "Закликаю вас зробити дуумвіром Гая Юлія Полібія. Просять пекарі" тощо.

З такими ж плакатами виступали об`єднання міської молоді, вільновідпущеними або просто сусіди кандидата.

Іноді писали, що, будучи вибраним едіалом або дуумвіром, кандидат дасть міщанам добрий хліб або збереже міську казну. Нагадували, що, посідаючи раніше яку-небудь посаду, кандидат проявив свою добросовісність та щедрість або порадував громадян багатими гладіаторськими іграми. Нерідко на дверях впливових людей з`являлись написи і такого змісту: "Вибирайте в еділи Попідія Сабіна, полі-чеснішого юнака. Руфін (хазяїн дому), підтримай його; і він тебе теж".

Щоб вороги не стерли передвиборні написи, робили приписки "Щоб ти захворів, якщо від заздрощів це знищити" - добавлено до однієї з написів.

У день виборів, у березні, громадяни, поділені на спеціальні групи, курії, збирались для голосування. Кожен писав ім`я свого кандидата на табличку та опускав її в урну. Вибраними вважались ті, за кого проголосувало більшість хурій. З першого липня, склавши присягу на форумі, вони вступали на посаду. До кінця року зняти їх з посади було неможливо. Вони звітували у своїй діяльності тільки перед Міською Радою.

Жителі Помпей, які бажали купити місцеві та призовні товари, йшли не тільки на форум. І на вулицях міста також було багато різних майстерень де йшли оживленні торги. Продавці розкладали свої товари просто на тротуарі, відділивши собі маленьке містечко та написавши на ньому своє ім`я. Власники майстерень продавали свої вироби прямо в майстерні, або наймали лавки. Такі ж лавки наймали власники заміських вілл для продажу вина, масла та інших продуктів сільського хазяйства.

Зазвичай лавкою завідував довірений раб хазяїна. Багаті власники, відкриваючи майстерні, також ставили на чолі їх якогось кмітливого і знаючого ремесло раба.

Частину доходів раб міг залишати собі. Ставалось, що назбиравши грошей, він викупався з рабства сам купляв рабів, інструменти і засновував свою власну майстерню або лавку. Іноді колишні раби ставали значно багатшими від своїх бувших хазяїв. В Помпеях зберігся будинок такого багатого вільновідпущеника – Цецілія Юкунда.

В цьому будинку знайдені воскові таблички, на яких були записані його боржники. Орендуючи у місто сукновальню, беручи участь в аукціонах на яких розпродавалось майно боржників, даючі гроші під проценти, Юкупо нажив великий маєток. Багаті вільновідпущеники хоч і не могли займати посади магістратів, відігравали важливу роль у житті міста. З них складались колегія шести августалів, віддаючих вшануванням Августа та інших обожествлених імператорів. На громадських святах, під час показів та банкетів августали займали місце безпосередньо після декуріонів.

В Помпеях збереглась велика кількість майстерень, які дозволяють судити про ремесло того часу. Серед цих майстерень, виявлені пекарні, часто з`єднанні з млинами, майстерні по виготовленню сукна та інші. Працювали в них вільні ремісники та раби. Вся робота виконувалась руками. Сцени із життя ремісників зображувались помпейськими художниками на стінах будинків. На роботу в майстерні наймались іноді й вільні бідняки. Життя їхнє було дуже тяжким. Вони отримували дуже мізерну платню. Хазяїну було вигідніше купити раба, ніж добре оплачувати працю вільного робітника.

Більша частина заробітку бідняків віддавалась за житло. Багаті громадяни будували маленькі квартирки з тісними, напівтемними коморами, які вони здавали для бідних людей. І чим більше приходило із села людей в пошуках заробітку, тим більші розходи були у домовласників. Щоб вигадати місце, на будинках будувався другий поверх. Частину приміщення здавали під лавки та майстерні, частину – під житло дрібних торговців та ремісників. Тут було темно, тісно, пахло дешевим супом з цибулею, рослинним маслом і несвіжою рибою. У грязюці гралися напівголі діти.

Зовсім іншими були будинки багатих землевласників і торговців Помпей. У головній кімнаті – атрії – хазяїн приймав приймовних у справах відвідувачів. В центрі атрії розміщувався басейн, куди через отвір у покрівлі збирались дощова вода. Басейн прикрашався статуями. Зазвичай тут знаходилась і статуя хазяїна. Біля басейну стояв великий мармуровий стіл заставлений дорогим бронзовим та срібним посудом. Прикрашали її прекрасними зображеннями квітів, листя, пташок та звірів. У одній зі стін атрії знаходився ящик, в якому хазяїн ховав свою казну.

Безпосередньо до атрії приєднувався кабінет хазяїна – таблін, з якого відкривався вид на внутрішній сад будинку – нерістиль. В теплу пору року сад був улюблений місцеперебуванням гостей. Колонади, які оточували його, давали тінь. Фонтани та штучні водопади охолоджували повітря. Різні квіти та дерева заповнювали його ароматом.

До атрії та неристилю примикали інші приміщення: літні та зимні спальні, бібліотеки, столові. Як правило, ці кімнати були невеликими. Винятком були лише столові, які були розраховані і на прийом гостей. Тут знаходився прямокутний або круглий стіл, оточений ложами. На кожній такій ложі навкоси, головою до столу, під часи їжі возлежало по три людини. Сиділи за столом лише жінки. Гості розсідались згідно свого столу в суспільстві. Парадні обіди продовжувались по кілька годин. Хазяїн старався блиснути рідкими, вишуканими стравами і мистецтвом своїх рабів, які для забави гостям декламували вірші та грали на різних музичних інструментах. Гостям пропонували вінки із дорогих квітів. Квітами також були обсипані стіл та ложі.

Окремо поміщались коморки рабів кухні та баня. Баня була обов`язковим атрибутом багатого будинку. Хазяїн старався зробити її зручною та вишуканою. У ній був басейн з холодною водою для плавання, і приміщення для сонячних ванн, і кімната з гарячою водою. Баня, як і увесь будинок, в холодну пору, зігрівалась гарячим повітрям. Він надходив з печі, розміщеної під підлогою, труби були прокладені всередині стін. На тій же печі нагрівався котел, з якого в баню поступала гаряча вода.

Бані були не лише у приватних будинках. Кожне місто намагалось забезпечити людей по можливості більш розкішні громадські бані. Міські багатії, даючи на це пожертви, завжди могли розраховувати на вдячність співгромадян. Жителі приходили в бані не лише помитися, а й, поспілкуватись з друзями, зайнятися гімнастикою, відпочити. Тому в банях влаштовувались зали для гімнастики, для ігор з м`ячем і навіть бібліотеки. Нерідко тут поети, письменники та оратори читали свої нові твори.

Підлоги в парадних кімнатах прикрашались мозаїкою, стіни покривались живописом. Мозаїка та живопис зображували тварин і пташок, різні сцени з розповідей про богів або з життя знаменитих людей.

Навіть бідні люди старались зробити привабливими свої житла, прикрасити їх дешевими статуетками або покласти в цемент, яким заливалась підлога, кілька кольорових камінців.

Скло для вікон в той час ще не використовувалось. Світло проникало через відкриті в садок двері і отвір у покрівлі атрії. Вікна робили лише у вигляді дуже вузьких глибоких щілин, тому фасади, що виходили на вулицю були майже глухими. Їхню одноманітність оживляли лише незчисленні написи передвиборчих компаній, повідомлення про представлення, що мали відбутися, гладіаторських боях аукеріонах. Зустрічаються також різні написи, зроблені перехожими. В одному віршованому написі хтось виражає подив що стіна будинку до цих пір ще не провалилась від того всього, що на ній написано.

Помпеї – це дуже великий археологічний матеріал. До нашого часу розкрито і вивчено біля4/5 міської теорії: деякі храми, терми, амфітеатр, казарма для гладіаторів, жилі будинки, ряд приміських вілл. В будинку знайдена велика кількість різних домашніх побутових предметів.

В багатих будинках Помпей та приміських віллах збереглися настінні розписи та мозаїки. Мозаїчні картинки покривають і підлоги особливо розкішних будівель. Деякі мозаїки перенесені в Неаполітанський музей, в тому числі широковідома мозаїчна картина "Битва біля Іеса". В Помпеях було знайдено велику кількість скульптур. Серед них – зображення божеств і міфічних істот, а також багато портретної скульптури.

Отже, маленьке місто Помпеї дає для нас ярку картину життя древніх римлян 2000 років тому. Ми можемо, завдяки знайденому і розкритому добре уявити політичну, громадську, побутову, культурну та інші сфери життя міста.

Помпеї – це дуже цінний для археологів матеріал. Розкопки ще продовжуються і приносять для науки багато цікавого.

Джерела

  1. Аверинцев С.С. и др. Древние цивилизации. - М., 1989, с. 79-81.
  2. История древного Рима. Ред. Бацанин А. Г. - М., 1974, с. 272.
  3. Нариси з історії стародавнього Риму. Ковальов С. І. - К., 1957, с. 230-234.
  4. Древний Рим. Ред. Каллистов. - М., 1969. с. 241-243.


22.09.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!