Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Сучасне внутрішнє й міжнародне становище країн АСЕАН. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Сучасне внутрішнє й міжнародне становище країн АСЕАН. Реферат

Своє 30-річчя у 1997 р. АСЕАН зустрічала із вражаючими економічними досягненнями: виробництво ВВП у 5-ти державах-засновниках зросло у середньому більш як у 20, а експорт – більш як у 70 разів

Проте за блискучим фасадом "нових індустріальних країн" крилося чимало невирішених політичних і суспільно-економічних проблем, які враз вибухнули після гучних святкувань ювілею. Чи не найголовнішою з них був репресивний характер правлячих авторитарних режимів, які виконали свою стабілізуючу роль і увійшли у гострий конфлікт із потребами лібералізації економічної та політичної систем.

На Філіппінах символом демократичного опозиційного руху став сенатор Бенігно Акіно, якого уряд змусив емігрувати. Під тиском західних держав і зважаючи на різке погіршення економічної ситуації, у 1983 р. Ф. Маркос змушений був дати дозвіл на повернення Б. Акіно до країни. Опальний сенатор повернувся до Маніли, але був одразу ж убитий невідомими під час виходу з літака в столичному аеропорту.

Скориставшись хвилею обурення, опозицію очолила вдова загиблого Корасон Акіно. На початку 1986 р. вона взяла участь у проведених під міжнародним тиском виборах. Результати виборів були сфальшовані на користь діючого президента, однак настільки грубо та нахабно, що повідомлення про "перемогу" Ф. Маркоса викликало на Філіппінах народне повстання. Частина армії відмовилася виконувати розпорядження скомпрометованого президента. Ф. Маркос у лютому 1986 р. змушений був емігрувати до США, де трьома роками пізніше помер.

Після втечі Ф. Маркоса президентський пост обійняла К. Акіно. За час її правління Філіппіни прийняли нову демократичну конституцію і розпочали проведення економічних реформ. Однак, реформування економіки супроводжувалося численними зловживаннями, у тому числі самої К. Акіно. На президентських виборах 1992 р. перемогу отримав генерал Фідель Рамос, кандидатуру якого в якості свого наступника підтримала К. Акіно.

У 90-х рр. на Філіппінах активізувалися партизанські рухи комуністів і мусульманських сепаратистів з Фронту визволення Моро на о. Мінданао, що вимагав створення окремої мусульманської держави. Попри намагання покращити економічну ситуацію в країні продовжувалася хронічна господарча криза. Унаслідок демократичних виборів у червні 1998 р. президентом Філіппін обрано професійного кіноактора колишнього віце-президента Джозефа Естраду. Він оголосив про намір запровадити програми оздоровлення економіки та цільової допомоги найбіднішим верствам населення. Та незважаючи на розпачливі намагання уряду подолати кризові явища, Філіппіни залишаються серед найбідніших країн світу.

В Індонезії (населення – 225 млн. чол. на 2000 р.) перехід до демократії почався набагато пізніше, під впливом фінансової кризи 1997-1998 рр., і набув драматичніших форм. Після тривалого періоду одноосібного авторитарного правління генерала М. Сухарто, країна опинилася на межі фінансового банкрутства. Фінансова криза, що в другій половині 1997 р, охопила всю Південно-Східну Азію, болісно вдарила по Індонезії. Коли в січні 1998 р. інфляція перевищила 500%, в Джакарті та інших містах почалися масові заворушення. Уряд вислав на вулиці міст війська, які силою почали розганяти антиурядові мітинги. Особливе незадоволення населення викликало переобрання в березні того ж року національно-конституційними зборами М. Сухарто на черговий 5-річний президентський термін.

У результаті зіткнень маніфестантів з армією та поліцією загинуло понад 500 осіб. Після трьох місяців постійних заворушень 21 травня 1998 р. М. Сухарто подав у відставку, передавши владу віце-президенту Хабібі. Але це не призвело до нормалізації внутрішньополітичної ситуації. Радикально налаштована частина опозиції зрештою домоглася обрання президентом країни навесні 2001 р. доньки першого глави незалежної Індонезії А. Сукарно – Мегаваті Сукарнопутрі.

Задеклароване урядами Індонезії та Філіппін бажання реформувати неефективні економічні системи серйозно гальмується відсутністю зовнішнього інвестування. Потенційні інвестори з недовірою ставляться до політично нестабільних режимів, які попри усунення правителів авторитарного типу, зберігають створені в минулому олігархічні структури та кланові угрупування в армії й поліції.

Демократична опозиція в цих країнах роз'єднана й не мас чітких програм державного розвитку. На тлі великих, але бідних країн регіону вигідно вирізняються Малайзія і Сінгапур. Ці країни динамічно розвиваються за японською моделлю й мають усі шанси стати в майбутньому регіональними лідерами.


09.09.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!