Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Доколумбова Латинська Америка та її цивілізації. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Доколумбова Латинська Америка та її цивілізації. Реферат

Заселення і найдавніші культури Центральної та Південної Америки. Ацтекське царство. Імперія інків

Заселення і найдавніші культури Центральної та Південної Америки

Більшість дослідників сьогодні дотримується думки про заселення території Л. А. біля 30-20 тис. років тому вихідцями з Північно-Східної Азії через "сухопутний міст" Берінгій на місці сучасної Берінгової протоки. Проте ряд учених вважає, що азійський шлях переселення був не єдиний, а в пізніші часи існували тісні зв’язки між Л. А. і Океанією. Проте навряд чи вони могли відіграти суттєву роль у формуванні корінного населення континенту.

Поступово склалося два основних осередки ранніх цивілізацій: Мезоамерика (території сучасних центральної й південної Мексики, Гватемали, Белізу, західні райони Гондураса і Сальвадору) та Андська область (частина сучасної Колумбії, Еквадор, Перу, Болівія, північ Чилі).

Найдавнішою з відомих нині цивілізацій доколумбової Л. А. є культура ольмеків, яка існувала на південно-східному узбережжі Мексики в ХІV-ІІІ ст. до н. е. Ольмеки володіли писемністю, але їхня мова невідома, і надписи розшифрувати й досі не вдається. Свої храми вони зводили на східчастих пірамідах, згодом цей архітектурний прийом у ольмеків запозичили й інші центральноамериканські цивілізації. У храмах жерці приносили богам людські жертви, ритуальні вбивства – спільна риса давньоіндіанських культур. Головним божеством був ягуар.

Загадковими лишаються найхарактерніші пам’ятки ольмекської культури – величезні кам’яні "голови" висотою до 3 м і вагою до 40 т, їхні лиця мають явно африканські риси. Призначення "голів" незрозуміло, причому їх доставляли вручну за десятки кілометрів від каменоломень. Зате в руїнах ольмекського міста (сучасний Сан-Лоренсо, штат Веракрус) був виявлений найдавніший у Л. А. двохкілометровий кам’яний водопровід, схожий на римські акведуки.

З появою крупного міста-держави Теотіуакана (ацтекською – "місто, де жили боги") (ІІ ст. до н. е. – VІІ ст. н. е.) за півсотні кілометрів на північний схід від сучасного Мехіко почався так званий класичний період центральноамериканських культур. В епоху розквіту Теотіуакан мав площу до 28 кв. км і біля 80 тис. мешканців. Серед його споруд виділяються два головних храми, присвячених Сонцю (на піраміді висотою в 64,5 м) та Місяцю (висота піраміди – 42 м), а також грандіозне святилище Кетцалькоатля (Пернатого Змія) – одного з найшанованіших божеств Центральної Америки. Вчені підрахували, що на будівництві цих гігантів не менше 30 років працювало біля 20 тис. чол. Всі храми були прикрашені різнокольоровими розписами і статуями богів.

Протягом VІІ-VІІІ ст. цивілізації "класичного періоду" були зруйновані нашестям тольтеків, які прийшли з Північної Мексики і створили власну культуру, сповнену своєрідної морокової виразності. Серед руїн їхньої столиці Толлана й досі височіють 4-метрові статуї суворих воїнів із зображеннями метеликів на грудях, що символізували планету Венеру – одне з втілень Кетцалькоатля.

У цей час на південному сході Мексики й на території Белізу, Гондурасу та Гватемали найвищого розквіту досягла перша крупна міська цивілізація Ц. А. - майя, що налічувала біля 100 міст-держав (Паленке, Копан, Чичен-Іца, Тікаль та ін.). Їх очолювали правителі зі спадковою владою, котрі призначали начальників дрібніших містечок та селищ, зобов’язаних сплачувати данину та виставляти загони воїнів. Верховний жрець був радником правителя і призначав жреців у селища, які відігравали важливу роль у керівництві землеробськими роботами.

Майя володіли вражаючими математичними і астрономічними знаннями: тривалість сонячного року в календарі майя була визначена точніше, ніж у григоріанському, вчені майя прогнозували затемнення Сонця і Місяця й навіть розрахували траєкторію руху Венери. У них існувала оригінальна розвинена система ієрогліфічного письма, винайденого біля 2 тис. років тому, але розшифрованого лише в середині 50-х рр. ХХ ст. радянським ученим Юрієм Кнорозовим. Але майже всі книги майя були знищені після їхньої заборони католицькою церквою у ХVІ ст., збереглося лише 4 рукописи.

В Х ст. прекрасні міста майя опустіли, при звістці про вторгнення тольтеків населення залишило їх. На півострові Юкатан виникла майя-тольтекська держава, столицею котрої в середині ХІ ст. став Чичен-Іца, а після його загибелі наприкінці наступного століття – Майяпан. Міжусобні війни привели до зруйнування найбільших міст майя, що значно полегшило завоювання регіону іспанськими конкістадорами.

Ацтекське царство

Наприкінці ХІІ ст. з півночі сучасної Мексики почали рух на південь ацтеки, які після довгих поневірянь поселились на оз. Тескоко, перейшли до землеробства і бл. 1325 р. на одному з островів заснували Теночтітлан (сучасний Мехіко) – "американську Венецію" за свідченнями іспанських конкістадорів. Через півтора століття місто стало центром царства, що охоплювало всю Центральну Мексику. Найвищого розквіту Ацтекське царство досягло при Моктесумі ІІ (1503-1520 рр.), формально головний правитель держави був виборним вождем, але фактично його влада стала спадковою, вищі посади займали члени однієї сім’ї. Ацтекські міста мали правильне планування, частково пов’язане з роділом землі на між родами на прямокутні ділянки.

Як і в інших народів тогочасної Центральної Америки, величезне місце в житті ацтеків займала релігія, можливо найжорстокіша у Новому Світі. Боги ацтеків вимагали людських жертвоприношень шоденно – інакше світу загрожувала б загибель. Щоб добути потрібну кількість жертв, ацтеки здійснювали набіги на сусідні племена, - це називалося священною "війною квітів".

Про ювелірне мистецтво ацтеків вражений свідок писав, що "вони можуть відлити птаха з рухомим язиком, головою і крилами або відлити мавпу чи іншу тварину з рухомим язиком, головою, і ногами, і руками, а в руки вкласти іграшку, так що здається, що вона танцює з нею. Більш того, вони беруть злиток, половина котрого із золота, а половина – із срібла, і відливають рибу з усіма її лусками, причому одна луска золота, а інша – срібна".

З ХІV ст. відоме піктографічне з елементами ієрогліфіки ацтекське письмо, матеріалом для котрого слугували шкіра і паперові смужки, що складалися у вигляді ширми.

Імперія інків

Оскільки люди заселяли Л. А. з півночі, поступово просуваючись на південь, перші цивілізації там виникли пізніше, хоча відомо про них набагато менше, ніж про центральноамериканські. Певну роль у цьому зіграли інки, які знищували культові споруди, будівлі, піраміди і пам’ятки мистецтва підкорених індіанських племен, витравлюючи з їхньої пам’яті все, що було до завоювання.

"Зіркою першої величини" доінкської історії Південної Америки була цивілізація Наска на пустельному південному узбережжі Перу (іспанська транскрипція індіанської назви далекої країни – Біру), що існувала у VІ-VІІІ ст. н. е. Багато хто вперше дізнався про неї з сенсаційного фільму Е. Денікена "Спогади про майбутнє", в котрому були продемонстровані прокладені на високогірному плато від горизонту до горизонту гігантські прямі лінії, що сходяться, перетинаються, створюють загадкові комбінації та фігури фантастичних тварин на площі в 700 кв. км. Автор фільму стверджував, що це були рештки космодрому інопланетян. Але вчені довели, що малюнки на плато Наска повністю відповідають подібним стилізованим зображенням на кераміці та тканинах і призначалися Богам – Сонцю, Місяцю, зіркам, шляхи яких на небосхилі індіанці повторювали у вигляді ліній на поверхні землі.

Та найвідомішою з південноамериканських цивілізацій є імперія інків – Тауантінсуйу (мовою кечуа – чотири з’єднані між собою сторони світу, "сини Сонця" вважали, що всі ще не завойовані землі з часом підкоряться їм). Вона склалася протягом ХІІ-ХV ст. навколо гірської общини Куско (на південному сході сучасного Перу), охоплювала більшу частину сучасного Еквадору, Перу, значну частину Болівії, Чилі та Аргентини. Тауантінсуйу була державою типу східної деспотії з сильною централізованою владою – Верховний інка (історична традиція кечуа налічує 14 правителів) вважався Богом на землі з необмеженою владою.

Панівний клас складався з кількох каст: "інки по крові" (вони вважались прямими нащадками засновника держави – Манко Капака, на початок конкісти їх було 567), "інки за привілеєм", курака (вожді підкорених громад та племен) та ін. Простолюдини також підрозділялися на касти: мітімає 1-ї категорії (привілейована частина общинників-військових поселенців у щойно завойованих областях), хатун руна (формально вільні общинники і ремісники), мітімає 2-ї категорії (переселенці із завойованих районів), раби, жриці – "Обранниці Сонця" та ін.

Різномовне населення Тауантінсуйу складало, за різними даними, від 6 до 40 млн. чол., асиміляторська політика інків в області мови, релігії та методів ведення господарства поклала початок процесу злиття різних етнічних груп у єдину давньокечуанську народність.

Господарською основою Тауантінсуйу було террасне іригаційне землеробство, але імперія інків виявилася єдиною державою доколумбової Америки, в котрій існувало тваринництво як особлива галузь господарської діяльності (приручені лами і альпака). У релігії головне місце посідав культ Сонця, а також перехідний до монотеїзму культ "багато-єдиного" бога Віракочі, що уособлював Сонце.

Напередодні іспанського завоювання інки будували витягнуті в довжину, геометрично строгі за формами, надзвичайно міцні споруди з ретельно обтесаного і викладеного чіткими рядами каміння, скріпленого пазами і шипами. В сучасному Куско збереглися нижні поверхи будівель, зведених в інкський час таким способом. І досі існують різні думки щодо призначення кіпу (на кечуа – вузол) – засіб кращого запам’ятовування, своєрідна форма письма чи звичайний атрибут поховання.

У 1530-1532 рр. Тауантінсуйу було послаблене міжусобною боротьбою за престол між братами Атауальпою (представником т. зв. династії Кіто) і Уаскаром (представником династії Куско), що полегшило захоплення імперії конкістадорами. Взагалі, теократичний (глава держави водночас є і її релігійним главою), одноособовий характер влади верховного правителя і міжусобна боротьба індіанських вождів, які вступали в союзи з чужоземними загарбниками проти своїх суперників, сприяли завоюванню Л. А. колонізаторами.

А відоме відставання у розвитку давньоамериканських цивілізацій від європейської було викликане передусім кастовим общинним ладом, відсутністю розвинених міжнародних зв’язків, труднощами освоєння нового континенту за переважання кам’яних знарядь і без тяглової худоби.

Відкриваючи американський континент, досліджуючи його узбережжя та вигадуючи йому назву, європейці навіть гадки не мали, що там існують великі індіанські цивілізації та самобутні культури.


09.09.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!