Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Царство Стефана Душана у Сербії. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Царство Стефана Душана у Сербії. Реферат

Під час правління Душана середньовічна Сербія сягнула вершин свого розвитку

Мілутин проявив себе як видатний державний діяч. Завдяки його політичному талантові Сербія наприкінці XIII - на початку XIV ст. здобула чимало великих успіхів, перетворившись урешті-решт на найпотужнішу силу на Волконському півострові. Збільшилася територія країни, процвітали економіка та культура, було збудовано багато нових церков і монастирів. Доба Мілутина значною мірою підготувала розквіт середньовічної Сербської держави, що його зазвичай пов'язують з епохою царя Душана.

Душан успадкував сербський престол від свого батька Стефана, котрий правив під ім'ям Уроша III й увійшов в історію головним чином як засновник монастиря Дечани. Уроша III сербські історики називають найтрагічнішою постаттю серед усіх Неманичів. Останньою з подій, що дала підстави для такої характеристики, стала боротьба за владу з власним сином, яка тривала протягом 1330-1331 рр. і закінчилася поразкою батька.

Під час правління Душана середньовічна Сербія сягнула вершин свого розвитку: Болгарія повністю залежала від його волі, Візантія шукала у нього підтримки, Венеція тішилася дружбою з ним. Територія Сербської держави збільшилася майже вдвоє; коли в 1346 р. Душан проголосив себе "царем сербів і греків", то мав для цього всі підстави. Незадовго перед тим, у жовтні 1345 р., Душан, захопивши місто Серез, яке вважалося найзначнішим центром на території від Салонік до Константинополя, писав у листі до венеціанського дожа, що став "володарем майже цілого Царства Ромейського".

Ідея перетворення Сербії на імперію - наступницю Візантії - не давала спокою сербському царю. Останні десять років свого життя Душан наполегливо готувався до походу на Константинополь, захоплення якого мало остаточно втілити в життя його амбітні плани.

За часів царя Душана серби зберігали свій традиційний соціально-економічний устрій, основу якого становили дві інституції - громада й задруга, перша з яких була специфічною національною формою організації суспільного життя, а друга - формою організації господарської діяльності.

Сербська громада мала яскраво виражений патріархальний характер. Заснована на родинних зв'язках між усіма її членами, вона базувалася головним чином на виховуванні з дитинства покірності "старійшині", в ролі якого, зазвичай, виступав найстарший чоловік. Влада "старійшини" поширювалася на всі, навіть найінтимніші, сфери життя. Готовність членів громади в усьому слухатися "старійшину" ґрунтувалася не так на примусовості, як на беззастережному визнанні авторитету й майже підсвідомій любові до нього.

"Старійшина" громади найчастіше керував і задругою. Він був зобов'язаний дбати про оптимальне з погляду спільного економічного інтересу забезпечення всіх ділянок господарської діяльності, яка була досить різноплановою, оскільки задруга в сербів самостійно виробляла практично все, в чому в неї виникала потреба. Купувалися тільки сіль, металеві знаряддя праці та частина посуду. Майно в задрузі вважалося власністю всіх її учасників, але не могло передаватися комусь із членів задруги, якщо той з певної причини виходив з неї.

Рівень життя населення в державі царя Душана не був високий. За свідченням сучасників, великих міст у країні не існувало, в населених пунктах будівлі споруджували з дерева, а не з каменю, що також свідчило про бідність як простого люду, так і можновладців. У країні виробляли багато вина, олії та м'яса, що давало змогу населенню не голодувати, але й не давало великих прибутків. Найбільшу економічну вигоду приносили численні копальні золота й срібла, вироби з яких мали традиційний попит у Душанових сусідів, зокрема в дубровчан і візантійців.

Протягом XII-XIV ст. у сербів тривав процес становлення феодальних відносин. Замість рівноправності всіх щодо землі як основної цінності та знарядь праці встановлюються відносини залежності селянина від світського й церковного панства. Усередині XIV ст. ці відносини остаточно закріпив юридичний документ під назвою "Законник" - перший звід правил і норм суспільного життя у південних слов'ян і один з перших подібних зводів у Європі.

"Законник" царя Душана прийнято 21 травня 1349 р. після досить тривалої і ретельної підготовчої роботи; у 1354 р. до його тексту внесено доповнення. Перша частина, що складається з 135 статей, містить здебільшого положення, які регламентують державно-правову й адміністративну сфери, тоді як друга, менша за обсягом, не має цілісного характеру і є доповненням до першої, зумовленим, очевидно, суто практичними потребами.

Головне завдання "Законника" полягало в зміцненні царської влади і в забезпеченні її незалежності від волі правителів окремих областей. З прийняттям цього документа Сербія стала державою, у якій законність формально не залежала від волі монарха, хоча в практичному житті далеко не всі положення "Законника" виконувалися повною мірою.

Несподівана смерть Душана у грудні 1355 р., в розквіті сил (він народився 1308 р.) і в зеніті слави, докорінно змінила ситуацію як усередині країни, так і поза її межами. Свого часу Душан поділив Сербське царство на 10 намісництв, кожним з яких керував окремий правитель, що визнавав як де-юре, так і де-факто зверхність царя. Уся владна структура трималася на авторитеті верховного державця і виявилася абсолютно недієздатною в ситуації, коли його не стало.

Після смерті Душана сербський трон посів його син Урош V. Скориставшись слабкістю нового царя, а також ситуацією, що склалася в регіоні з появою тут турків-османів, намісники розпочали боротьбу проти Уроша V. Вони швидко домоглися посилення власної ролі з одночасним ослабленням центральної влади, що фактично означало ліквідацію єдиної Сербської держави.

Література

  1. Дринов М. Заселение Балканского полуострова славянами. Москва, 1873.
  2. История Югославии: В 2 т. Москва, 1963. Т. 1.
  3. История южных и западных славян. Курс лекций. Москва, 1979.
  4. История южных и западных славян: В 2 т. Москва, 1998. Т. 1.
  5. Качановский Б. История Сербии с половины XIV - до конца XV в. Киев, 1899.
  6. Попов Н. Россия и Сербия. Москва, 1869.
  7. Флоринский Т. Д. Памятники законодательной деятельности Душана - Царя Сербов и Греков. Киев, 1883.


08.09.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!