Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Чехія у 50-60-ті роки XIX ст. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Чехія у 50-60-ті роки XIX ст. Реферат

Події та наслідки революції 1848-849 рр. у чеських коронних землях (Чехія, Моравія, Сілезія) справили значний прогресивний вплив на суспільство, його перехід до капіталістичних відносин

Зі скасуванням панщини відходив у минуле феодальний спосіб виробництва, а з ним і найвідсталіші традиції суспільного життя. Створення розгалуженого державного апарату й проголошення свободи підприємницької діяльності сприяли глибоким змінам у економічній сфері.

Чеські землі в цей період охопив індустріальний бум. Тут відбувся промисловий переворот, який закріпив їхнє провідне місце в економіці Габсбурзької монархії. Ліквідація митного кордону з Угорщиною в 1850 p., скасування або зниження мита за торговельним договором з Пруссією сприяли розширенню ринку збуту й розвиткові підприємств у цілому, особливо ж засобів зв'язку і транспорту.

Активне залучення передових наукових досягнень і нових технологічних можливостей стали переконливим свідченням не тільки перетворення промисловості з мануфактурної на машинну, а й швидкої індустріалізації чеських земель.

Нові форми організації капіталістичного виробництва, прискорення процесу акумуляції капіталу збудили Інтерес німецьких підприємців І фінансистів до чеських земель У 1869 ρ створено перший чеський "Живностенський банк", зорієнтований на національний капітал.

Майже 50% населення чеських земель працювало в сільському господарстві Приблизно половина посівної площі перебувала у великому землеволодінні, яке швидко трансформувалося в капіталістичні аграрні підприємства Саме тут широко застосовувалися машини, запроваджувалися передові технологи, здійснювалася спеціалізація виробництва, засновувалися підприємства з переробки аграрної продукції тощо.

Понад 50% посівних площ зосереджувались у господарствах розміром 20-50 га їхні власники широко використовували найману працю й постачали продукцію на ринок Малоземельні господарства тяжіли до кустарного виробництва або шукали додаткових джерел до Існування Саме ці селяни поповнювали лави робітників у містах та емігрували.

Процеси модернізації та урбанізація справляли суттєвий вплив на зміни в соціальній структурі людності чеських земель. Передовсім зростала чисельність національної буржуазії, найманих робітників. Інтенсивність збільшення населення чеських міст (їх налічувалося майже 500) була пов'язана з формуванням нових промислових центрів.

У 50-70-ті роки XIX ст. значно зросла загальна кількість населення чеських земель і ця тенденція зберігалася до кінця століття. У цьому регіоні імперії проживали чехи, німці, євреї, поляки, словаки. Так, за даними перепису 1857 р., чехи становили 61%, німці - майже 37%, а євреї - 1,8% усієї людності. У Моравії німців було - 25%, а в Сілезії - 50%.

"Часом живцем похованих" назвав перше післяреволюційне десятиліття великий чеський письменник Ян Неруда (1834-1891). Така оцінка влучно характеризувала сутність тогочасних подій. Радикально-демократичне крило національних сил було повністю розгромлене, для чеських теренів у 1850 р. укладено "Земельну конституцію Чеського королівства". У ній вказувалося, що вони "є невід'ємною частиною Австрійської спадкової монархії та коронною землею цієї імперії", а відносини між Австрією і чеськими землями визначаються загальною конституцією. Однак положення конституції не були реалізовані: в чеських землях дозволялося лише скликання сейму. Встановлювалася система намісників, які безпосередньо підлягали Відню.

На початку 50-х років XIX ст. формується режим неоабсолютизму імператора Франца Йосифа І (1848-1916). Новий режим намагався централізувати державну владу, створити стабільні політичні умови для розвитку в країні процесів модернізації.

Сформована весною 1851 р. Імперська рада (рейхсрат) підготувала "Сильвестрівські укази", в яких закладалися реальні підвалини неоабсолютистського режиму. Перший указ скасовував чинність конституції 1849 р.; другий забезпечував захист основних громадянських прав, підтверджував рівність усіх перед законом, скасування кріпацтва та панщини; третій оприлюднював основний закон - Засади органічного управління коронними землями Австрійської імперії.

Провідником ідей посилення імперської влади виступав міністр внутрішніх справ А. Бах (1813-1893). З його ініціативи земельне управління повністю підпорядковувалося держапарату, запроваджувалося єдине загально-австрійське громадянство, уніфіковувались кримінальний кодекс і судочинство. Організовано нову владну вертикаль: окремі історичні землі, за формального збереження старих кордонів, дістали статус адміністративних районів (провінцій) без жодних ознак політичної самобутності. Управління в історичних землях замінювалися намісництвами, а в "малих" землях - президіями. Водночас скасовано адміністративний союз Моравії та Сілезії, що існував з XVIII ст., а в Моравії (крім Брноського намісництва), в Опаві, засновувалася земельна президія.

Для захисту національно-правових інтересів чеська буржуазія в цей період активно використовувала досить розгалужену мережу громадських організацій, культурно-спортивних спілок, позичкових та ощадних кас, різноманітних товариств і гуртків.

На рубежі 60-х років XIX ст. правлячі кола Австрійської імперії під тиском економічної кризи та національних рухів переходять до конституційних форм правління. Оприлюднений у 1860 р. "Жовтневий диплом" віддзеркалював тенденцію єдності принципів управління імперією з принципами децентралізації. До загальноімперської компетенції належали іноземні та військові справи, фінанси, торгівля і транспорт. Усі інші функції передавалися місцевим ландтагам (сеймам), які наділялися правом обирати депутатів до рейхсрату.

Але незабаром новий голова уряду (державний міністр) А. Шмерлінг посилив позиції централістів у наступному указі - "Лютневому патенті". За рахунок передання частини повноважень ландтагів центрові рейхсрат перетворювався на орган парламентського типу. В Австрійських коронних провінціях, до яких належали й чеські землі, засновувався "вузький" рейхсрат з 203 депутатів.

Відхід у Відні від неоабсолютизму стимулював чеську буржуазію до консолідації на платформі поміркованого лібералізму. В 1860 р. в чеських землях виникла перша загальнонаціональна організація - Національна партія, її очолили ідеологи лібералізму - Ф. Л. Рігер та Ф. Полоцький. Головні програмні засади партії полягали в здобутті національної рівності, громадянських прав і розширенні самоврядування. Для учасників ліберального руху важливого значення набувала проблема подальшого співробітництва з історичним дворянством і ставлення до "державного історичного права".

На початку 60-х років Національна партія фактично розкололася на дві течії. Крило партії, яке репрезентувало інтереси представників поміркованої чеської національної еліти, дістало назву "старочеського". Радикально налаштовані політичні діячі, які представляли інтереси промислової І торговельної буржуазії, утворили "младочеську" течію. Однак поділ на фракції в Національній партії відбувся тільки на початку 1863 р., у зв'язку з польським повстанням. Один із лідерів старочехів - Ф. Палацький - характеризував повстання як безнадійну та шкідливу для всіх слов'ян подію. Младочехи, навпаки, вбачали у повстанні приклад послідовної боротьби за державну незалежність. Водночас провідні угруповання чеського ліберального руху не висували на перший план соціальні мотиви й не підтримували застосування насильницьких методів.

У 1861 р. уряд у Відні затвердив "земські статути". Вони передбачали створення однотипних структур для всіх коронних земель, у тому числі для Чехії, Моравії, Сілезії. Вибори до сейму мали проводитися на основі майнового цензу та інших обмежень, зокрема двоступеневих виборів у селянських громадах. У чеському сеймі був 241 депутат, у моравському - 100. У 1864 р. на основі "імперського закону" в Чехії та Моравії прийнято закони про "общинний (муніципальний) устрій".

Коли влітку 1863 р. чеський ліберальний рух перейшов до тактики пасивного опору, а чеські депутати відмовилися від участі в роботі рейхсрату, оскільки, на їхню думку, виборчий закон обмежував чеське представництво, саме органи самоврядування перетворилися на опорні пункти чеського національного руху.

Література

  1. Австро-Венгрия: интеграционные процессы и национальная специфика. Москва, 1997.
  2. Австро-Венгрия. Опыт многонационального государства. Москва, 1995.
  3. Коровицина Н. В. Агония соцмодернизации. Москва, 1993.
  4. Краткая история Чехословакии: С древнейших времен до наших дней. Москва, 1998.
  5. Ненашева З. С. Идейно-политическая борьба в Чехии и Словакии в начале XX в. Чехи, словаки и неославизм, 1848-1914 гг. Москва, 1984.
  6. Ненашева З. С. Общественно-политическая мысль в чешских землях в конце XIX - начале XX вв. Москва, 1999.
  7. Формирование нации в Центральной и Юго-Восточной Европе. Исторические и историко-культурные аспекты. Москва, 1981.
  8. Чешская нация на заключительном этапе формирования. 1850 - начало 70-х гг. XIX в. Москва, 1989.


05.09.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!