Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Всесвітня історія: сербська культура (XIX ст.). Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Всесвітня історія: сербська культура (XIX ст.). Реферат

У XIX ст. значно пожвавлюється культурне життя сербського народу, що безпосередньо пов'язано з суспільно-політичними подіями – анти-османськими повстаннями та відновленням державності, а також: з початком і дедалі ширшим розгортанням процесу національного Відродження

Майже відразу після завершення першого повстання в Сербії одна за одною з'являються культурно-просвітні інституції, кожна з яких згодом перетворюється на провідну установу у своїй галузі й важливу ланку загального процесу піднесення культурного життя. Серед них - "Велика школа" для підготовки державних чиновників, Сербське наукове товариство, театр.

"Австрійські" серби започаткували видання газети "Сербські новини" у Відні, заснували літературне товариство "Матиця Сербська" в Будапешті з власним друкованим органом "Літопис Матиці Сербської", відкрили педагогічне училище в Сент-Андреї, гімназію в Новому Саді, сербські друкарні та книжкові магазини.

У нових суспільно-політичних умовах налагоджується взаємо-обмін поміж сербами, котрі жили на різних берегах Дунаю. Певну нестачу інтелектуальної та духовної еліти, яка відчувалася на щойно визволених від османів сербських територіях, заповнювали серби з Австрії, котрі були виховані на європейський кшталт і мали освіту європейського зразка та рівня. Це явище мало як позитивний, так і, певною мірою, негативний характер.

На початку XIX ст. в сербській літературі виділяються три постаті: Лукіан Мушицький (1777-1837), Сіма Мілутинович-Сарайлія (1791-1847), Мілован Відакович (1780-1841), котрі репрезентували літературні течії попереднього історичного періоду. Відакович писав сентиментальні повісті та романи; Мушицький - псевдокласичні оди; Мілутинович-Сарайлія - здебільшого поеми на зразок народного епосу.

На тлі європейського романтизму твори сербських письменників мали вигляд несучасних і не надто цікавих (хоча є відомості, що, наприклад, поему Мілутиновича-Сарайлії "Сербіянка" позитивно оцінив Гете). Ситуація в сербській літературі та культурі в цілому змінюється на краще з появою у ній Вука Караджича (1787-1864). Він належить до найвидатніших постатей не лише сербського духовного життя, а й історії, адже саме він розпочав рішучу боротьбу за утвердження у сербів культури європейського типу.

Діяльність Караджича позначалася різноплановістю й стосувалася практично всіх галузей культури. Він реформував сербську мову, замінивши поширений раніше сербський варіант старослов'янської мови народним діалектом і започаткувавши таким чином сербську літературну мову.

Караджич запровадив принципово нову орфографічну систему, застосувавши як основний фонетичний принцип "пиши як говориш". Він видав перше у сербів зібрання народної поезії, яке згодом доповнив, надрукувавши також збірку народних оповідань, прислів'їв і загадок. Караджич писав оригінальні художні твори й наукові праці, присвячені різноманітним проблемам духовного буття; видавав літературно-наукові збірки й альманахи; вів громадську роботу.

Вплив цього видатного діяча на сербське суспільство як у князівстві, так і в Австрії виявився дуже значним. Цей вплив відбувався на трьох рівнях: літературно-культурному, суспільно-політичному, національному. Ще за життя Караджича в літературу й суспільне життя прийшла нова генерація діячів, яка зросла на його ідеях і яка виводила сербську культуру на європейські обрії.

Першими представниками цієї генерації стали Петар Петрович Нєгош (1813-1851), чорногорський митрополит, та Бранко Радичевич (1824-1853), з іменами яких пов'язане утвердження в сербській літературі романтизму, а разом з тим і початок її входження у європейський літературний контекст.

Своїми драматичними творами уславився Йован Стерія-Попович (1806-1856), який не належав до сербських романтиків за художніми особливостями своїх творів, але був близький до них з огляду на загальний дух і пафос творчості.

На культурне життя країни в 60-70-ті роки величезний вплив справили націоналістичні ідеї руху "Сербської об'єднаної молоді". Патріотичні мотиви стали однією з характерних ознак літератури сербського романтизму, визначали основні особливості духовності освічених верств населення.

У Сербії та в "австрійських" сербів активно розвивалися в цю добу журналістика, видавнича справа, наукове й мистецьке життя. У літературі й надалі домінувала поезія.

Література

  1. История Югославии: В 2 т. Москва, 1963. История южных и западных славян: В 2 т. Москва, 1998. Т. 1.
  2. Никифоров К. В. Сербия в середине XIX в. Москва, 1995.
  3. Хрестоматия по истории южных и западных славян: В 3 т. Минск, 1987. Т. 2.
  4. Шемякин А. Л. Идеология Николи Пашича. Формирование и эволюция (1868-1891). Москва, 1998.
  5. Энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона. Т. 58. Ст. "Сербия", "Сербская литература", "Сербы". История сербского народа. Београд, 1987.


04.09.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!