Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Соціально-економічний розвиток чеського королівства. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Соціально-економічний розвиток чеського королівства. Реферат

У Х ст. в чеських землях зміцнюються феодальні відносини й різко зростає кількість феодальна залежних селян

Князь вважався власником усіх вільних земель, ґрунтів селян, які не потрапили в пряму залежність від феодалів, церковних володінь, земель, наданих у тимчасове користування своїм близьким. Незначна частина земель перебувала у власності громад і окремих феодалів.

Таким чином, князь, очолюючи державу, був верховним володарем землі. Він мав широкі привілеї: право на користування лісами, водами, корисними копалинами, на будівництво замків, карбування монети.

Для управління державою князь мав адміністративний апарат і дружину. Він керував країною через систему градів, за якими закріплювалися певні території. Господарська організація спиралася на маєтки князя і поселення, що виконували чітко визначені служби й ремісничі роботи.

Всі податки й повинності з часом перетворилися на феодальну ренту. Вільні общинники ставали залежними - спочатку від князя, а згодом і від інших феодалів. Основну масу феодальне залежних селян складали ті з них, які передавались у спадок дідичами.

Селяни, які розорялися, мусили залишати свої ґрунти і оселятися на землі феодала. За право користуватися землею селяни сплачували ренту феодалові й виконували низку повинностей. Окремі селяни несли військову службу у князя. Оскільки ця служба забирала багато сил і часу, селяни за борги часто потрапляли у феодальну залежність.

В XI ст. відбувається диференціація і серед самих феодалів. Поступово виникає прошарок вищої шляхти. Здебільшого - це вихідці з середовища дружинників, які за службу князеві діставали землю з селянами. У нижчій шляхті опинилися вільні вояки, які наділялися за службу королю або великим шляхтичам дрібними володіннями. Унаслідок дарунків князя і магнатів церква поступово перетворюється на значного землевласника.

Наприкінці XI ст. в чеському суспільстві сталися важливі зміни. Заселяються вільні землі, підвищується культура їх обробітку, зростає ефективність господарювання. У XII ст., на відміну від попередніх часів, вільні землі вважалися неабиякою цінністю, оскільки навіть невеликий маєток за рахунок праці селян міг прогодувати феодала. У зв'язку з цим ті, хто служив князеві, намагалися отримати від нього нові ґрунти. Князь зберігав верховне право на землю і селян, які на ній працювали, проте з часом це право фактично перетворилося на формальність.

У XII ст. в загальних рисах сформувалася васальна система як одна зі складових більш індивідуалізованих прав, привілеїв та обов'язків. За ті чи інші заслуги більшість представників шляхти, що зароджувалася, діставали землю, на ній оселялись і засновували автономні володіння. Оренда землі набувала більшого унормування, що сприяло виразнішому визначенню васальних відносин (кріпосницької залежності), в які потрапила більшість селян. Проте тривалий час у чеських землях стосунки між князем і шляхтичами, залежними від нього, так само як і стосунки між шляхтичами і простим людом, залишалися не врегульованими.

Лише в 1189 р. з'явився статут князя Конрада Отти, де гарантувалося право на володіння чесно одержаними маєтностями й водночас формулювалися загальнообов'язкові правила на випадок, коли б їх потрібно було змінювати. Статут став визначальним етапом на шляху від самовільного відчуження та невнормованої оренди до юридичного впорядкування нових власницьких і соціальних відносин.

З появою феодальної власності на землю з'являється і феодальний імунітет, за яким окремі права і функції центральної влади переходять до власників землі. Спочатку імунітет дістала церква. Світський імунітет поширюється з кінця XII ст. Великі землевласники поступово перетворюються на самостійних можновладців.

У ХІІІ ст. розпочалася багата на події доба економічного розквіту чеської середньовічної держави. Незважаючи на те, що географічне положення чеських земель не сприяло господарському розвиткові й тіснішому входженню в міжнародний ринок, економічний потенціал Чехії та форми господарської діяльності зазнали відчутних змін. Суто аграрний характер економіки переростав у аграрно-ремісницький. Таким чином, припинилося відставання від розвиненіших регіонів Південної та Західної Європи. Позитивну роль у цьому відіграли насамперед певні технологічні й технічні новації в аграрному секторі.

Вирощування сільськогосподарських культур залишалося основним предметом праці й джерелом, з якого селянин харчувався, оскільки система трипілля, яка тоді переважала, гальмувала виробництво м'яса. Як правило, третина угідь засівалася озиминою, ще третина - яровиною, а решта пустувала протягом одного - двох років.

Підвищення врожайності забезпечили використання досконалішого плуга та ефективніша культура землеробства. Не слід недооцінювати й той факт, що юридичні норми, за якими, земля здавалася в оренду, стабілізувалися. Статистика свідчить, що у ХІІІ ст. виробництво сільськогосподарської продукції зросло принаймні у два рази порівняно з попереднім. Завдяки цьому істотно підвищився рівень ринкових відносин, збільшився обіг у торгівлі сільськогосподарською продукцією, що, своєю чергою, зумовлювало подальше поглиблення поділу праці, сприяло розвиткові несільськогосподарського виробництва й, нарешті, зростанню чисельності населення.

Іншим важливим чинником, що мав далекосяжні економічні й політичні наслідки, стало різке зростання видобутку й обробки коштовних металів, насамперед срібла та золота. Попит на них викликав справжню срібну (золоту) лихоманку. Ще в першій половині XII ст. з'явились багаті срібні копальні на Чесько-Моравській височині, зокрема під Іглавою та Гавличковим бродом. Через кілька десятиліть відкрилася дуже перспективна копальня на Кутній Горі. Прибуток швидко збільшувався й невдовзі чеські землі стали одним з найвідоміших європейських центрів з видобутку дорогоцінних металів.

Третьою визначальною рисою соціально-економічного розвитку XIII ст. стали істотні зміни у складі та густоті населення, в його структурі. У 20-х роках XIII ст. великого розмаху набуває колонізація вільних земель. Ситуацію змінила зовнішня, німецька, колонізація, яка в широкому масштабі більш-менш систематично розпочалася в другій половині XIII ст. її, безперечно, стимулював розвиток видобувної галузі, що відкривало широкі перспективи для працевлаштування.

Німецька колонізація аж ніяк не була насильницькою, оскільки здійснювалася за ціпком усвідомленою згодою правителя. Вона не загрожувала обмеженням прав чи гнобленням корінного слов'янського населення. На відміну від інших регіонів, особливо на півночі Європи, куди німці проникали тривалий час, кількома потоками, асимілюючи місцеву людність, у чеських землях колонізація відбувалася інтенсивно, завершившись за життя трьох-чотирьох поколінь. Уже протягом наступного століття чужинський наплив ослаб і демографічна ситуація в Чехії стабілізувалася.

Звичайно, німецька колонізація не просто збільшила людність у досі переважно незаселених районах - вона сприяла їхньому окультуренню. Таким чином, з одного боку, зміцнювалися феодальні відносини, юридична оформлюючись на основі емфітевтичного права, а з іншого - чеські землі зазнавали урбанізації.

Емфітевтичне право, що формально гарантувало спадкову оренду маєтку та землі, яка до нього належала, й точно окреслювало умови оренди (розмір відповідних податків), передусім застосовувалося у новостворюваних господарствах. Та невдовзі воно набуло загального характеру.

В певному сенсі нова юридична форма була вигідною для обох сторін, оскільки усувала свавілля знаті та невпевненість кріпака, й водночас забезпечувала панові регулярний прибуток, що раніше не мало правового оформлення. Основи стосунків правителя і шляхти заклав "Статут Конрада". Емфітевтичне право тепер визначало відносини між шляхтичем і його кріпаком. Таким чином завершилося формування системи феодальних відносин.

Література

  1. Великая Моравия. Ее историческое и культурное значение. Москва, 1985.
  2. История южных и западных славян: В 2 т. Москва, 1998. Т. 1.
  3. Козьма Пражский. Чешская хроника. Москва, 1962.
  4. Краткая история Чехословакии: С древнейших Бремен до наших дней. Москва, 1988.
  5. Лаптева Л. П. История Чехии периода феодализма (V в. — 1648). Москва, 1993.
  6. Сказанья о начале чешского государства в древнерусской письменности. Москва, 1970.
  7. Тржештик Д., Достал Б. Великая Моравия и зарождение чешского государства // Раннефеодальные государства и народности (южные и западные славяне VI-XII вв.). Москва, 1991.
  8. Хрестоматия по истории южных и западных славян: В 3 т. Минск, 1987. Т. 1.
  9. Хроповский Б. Славяне. Историческое, политическое и культурныє развитие. Прага, 1988.


02.09.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!