Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Розселення полабсько-поморських племен. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Розселення полабсько-поморських племен. Реферат

Згідно з повідомленнями історичних джерел, на території полабських племен було чимало міст

Помітну роль в історії середньовічної Європи відігравали найзахідніші слов'янські племена, які займали територію між річками Лаба (Ельба) та її притоками Салою (Зааном) на заході та Одрою (Одером) на сході, У нижній течії Лаби й на північ, до Балтійського моря, жили ободрити (бодричі). На схід та в південно-східному напрямку від них - лютичі (велети). У межиріччі Сали і Бобра (притоки Одри), до Рудних гір на півдні - серби-лужичани. Наприкінці VIII ст. вони створили племінні союзи: бодрицький, лютицький і сербський. На схід від полабських племен на Балтійському узбережжі жили поморські слов'яни.

Уперше про полабських слов'ян згадують франкські пам'ятки VIII ст. Найбільшу кількість відомостей про них можна знайти в "Літописі" та в "Житії Карла Великого", написаних радником імператора Ейгардом; у "Саксонських діяннях" ченця Відукінда; у "Хроніці" подій X ст. єпископа Мерзебурзького Титомира; в "Діяннях первосвященика Гамбурзької церкви" каноніка Адама Бременського; у "Слов'янській хроніці" священика Гельмольда; в "Житії Св. Оттона" єпископа Бамберзького тощо. Археологічні дослідження показують, що слов'янські поселення в цьому регіоні з'явилися набагато раніше.

Джерела VIII ст. свідчать про існування у полабських слов'ян сталих над-племінних форм об'єднання, в межах яких указуються назви дрібніших племен і родів. У наступний період процес оформлення великих племінних союзів сягнув завершальної стадії: сильні й багаті племена підпорядковували слабших сусідів і домінували в заснованих ними військове-територіальних союзах.

Згідно з повідомленнями історичних джерел, на території полабських племен було чимало міст. Хоча це були скоріше не міста, а укріплені городища, що виступали як центри територіальних громад, де проводилися народні збори й містилися культові споруди. Для полабських слов'ян IX-X ст. була характерною сусідська община. Кожний рід, шляхом жеребкування, отримував певний земельний наділ, мав власні засоби праці, користувався общинними угіддями, міг вільно розпоряджатися зібраним урожаєм. Однак уже наприкінці X - XI ст. у полабських слов'ян відбувається процес соціальної диференціації. Відтепер вільний общинник (смард) потрапляє в залежність від племінної верхівки.

Основу господарства становило рільництво, слов'яни вирощували як зернові, так і технічні культури. Високого рівня розвитку сягнули тваринництво, садівництво та городництво. У IX ст. ремесло відокремлюється від землеробства. Найбільших успіхів полабські ремісники досягли в обробці заліза, гончарстві, у теслярстві й столярстві. Слов'яни активно торгували зі своїми сусідами зерном, рибою, сіллю, медом, худобою та рабами. На Балтиці слов'янські купці успішно конкурували з німцями і данцями. Основними центрами торгівлі вважалися Волін та Щецин.

Полабські слов'яни сповідували поганство, що тривалий час залишалося символом їхньої незалежності. Обожнюючи явища природи, слов'яни створили власний пантеон богів, яких здебільшого вшановували тільки в цьому регіоні. Жерці вбиралися в білий одяг, були досить заможними й відігравали чільну роль у суспільстві.

Державотворчий процес у полабських та поморських слов'ян відбувався повільно. На розвиток суспільних відносин негативно впливала постійна зовнішня загроза.

Полабські та поморські племена суттєво відрізнялися як за рівнем організації, так і за могутністю князівської влади. Якщо в бодричів влада зосереджувалася в руках князя, то в лютичів усім керували народні збори. У поморських слов'ян за наявності князя владу фактично захопила торговельна верхівка.

Література

  1. Гильфердинг А. Ф. История балтийских славян // Собр. соч.: В 4 т. Санкт-Петербург, 1874. Т. 4.
  2. Грацианский Н. П. Борьба славян и народов Прибалтики с немецкой агрессией в средние века. Москва, 1943.
  3. Исследования по славяно-германским отношениям. Москва, 1971.
  4. История южных и западных славян: Курс лекций. Москва, 1979.
  5. Любавский М. История западных славян. Москва, 1918.
  6. Нидерле Л. Славянские древности. Москва, 1956.
  7. Повинский А. Балтийские славяне в борьбе с немцами в VIII-XII вв. Санкт-Петербург, 1877.
  8. Седов В. В. Славяне в раннє средневековье. Москва, 1995.
  9. Флоря Б. Н. Отношения государства и церкви у восточных и западных славян. Эпоха средневековья. Москва, 1992.
  10. Формирование раннефеодальных славянских народностей. Москва, 1981.
  11. Черниловский З. М. Возникновение раннефеодального государства у прибалтийских славян. Москва, 1959.


01.09.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!