Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Політика Польщі у 14-15 століттях. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Політика Польщі у 14-15 століттях. Реферат

Політичний розвиток Польщі наприкінці XIV - в першій половині XV ст. Боротьба з німецькою експансією

Після смерті бездітного Казимира ПІ королівська гілка Пястів припинила своє існування. Згідно з династичним договором, який уклав Казимир, польський престол посів угорський король Людовік Анжуйський (1370-1382). Зміна правлячої династії викликала у поляків занепокоєння. Багатьох лякало іноземне походження монарха.

Відверто ворожу позицію щодо нього зайняли велико-поляни, проте мало-польська знать і рицарі підтримали Людовіка й вітали його вступ на польський престол. Під час коронації Людовік заприсягнувся, що не допустить зменшення території або поділу Польського королівства, а також пообіцяв відвоювати відторгнені землі. Згодом він повернувся до Угорщини, передавши управління Польщею своїй матері Ельжбеті, сестрі Казимира III.

З метою зміцнення позицій нової королівської династії у Великій Польщі Ельжбета здійснила ряд нововведень: заснувала спеціальні суди, які розглядали справи щодо повернення шляхті конфіскованих у неї маєтків; надала привілеї деяким велико-польським містам; скасувала митні бар'єри в торгівлі з Угорщиною. Проте ці заходи не могли задовольнити польських феодалів. Тоді в обмін на визнання ними права на польський престол за своїми дочками Людовік на з'їзді представників різних верств польського суспільства, який відбувся в місті Кошице у 1374 р., уклав з ними договір. Ця угода пізніше дістала назву Кошицького пакту, або Кошицького привілею.

За надання права на корону одній з його дочок Людовік зобов'язався:

  • звільнити землевласників від усіх державних податків, за винятком плати (у розмірі двох грошів) з кожного селянського лану (порадільне);
  • призначати на земські посади (воєвода, каштелян, підкоморій, суддя) лише місцевих феодалів,
  • не призначати на посади королівських старост іноземців;
  • надавати платню польським рицарям, які братимуть участь у війнах поза межами країни, та сплачувати викуп за дворянина, який потрапить у полон;
  • не зазіхати на всі надані раніше привілеї.

Доба правління Людовіка, який здебільшого опікувався справами Угорського королівства, не була спокійною для Польщі, а його смерть у 1382 р. ще більше загострила становище в країні. Жодна з дочок, які мали успадкувати престол, не досягла повноліття. У країні розпочався період безкоролів'я, що супроводжувався боротьбою за владу між: різними угрупованнями феодалів Великої та Малої Польщі.

Нарешті, в жовтні 1384 р. у Кракові на польський престол було обрано одинадцятирічну Ядвігу. На Радомському (Великопольща) й Віслицькому (Малопольща) сеймах магнати й шляхта ухвалили присягнути Ядвізі за умови її постійного проживання в Польщі. Всі ці події врешті-решт призвели до скасування польсько-угорської унії.

Пошук виходу з кризи, пов'язаної з визначенням правителя в польських землях, призвів до укладення в 1385 р. Кревської польсько-литовської династичної унії. Після прийняття католицтва й одруження з дванадцятирічною Ядвігою польським королем став великий князь Литовський Ягайло (Ягелло), відомий під іменем Владислава II (1386-1434) - засновника Ягеллонської династії.

Кревська унія поклала край нападам Литви на польські північно-східні землі та суперництву за Галицьку Русь. В унії об'єднувалися дві держави з метою дати відсіч небезпечному сусідові - Німецькому (Тевтонському) орденові, який, захопивши польське Помор'я, остаточно відрізав королівські землі від Балтійського узбережжя, гальмував їхній економічний розвиток. Укладення унії підвищувало престиж польської держави як форпосту римо-католицької церкви на сході Європи.

В самому Великому князівстві Литовському ставлення до унії з Польщею було неоднозначним. Двоюрідний брат Ягайла - Вітовт (Вітаутас) - не лише виступив проти унії, а й проголосив себе великим князем Литви. Для боротьби з Ягайлом Вітовт, поступившись Жемайтією (Жмуддю), уклав союз із Тевтонським орденом. Після укладення в 1401 р. нової Віленсько-Радомської унії Вітовт урешті-решт визнав владу Ягайла, за що мав довічно зберегти титул Великого князя. Була досягнута домовленість, що в разі відсутності у Ягайла наступника не обирати польського короля без згоди Литви.

Укладення польсько-литовської унії призвело до загострення відносин із Тевтонським орденом, а згодом і до чергової війни. Приводом для неї стало повстання жителів Жемайтії, які відмовилися сплачувати данину тевтонцям. Воєнні дії розпочалися в серпні 1409 р., коли рицарі захопили північ Куявії та Добжинську землю.

Вирішальна битва між тевтонським і польсько-литовським військами сталася 15 липня 1410 р. під Грюнвальдом. До складу польсько-литовської армії, очолюваної Ягайлом, входили також руські, чеські й татарські загони. До Тевтонського війська після оголошення хрестового походу приєдналися представники понад 20 західноєвропейських країн. Польсько-литовська армія перевищувала тевтонців кількісно, але мала гірше озброєння.

Битву розпочали литовсько-руські полки, які знищили ворожу артилерію й потіснили тевтонське військо. Дальші події на полі бою призвели до поразки тевтонців і загибелі великого магістра ордену Ульріха фон Юнгінгена. В ході війни польсько-литовські війська захопили значні території, підвладні ордену, проте їм не вдалося взяти столицю тевтонців Мальборк. Від остаточного розгрому орден урятували нескінченні чвари між Ягайлом і Вітовтом, а також допомога, що надходила від Римської курії та імператора Священної Римської імперії Сигізмунда Люксембурга.

Згідно з мирним договором, укладеним у лютому 1411 р. в Торуні, тевтони повертали Польщі Добжинську землю, а Литві - Жемайтію; за повернення полонених орден сплачував викуп. У свою чергу, поляки мали повернути ордену всі захоплені ними міста, фортеці та замки. Перемога над тевтонами у Грюнвальдській битві стала для нащадків переможців символом спільної боротьби слов'янських народів проти німецької експансії на схід і сприяла піднесенню престижу Польщі.

Однак після укладення Торунського миру тевтонські рицарі не припинили свої грабіжницькі напади на польські та литовські землі. У 1414 р. на соборі римо-католицької церкви в Констанці польська делегація подала скаргу на орден, в якій засудила насильницькі методи навернення в християнство. Незважаючи на те, що на соборі не вдалося розв'язати польсько-німецькі суперечності, репутація ордену була підірвана.

Згідно з умовами нового мирного договору, укладеного у 1422 р. поблизу озера Мельно, тевтонці підтвердили належність Жемайтії Великому князівству Литовському. У ході наступної польсько-німецької війни 1431-1435 рр. великий князь литовський, уклавши союз із тевтонами, виступив проти Польщі. Однак у 1435 р. під Вількомежем поляки завдали поразки тевтонсько-литовському війську.

На початку тринадцятилітньої польсько-німецької війни (1454-1466) на допомогу повсталим польським містам Східного Помор'я, чиї права порушувалися Тевтонським орденом, прийшов польський король Казимир Ягеллончик. Вже у 1454 р. було проголошено акт про інкорпорацію території Пруссії до Польського королівства, а її населення як повноправне переходило у підданство польської корони.

Польські збройні сили на початку війни складалися головним чином з ополчення ("посполитого рушення"), яке не могло протистояти добре озброєному та навченому війську тевтонів. Саме в цей період у котрий раз загострилися польсько-литовські відносини. Литва відмовилася підтримати Польщу в її протистоянні з орденом, що свідчило про фактичне припинення Кревської унії. Однак уже на початку 60-х років Казимиру вдалося сформувати боєздатне наймане військо. В 1462 р. польська армія під проводом сандомирського підкоморія Петра Дуніна завдала серйозної поразки тевтонам у битві під Свенцино.

Восени 1463 р. польська ескадра, споряджена Гданськом і Ельблонгом, розгромила удвоє більший флот тевтонів. Після ряду перемог і захоплення в 1466 р. міста Хойніце був укладений мирний договір у Торуні, за умовами якого до Польщі поверталося Привісельське Помор'я з Гданськом, Хелминська й Михайлівська землі, а також т. зв. "Королівська Пруссія", разом із Вармінським єпископством і містами Мальборк, Ельблонг і Штумм.

Королівська Пруссія дістала широку автономію: мала власний сейм, скарбницю та окремі правові норми. Інша частина колишнього Тевтонського ордену - Орденська Пруссія - потрапила у васальну залежність від Польської корони, її столицею став Кенігсберг.

Отже, Тевтонський орден утратив більшість своїх територій і був позбавлений суверенітету, а Польща, отримавши вихід до Балтійського моря, з кінця XV ст. стала активною учасницею європейських подій.

Література

  1. Длугош Ян. Грюнвальдська битва. Москва, 1962.
  2. Дневник Люблинского сейма 1569. Санкт-Петербург, 1863.
  3. Дыбковская А., Жарин М., Жарин Ян. История Польши с древнейших времен до наших дней. Варшава, 1995.
  4. История Европы: В 8 т. Москва, 1993. Т. 3. Кареев Н. Очерки истории реформационного движения и католической реакции в Польше. Москва, 1926.
  5. Ливанцев К. Е. Сословно-представительная монархия в Польше, ее сущность и особенности (вторая половина XIV - конец XVI вв.). Ленинград, 1968.
  6. Любович Н. История реформации в Польше. Кальвинисты и антитринитарии. Варшава, 1887.
  7. Полный свод статутов Казимира Великого // Хрестоматия памятников феодального государства и права стран Европы/Под ред. В. М. Корецкого. Москва, 1961.
  8. Польские мыслители эпохи Возрождения. Москва, 1960.
  9. Україна і Польша в період феодалізму: 36. наук, праць / Під ред. ВА. Смолія. Київ, 1991.


30.08.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!