Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Всесвітня історія: Дубровник у 14-15 століттях. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Всесвітня історія: Дубровник у 14-15 століттях. Реферат

Економічні та політичні здобутки (перша половина XV ст.). Актуалізація османської загрози

Кінець XIV - початок XV ст. Принесли Дубровнику нові територіальні здобутки.

Спочатку боснійський король Остоя, намагаючись покрити витрати, пов'язані з боротьбою за престол та з опором Угорщині, продав дубровчанам землі від Петрова Села до Стона, що дало змогу їм установити зв'язок суходолом з маєтностями на півострові Пелешац (1399). Згодом угорський король Сигізмунд подарував Дубровнику острови Корчулу, Хвар і Брач (1413-1417), однак дубровчани не змогли їх втримати через відчайдушний спротив жителів Корчули.

У 1419 р. Республіка Святого Влаха придбала Східне Конавле у воєводи Сандаля Хранича, а в 1426 р. до складу Дубровника увійшло й Західне Конавле з Цавтатом. Його продав місту Радослав Павлович. Після цього Дубровник більше не розширював свої володіння ані на суходолі, ані на морі.

У цей час Дубровник сягнув вершини свого економічного та політичного розвитку, висунувшись на перші позиції в галузі торгівлі не тільки в басейні Середземного моря, а й за його межами (Близький Схід, Іран, Індія тощо). Основна гордість дубровчан - флот - налічував у цей період до 300 кораблів, що давало змогу Дубровнику успішно конкурувати з провідними морськими державами Європи. Населення міста збільшилося до 40 тис. чоловік (без мешканців передмість). Про фінансово-економічні можливості Дубровника промовисто свідчить той факт, що його постійний резерв становив понад 7 млн. червінців.

Завершилося формування державного устрою (Дубровник належав до аристократичних республік) та системи управління. Остаточно сформувалася законодавча база політичного та економічного життя міста; за рівнем правового забезпечення життєдіяльності Дубровник посідав одне з перших місць серед найрозвиненіших держав Європи. Високого ступеня розвитку набула система міського господарства: функціонував водогін, забудова здійснювалася згідно з єдиним планом розвитку міста, працювали лікарні, аптеки, притулки для хворих і злидарів тощо. У 1463 р. проведено перепис населення (як міського, так і сільського), котрий вважається одним із перших не лише на Балканах, айв усій середньовічній Європі.

В соціальному відношенні населення Дубровника поділялося натри групи: "властела" (або "благородні" - "нобілес"), громадяни та люди. До першої групи належали переважно особи італійського походження. Вони помітно вирізнялися серед інших жителів міста-республіки як зовнішнім виглядом, освітою та багатством, так і своїми функціями в суспільно-політичному житті: саме вони виконували всі важливі управлінські роботи, обіймали керівні посади, вирішували ключові питання.

Громадяни ("популіс") були особисто вільні й так само, як і властела, торгували й займалися ремеслами, але не брали участі в управлінні. Вони мали право носити зброю. На відміну від властели, громадяни сплачували податки і виконували обов'язкові роботи. Багатство деяких громадян навіть перевищувало майно властели.

Селян і поселенців називали людьми ("вілані"). Чимало з них були особисто вільними, інші належали до кріпаків властели. Для того, щоб прогодувати себе та сім'ю, "вільні" мусили брати землю в оренду, через це їх інколи називали "колоні".

Земля в Дубровнику належала властелі або міській громаді. В міру розвитку товарно-грошових відносин, власниками землі дедалі частіше ставали багаті громадяни, які скуповували її у збіднілих властельських родів.

Окрему невеличку групу складали в Дубровнику пастухи, котрих називали "морлаками". Вони здебільшого належали до однієї етнічної групи - слов'ян із материкової частини Сербії.

Раби, яких у Дубровнику було багато, не входили до жодної соціальної верстви й не мали ані соціальних, ані економічних прав. Чинники негативного характеру, які зрештою призвели до суттєвого погіршення становища дубровчан і далматинців, накопичувались з середини XV ст., після активізації зусиль Османської імперії, спрямованих на встановлення своєї влади в субрегіоні.

Загарбавши Сербію (1459) та Боснію (1463), турки стали дедалі частіше нападати на Далмацію, їхні відносно невеликі загони здійснювали стрімкі рейди на територію країни, грабуючи й знищуючи все на своєму шляху. Загроза османського завоювання на тривалий час висувається для Дубровника й Далмації на перший план.

Зважаючи на традиційно вкрай складні й суперечливі відносини Дубровника з Венецією, єдиним потенційним союзником, на підтримку якого можна було сподіватися в боротьбі проти османів, залишалась Угорщина.

Проте після катастрофічної для мадярів поразки в битві при Мохачі (1526) дубровчани мусили визнати зверхність турецького султана. Це викликало негативну реакцію провідних європейських держав, заінтересованих в об'єднанні християн проти турків, особливо Австрії та Іспанії.

Література

  1. История Югославии: В 2 т. Москва, 1963. Т. 1.
  2. История южных и западных славян: В 2 т. Москва, 1998. Т. 1.
  3. Очерки истории культуры славян. Москва, 1996.
  4. Українська літературна енциклопедія: В 5 т. Київ, 1990. Т. 2.
  5. Чоня З. История хорватской культуры. Загреб, 1965.


30.08.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!