Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Розвиток болгарської культури в VII-XIV ст. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Розвиток болгарської культури в VII-XIV ст. Реферат

Розвиток болгарської культури VII-XIV ст. мав низку специфічних рис, що яскраво відбивали етнічні, конфесійні, політичні особливості історії країни

Слов'яно-протоболгарський дуалізм, перехід від язичництва до християнства, втрата державності, візантійське панування й відновлення незалежності - всі ці чинники справляли безпосередній вплив на культурне життя Болгарії.

Про культуру язичницької Болгарії (VII - перша половина IX ст.) можна дістати уявлення головним чином з пам'яток архітектури й прикладного мистецтва. За розпорядженням ханів, візантійські та місцеві архітектори будували величні культові споруди й палаци. Прикладом таких пам'яток є палац у давній столиці Болгарії Плисці. Особливо вшановували витесаний у священній скелі Мадара рельєф, що мав важливий ритуальний зміст ("Мадарський вершник").

Поширення з середини IX ст. християнства і слов'янської писемності започаткувало новий етап у розвитку болгарської культури. Дедалі більше посилювався вплив Візантії. Цей вплив, а також самобутні внутрішні процеси сприяли перетворенню Болгарії доби раннього Середньовіччя в лідера слов'янських країн у галузі культури.

Її розквіт припав на царювання Симеона. На цей час практично завершилося формування болгарської ранньофеодальної народності. Політичні успіхи Симеона дали новий поштовх розвиткові архітектури. Особливою розкішшю вирізнялися будівлі нової столиці Преслава (Тронна палата, палацова Кругла (Золота) церква). Проте найбільших успіхів за правління Симеона досягла література.

Вже учні Кирила і Мефодія - Климент Охридський та Костянтин Пресвітер - по суті заклали основи стародавньої болгарської літератури. Климент, наприклад, створив охридську літературну школу. Саме йому дехто приписує авторство "Паннонських легенд" про життя Кирила і Мефодія. Ці легенди вважаються першим літературним твором слов'янською мовою.

В основному релігійними за формою, але глибоко патріотичними за змістом були й літературні праці епохи "золотого віку": "Проглас до Євангелія" Костянтина Пресвітера, "Про писемності" Чорноризця Храбра, "Шестоднів" Іоанна Екзарха та ін. За Симеона перекладено з грецької мови на слов'янську офіційну пам'ятку національної історії - "Іменник болгарських ханів".

Візантійське панування уповільнило розвиток болгарської культури, хоча Візантія й надалі залишалася найцивілізованішою країною того часу. В ході візантійських завоювань було зруйновано чимало культурних центрів Болгарії, зокрема її столицю Преслав. Еллінізація болгарського духовенства призводила до зниження рівня освіченості слов'яно-мовних священиків, що, своєю чергою, сприяло поширенню єресей. З'являється апокрифічна, тобто не визнана офіційною церквою, релігійна література. Написана під впливом учення богомилів, така література рясніла реалістичними сценами з життя різних, насамперед нижчих, верств болгарського суспільства.

Визволення Болгарії з-під візантійського панування дало потужний імпульс розвиткові національної культури. Різноманітність її проявів, виникнення нових культурних центрів, патріотична спрямованість і підтримка з боку держави є відмітними рисами нового етапу культурного розвитку країни.

Великих успіхів досягла національна література. Нова столиця Другого Болгарського царства - Тирново - стала його визнаним літературним центром. Болгарська література того часу мала здебільшого офіційний та релігійний характер, і значна її частина являла собою переклади з грецької мови. Однією з найцінніших літературних пам'яток XIII ст. вважається "Синодик царя Бориса", укладений для боротьби з єресями, головним чином з богомилами. Він містив важливі історичні дані. Цінними пам'ятками болгарської писемності часів Другого Болгарського царства є також "Болонська псалтир", "Бітельська тріодь", "Добромирове Євангеліє" тощо.

Великий вплив на розвиток загальнослов'янської писемності справила реформа орфографії, її запроваджено з ініціативи патріарха Євфимія Тирновського. Унаслідок цієї реформи виправлено релігійні книги й перетворено старослов'янську мову на суто літературну, богослужебну, що, зрештою, сприяло літературному обміну між слов'янськими країнами.

За часів Другого Болгарського царства процвітало культове й фортечне будівництво. У Тирново та інших містах будуються величні архітектурні споруди. Найбільш відомими пам'ятками архітектури того періоду вважаються церкви Сорока мучеників, Св. Димитрія, Св. Петра та Павла в Тирново, Боянська церква у Софії, Погановський монастир в Охриді. Нові болгарські храми вирізнялися меншими розмірами і збільшенням кількості декоративних деталей.

З успіхами культового будівництва був тісно пов'язаний і розквіт болгарського живопису, представленого переважно церковними фресками й іконописом. Реалістичність образів, правдивість у змалюванні деталей побуту, широка кольорова гама характеризують тирновську художню школу - зокрема фрески Бояновської церкви, на яких зображені її засновники, а також болгарський цар Костянтин з дружиною.

Болгарські митці досягли великих успіхів у оформленні мініатюрами рукописних книг. Поряд з релігійними книгами ("Томічева псалтир", "Четвероєвангеліє") багатокольоровими мініатюрами прикрашалися й твори світського змісту (наприклад "Манасієва хроніка").

Культурному розвиткові Болгарії завдала відчутної шкоди навала османів.

Література

  1. Всемирная история: В 24 т. Минск, 1996. Т. 7-8.
  2. Горина Л. В. Социально-экономические отношения во Втором Болгарском царстве. Москва, 1972.
  3. Зайцев Б. П., Чувпило А. А. Из истории символов государственного суверенитета Болгарин // Болгарский ежегодник. Харьков, 1994. Т. 1.
  4. История Болгарин: В 2 т. Москва, 1954. Т. 1. История южных и западных славян. Москва, 1979.
  5. Історія південних і західних слов'ян. Київ, 1987.
  6. Косев Д. Краткая история Болгарии. София, 1963.
  7. Краткая история Болгарии: С древнейших времен до наших дней. Москва, 1987.
  8. Литаврин Г. Г. Болгария и Византия в XI— XII вв. Москва, 1960.
  9. Погодин А. Л. История Болгарии. Санкт-Петербург, 1910.
  10. Разин Е. А. История воєнного искусства: В 3 т. Москва, 1957. Т. 2.
  11. Раннефеодальные государства на Балканах. VІ-ХІІ вв. Москва, 1985.
  12. Тортика А. А. Некоторые проблемы этнической истории и археологии протоболгар // Болгарский ежегодник. София, 1996. Т. 2.


27.08.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!