Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Сербія в балканських війнах. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Сербія в балканських війнах. Реферат

В умовах нової міжнародної ситуації в Європі - під впливом анексії Австро-Угорщиною Боснії та Герцеговини (1908), поглиблення внутрішньополітичної кризи в Османській імперії та проголошення гасла "Балкани - балканським народам" - Сербія, яка на той час остаточно перетворилася на провідну субрегіональну силу, заохочувана Росією, забрала в свої руки ініціативу у розв'язанні "східного питання"

Після складних, тривалих і не завжди успішних переговорів з іншими балканськими країнами, в тому числі й з Османською імперією, метою яких у певний момент стало суто практичне питання, пов'язане з утворенням міждержавного союзу, здатного забезпечити захист півострова від експансіоністських зазіхань Австро-Угорщини, серби домовилися про взаємо-підтримку та спільні дії з болгарами.

Підписаний у лютому 1912 р. сербсько-болгарський договір передбачав військове співробітництво та можливість спільної воєнної акції як проти Порти, так і проти іншої сторони, яка намагатиметься заволодіти турецькими територіями у Європі. Договір нарешті визначав межі можливого розширення кордонів двох держав за рахунок європейських провінцій Туреччини, започаткувавши процес створення коаліції балканських країн, до якої згодом увійшли Сербія, Болгарія, Чорногорія та Греція.

Коаліція остаточно сформувалася всього за кілька місяців, протягом яких було підписано двосторонні угоди між її учасниками. Всі ці угоди тією чи іншою мірою спрямовувалися проти Порти, а головна мета коаліції полягала в боротьбі за визволення християнського населення Османської імперії, інакше кажучи, за перерозподіл на користь країн-учасниць її європейських провінцій.

Скориставшись як приводом відмовою Стамбула надати автономні права населенню Македонії та Фракії, а також зупинити оголошену мобілізацію, союзники розпочали бойові дії проти турків (першим 4 жовтня оголосив війну король Чорногорії Школа).

Одна із сербських армій, очолювана генералом Р. Путником, уже через кілька днів після початку війни (10-11 жовтня) розбила турків у битві під Куманово. Протягом наступного місяця серби здобули ще кілька блискучих перемог у битвах під Прилепом, Бітолем та ін., оволоділи територією всієї Старої Сербії та Македонії; окремі підрозділи вийшли на узбережжя Адріатичного моря, захопивши порти Леш і Драч.

Вдалими були дії й інших союзницьких армій, що змусило Туреччину піти на переговори, котрі закінчилися підписанням у Лондоні мирної угоди (1913), за якою вона відмовлялася практично від усіх своїх європейських провінцій, крім частини Фракії, Константинополя та проток Босфор і Дарданелли.

Визволені з-під турецької влади території поділили між: собою країни-переможниці. Частину цих територій приєднала до себе Сербія, її здобутки могли б бути й більшими, та Австро-Угорщина доклала чимало зусиль, щоб обмежити сербський вплив.

Відень вимагав від Сербії відвести її армії з Адріатичного узбережжя, погрожуючи навіть оголосити війну у разі невиконання цієї вимоги. Аналогічні вимоги були поставлені й перед Чорногорією. Наступним кроком у цьому напрямі стало проголошення незалежності Албанії (28 листопада 1912 р.) під патронатом та за безпосередньої участі Австро-Угорщини, - мета якого полягала знову ж таки в недопущенні Сербії до моря.

Одразу після тріумфального для балканських країн завершення війни з Туреччиною загострилися суперечності між Сербією і Болгарією, що призвело влітку 1913 р. до воєнного конфлікту між ними. Цей конфлікт увійшов до історії під назвою Друга Балканська війна, її учасниками стали Сербія та Греція, з одного боку, і Болгарія, з іншого. Невдовзі у війну проти Болгарії вступила також Румунія.

Війну розпочали болгари, підбурювані Австро-Угорщиною. 17 червня без попереднього оголошення війни болгарські війська здійснили напад на сербів та греків. Ситуація для Сербії стала критичною, проте після перемоги в битві на річці Брегалниця, яка тривала вісім днів, їй вдалося перехопити ініціативу. Серби перейшли в наступ і вступили на болгарську територію. Болгарія змушена була розпочати переговори, які закінчилися підписанням 28 липня 1913 р. в Бухаресті мирного договору, згідно з яким Сербія одержала велику частину Македонії.

Перемога Сербії у Другій Балканській війні ще більше зміцнила її позиції, поставивши на порядок денний питання про об'єднання в одній державі всіх історичних сербських теренів, а також про створення південнослов'янської держави, до складу якої увійшли б і "австрійські" слов'яни.

Література

  1. Балканы в конце XIX - начале XX века. Очерки становления национальных государств и политической структуры в Юго-Восточной Европе. Москва, 1991.
  2. Донченко С. Й. Развитие сербской государственности и Россия. 1878-1903. Москва, 1996.
  3. История Югославии: В 2 т. Москва, 1963. Т. 1.
  4. История южных и западных славян: В 2 т. Москва, 1998. Т. 1.
  5. Очерки истории культуры славян. Москва, 1966.
  6. Павлюченко О. В. Россия и Сербия. 1888-1903. Дипломатические отношения, общественные связи. Киев, 1987.
  7. Шемякин А. Л. Идеология Никели Пашича. Москва, 1998.
  8. Яровий В. І. Історія західних та південних слов'ян у XX ст. Київ, 1996.


26.08.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!