Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Економічне і соціально-політичне становище Швеції у міжвоєнний період. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Економічне і соціально-політичне становище Швеції у міжвоєнний період. Реферат

У роки Першої світової війни Швеція займала позицію нейтралітету, що давало їй можливість торгувати з обома воюючими блоками держав

Шведська буржуазія за роки війни збагатіла, а робітничий клас потерпав від дорожнечі на продукти харчування. Карткова система не вирішувала цієї проблеми.

У політичному житті Швеції сильні позиції займала Соціал-демократична партія, яка мала більшість голосів у риксдазі і входила до коаліційного уряду. Під впливом революційних подій в Європі парламент у кінці 1918 р. прийняв проект реформ, з яких були схвалені такі: про обмеження прав короля і запровадження демократичної виборчої системи, введення 8-годинного робочого дня, скорочення строку служби в армії.

На 1920 рік шведські робітники домоглися ряду поступок у зарплаті, розширили свої політичні права. Робітничий рух пішов на спад. Віра в можливість парламентським шляхом вирішити усі соціальні проблеми оволоділа широкими верствами населення.

Прихід до влади соціал-демократів у 1922 р. був цілком закономірним. Уряд Брантінга спробував здійснити ряд реформ, у т. ч. в податковій системі, житловому питанні і навіть став на шлях соціалізації промисловості. Спроби приєднати в 1920 р. до Швеції Аландські острови зазнали поразки. Не зміг соціал-демократичний уряд довести до кінця оголошені реформи. За таких умов відставка уряду Брантінга стала неминучою.

Новий уряд сформував "безпартійний" де Геєр, який невдовзі був замінений консервативним урядом фон Сюдова. У 1921 р. СДПШ знову було доручено формувати уряд. І на цей раз Брантінг не виконав обіцянок щодо соціальних реформ.

Іноземний капітал (німецький та американський) активно проникав в економіку Швеції, особливо в целюлозну, залізорудну, машинобудівну і воєнну. Це дозволило їх значно модернізувати. У цілому, в 1925 р. Швеція досягла довоєнного рівня в промисловому виробництві, і воно продовжувало зростати аж до світової економічної кризи 1929-1933 рр. В Швеції навіть заговорили про початок "другого періоду величі".

Саме в цей період при владі в Швеції були соціал-демократи. Це було в певній мірі винятком серед інших скандинавських країн. Соціал-демократи проводили солідні загальнонаціональні акції типу: про введення "сухого закону", про оборону, про роззброєння, про допомогу безробітним та ін.

У другій половині 20-х років великого поширення у Швеції набуває мондизм. Заклик буржуазії до робітничого класу внести свій внесок у "загальну справу нації" шляхом відмови від класової боротьби мав на меті встановити "мир на ринку праці". Закон про державний арбітраж мав гарантувати класовий мир у Швеції. У цей час з’явилась теорія про "винятковість шведського капіталізму" і побудови особливого скандинавського соціалізму без революційних струсів. За таких умов у Комуністичній партії Швеції мали місце постійні розколи, пошуки шляхів впливу на робітничий клас.

Економічна криза у Швеції реально почалась у 1931 р. Саме в цьому році мало місце реальне скорочення промислового виробництва. Експортна продукція Швеції до 1931 р., а саме: генератори, мотори, телефонне обладнання і в цей період не скоротилась, а навіть зросла.

Лише у 1931 р. промислове виробництво скоротилось на 21%, а виробництво експортних галузей – на 34%. Єдиною галуззю, що не зазнала кризи, була воєнна промисловість. Наприклад, воєнний концерн "Буфос" у 1932 р. навіть підняв дивіденди.

Наслідки кризи для громадян Швеції були важкими. Багато з них втратили свої заощадження в результаті банківських крахів, роботу – із-за скорочення виробництва. Платіжний баланс країни став замість активного пасивним, що призвело до збіднення країни взагалі.

Буржуазія Швеції зайняла різку позицію щодо страйкового руху, учасники якого вимагали підвищення зарплати. У 1931 р. в м. Одалені поліція стріляла у робітничу демонстрацію.

Найбільшою і найвпливовішою партією Швеції була СДПШ. На виборах 1932 р. вона виступила з програмою ліквідації наслідків кризи і демократичного розвитку держави. Робітничий уряд П. Ханссона організував систему державних робіт для безробітних з оплатою їх праці, надав субсидії аграріям, підвищив ціни на сільгосппродукцію, став реальним соціальний захист громадянам. Підтримка ними уряду в результаті цих заходів ще більше зросла. Наслідки економічної кризи таким чином були швидко, а головне ефективно, ліквідовані.

Друга половина 30-х років була для шведської промисловості благополучним періодом. Гонка озброєнь створила сприятливу кон’юнктуру для шведських монополістів. Збільшився видобуток залізної руди, виробництво артилерії і боєприпасів. Безробіття суттєво скоротилося, класовий мир був збережений.

Фашизм у Швеції не набув широкого поширення. Надто авторитетною політичною силою була СДПШ. Підтвердженням цього була чергова перемога СДПШ на парламентських виборах 1936 р. За наслідками виборів був сформований коаліційний уряд Ханссона-Персона-Бромсторпа. Цей уряд був при владі аж до кінця 1939 р.

У зовнішній політиці уряд Швеції намагався максимально скористатися з нагоди гонки озброєнь і збільшити експорт воєнної продукції італо-німецько-японській групі та англо-франко-американській. Шведська буржуазія не допускала думки, що війна може загрожувати і території Швеції. Відмова від санкцій проти агресора, від створення системи колективної безпеки в Європі, підтримка політики "невтручання" були вершиною егоїстичних розрахунків шведської буржуазії.

Література

  1. Бережков В. М. Страницы дипломатической истории 4-е. изд –М., 1987 611с.
  2. Вторая мировая война в воспоминаниях. –М., 1990. 551с.
  3. Говард М. Большая стратегия. Август 1942 – сентябрь 1943. –М., 1980. 464 с.
  4. Год кризиса 1938-1939. Документи и материалы. –М., 1990. Т. 1-2.
  5. Грушевский М. С. На порозі нової України. –К., 1991. 120 с.
  6. Документи и материалы кануна второй мировой войны 1937-1939. –М., 1981. Т. 1-2.
  7. Ефимов Г. К. Устав ООН: инструмент мира. –М., 1986. 131с.
  8. Иллюхин Р. М. Лига Наций 1919-1939. –М., 1962.
  9. История внешней политики СССР 1917-1966. –М., 1986. Т. 2. 691с.
  10. История международных отношений и внешней политики СССР 1917-1987. –М., 1987. Т. 1-2.
  11. Крылов С. Б. История создания ООН. –М., 1960. 343 с.
  12. Ллойд Джордж. Правда о мирных договорах. –М., 1957. Т. 1-2.
  13. Локарнская конференция 1925г. Документы –М., 1959. 511с.
  14. Майский И. М Воспоминания советского дипломата 1925-1945. –М., 1987. 711с.
  15. Алатри П. Происхождение фашизма –М., 1961. 461с.
  16. Брандт В. Воспоминания –М., 1981. 521с.
  17. Вебер А. Б. Классовая борьба и капитализм. Рабочее и профсоюзное движения XX в. –М., 1991. 391с.
  18. Желев Ж. Фашизм. Тоталитарное государство. Перевод с болгарского –М., 1991. 391с.
  19. Забастовочная борьба трудящихся. Конец XIX – 70-е годы XX ст. Статистика 391с.
  20. Идеология международной социал-демократии в период между двумя мировыми войнами –М., 1984. 296с.


26.08.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!