Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Економічне і соціально-політичне становище Нідерландів у міжвоєнний період. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Економічне і соціально-політичне становище Нідерландів у міжвоєнний період. Реферат

У роки Першої світової війни Нідерланди заявили про нейтралітет. Саме така позиція сприяла зростанню торгівлі з воюючими сторонами сировиною, продуктами харчування, промисловими товарами. Прибутки від торгівлі були колосальні. Тільки по дивідендах деякі банки і акціонерні товариства виплатили до 80%, а окремі пароплавні компанії – навіть 100%

Щодо населення країни, то його життєвий рівень дещо понизився. Ціни на продукти харчування зросли, були введені продовольчі картки для жителів міст, норма видачі хліба була встановлена 160 грамів на день на одного чоловіка. Зросло число безробітних.

Провідними політичними партіями були клерикальні: Кальвіністська і Католицька. Вони мали більшість у парламенті. За роки війни дещо зміцнила свої позиції і Соціал-демократична партія. Разом з тим, після того, як Католицька партія заявила про підтримку деяких вимог трудящих, її вплив в парламенті зріс і вона стала провідною силою в уряді.

У листопаді 1918 р. в Амстердамі виникли перші ревкоми і ради, в армії посилилось дезертирство.

СДРП орієнтувалась на німецький "досвід" і не відкидала можливості революції і в Нідерландах, у зв’язку з чим нею були проголошені тези про соціалізацію промисловості, 8-годинний робочий день, загальне виборче право і демобілізація армії.

Католицька партія також заявила про необхідність соціальних реформ, у т. ч. про запровадження 8-годинного робочого дня, підвищення пенсій та ін. Для протидії революційним робітникам католицькі і кальвіністські лідери партії використали священиків. З цією ж метою в Амстердамі відбулась демонстрація протесту робітників, солдатів і матросів, яка була розігнана з допомогою збройних сил. Декілька робітників було вбито і поранено. СДРП виступила проти подальшого розвитку революції і зажадала "змусити революцію відступити від нідерландських кордонів".

Страйкова боротьба в 20-х роках велась робітниками за економічні права. Чисельність членів профспілок зросла з 84 тис. чол. до 247 тис. чол. Це свідчило, що клерикальні партії втрачали позиції у християнських профспілках.

10 квітня 1919 р. була створена Комуністична партія Нідерландів. Вона не була чисельною. Одним із напрямків її діяльності була організація протесту проти допомоги білогвардійцям у Росії.

У 1919 р. соціальні реформи, яких вимагали усі політичні партії, стали реальністю. Був запроваджений 8-годинний робочий день, підвищені пенсії по старості й інвалідності, запроваджено Гентську систему соціального страхування (участь держави в страхуванні від безробіття членів профспілок). Страйковий рух спадав. У 1920 р. парламент прийняв закон про боротьбу проти "підступів революції". Цей закон був спрямований, перш за все, проти лівих політичних сил Нідерландів.

У 1920 р. нідерландська промисловість отримала значно менше замовлень з-за кордону. Виробництво продукції скоротилося. Такий процес мав місце і в наступні роки. Це призвело до того, що в 1922 р. були значно скорочені витрати на соціальні потреби трудящих.

У 1924-1929 рр. в Нідерландах була економічна стабілізація. Підприємці стали на шлях обмеження зарплати робітників, допомоги по безробіттю, збільшення робочого дня, запровадження раціоналізації виробництва. Усі ці заходи мали зміцнити позиції буржуазії.

Нідерландська буржуазія посилила експлуатацію Індонезії, вивозила у значних розмірах з неї дешеву сировину і використовувала для свого збагачення дешеву робочу силу. Кількість мільйонерів за роки стабілізації зросла. Вони вкладали великі кошти в розвиток сільського господарства країни і в такі проекти, як осушення морської затоки Зуйдер-Зеє для створення там великих сільгоспугідь. На 1930 р. було осушено 20 тис. га морської затоки.

Нідерланди широко використовували інвестиції англійського, французького, німецького капіталу в свою економіку. Наприклад, німецькі концерни побудували в країні ряд воєнних заводів і зміцнили свої позиції в нідерландських банках. Нідерландський капітал з свого боку збільшував вкладення за кордоном, особливо в боротьбі за нафту. Це дало можливість встановити високу зарплату кваліфікованим робітникам, вирішити ряд інших соціальних проблем. Робітничий рух майже припинився. Вихід робітників із профспілок набув масового характеру. У профспілках залишилось 10% усіх робітників країни.

Економічна криза у 1929 р. докотилась і до досить благополучних в економічному і соціальному відношенні Нідерландів. Судно-будівництво скоротилось з 232 тис. т водотоннажності до 39 тис. т. В електро- і радіопромисловості з 32 тис. робітників на 1930 р. залишилося 9 тис. на 1932 р. Торгівля скоротилась, у результаті чого значно погіршилось матеріальне становище портових робітників Амстердама, Роттердама та інших міст. Спроби робітників організувати акції протесту були розігнані військовою силою.

1933 рік став останнім роком економічної кризи. У той рік зросло судно будівництво, збільшився оборот зовнішньої торгівлі. Експорт капіталу з Нідерландів зріс і досяг в 1938 р. 4 млрд. 818 млн. доларів. Прибутки, на капітали вкладені за кордоном і в колоніях, становили 425 млн. гульденів.

Найбільші прибутки отримували такі концерни, як "Ройял-Датч-Шелл" і маргариновий трест, "Юнілевер" та ін., а також ті компанії, що торгували з Німеччиною.

Разом з тим, рівень безробіття в Нідерландах і в другій половині 30-х років залишався досить високим. Безробітних використовували різні фашистські організації і, перш за все, "Націонал-соціалістичний рух Муссерта". Фашисти ставили за мету приєднати Нідерланди до Німеччини. На виборах 1935 р. фашисти отримали 8% голосів виборців. За соціал-демократів на виборах 1937 р. голосувало 22% виборців, що дозволило їм у 1939 р. увійти до коаліційного уряду.

Література

  1. Бережков В. М. Страницы дипломатической истории 4-е. изд –М., 1987 611с.
  2. Вторая мировая война в воспоминаниях. –М., 1990. 551с.
  3. Говард М. Большая стратегия. Август 1942 – сентябрь 1943. –М., 1980. 464 с.
  4. Год кризиса 1938-1939. Документи и материалы. –М., 1990. Т. 1-2.
  5. Грушевский М. С. На порозі нової України. –К., 1991. 120 с.
  6. Документи и материалы кануна второй мировой войны 1937-1939. –М., 1981. Т. 1-2.
  7. Ефимов Г. К. Устав ООН: инструмент мира. –М., 1986. 131с.
  8. Иллюхин Р. М. Лига Наций 1919-1939. –М., 1962.
  9. История внешней политики СССР 1917-1966. –М., 1986. Т. 2. 691с.
  10. История международных отношений и внешней политики СССР 1917-1987. –М., 1987. Т. 1-2.
  11. Крылов С. Б. История создания ООН. –М., 1960. 343 с.
  12. Ллойд Джордж. Правда о мирных договорах. –М., 1957. Т. 1-2.
  13. Локарнская конференция 1925г. Документы –М., 1959. 511с.
  14. Майский И. М Воспоминания советского дипломата 1925-1945. –М., 1987. 711с.
  15. Алатри П. Происхождение фашизма –М., 1961. 461с.
  16. Брандт В. Воспоминания –М., 1981. 521с.
  17. Вебер А. Б. Классовая борьба и капитализм. Рабочее и профсоюзное движения XX в. –М., 1991. 391с.
  18. Желев Ж. Фашизм. Тоталитарное государство. Перевод с болгарского –М., 1991. 391с.
  19. Забастовочная борьба трудящихся. Конец XIX – 70-е годы XX ст. Статистика 391с.
  20. Идеология международной социал-демократии в период между двумя мировыми войнами –М., 1984. 296с.


26.08.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!