Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Становище Бразилії у міжвоєнний період: економічне і соціально-політичне. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Становище Бразилії у міжвоєнний період: економічне і соціально-політичне. Реферат

У рефераті подано відомості про економічне і соціально-політичне становище Бразилії у міжвоєнний період

Бразилія – найбільша по території і найбагатша за природними ресурсами країна Латинської Америки. В економіці країни панували іноземні монополії. Виробництво кави було таким значним, що воно складала 70% бразильського експорту. Від урожаю, збирання і продажу кави залежало все економічне життя країни. Бразилія і після Першої світової війни залишалась аграрною країною. Робітників було всього трохи більше 2 млн. чол., значна частина яких була іноземного походження.

Землею розпоряджались місцеві латифундисти й іноземні концесіонери. Всього оброблялось 1,6% придатної для вирощування сільгосппродукції землі. Земля була сконцентрована у крупних латифундистів, у той же час значна частина селян була безземельною. Вони орендували землю у латифундистів, або були батраками. У найважчому становищі були негри, метиси і самбо (діти від індіанських і негритянських батьків). Вони становили майже половину населення Бразилії і зазнавали на собі найжорстокіші прояви національного гноблення.

Англійський капітал контролював залізниці, комунальні підприємства, виробництво кави. Упродовж 20-ти років він значною мірою був витіснений американським капіталом. У Бразилії після війни швидко зростала текстильна, взуттєва, миловарна промисловість. М’ясохолодобійні, яких ставало все більше, переважно належали американським компаніям. Значна частина робітничого класу була емігрантами з Європи. Керівництво робітничим рухом здійснювала Бразильська робітнича конфедерація. Вона організовувала робітників на боротьбу за 8-годинний робочий день, за підвищення зарплати, поліпшення умов праці. У 1921р. страйки були заборонені, робітничі організації зазнавали репресій. Більшість профспілок були розгромлені. У 1922 р. була утворені Комуністична партія Бразилії.

Новим явищем у політичному житті Бразилії був рух лейтенантів, які 5 липня 1922 р. підняли повстання військового гарнізону фортеці Капакабана. Сили повсталих солдатів були нерівними з урядовими силами. Повстання зазнало поразки. Основна маса повсталих здалися урядовим силам. Лише 18 героїв із зброєю в руках бились до останнього. Рух 1922 р. в армії зробив глибоке враження на громадську думку і викликав прагнення багатьох молодих людей продовжити боротьбу за демократію. В 1922 р. відбулися президентські вибори. Перемогу здобув А. Бернарде (Республіканська партія). Він виконував обов’язки президента Бразилії до 1926 р. Це були роки політичного терору. Профспілки були заборонені, в країні був запроваджений стан облоги.

5 липня 1924 р. в Сан-Паулу почалося збройне повстання військових частин проти режиму Бернардеса. Повсталі захопили Сан-Паулу й утримували його упродовж трьох тижнів. Урядові сили витіснили повсталих військових з міста і вони відступили у глиб країни.

Естафету боротьби проти режиму Бернардеса перейняв капітан Прес тес, який підняв повстання на півдні Бразилії в штаті Ріо-Гранде де Сул. Вимоги повсталих були досить поміркованими: забезпечити в країні демократичні права і свободи, провести амністію політв’язнів, здійснити безкоштовну початкову освіту та ін.

У жовтні 1924 р. війська Престеса об’єднались з відступаючими з Сан - Паулу повсталими частинами і почався похід півтора тисячної "непереможеної" колони Престеса через усю Бразилію з півдня на північ, який тривав більше двох років (з жовтня 1924 до лютого 1927 р.). До колони Престеса приєднались революційно налаштовані студенти, робітники, селяни, батраки. Колона рухалась під гаслом: "Не дамо згаснути полум’ю революції!". У місцях, де проходила колона Престеса, були ліквідовані боргові обв’язки селян, чимало із них отримали землю.

І все ж сили повсталих і урядових військ були не на користь перших. К. Престес, пройшовши з колоною 2,5 тис. км., вирішив у грудні 1927 р. припинити боротьбу і перейшов на територію Болівії. Ім’я Престеса стало в Бразилії символом надії.

На президентських виборах 1926 р. перемогу здобув В. Луїс, який обіймав цю посаду до 1930 р.

Світова економічна криза для Бразилії була досить важкою. З другої половини 1929 р. ціни на каву почали падати. Розорення дрібних і середніх господарств набрало великих масштабів. Щоб затримати падіння цін, плантатори й експортери кави у продовж 1931-1934рр. спалили 27 млн. мішків по 60 кг кави. На три роки була заборонена посадка нових кавових дерев.

Друга за величиною галузь – текстильна – також переживала глибоку кризу. За період з 1929-1933 рр. зарплата текстильників була скорочена більш як на 60%.

На президентських виборах 1930 р. перемогу здобув К. Престес. Однак результати виборів були опротестовані ліберальним альянсом який і здійснив у жовтні 1930 р. воєнний переворот. Тимчасовим президентом став Ж. Варгас (великий поміщик-скотар).

Ж. Варгас пішов на поступки повсталим Сан-Паулу. Половина боргів була виплачена державою, були призначені вибори в Установчі збори. Це означало, що між національною буржуазією і поміщиками було досягнуте порозуміння.

Установчі збори розробили нову конституцію, яка вступила в силу в липні 1934 р., після чого Ж. Варгас був обраний президентом республіки. Саме в цей час у Бразилії була заснована фашистська партія – Бразильський патріотичний рух. У ньому брали участь, перш за все, німецькі та італійські емігранти. Вони взяли курс на зближення з Німеччиною і Італією. Їхні озброєні загони були досить чисельними. Напади на робітничі організації для них стали звичним явищем.

У березні 1935 р. у Бразилії була створена коаліція Національно-визвольний альянс, до якого увійшли профспілки, студентські спілки, селянські ліги та ін. До нього примкнула частина депутатів та губернаторів, які були не згідні з політикою президента Ж. Варгаса. Програма Альянсу передбачала забезпечення національної незалежності і створення національно-революційного уряду, націоналізацію іноземного капіталу, захист демократичних свобод, передачу селянам і робітникам експропрійованих у національних зрадників земель, запровадження соціального страхування, рівної плати за працю та ін.

За чотири місяці в Бразилії було створено 1500 осередків Альянсу, в яких нараховувалось понад 1,5 млн. чол. Почесним головою Альянсу був обраний К. Престес, який перебував в еміграції. У 1934 р. К. Престес вступив у ряди Комуністичної партії Бразилії.

11 липня 1935 р. уряд Ж. Варгаса оголосив Альянс поза законом, було заарештовано понад 20 тис. чол. На заклик Альянсу відбулися повстання в м. Наталі, військових в Ріо-де-Жанейро. Ці повстання зазнали поразки. У 1936 р. був заарештований К. Престес, якого засудили на 16 років і 8 місяців тюремного ув’язнення.

У листопаді 1937 р. Ж. Варгас здійснив державний переворот, скасував конституцію і встановив диктатуру. Відбулися арешти сенаторів і депутатів, які були незгідні з переворотом. Бразилія була оголошена корпоративною республікою. Страйки робітників а також створення ними своїх організацій було заборонено.

Разом з тим, Ж. Варгас став на шлях зміцнення державного сектору економіки, встановив мінімум зарплати, ввів пенсії промисловим робітникам, відмовився вступити в Антикомуністичний Пакт, націоналізував ряд іноземних компаній.

У травні 1938 р. "інтегралісти" підняли проти Ж. Варгаса повстання, але зазнали поразки. Внутрішня політика Ж. Варгаса залишилася без змін. У зовнішній політиці Бразилія вела гру між імперіалістичними угрупуваннями, схилившись напередодні. Другої світової війни на бік США.

Література

  1. Бережков В. М. Страницы дипломатической истории 4-е. изд –М., 1987 611с.
  2. Вторая мировая война в воспоминаниях. –М., 1990. 551с.
  3. Говард М. Большая стратегия. Август 1942 – сентябрь 1943. –М., 1980. 464 с.
  4. Год кризиса 1938-1939. Документи и материалы. –М., 1990. Т. 1-2.
  5. Грушевский М. С. На порозі нової України. –К., 1991. 120 с.
  6. Документи и материалы кануна второй мировой войны 1937-1939. –М., 1981. Т. 1-2.
  7. Ефимов Г. К. Устав ООН: инструмент мира. –М., 1986. 131с.
  8. Иллюхин Р. М. Лига Наций 1919-1939. –М., 1962.
  9. История внешней политики СССР 1917-1966. –М., 1986. Т. 2. 691с.
  10. История международных отношений и внешней политики СССР 1917-1987. –М., 1987. Т. 1-2.
  11. Крылов С. Б. История создания ООН. –М., 1960. 343 с.
  12. Ллойд Джордж. Правда о мирных договорах. –М., 1957. Т. 1-2.
  13. Локарнская конференция 1925г. Документы –М., 1959. 511с.
  14. Майский И. М Воспоминания советского дипломата 1925-1945. –М., 1987. 711с.
  15. Алатри П. Происхождение фашизма –М., 1961. 461с.
  16. Брандт В. Воспоминания –М., 1981. 521с.
  17. Вебер А. Б. Классовая борьба и капитализм. Рабочее и профсоюзное движения XX в. –М., 1991. 391с.
  18. Желев Ж. Фашизм. Тоталитарное государство. Перевод с болгарского –М., 1991. 391с.
  19. Забастовочная борьба трудящихся. Конец XIX – 70-е годы XX ст. Статистика 391с.
  20. Идеология международной социал-демократии в период между двумя мировыми войнами –М., 1984. 296с.


12.08.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!