Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Становище Греції у міжвоєнний період: економічне і соціально-політичне. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Становище Греції у міжвоєнний період: економічне і соціально-політичне. Реферат

У рефераті подано відомості про економічне і соціально-політичне становище Греції у міжвоєнний період

Греція вступила в Першу світову війну літом 1917 р. на боці країн Антанти. Перемога країн Антанти у війні відкривала перед Грецією можливості створення великої еллінської держави. Греція брала участь у воєнній інтервенції країн Антанти проти радянської Росії. Її війська висаджувалися в Одесі, Севастополі, Херсоні. Ці послуги Греції були високо оцінені учасниками Паризької мирної конференції. Вона добилась задоволення більшості своїх територіальних домагань. За Нейським мирним договором з Болгарією і Севрським мирним договором з Туреччиною Греція отримала Фракію, Ізмір і ряд островів.

На час закінчення Першої світової війни Греція була відсталою аграрною країною. 70% самодіяльного населення було зайнято в сільському господарстві. Феодальна власність на землю і відробіткова рента були звичним явищем у земельних відносинах.

Промислове виробництво у харчовій і текстильній сферах базувалось на ручній праці і не займало значного місця в економіці країни. Разом з тим залежність народного господарства Греції від англійського та американського капіталу була очевидною.

Греція з огляду ось на такий стан справ в економіці, не могла проводити незалежну зовнішню політику. Основними політичними партіями в країні були – Ліберальна, Народна і Республіканський союз. При цьому Ліберальна партія (буржуазія і верхівка інтелігенції) орієнтувалась на Англію. Народна партія (крупні поміщики, офіцерство, частина інтелігенції) орієнтувалась на Німеччину. Ліберальний союз (дрібна буржуазія) орієнтувалась на Францію.

Туреччина не змирилась з окупацією Грецією Ізміра, і в 1919 р. почалась греко-турецька війна. Воєнні авантюри дорого коштували Греції. В країні виник голод, епідемії, розгортався антивоєнний рух. На чолі цього руху були робітники, які об’єдналися в Загальну конфедерацію праці і Соціалістичну робітничу партію Греції. Ліве крило СРПГ набирало сили. У 1920 р. партія була перейменована в Соціалістичну робітничу (колону) партію, яка вимагала припинення війни з Туреччиною і загальної амністії політв’язням.

Репресії проти цієї партії з боку уряду не заставили себе довго чекати. Чимало керівників і рядових членів партії були відправлені на турецький фронт або вислані на острови. Однак антивоєнні настрої в грецькому суспільстві не зменшувалися. Ліберальна партія Венізелоса, яка розв’язала війну проти Туреччини, втрачала свій вплив. На парламентських виборах 1920 р., після смерті короля Олександра, вона зазнала поразки. Перемогу здобула народна партія, яка не приховувала своєї монархічної прихильності. Народна партія утворила уряд і повернула в країну короля Костянтина. Він виступив проти продовження війни з Туреччиною. Однак, утвердившись на престолі, король посилив війну з Туреччиною. У кінцевому рахунку турецька армія у вересні 1922 р. на голову розбила грецьку армію в Малій Азії. Туреччина, згідно Лозаннського мирного договору Греції і Туреччини, повернула собі Східну Фракію і малоазійські території.

За таких умов політичне становище короля Греції Костянтина стало хитким. Народ вимагав повалення монархічного режиму. У 1922 р. в армії почалося повстання. Полковники Гонатас і Пластірас примусили короля Костянтина покинути країну. На трон був зведений його син Георг ІІ. Тоді ж були задоволені деякі вимоги народу: амністували політичних в’язнів, відновили демократичні свободи, були розстріляні особи, відповідальні за поразку у війні з Туреччиною, в тому числі головнокомандувач армії і три колишні прем’єр-міністри Греції.

1923 рік став роком страйкового руху, який очолювала СР (К) П Греції. Уряд знову вдався до репресій. У 1923 р. рух за проголошення Греції республікою набрав великого розмаху. Король Георг П був висланий з країни 25 березня 1924 р. А в квітні 1924 р. на плебісциті народ підтвердив свою волю до республіканської форми правління. Греція стала республікою.

Економічні наслідки війни ще довго відчувалися у виробництві. Скоротилося виробництво взагалі, зменшився обсяг зовнішньої торгівлі, занепало сільське господарство. До того ж з’явилась проблема біженців з Малої Азії, яких нараховувалось понад 1,2 млн. чол. Для невеликої держави з 5-ти мільйонним населенням це була велика проблема. На допомогу Греції у вирішенні проблеми біженців прийшла Ліга націй. Біженців розмістили в містах і селах Греції, але це викликало збільшення числа безробітних. До того ж біженці не мали землі. Уряд Греції з метою вирішення цієї проблеми в 1924-1926 рр. провів аграрну реформу. Згідно аграрної реформи у великих землевласників було відчужено 6% землі (587 тис. га).

Аграрна реформа не ліквідувала поміщицького землеволодіння. Основна маса селянства мала або дуже мало землі, або ж була безземельною. Позитивним наслідком аграрної реформи було збільшення виробництва зерна і особливо технічних та ароматичних культур.

У промисловому секторі Греції в роки стабілізації економіки було певне піднесення. Було збудовано близько 500 дрібних промислових підприємств і кілька сот невеликих електростанцій. Гальмом у розвитку промисловості була слабка сировинна база. Розвиток легкої промисловості набрав приоритетного характеру.

У зовнішній політиці Греції мали місце ускладнення відносин з такими сусідніми країнами, як Туреччина, Болгарія та Югославія.

Уряди в Греції мінялися досить часто. Генерал Пангалос у червні 1925 р. здійснив державний переворот, розігнав парламент, відмінив вибори до парламенту, що були призначені на січень 1926 р., запровадив цензуру і заарештував лідерів опозиційних партій, у т. ч. і Комуністичної партії Греції.

Генерал Пангалос орієнтувався на Францію, але проти цього була значна частина грецької буржуазії, яка була тісно пов’язана з англійським капіталом. У серпні 1926 р. Пангалоса було відсторонено від влади. До влади в Греції прийшов коаліційний уряд з представників буржуазних партій. Новий уряд відновив демократичні права і свободи громадян, здійснив амністію політв’язням, підготував конституцію, яка була прийнята в червні 1927 р. Законодавча влада передавалась Національним зборам, що складалися з двох палат.

У 1926-1928 рр. Греція вирішила чимало зовнішніх і внутрішніх проблем: уладнала відносини з усіма сусідніми країнами, зміцнила національну валюту драхму, був покритий дефіцит бюджету. Політична стабільність стала реальністю. На виборах до Національних зборів більшість депутатських місць отримали правлячі партії.

Відновлення в країні деяких демократичних свобод створило більш сприятливі можливості для діяльності опозиційних партій, у тому числі і КПГ. На виборах до парламенту 7 листопада 1926 р. комуністи отримали 10 мандатів. Спроби уряду заборонити КПГ в 1927 р. закінчилися провалом. На її захист став робітничий клас.

У роки світової економічної кризи в особливо важкому становищі перебувало сільське господарство Греції. Значно скоротилась зовнішня торгівля. Чимало сімей у Греції голодувало.

Криза в промисловості почалась з кінця 1929 р. Рівень виробництва в основних її галузях скоротився приблизно на 30%. Кількість безробітних досягла 200 тис. чол. Підприємці намагалися вийти з кризи за рахунок робітників, ставши на шлях продовження робочого дня, скорочення зарплати.

У роки економічної кризи уряд знову очолив Венізелос. У липні 1929 р. він заборонив КПГ, профспілки. У 1933 р. після деякого спаду знову активізувався страйковий рух. Число страйкарів сягнуло 100 тис. чол. Селянство вимагало зменшення податків, підвищення закупівельних цін на тютюн, маслини.

На виборах до парламенту у вересні 1932 р. правляча Ліберальна партія Венізелоса потерпіла поразку. Новий уряд очолив Цалдаріс, лідер Народної (монархічної) партії.

З другої половини 30-х років економіка Греції поступово почала виходити з кризи. Це вдалося зробити урядові Цалдаріса завдяки запровадженню нових податків, скорочення на 30-40% допомоги по безробіттю. Робітничий клас з цим не змирився. У 1935 р. кількість страйкуючих досягла 221 тис. чол. В Афінах, Піреї, Салоніках та ін. містах під час страйкових боїв були вбиті і поранені десятки тисяч робітників. Сотні робітників були заарештовані і заслані на острови.

1 березня 1935 р. Венізелос, який орієнтувався на Англію і Італію, вчинив заколот проти уряду Цалдаріса (орієнтувався на Францію). Після 12-денних боїв, в яких брали участь танки, авіація, артилерія і флот, заколот було ліквідовано.

Скоро після придушення заколоту Конділіс (лідер народної партії) здійснив військово-монархічний переворот. У терміновому порядку був проведений плебісцит про відновлення в Греції монархії, який дав позитивні для Конділіса результати. 25 листопада 1935 р. король Георг П прибув з Англії в Афіни.

Боротьбу грецького народу проти монархії очолила КПГ. На початку 1936 р. в Греції був створений Народний фронт, до якого увійшли ліві профспілки, окремі соціалістичні угруповання і селянська партія. На парламентських виборах 1936 р. Народний фронт отримав 15 місць в парламенті.

Страйковий рух набирав сили. На цей раз попереду були робітники тютюнової промисловості Салонік. Уряд просто розстрілював демонстрантів із кулеметів.

13 травня 1936 р. в страйку солідарності з працівниками тютюнової промисловості взяло участь 500 тис. робітників, ремісників і службовців.

4 серпня 1936 р. в Греції відбувся черговий військовий заколот, у результаті якого Метаскас встановив фашистський режим. Був розпущений парламент, введено стан облоги. Понад 3 тис. антифашистів були кинуті в тюрми, або заслані на пустинні острови. Був також прийнятий закон про заходи боротьби з комунізмом і його наслідками, який передбачав заборону КПГ, профспілки, введення цензури та ін.

Метаскас взяв курс на зближення з Німеччиною. Німеччина надала Греції позику в 350 млн. драхм. Суперництво між Німеччиною і Італією за Грецію було очевидним. Англія і Франція дали Греції гарантії незалежності і цілісності її території. Фашистська диктатура Метаскаса перешкоджала грецькому народові чинити опір агресивним планам фашистської Німеччини і Італії.

Таким чином, основною тенденцією економічного і соціально-політичного розвитку країн Центральної і Південної Європи (Австрії, Угорщини, Румунії, Албанії, Греції) у міжвоєнний період став відхід від демократичних процесів і утвердження в них авторитарних режимів. Причинами цього були невирішеність національного питання, економічні проблеми, економічний і політичний вплив Німеччини та Італії, страх правлячих кіл перед більшовизмом.

Стабілізація їх економік відбулася лише за умови іноземного кредитування. У зовнішній політиці вони в основному орієнтувалися на Англію і Францію (після Мюнхена – на Німеччину).

Література

  1. Бережков В. М. Страницы дипломатической истории 4-е. изд –М., 1987 611с.
  2. Вторая мировая война в воспоминаниях. –М., 1990. 551с.
  3. Говард М. Большая стратегия. Август 1942 – сентябрь 1943. –М., 1980. 464 с.
  4. Год кризиса 1938-1939. Документи и материалы. –М., 1990. Т. 1-2.
  5. Грушевский М. С. На порозі нової України. –К., 1991. 120 с.
  6. Документи и материалы кануна второй мировой войны 1937-1939. –М., 1981. Т. 1-2.
  7. Ефимов Г. К. Устав ООН: инструмент мира. –М., 1986. 131с.
  8. Иллюхин Р. М. Лига Наций 1919-1939. –М., 1962.
  9. История внешней политики СССР 1917-1966. –М., 1986. Т. 2. 691с.
  10. История международных отношений и внешней политики СССР 1917-1987. –М., 1987. Т. 1-2.
  11. Крылов С. Б. История создания ООН. –М., 1960. 343 с.
  12. Ллойд Джордж. Правда о мирных договорах. –М., 1957. Т. 1-2.
  13. Локарнская конференция 1925г. Документы –М., 1959. 511с.
  14. Майский И. М Воспоминания советского дипломата 1925-1945. –М., 1987. 711с.
  15. Алатри П. Происхождение фашизма –М., 1961. 461с.
  16. Брандт В. Воспоминания –М., 1981. 521с.
  17. Вебер А. Б. Классовая борьба и капитализм. Рабочее и профсоюзное движения XX в. –М., 1991. 391с.
  18. Желев Ж. Фашизм. Тоталитарное государство. Перевод с болгарского –М., 1991. 391с.
  19. Забастовочная борьба трудящихся. Конец XIX – 70-е годы XX ст. Статистика 391с.
  20. Идеология международной социал-демократии в период между двумя мировыми войнами –М., 1984. 296с.


12.08.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!