Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Великі географічні відкриття. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Великі географічні відкриття. Реферат

Розвиток продуктивних сил і первісне нагромадження. Передумови великих географічних відкриттів

У ХVІ ст. у ремісничому виробництві відбулись зрушення. Почало застосовуватись водяне колесо. Нижньобійне застосовувалось ще з античності. З ХІІІ ст. застосовується верхньобійне – водою, що падає. Його стали застосовувати у гірничій справі, металургії, паперовому виробництві, виготовленні сукна.

У ХІІІ ст. винайдена ручна прялка, в ХV – самопрялка, що виконувала 2 операції – скручування і намотування ниток. Вертикальний верстат був замінений горизонтальним. Уже в ХІІ ст. з‘явились сукновальні водяні млини. Було удосконалене фарбування, з‘явились нові фарбники.

З ХV ст. – глибинні шахти приходять на зміну відкритому видобутку руд. Почали будувати шахти із штольнями і штреками. Замість кричного способу виплавки металу почали використовувати доменний.

Для кування металу почали застосовувати важкий механічний молот з приводом від водяного колеса.

Почала розвиватись друкарська справа. З ХV ст. з‘явились кишенькові годинники. У ХV ст. деревне вугілля почали заміняти кам‘яним.

Зріс розподіл праці, поглибилась спеціалізація, з‘явились нові професії.

В ХІV – ХV ст. були досягнуті успіхи у суднобудуванні та мореплавстві. Збільшились розміри кораблів, поліпшилось їх технічне оснащення. Зросли морські перевезення і розширилась світова торгівля, в т. ч. і товарами масового попиту.

У сільському господарстві не було великих зрушень, але знаряддя праці стали досконалішими, легшими, зручнішими. Меліорація та зрошення збільшили площі оброблюваних земель. Все ширше практикувались добрива. З‘явилось багатопілля і засівання травами. У деяких районах намітилась галузева спеціалізація: в Голландії розводили молочну худобу, в Рейнській області Німеччини – виноградарство, в Кастилії – тонкорунне вівчарство.

Але для масштабного виробництва потрібне було первісне нагромадження. У ХVІ – ХVІІ ст. грошові нагромадження купців, лихварів зросли за рахунок позик королям під великі проценти, позик дворянам, ремісникам. Нагромаджувались кошти і шляхом торгівлі в умовах меркантилізму і протекціонізму.

Суттєвим джерелом нагромаджень були колоніальні грабунки, торгівля чорними рабами. Слідом за іспанцями та португальцями на шлях колоніальних грабунків стали голландці та англійці. Приток колоніального золота і срібла викликали інфляцію в західноєвропейських країнах, а підприємці збагатились.

Наявність вільних людей, які могли стати найманими робітниками теж сприяла переходу до нового способу виробництва. В Англії відбувались обгородження земель під пасовиська, де було по 200 чоловік, залишилось 2-3 пастухи. В Англії, Франції, Нідерландах, Іспанії були закони проти жебрацтва. Так створювалась резервна армія найманої праці.

Першою формою капіталістичного виробництва була проста капіталістична кооперація, коли виробник експлуатував дрібних ремісників, що виконували одноденну роботу.

Згодом виникли мануфактури, вільні від цехових обмежень і регламентів. Існувало три основних типи мануфактури – централізована, розсіяна і змішана.

Централізована – велике капіталістичне виробництво з десятками і сотнями робітників. Розсіяна – коли роздавальник чи купець-підприємець роздавав ремісникам-надомникам роботу, постачаючи їх сировиною і збуваючи їх вироби.

В поземельні відносини проникла оренда, фермерство. А в Центральній і Східній Європі залишалось панщинне господарство на кріпацькій праці. Основною соціальною і політичною силою тут лишалось дворянство.

Цей же шлях – в Східній Німеччині.

Буржуазія (фр.) – жителі міст, походила з торгово-лихварської та ремісничої верхівки. Її антипод – наймані робітники – мануфактурний пролетаріат. Він включав і перед-пролетарські маси. – підмайстрів, майстрів-надомників, пауперів, сільських наймитів, поденних найманців.

Поява пролетаріату пов‘язана з появою фабричних виробництв.

Станова монархія в умовах нових відносин поступилась місцем абсолютизму. Королівська влада так посилилась, що змогла підкорити собі феодальну аристократію і правити з допомогою бюрократичного апарату. Законодавство, податки, політика стали прерогативою королівської влади разом з вузьким колом знаті і чиновництва. Королі підкорили собі й церкву, заволодівши її багатствами.

У монархів опинилися великі кошти від податків. Разом з тим абсолютизм був у змозі придушити повстання селян, що відповідало інтересам буржуазії і дворянства.

Соціальною базою абсолютизму було дворянство. Однак воно боялось бюрократичного апарату. Монархи звертались до молодої буржуазії.

Буржуазія давала кадри типової бюрократії, кошти в обмін на блага протекціонізму. В цей час союз з абсолютизмом задовольняв буржуазію і дозволив їй встати на ноги.

Абсолютна монархія відіграла позитивну роль в європейських країнах у розвитку національної промисловості і в завершенні політичної централізації. Але не скрізь. В Іспанії буржуазія була слабою, а помітне об‘єднання не завершене. У Німеччині та Італії абсолютизм утвердився на окремих територіях і перешкоджав об‘єднанню. Але не завжди. Коли буржуазія зміцніла і сама стала прагнути до влади, абсолютизм став на шлях її подавлення і пограбування. Конфлікт вилився у буржуазні революції.

Морський шлях в Індію.

Колоніальні загарбання португальців.

Подорож Колумба.

У ХV – ХVІІ ст. європейці відкрили нові землі, острови й материки. Було доведено, що Земля має форму кулі. Почалась колоніальна ера. З‘явилось важливе джерело нагромадження капіталу.

Стимулом було прагнення збагачення і потреба в благородних металах, зокрема, в золоті. Ввіз у Європу перевершував вивіз, а за товари доводилось платити золотом.

Безпосередньою причиною відкриттів були пошуки шляхів у Індію та Китай. Сухопутна торгівля була небезпечною, особливо після розпаду монгольських імперій та турецьких завойовників.

У ХІІІ ст. венеціанець Марко Поло побував у Азії і залишив записки про подорож. Батько з братом взяли його у торгову подорож на Схід. Через Середземне море, долину р. Тигр через Багдад вони добрались до Басри на березі Перської затоки, звідси – у Монголію і Китай, Індію.

У Венецію Марко Поло повернувся на китайському кораблі. Потрапив у полон до генуезців. У в‘язниці продиктував Рустігано з Пізи, творцю рицарських романів, оповідь про свою подорож.

Описи Паміра ("Даху світу"), пустелі Гобі, Китаю, Індії, Японії залишив він. У них багато істинного, але є й фантастичні відомості про північ Азії, про птаха гриф.

Вигнання арабів і утворення Португалії та Іспанії теж сприяло відкриттям. Продовжуючи війни з арабами, португальці поступово просувались уздовж західного берега Африки. Були відкриті Канарські острови і острови Зеленого мису. Європейці переконались, що можна жити і в південних широтах. У 1488 р. португалець Бартоломеу Діат дістався південної кінцівки Африки і обігнув її. Береги Африки були оголошені володінням Португалії. Ці відкриття зберігались у таємниці. Але й Іспанія хотіла відкрити шлях в Індію.

Та раніше був відкритий шлях в Америку. Немало вчених прийшли до висновку, що Земля має форму кулі. Через Атлантику прибивало оброблені деревини. Думали, що з Індії.

Італійський астроном Тосканеллі склав нову картину світу. На заході за Атлантикою він помістив східні береги Азії, а в океані – багато островів, серед яких і Чипангу (Японію). Служителі церкви спростовували це.

Карти в той час свідчили про світогляд. Є і нерозгадані загадки. На карті Оронтія Фінея (1532 р.) показана Антарктида. Але ж вона була відкрита лише через три століття Беллінсгаузеном і Лазаревим. Зображена вона вільною від льоду – з річками і фьордами. Але ж оледеніння тут сталося приблизно 25 млн. років тому.

Христофор Колумб (1451 – 1506) – генуезець. Одружився з дочкою португальського моряка і успадкував карти. Його ідея – шлях через Атлантику.

В Португалії його пропозиція не знайшла підтримки – португальці були близькі до шляху, огинаючи Африку.

В Іспанії після вагань уряд дав йому 3 каравели. Умови Колумба: на нових землях він стане віце-королем, одержить чверть доходів від торгівлі, чин адмірала, всі його чини повинні перейти у спадок до дітей.

3 серпня 1492 року з Палоса вийшли "Нінья", "Пінта" і "Санта-Марія" (найбільша – 20 м і 90 матросів). Через 33 дні після Канарських островів почався заколот. 12 жовтня 1492 р. – "Земля!". Це був острів з Багамських островів. Колумб назвав його Сан-Сальвадор. Кубу вважав півостровом Азії, Гаїті назвав Еспаньйолою. "Санта-Марія" сів на мілину і 39 матросів лишились на Гаїті. Це було перше європейське селище в Америці.

"Пінта" і "Нінья" після штормів повернулись в Іспанію. Під час другої подорожі (17 кораблів) Колумб обложив населення поголовним податком.

Після третьої подорожі Колумба привезли закутим в кайдани. Саме під час цього плавання Колумб підійшов до Південно-Африканського узбережжя в усті р. Оріноко. У 1498 р. португальці дослідили узбережжя Індії.

Шоста подорож Колумба привела до відкриття Гондураса, Нікарагуа, Коста-Ріки, Панами. Але материк не одержав імені Колумба.

Америго Веспуччі – з сім‘ї нотаріуса з Флоренції. Він служив у Мелічі. Вони й послали його в Індію, відкриту Колумбом. У 1499 р. Америго відправився туди в складі іспанської експедиції.

У 1501 р. він знову відправився в Америку, вже на португальському кораблі. Він дійшов до гирла Ріо-де-Жанейро (Річка січня) 1 січня, потім повернувся у Лісабон. Учасники експедиції досягли 22 градуса південної широти і переконались, що це не Азія, бо вона у північній півкулі. У 1504 р. Веспуччі писав про це своєму другові в Італію, а в 1503 р. – Медічі, що це – "Новий світ". У 1507 р. у Франції Вальдземмолер видав книгу, де вмістив ці два листи Америго і писав, що материк треба назвати його іменем.

Літом 1497 р. з Лісабона вийшла експедиція Васко да Гама. Він зайшов у гирло Замбезі і тут ремонтував кораблі і торгував арабськими тканинами. Араби ледь не знищили експедицію з конкурентами. Моряків мучила цинга, але 20 травня 1498 р. ескадра увійшла до Калікуту.

Аж до 1869 р. (прориття Суецького каналу) цей шлях був основним.

У 1513 р. іспанець Бальбоа, пройшовши із загоном з 66 чоловік Панамський перешийок, вийшов на берег Тихого океану, назвавши його Південним морем.

Перша кругосвітня подорож і наступні географічні відкриття

Португалець Магеллан, не одержуючи підвищення по службі, перейшов до Іспанії. Висунув проект західного шляху в Азію. У 1519 р. з гирла Гвадалквівіру вийшло 5 кораблів: "Тринідад", "Сан-Антоніо", "Сант-Яго", "Консенсіон", "Вікторія" – 265 чол. Зазимував на 49 градусі південної широти в бухті Сан-Хуліан. Капітани трьох кораблів збунтувались. Двох Магеллан наказав убити, а третього висадив на пустельний берег. "Сант-Яго" розбився об скелі, "Сан-Антоніо" втік в Іспанію, де обмовив Магеллана.

Закінчилися продукти. Патоки продавались по половині дуката. Матроси їли шкіру з оснастки. Майже всі хворіли на цингу. Маріанські острови Магеллан назвав злодійськими. На о. Себу (Філіппіни) він примусив правителя підкоритись. Сам Магеллан загинув. Командиром був обраний Барбоза. Правитель Себу запросив частину екіпажу на бенкет і 27 чол. убив, в т. ч. і Барбозу.

Залишалось 120 чол. "Консенціон" вирішили спалити. На Молукських островах закупили прянощі, потім "Вікторія" пішла через Індійський океан, а "Трінідад" повинен був іти через Тихий. Він не зустрів доброго вітру і потрапив в полон до португальців.

Ель-Кано на "Вікторії", щоб поповнити запаси води, зайшов на острови Зеленого Мису, де португальці захопили в полон ще 13 чол. 6 вересня 1522 року в Іспанію на "Вікторії" повернулось 17 чоловік. Експедиція обігнула земну кулю. Тих, хто повернувся, примусили каятись у порушенні постів і свят.

На карті Птоломея біля Південного полюсу був зображений материк. У картографа з Голландії Ортемія в 1570 р. він був нанесений досить точно як "Терра Австраліс інкогніта".

У ХVІІ ст. – португалець Торрес доплив до південних берегів Австралії (з Перу), а голландець Янц бачив північний його берег.

Голландець Абель Тасман обійшов Австралію з півдня і довів, що вона не тягнеться з Південного полюсу. Нову Зеландію Тасман приймав за край Південного материка.

Іспанці за перших два десятиліття після відкриття Америки утвердилися на островах Карибського моря, Панамському перешийку і Венесуелі. Вже у 1501 р. на Кубу і Еспаньйолу почали завозити чорних рабів з Африки. Золота ж тут було мало.

У 1516 – 1518 рр. іспанці відкрили півострів Юкатан. На захід лежала країна, багата золотом – Мексика, країна ацтеків, які були панівними племенами.

Франціско Піссаро писав про інків: "Правлячий клас в перуанському королівстві був світлошкірим, з шкірою кольору стиглої пшениці. В цій країні я зустрів індіанську жінку таку світлошкіру, що вразився. Сусіди звуть цих людей "дітьми богів" … Таких королівських сімей було 500. 8 правителів інків були білими і бородатими, а їх дружини – білими, як яйце".

Білий бог – Кецалькоатль шанувався індіанцями. Колумб 6 листопада 1492 р. писав: "Мої посильні повідомляють, що знайшли село на 1 тис. жителів. Їх зустрічали з почестями, цілували руки, давали зрозуміти, що вони – від бога. Близько 50 жителів просили посильних взяти їх з собою на небо".

Легенди розповідають про білих людей, що несли цивілізацію. Вони прибули на кораблях, що світилися, і з лебединим крилами. Вони були блакитноокі і світловолосі, а одяг – з грубого чорного матеріалу. На лобі – прикраса у формі змії.

Ацтеки і тольтеки називали білого бога – Кецалькоатль, інки – Кон-Тікі Віракоча, майя – Кукулькан.

Пісарро без опору пограбував храм у Куско.

У 1519 р. в Мексиці висадився Ернандо Кортес з 500 солдатами. Він захопив Монтесуму, правителя Теногтіплана. У 1521 р. столиця була знищена.

У 1531 – 1532 рр. конкістадори завоювали країну інків – Перу із столицею Куско.

У інків була своя писемність, дороги, календар, зародки наук.

В загоні Піссаро було 130 солдат і 37 коней. Пізніше підійшло підкріплення у 600 чол. У царя інків Атагуальпи було 15 тис. війська, але сам він потрапив у полон.

Альмарго завоював північну частину Чилі. Перу була найбагатшою країною. У 1545 р. срібні рудники Потосі давали більше срібла, ніж вся Західна Європа.

Корінні жителі оз. Тескоко – метеки мають свою історію. Вони воювали з іншими племенами, полонених приносили в жертву.

Монтесума жив як бог. Кортес був вражений. Місто пересікали вулиці й канали. У Монтесуми був зоосад. За птахами доглядало 300 слуг. Щоденно йому доставляли рибу з Мексиканської затоки. Пив чокалатль із золотого кубка.

Жорстокою була і боротьба в країні інків між самими інками і племенами чанко. У інків вступ у шлюб вважалось громадянським обов‘язком.

Наслідки великих географічних відкриттів:

  • центр торгівлі перемістився на Атлантичне узбережжя Піренеїв;
  • з‘явилась біржова спекуляція;
  • потік колоніальних товарів був спрямований у Нідерланди, почалось їх піднесення;
  • відбулась "революція цін". Виграли продавці продуктів і товарів;
  • збагатилась буржуазія.

У ХVІІ ст. на поприще колоніальних загарбань стала Голландія. Вона утвердилась на островах Індонезії, на о. Ява, заснувала Джакарту.

Французи у ХVІІ ст. проникли в басейн р. св. Лаврентія і тут заснували колонію.

Росіяни дійшли до узбережжя Льодовитого океану і Далекого Сходу.

Література

  1. Взаимосвязь социальных отношений и идеологии в средневековой Европе. – М., 1983.
  2. Всемирная история. – М., 1957.
  3. Господстующий класс феодальной Европы. – М., 1989.
  4. Гутнова Е. В. Классовая борьба и общественное сознание крестьянства в средневековой Западной Европе (ХІ – ХV ст.). – М., 1984.
  5. Европа в средние века: экономика, политика, культура / Сб. статей к 80-летию академика Сказкина С. Д. – М., 1972.
  6. Идейно-политическая борьба в средневековом обществе. – М., 1984.
  7. История крестьянства в Европе. Эпоха феодализма. В 3-х томах. – Т. І-ІІ. – М., 1985, 1986.
  8. Классы и сословия средневекового общества / Под ред. Удальцовой. – М., 1988.
  9. Проблемы развития феодальной собственности на землю. – М., 1979.
  10. Самаркин В. В. Историческая география Западной Европы в средние века. – М., 1976.
  11. Феодальная рента и крестьянские движения в Западной Европе ХІІІ – ХV вв. – М., 1985.
  12. История средних веков / Под ред. С. П. Карпова. – М., 2000. – Т. 1.
  13. История средних веков / Под ред. С. П. Карпова. – М., 2000. – Т. 2.
  14. Власть и политическая культура в средневековой Европе. – М., 1992.
  15. Европейское дворянство ХVІ – ХVІІ вв.: границы сословия. – М., 1997.
  16. Средневековая Европа глазами современников и историков: Книга для чтения в шести частях. – М., 1994. – Ч. ІV – V.
  17. История средних веков. Европа. – Минск, 2000.
  18. Кардини Ф. Истоки средневекового рыцарства. – М., 2000.
  19. Политические структуры эпохи феодализма в Западной Европе (VІ – ХVІІ вв.). – Ленинград, 1990.
  20. Мировая культура. Средневековье. – М.: Алтейа, 1996.
  21. Контамин Ф. Война в средние века. – СП (б): Ювента, 2001.


11.08.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!