Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Німеччина у ХV – на початку ХVІІ ст. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Німеччина у ХV – на початку ХVІІ ст. Реферат

Економічний розвиток Німеччини в кінці ХV – на початку ХVІІ ст. Загострення політичної обстановки. Гуманізм в Німеччині. Вормський едикт. Початок розколу реформації

Економічний розвиток Німеччини в кінці ХV – на початку ХVІІ ст. У Німеччині сільське господарство залишалось феодальним, а в місті в кінці ХV ст. вже почали поширюватися капіталістичні відносини. В ремесла проник торгово-лихварський капітал. Почала складатись розсіяна мануфактура. Дрібний виробник почав працювати на скупщика. У кораблебудуванні і гірничій промисловості складається централізована мануфактура.

У гірничій справі Німеччина стояла на першому місці в Європі. Тут було зайнято понад 100 тис. чол. Попит на метали вимагав нових капіталовкладень. Дрібні виробники не могли конкурувати з великими. З‘явились фірми Фуггерів, Гохштеттерів, що викупили у імператора гірничу регалію. Вони ж проникли в Австрію, Чехію, Угорщину. Середнє бюргерство вимагало ліквідувати ці фірми.

Німеччина ще зберігала своє становище в сухопутній торгівлі. А Ганза приходила в занепад.

Розвиток капіталістичних елементів сковувався феодальними відносинами. Міста ще виконували повинності. Міська земля була власницею феодалів. В цехах була регламентація, хоча в деяких містах цехи були заборонені.

Політична роз’єднаність земель теж не сприяла господарству. Південно-німецькі міста більше тяжіли до Італії.

Капіталістичні відносини поступово впливали і на селянство. Все більше вирощувалось льону, технічних і продовольчих культур. Проник на село і лихварський капітал.

Землевласники збільшували старі селянські повинності і створювали нові – при вступі в шлюб, в спадщину, при спродажі майна і т. ін. Селянам заборонялось полювати навіть на дрібну пташню, ловити рибу.

Загострення політичної обстановки. "Священна Римська імперія" була нестійким політичним об‘єднанням феодалів-князів. Влада імператорів над ними носила номінальний характер. Не існувало ні імперських фінансів, ні імперських військ, ні органів управління. У імператора теж були свої володіння і тільки там він мав істинну владу.

Феодальні князівства перетворювались у централізовані монархії. Князі збирали податки; мали військо і апарат управління, між ними бували конфлікти.

Імператорська влада за традицією залишалась у Габсбургів, носила виборний характер. У 1513 р. після смерті Максиміліана І, курфюрсти обрали його онука Карла V, що по материнській лінії успадкував Іспанію. На Німеччину він дивився як на частину своїх володінь (бо володів ще й Австрією, Чехією, частиною Угорщини, Іспанії, Нідерландами, частиною Іспанії і мав колонії в Новому Світі). Це ще більше посилило князів.

Роздробленість і соціальний гніт створювали напруженість. До конфліктів між селянами і феодалами додались конфлікти між феодалами і купецтвом, між світськими і духовними феодалами, між дворянством і князями.

Боротьба селян проти сеньйоральної реакції вилилась в появу таємного товариства "Черевик" в Шпейєрському єпископстві, яке хотіло скасувати кріпосне право (у 1502 р.), готуючись очолити народне повстання. Але змова була розкрита, керівники його на чолі з Іосом Фрицом встигли втекти.

У 1513 і 1517 рр. були зроблені спроби підняти повстання "Черевика". Тепер в його вимогах з‘явились і політичні – знищення князівського багатовладдя і створення єдиної імперії. В області Вютемберг з‘явився новий таємний союз "Білий Конрад". У 1514 р. він почав боротьбу разом з городянами проти герцога Ульріха. Але бюргерство показало себе ненадійним союзником. Герцог пообіцяв їм податкові поступки.

Городяни боролись проти князів та єпископів. Їх виступи очолила торгово-реміснича верхівка. Але політичний світогляд був вузьким і локальним. Воно не висунуло загальнонаціональної програми і не змогло повести за собою всі сили, опозиційні феодалізму.

Серед городян теж були антагонізми – між плебсом та верхівкою. Але і плебсу, і селянам недоставало стійкості і організованості. Декласовані елементи – люмпени вербувались у ландскнехти князів і придушували повстання.

Німецьке рицарство не знайшло свого місця в політичному житті. Князі створювали наймане військо і не потребували їх послуг. Рицарство теж не висунуло патріотичної програми. Його ідеалом була міцна феодальна імперія.

Отже, суспільство було сповнене суперечностей.

Гуманізм в Німеччині. З ХV ст. у Німеччині поширився гуманізм. Він охопив інтелігенцію, згуртовану навколо університетів, філософів, поетів, проповідників. Вони боролись проти схоластики за науковий світогляд, за національні інтереси. Викривали тупість монархів і пропагували вільний розвиток людського духу. Набув поширення сатирично-викривальний жанр.

У кінці ХV ст. з‘явився твір-сатира Себастіана Бранта "Корабель дурнів".

Найбільш відомим серед німецьких гуманістів був Еразм Ротердамський (1466 – 1536). Виходець з Голландії, він жив у Франції, Англії, Італії. Викладав у Кембриджі, служив у Карла V. На схилі років оселився в Базелі і займався літературою. Найбільш популярною була його сатира "Похвальне слово глупості". Глупота міркує, що їй все підвладне: скількох привілеїв позбулись би папські прелати, якби сюди проникла хоч крапля мудрості. Він не заперечував ролі католицької церкви. Еразм Ротердамський раціоналіст і ворог середньовічної обрядовості, він страшився революції. Про монахів: "Вони впевнені, що найвище благочестя полягає в утриманні від всіх наук і що найкраще навіть зовсім не мати грамоти. Тому, читаючи в церквах осиплими голосами визначені, але незрозумілі їм псалми, вони переконані, що доставляють цим велику усладу святим".

Ідеалом Еразма було товариство освічених людей. Він був проти воєн, що приносять біди народам. Але радикалом Еразм був лише у літературі, в житті ж хотів спокою.

Іоганн Рейхлін (1455 – 1522) – філолог і філософ, знав багато мов. Прагнув поєднати християнську мораль з гуманізмом і показати божественне в людині. Виступав за вивчення староєврейських книг як першоджерел. Все освічене суспільство поділились на рейхліністів і обскурантів ("темних людей"). В ході боротьби і з‘явились "Листи темних людей" – сатира на теологів, написана в ерфуртському гуртку гуманістів, серед яких Крот Рубіан, Ульріх фон Гуттен, Муциан Руф та ін. Їм протистояли богослови з Кельна, що нападали на Рейхліна. Всіх листів – 118. Це пародія на погляди консерваторів-католиків. Приклад – лист вигаданої особи Генріха Шафемуліуса до реального професора Оршуіна Грація. Тема: чи гріх з‘їсти в п‘ятницю яйце із зародком. Лише трактирники вважають його м‘ясом, щоб взяти більше грошей.

Ульріх фон Гуттен (1488 – 1523) – виходець з рицарства, монастирський послушник, втікач з монастиря, мандрівний поет. Написав памфлети "Вадіск" або рицарська тріада", "Глядачі", "Розбійники". У "Вадіску": "з речами підкоряє Рим і насильством, хитрістю і лицемірством. 3 речі вигадані, щоб витискати золото: торгівля індульгенціями, неіснуюча війна з турками і влада папських легатів. 3 речами постійно зайняті в Римі, хоч ніколи не доводять їх до кінця: спасінням душі, реставрацією руїн і турецькими походами… 3 речі складають особливість Риму: папа, старі будови і користолюбство…"

Ульріх фон Гуттен покладав надії на рицарство.

Мартин Лютер став ідеологом Реформації. Католицька церква втратила колишній вплив, її авторитет був підірваний.

З поширенням знань церква втратила монополію. Але клір поступово відновлював свої позиції.

Ідеї перетворення церкви набули поширення. Особливе невдоволення викликали побори, що зростали. Сільські феодали мріяли про секуляризацію і обмеження поборів папства – за "дешеву" церкву. Цю ж ідею підтримувало бюргерство.

Народні маси включали в Реформацію ідеї соціальних перетворень. В політично роздробленій Німеччині не було сильної влади, що обмежила б претензії папства. Тому Реформація стала суспільним рухом. Це була і битва проти феодалізму, бо в Німеччині був розгул сеньйоральної реакції.

В німецькій історіографії Реформація і Селянська війна трактуються як рання буржуазна революція. Ряд істориків у нас поділяє цю думку.

Вормський едикт. Поштовхом послужив виступ Лютера проти індульгенцій. Лютер закінчив Ерфуртський університет, магістр, потім доктор богослов‘я, монах августинського монастиря. У 1517 р. виступив проти індульгенцій – 95 тез. Інші твори – "Вавилонське полонення церкви", "Трактат про християнську свободу", "Про світську владу", "Про рабську волю".

Індульгенції викликають гнів божий – ось його ідея. Світська влада повинна карати винних – таке її призначення. Лютер проголосив тему про "виправдання вірою" – це удар по ортодоксії. Спасіння дарується від бога. Слово боже – лише в Священному писанні – єдиному джерелі віри. Спростовував католицький культ поклоніння святим, ікони, алтарі, визнав лише деякі таїнства – хрещення, причастя, покаяння.

Лютер був більш віруючою людиною, ніж його опоненти. Він не ховався за обряди, умовності. Замість зовнішньої релігійності він проповідував релігійність внутрішню.

Лютер не зразу пішов на розрив з католицизмом. У "95 тезах" він ще не чіпав папу і був католиком, але потім дійшов до анти-папських виступів.

У 1518 р. папа викликав Лютера в Рим на допит. Лютер, спираючись на підтримку саксонського курфюрста, не з‘явився. Папа послав легата Кастана, щоб переконати Лютера в помилках, але невдало. Лютер виграв і диспут з богословом Екком. Заявив, що згоден з Гусом і Вікліфом і не визнає сили за папським відлученням.

Тепер Лютер обрушився на папську курію. У 1520 р. папа відлучив Лютера від церкви, але в Німеччині це не знайшло підтримки. На подвір‘ї Віттенбергського університету Лютер при студентах спалив буллу.

Популярність Лютера досягла апогею. Навколо нього об‘єдналися всі верстви – крім вищої церковної ієрархії, частини світських князів імператорської влади. У 1519 р. на імператорський престол обрали Карла У Габсбурга, який був ворожий до Лютера. Монархія Габсбургів трималась на католицькій єдності.

На вимогу саксонського курфюрста Карл У згодився вислухати Лютера на рейхстазі раніше, ніж піддати опалі. Лютер одержав охоронну грамоту і приїхав у 1521 р. на Вормський рейхстаг і там заявив: "Я не бажаю від чогось відмовлятись, якщо тільки мене не переконають в помилці на основі писання. Хай поможе мені бог. Амінь".

Коли вийшов імператорський едикт, що засуджував Лютера, він був уже у Вартбурзі під прикриттям саксонського курфюрства. Там Лютер переклав Біблію на німецьку мову – цим заклав основи німецької літературної мови. Лютер все більше пов‘язував долю з князями.

У відсутність Лютера в Саксонії реформувався радикальний рух на чолі з професором Віттенбергського університету Карлштадт. Він і бюргер розуміли Реформацію як певне соціальне перетворення: "Ніхто не досягне спасіння душі, якщо не заробляє хліб працею рук своїх".

Початок розколу Реформації. Розкол Реформації проявився у появі селянсько-плебейського табору. З‘явились народні єретичні рухи. Вони вимагали негайного перевороту. В м. Цвіккау з‘явились анабаптисти, які не визнавали хрещення дітей (лише дорослих), на чолі з Ніколаєм Штохом. Вони вважали, що живе одкровення віруючих важливіше від Біблії, проголошували близьке "тисячолітнє царство правління Христа", де бідні будуть звеличені, а багаті утиснені.

Томас Мюнцер (1490 – 1525) висловив народне розуміння Реформації. До 1520 р. він був послідовником Лютера, але в його проповідях все рішучіше звучали заклики до революційних ідей. Лютер згодом відмежувався від Мюнцера, вони почали ворогувати і очолили різні табори: Лютер – бюргерсько-князівський, Мюнцер – плебейсько-селянський.

Під впливом Мюнцера, який поселився у Цвіккау, анабаптисти вийшли за рамки секти і почали діяти, організовувати повстання. Мюнцер розумів Реформацію як соціально-політичний переворот самих селян і міської бідноти.

У Мюнцера був своєрідний світогляд. Він розумів під богом світ у його єдності. Мюнцер народився у 90-х рр. ХV ст. в м. Штольберзі. Священик. У 1513 р. в Галлі утворив таємний союз проти магдебурзького архієпископства.

Він видав тезу Лютера про смиренну покору світській владі. Виступав проти "книжників", які тримаються за букву. Зло – пограбування народу. "Небо" – очищене від зла земне життя.

Мюнцер твердив, що лише князі зацікавлені в покорі у світських справах. У 1521 р. порвав з Лютером і рушив у Чехію, вважаючи, що звідси повинно поширитись нове розуміння Реформації. Оголосив себе продовжувачем справи таборників.

Повернувся у Німеччину і оселився в Тюрінгії. Його ідеї рівності в містичній формації не цілком відповідали інтересам селян. Сприймалося його викриття багатих як грабіжників.

Мюнцер переїздив з міста в місто і скрізь створював таємні товариства.

Революційна обстановка ускладнилась. Першими повстали у 1522 – 1523 рр. рицарі. Вони уклали на 5 років воєнний союз. Очолив їх Франц фон Зіккенген, а ідейним вождем був Ульріх фон Гуттен. Рицарі боролись за єдину імперію на чолі з імператором.

6-тисячний загін Зіккенгена обложив Трір, де був архієпископ. Архієпископу допомогло 30-тисячне військо князів і рицарів. Вони потерпіли поразку. Зіккенген загинув у бою. Гуттен втік у Швейцарію, де й помер.

Література

  1. Взаимосвязь социальных отношений и идеологии в средневековой Европе. – М., 1983.
  2. Всемирная история. – М., 1957.
  3. Господстующий класс феодальной Европы. – М., 1989.
  4. Гутнова Е. В. Классовая борьба и общественное сознание крестьянства в средневековой Западной Европе (ХІ – ХV ст.). – М., 1984.
  5. Европа в средние века: экономика, политика, культура / Сб. статей к 80-летию академика Сказкина С. Д. – М., 1972.
  6. Идейно-политическая борьба в средневековом обществе. – М., 1984.
  7. История средних веков. Европа. – Минск, 2000.
  8. Кардини Ф. Истоки средневекового рыцарства. – М., 2000.
  9. Политические структуры эпохи феодализма в Западной Европе (VІ – ХVІІ вв.). – Ленинград, 1990.
  10. Мировая культура. Средневековье. – М.: Алтейа, 1996.
  11. Контамин Ф. Война в средние века. – СП (б): Ювента, 2001.


11.08.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!