Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Німеччина в ХІV – ХV ст. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Німеччина в ХІV – ХV ст. Реферат

На початок ХІV ст. Священна Римська імперія залишалась великим політичним утворенням у Західній Європі, однак, без внутрішньої єдності. У 1291 р. на території імперії утворилось ще одне об‘єднання – Швейцарський союз

Вільні общини трьох альпійських "лісних земель" – Швіца, Урі, Унтервальдена – об‘єднались для протидії Габсбургам, які хотіли їх підкорити і оволодіти перевалом Сен-Готард, що зв‘язував Німеччину та Італію.

У 1315 р. швейцарська піхота із селян розбила кінноту Габсбургів біля гори Моргартен (південніше Цюріхського озера). До союзу в ХІV ст. примкнуло декілька "міських кантонів", в т. ч. Люцерн, Цюріх, Берн. Однак, фактичної автономії конфедерація домоглась лише у ХVІ ст. Вона тоді включала 13 кантонів і кілька союзних земель. Кожен із кантонів мав самоуправління, проводив свою внутрішню і зовнішню політику. У німецьких селян склалась легенда про щасливу країну – Швейцарію.

Імперія ж не мала чітких кордонів. У ХІІІ – ХІV ст. в Німеччині було вже 3, 5 тис. міст, де жила 1/5 частина населення (а всього – 13-15 млн. чол.). Найбільші міста – Кельн, Страсбург, Любек, Нюрнберг – північно-німецька зона. У південно-німецькій зоні – Аусбург, Ульм, Регенбург, Базель, Відень. Багато з них вели жваву торгівлю з Італією, Сходом.

Славились тканини, виготовлені в цих містах, нюрнберзьке литво. В ХV ст. позначились ознаки розкладання цехів – їх замикання, поява "вічних підмайстрів", зростаюча поляризація.

Центром торгівлі став Франкфурт-на-Майні, де регулярно відбувались ярмарки. У 1402 р. тут був заснований торгово-кредитний банк. Особливих успіхів досягло південно-німецьке купецтво. У 1380 р. засноване "Велике Равенсбурзьке товариство" з 13 філіями. На півночі торгівля була монополізована Ганзою. Вона проіснувала більше 500 років, об‘єднувала 160 міст. Мета Ганзи – посередницька торгівля. Її ядром були Любек і Гамбург. Торгувала Ганза з Руссю, Англією. Мала контори у Новгороді, Стокгольмі, Бюгге, Лондоні. Це було політичне об‘єднання. Владу тримав патриціат. Ганза вела війни. З допомогою Швеції воювала проти Данії, яку перемогла і в 1380 р. одержала у володіння ряд фортець на півдні Скандинавського півострова.

Кожне ганзейське місто було автономним, але не мало права шкодити Ганзі. Ганза придушувала конкуренцію інших країн, відстоювала комунальні свободи міст.

У другій половині ХІV ст. виникли Швабський і Рейнський союзи міст. Останній об‘єднував близько 60 міст.

Активізувалося рицарство і теж об‘єднувалося – Товариство щита Св. Йоргена, товариства Св. Вільгельма. Ці рицарські союзи вступили в боротьбу з міськими. У 1388 р. князі нанесли поразку Рейнському союзу міст в битві біля Вормса. Скликаний імператором рейхстаг визнав за містами князівську владу, але дозволив імператорським містам брати участь у рейхстазі наряду з князями.

Але ці союзи не були силою, здатною об‘єднати Німеччину.

Коли Габсбурги зміцніли, їх перестали обирати на королів. У 1308 р. королем був обраний дрібний князь Люксембурзький Генріх VІІ. Оженивши свого сина Іоанна на спадкоємиці чеського престолу Єлизаветі, він забезпечив своїй династії спадкові права на Чехію.

Генріх VІІ поновив грабіжницькі походи в Італію. У 1310 р. він пішов на Альпи за грішми і коронуванням у Римі. Під час походу Генріх VІІ помер, а похід провалився.

Знову почалась боротьба за престол. На нього претендували Фрідріх Габсбург і Людвіг Баварський. Суперники почали війну, переможцем вийшов Людвіг Баварський (1314 – 1347). Він також використав корону для розширення володінь свого дому. Людвіг Баварський теж пішов на Італію. Авіньйонський папа Іоанн ХХІІ відлучив його від церкви. Однак Людвіг зайняв Рим і посадив на престол анти-папу, який його коронував. Далі все йшло, як і раніше – грабунки німців і спроба зібрати податок викликали повстання городян у Римі. Анти-папа і імператор втекли з міста.

Хоч папа Іоанн ХХІІ і наклав інтердикт (заборону богослужінь), це лише посилило негативне ставлення до папства. Анти-папські настрої проникли в середовище князів і набули національного забарвлення. У 1338 р. рейхстаг прийняв постанову про те, що обраний курфюрстами король має імператорські права і без коронування папою.

Незадоволені посиленням Баварії курфюрсти ще за життя Людвіга обрали на престол імперії чеського короля Карла Люксембурга.

Карл ІV видав Золоту буллу – закон. Короля обирає колегія курфюрстів, що складалася із трьох церковних князів: архієпископів майнцського, кельнського і трірського і чотирьох світських – короля чеського, герцога саксонського, пфальц-графа рейнського. Встановлювався чіткий порядок проведення виборних засідань курфюрстів. Засідання повинен був скликати архієпископ майнцський у Франкфурті-на-Майні. Обрання короля (імператора) – більшістю голосів. Між курфюрстами були поділені ранги і титули. Першим серед світських князів вважався чеський король, а серед церковних – майнцський архієпископ. Курфюрстам дозволялась мати свою монету. Заборонялись союзи міст проти князів. Феодалам дозволялись коаліції і війни але з тим, щоб війни оголошувались за 3 дні до їх початку.

З кінця ХV ст. Германська імперія називалась "Священною Римською імперією німецької нації", але не була єдиною централізованою державою. Формально до неї входили Нідерланди, П‘ємонт, Модена, Генуя, Лукка, Флоренція, Мантуя, Менферрато, Швейцарія, Чехія. На ділі ці держави були або цілком незалежні, або входили до складу інших держав. Швейцарія була суверенною, італійські міста-республіки не мали зв‘язку з імперією. Чехія знаходилась у слабій залежності. Навіть досвідчені юристи не могли визначити її кордони.

Німеччина являла собою строкатий конгломерат різних утворень, етнічно – німці і слов‘яни.

Імператор – по суті один із князів, який реально розпоряджався лише спадковими землями. Не було ні загальноімперського володіння, ні загальних збройних сил. Вища влада належала не імператору, а князям. Верховним органом була колегія курфюрстів, яка мало права обирати і знімати імператорів. Законодавча влада формально визнавалась за рейхстагом, що складався з "імперських членів" – князів, частини імперських рицарів і представників імперських міст. Але сфера діяльності рейхстагу була вкрай вузькою, він не втручався в політичне життя князівств, а займався тільки загальними справами.

В князівствах, навпаки, проходило політичне згуртування. Князі збирали податки, карбували монету. Скасовувалась васально-ленна система. Військо набиралось наймане. В кожному князівстві сформувався станово-представницький орган – ландтаг – з міщан, духівництва, дворян.

Династія Люксембургів протрималась на імперському престолі (з перервою) до 1437 р. Останній її представник – Сигізмунд, одружений із угорською принцесою, приєднав до імперії Угорщину. Однак, від імперії від‘єдналась Чехія, народ якої піднявся на боротьбу з німецьким засиллям і католицькою церквою. Скоро звільнилась від зв’язку з Німеччиною і Угорщина.

У 1437 р. імператорська влада остаточно перейшла до Габсбургів. Імперія все більше набувала характеру федерації самостійних германських держав. Тевонський орден, потерпівши поразку від Польщі, визнав у 1466 р. залежність від польського короля. Данія завоювала Шлезвіг і Гольштейн. Прованс приєднаний до Франції. Однак, повного краху імперії не сталося. В самій Німеччині були сили, зацікавлені в єдності. У 1439 р. з‘явився памфлет "Реформація імператора Сигізмунда", де була ідея централізації. Її виношувало бюргерство.

Але і серед князів були прихильники єдності – через реформу – створити загальний суд, "земський мир". Але більшість князів були проти. Реалізувати реформи не вдалось. У 1499 р. від Габсбургів повністю звільнилась Швейцарія.

Отже, упродовж усього середньовіччя Німеччина залишалась роздробленою, а влада імператора – номінальною. Роздробленість гальмувала політичний розвиток країни, а економіка її була строкатою.

Література

  1. Взаимосвязь социальных отношений и идеологии в средневековой Европе. – М., 1983.
  2. Всемирная история. – М., 1957.
  3. Господстующий класс феодальной Европы. – М., 1989.
  4. Гутнова Е. В. Классовая борьба и общественное сознание крестьянства в средневековой Западной Европе (ХІ – ХV ст.). – М., 1984.
  5. Европа в средние века: экономика, политика, культура / Сб. статей к 80-летию академика Сказкина С. Д. – М., 1972.
  6. Идейно-политическая борьба в средневековом обществе. – М., 1984.
  7. История крестьянства в Европе. Эпоха феодализма. В 3-х томах. – Т. І-ІІ. – М., 1985, 1986.
  8. Классы и сословия средневекового общества / Под ред. Удальцовой. – М., 1988.
  9. Проблемы развития феодальной собственности на землю. – М., 1979.
  10. Самаркин В. В. Историческая география Западной Европы в средние века. – М., 1976.
  11. История средних веков. Европа. – Минск, 2000.
  12. Кардини Ф. Истоки средневекового рыцарства. – М., 2000.
  13. Политические структуры эпохи феодализма в Западной Европе (VІ – ХVІІ вв.). – Ленинград, 1990.
  14. Мировая культура. Средневековье. – М.: Алтейа, 1996.
  15. Контамин Ф. Война в средние века. – СП (б): Ювента, 2001.


11.08.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!