Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Декабристи: повстання та причини поразки. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Декабристи: повстання та причини поразки. Реферат

Причини повстання декабристів. Зрада князя Трубецького. Поразка декабристів

Причини повстання декабристів

Декабристи запланували свій виступ на Сенатській площі на 14 грудня 1825 р. Щоб зрозуміти, чому їхній виступ провалився, з якої причини термін повстання був перенесений на більш ранній, слід розглянути події, що передували повстанню.

Ситуація різко змінилася восени 1825 р. Зненацька для всіх у листопаді 1825 р. у м. Таганрозі вмирає імператор Олександр І. У зв'язку з тим, що синів у нього не було, престол повинен був перейти в спадщину до його брата Костянтина, який сам перекреслив собі можливість правити державою. Провиною стало його необачне одруження з простою дворянкою. Отже, Костянтин не мав права передавати право на царювання своїм спадкоємцям. Він визнав за потрібне зректися престолу.

Наступним на престол претендував ще один брат Олександра І – Микола. Усім було відомо про його безпричинну жорстокість і брутальність. Армія ненавиділа цю людину. Про зречення Костянтина знали лише члени царської родини. З якоїсь причини вони не хотіли обнародувати це зречення, отже, воно не отримало законної сили. Костянтин продовжував вважатися спадкоємцем престолу, і 27 листопада все населення Росії було приведене до присяги Костянтину.

Костянтин став формальним імператором. У банках з'явилося навіть кілька монет із його зображенням, магазини виставили його портрети. Костянтин вчинив не найкраще: не прийнявши престолу, він одночасно й не бажав принародно його зректися, адже формально він значився імператором, якому вже принесена присяга.

Виникла дуже напружена ситуація міжцарів'я, що загрожувала народними заворушеннями й масовими протестами, якби про неї дізналися піддані. Миколі стало відомо про підготовку виступу таємного товариства від донощиків-шпигунів. Він боявся й народних заворушень. Тому Микола зважується оголосити себе імператором, не дочекавшись від Костянтина формального зречення престолу. Вирішено було на 14 грудня призначити "пере-присягу", що зробила б Миколу імператором Росії.

Створюючи таємне товариство, декабристи вже тоді задумували свій виступ. Хотіли вони виступити саме під час зміни імператорів. Настав підходящий для них момент. Одночасно з ухваленням рішення вони довідалися, що їх зрадили Шервуд і Майборода. Доноси цих шпигунів були на столі в Миколи, який готувався до присяги. Декабристи розуміли, що затягування часу загрожує зривом їхнього таємного задуму.

Тоді ж було прийняте остаточне рішення про повстання.

На квартирі Рилєєва декабристи розробили наступний план дій. Було вирішено, що в день пере-присяги, 14 грудня, революційні війська під командуванням членів таємного товариства зберуться на площі. Сергій Трубецькой одноголосно був обраний головним організатором повстання. Декабристи вирішили, що ті війська, які не хочуть присягати новому імператорові, зобов'язані вийти на Сенатську площу. Це місце було обране тому, що там знаходився Сенат, якому приділялася за планом декабристів певна роль. Сенатори на площі повинні були 14 грудня присягати на вірність новому імператорові. Декабристи хотіли не допустити присяги сенаторів навіть силою зброї, якщо не вдасться їх умовити.

Після відмови сенаторів треба було оголосити уряд недієздатним і видати революційний Маніфест до російського народу. Маніфест - найважливіший документ декабристів, що давав пояснення щодо мети їхнього повстання.

Революційний Маніфест оголошував про "знищення колишнього правління" й заснування Тимчасового революційного уряду. У ньому проголошувалася:

  • рівність перед законом усіх громадян,
  • воля друку,
  • віросповідання,
  • занять,
  • уведення гласного суду присяжних,
  • уведення загальної військової повинності,
  • ліквідація кріпацтва,
  • чиновники повинні бути замінені виборними особами.

Повсталі збиралися блокувати Сенат разом із сенаторами. Потім декабристи направляли до сенаторів своїх делегатів - Пущина й Рилєєва. Вони повинні були пред'явити Сенату вимогу не присягати новому імператорові Миколі І, оголосити царський уряд недієздатним і видати революційний Маніфест до російського народу. Одночасно Ізмайлівський полк, Гвардійський морський екіпаж і кінний ескадрон повинні були зранку рушити на Зимовий палац, захопити його й заарештувати царську родину.

Вирішено було потім скликати Установчі збори, які прийняли б остаточне рішення про форму ліквідації кріпацтва, про форму державного устрою Росії. Якщо більшістю голосів Великий собор прийме рішення про проголошення Росії республікою, то необхідно буде подумати й про подальшу долю царської родини. Деякі з декабристів вважали, що, швидше за все, їх необхідно вислати за кордон, інші наполягали на царевбивстві. Якщо ж Великий собор прийме рішення про те, що Росія буде конституційною монархією, тоді конституційного монарха слід вибрати зі складу царської родини.

Декабрист Якубович повинен був командувати військами при захопленні Зимового палацу. Декабристи вирішили захопити й Петропавловську фортецю, щоб потім зробити її революційною твердинею декабристського повстання.

Рилєєв умовляв декабриста Каховського 14 грудня рано-вранці пробратися до Зимового палацу й убити Миколу. Каховський спочатку начебто б погодився, однак після ретельного обмірковування ситуації не захотів перетворюватися на терориста. Уранці він відмовився від цього завдання.

Події розвивалися не на користь декабристів. Плани почали зриватися один за одним. До Бестужева приїхав Якубович, який теж відмовлявся виконувати доручене йому завдання. Він не хотів вести матросів й ізмайлівців на Зимовий палац. Якубович побоювався, що в бою матроси вб'ють Миколу та його родичів. А це буде вже царевбивство. Якубовичу не хотілося відповідати за такий злочин. Декабристи розгубилися, але відступати не збиралися. Виступ декабристів був призначений на ранок 14 грудня.

Затемна 14 грудня декабристи побували в казармах солдатів. Вони намагалися їх переконати не присягати новому імператорові. Декабристам удалося вплинути на солдатів, які вирішили йти на Сенатську площу. Солдати Московського полку (близько 800 чоловік), загітовані Бестужевим, першими вийшли туди, їм не зміг перешкодити їхній полковий командир барон Фредерікс - він був убитий.

Солдати виступили із зарядженими рушницями й розгорнутим полковим прапором. Вів революційні війська штабс-капітан лейб-гвардії драгунського полку Олександр Бестужев. Також очолювали полк його брат, штабс-капітан лейб-гвардії Московського полку Михайло Бестужев, і штабс-капітан того ж полку Дмитро Щепін-Ростовський.

Біля пам'ятника Петрові 1 у формі каре вишикувалися перші з полків, що виступили проти пере-присяги імператору. На годиннику була 11 година.

Петербурзький генерал-губернатор Милорадович спробував умовити солдат розійтися. Декабристи розуміли всю небезпеку його вмовлянь. Милорадович був дуже популярний серед солдатів і, до того ж, мав чудовий дар красномовства. Виникла небезпека зриву повстання. Тоді начальник штабу повстанців Оболенський вирішує за допомогою багнета повернути коня графа. У такий спосіб він ненароком поранив графа в стегно. Справу закінчив Каховський, котрий випустив кулю зі своєї зброї. Таким чином, Милорадович був убитий, і небезпека зриву повстання зникла.

Але невдача знову чекала на декабристів. Вони з'ясували, що сенатори вже присягнули новому імператорові на вірність. У Сенаті нікого не було. Рилєєв і Пущин вирушили до Трубецького, щоб розробити новий план дій. Декабристам нічого не залишалося як удатися до захоплення Зимового палацу и Петропавловської фортеці.

Зрада князя Трубецького

Трубецькой не зважився прийняти на себе командування, ймовірно, підозрюючи, що результат може скластися не на користь декабристів. Він вирішив сховатися, щоб не відповідати за можливі невдачі. Декабристи нічим не могли пояснити його відсутність, але сподівалися на його порядність. Однак князь гак і не з'явився, зрадивши в такий спосіб ідеали декабристів.

Уперше відбувся такий безпрецедентний випадок в історії революційного руху. Неявка диктатора й стала головною причиною поразки декабристів.

Повсталі солдати на чолі з декабристами продовжували чекати свого проводиря. Микола наказав кінній гвардії атакувати Московський полк. Однак декабристи, які ще вірили в можливість своєї перемоги, намагалися відбитися. І хоча їм допомагав народ, юрби якого зібралися на Сенатській площі, декабристи не були з ним близькими, і тому про співробітництво не могло бути й мови.

А народ щиро підтримував декабристів. У натовпі можна було зустріти ремісників, робітників, майстрів, селян, навіть дрібних чиновників і купців. Навколо декабристів виникло два "кільця" народу. У першому знаходилися ті, хто прийшов на площу раніше У другому знаходилися люди, які спізнилися до ранкових подій, їм довелося товпитися за царськими військами. Микола, помітивши таке положення, заметушився. Положення справді було дуже небезпечним для нього й царських військ. Чимраз сильніше відчувалося, що юрби народу відкрито підтримують повсталих декабристів.

Микола почав сумніватися у своїй перемозі, "бачачи, що справа стає досить важливою, і не передбачаючи ще, чим скінчиться". Імператор дає розпорядження приготувати екіпажі для членів царської родини з наміром "випровадити" їх під прикриттям кавалергардів у Царське Село. Зимовий палац був надійним укриттям для членів царської родини, бо припускав, що повстання може поширитися.

Микола довго розмірковував і дійшов висновку, що впоратися із ситуацією можна лише за допомогою духовних осіб. Це була остання його надія. Він посилає для переговорів з повсталими митрополита Серафіма й київського митрополита Євгенія (вони стали б для неосвічених солдатів і простолюду виразниками думок про законність складеної присяги й обрання нового імператора, причому досить впливовими).

Рішення про проведення переговорів духовних осіб із солдатами й черню було прийняте й під тиском нових обставин. Миколі повідомили, що з казарм для приєднання до заколотників виходять лейб-гренадери та гвардійський морський екіпаж. Якби митрополитам удалося вмовити, повсталих розійтися до приходу підкріплення, то нові полки не мали б кого підтримувати.

Але солдати не послухалися слів митрополитів і почали кричати з рядів, що не можуть їм вірити, тому що вони протягом двох тижнів прийняли присягу на вірність двом імператорам.

Раптом митрополити кинулися втікати й повернулися до Зимового палацу: вони побачили, що до повсталих підходили два нові полки. Льодом Неви йшов, пробиваючись крізь війська царського оточення, зі зброєю в руках полк лейб-гренадерів (близько 1250 чоловік). З іншого боку входили на площу шеренги моряків - практично в повному складі гвардійський морський екіпаж - понад 1100 чоловік. Усього ж ішло не менше 2350 чоловік підкріплення. Загалом кількість повсталих збільшилася вчетверо. У всіх солдатів була зброя та бойові патрони, не було тільки артилерії.

Поразка декабристів

Однак ситуація вже вийшла з-під контролю. Причиною цього стало запізнення підкріплення майже на дві години. Усього лише за годину до кінця повстання декабристами був обраний новий керівник - князь Оболенський, який був начальником штабу повстання. Оболенський намагався тричі скликати військову раду, але було занадто пізно.

Імператор узяв ініціативу у свої руки. Урядові війська, яких було вчетверо більше, ніж повсталих, повністю оточили декабристів. Історики вважають, що проти 3 тис. повсталих солдатів було зібрано 9 тис. багнетів піхоти, 3 тис. шабель кавалерії, разом, не враховуючи викликаних пізніше артилеристів (36 гармат), не менше 12 тис. чоловік. До того ж були викликані ще 7 тис. багнетів піхоти та 22 ескадрони кавалерії.

Цар розумів, що існує реальна небезпека збільшення активності простолюду з настанням темряви, тому він віддав наказ стріляти картеччю.

Перший залп картеччю був саме по "черні", яка зайняла дах Сенату й сусідніх будинків. На нього повсталі відповіли рушничним вогнем, однак потім під градом картечі ряди здригнулися, заколивалися. Побачивши поранених, декабристи запанікували - почалася втеча, падали поранені й убиті.

Микола віддав наказ про продовження стрілянини. Декабристи кинулися на невський лід, намагаючись перебратися на Василевський острів. Михайло Бестужев вишикував на льоду солдатів, щоб здійснити ще одну спробу врятувати повстання. Але урядові війська почали стріляти по льоду. Лід розколовся, багато хто почав тонути. Зірвалася ще одна спроба декабристів.

Ближче до ночі все закінчилося. Імператор зі своїми помічниками всіляко намагався применшити число загиблих, називаючи цифру 80, максимум 100 або 200 трупів. Але все це було неправдою. У документах чиновника статистичного відділення Міністерства юстиції С. Н. Корсакова від 14 грудня вказано, що вбитих було 1271 чоловік, із них "черні" - 903, малолітніх - 19.

На квартирі Рилєєва зібралися декабристи на свої останні збори. Вони обговорювали питання про те, як триматися на допитах. Усі вони знаходилися в глибокому розпачі, тому що усвідомлювали приреченість своєї справи.

Підбиваючи підсумки, усе-таки слід наголосити на важливості повстання Декабристів для історії. Вони не просто змогли задумати, але й зуміли організувати перший в історії Росії виступ проти самодержавства.

Декабристи здійснили його відкрито, на площі російської столиці, перед обличчям народу, який зібрався. Вони намагалися знищити віджилий феодальний лад, вірили, що їхня Батьківщина зможе рухатися вперед шляхом суспільного розвитку. Ідеї, в ім'я яких вони повстали, - повалення самодержавства й знищення кріпацтва - на довгі роки стали основними в історії революційного руху Росії.


11.08.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!