Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Англія в ХІV – ХV ст.: товарно-грошові відносини. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Англія в ХІV – ХV ст.: товарно-грошові відносини. Реферат

У ХІV ст. в Англії великий крок вперед зробили товарно-грошові відносини. Це вело до ліквідації панщинно-кріпосницької системи

У дрібних і середніх манорах, де було мало землі і кріпаків, з ринком були зв‘язані і селяни, і поміщики. Це вело до комутації ренти, тобто до заміни панщини і натурального оброку грошовими повинностями. Крім того, в таких манорах застосовувалася наймана праця малоземельних коттерів.

Англійський крупний манор розпадався. Лорди здавали землю в оренду і самі не вели господарства, а лише одержували грошову ренту. Панщина майже зникла. Комутація у пройшла південно-західній Англії і в центрі, а на південному сході була слабою.

Старе господарство – манор – розкладалося. Селяни ставали вільними і могли залишати свої наділи, йти в місто.

Комутація була вигідна багатим селянам, а біднота від неї відмовлялась, бо не могла виручити гроші для сплати оброку.

У 1348 р. – епідемія чуми – "Чорна смерть". Третина населення вимерла. Виникла нестача робочих рук. Особливо складно довелось дрібним феодалам, що раніше використовували найману працю.

Едуард ІІІ (1327 – 1377 рр.) у 1349 р. видав ордонанс, що зобов‘язував кожного чоловіка чи жінку у віці від 12 до 60 років, що не мають землі і роботи, найматися до тих, хто запропонує їм роботу за плату, як до "чорної смерті". Винних кидали у в‘язницю і випікали тавро. Штрафом карали і наймачів, які платили більш високу заробітну плату. Великі феодали знову почали відновлювати панщину (сеньйоріальна реакція).

Все це посилило невдоволення низів. А останньою каплею стало введення поголовного податку, викликаного Столітньою війною. Ним обкладався кожен житель, старший від 14 років. Це було дуже важко для багатодітних сімей селян. Введення поголовного податку спричинилось до повстання 1381 р.

Другою причиною повстання була боротьба за реформу католицької церкви. Вона вже у ХІІІ ст. надто обмежувала королів і вони прагнули незалежності від пап. Окрім того, духівництво не сплачувало податків.

Городяни також вимагали спрощення і здешевлення церковних обрядів, звільнення церкви від папської влади. Для селян важкою була церковна десятина. Таким чином, майже всі верстви втягнулись у боротьбу за реформу церкви.

У середині ХІV ст. професор Оксфордського університету Джон Вікліф виступив з програмою реформи. Він спростовував вчення католицької церкви про верховенство пап над світською владою і доводив, що король залежить лише від бога. Вікліф виступав проти обрядів і догматів католицизму, вимагав окуляризації церковних багатств. Він переклав Біблію на англійську мову, зробив її доступною для всіх.

У 1370 р. король Едуард ІІІ відмовився оплачувати щорічний внесок папі. Англійська церква стала поступово звільнятися від папського впливу і перетворюватись у національну.

Лоларди. Виступ Вікліфа, вимога спростити і здешевити церкву сприяли пропаганді ідей соціальної рівності, її вели послідовники Вікліфа, знані під іменем лолардів. Найбільш популярним з них був Джон Болл – проповідник, що виступав і проти католицької церкви, і проти всього феодального ладу.

Джон Болл закликав до соціальної рівності.

У 1381 р. почалося повстання в графстві Ессекс; потім перекинулось на Кент, Сеффолк, Норфолк. Згодом воно охопило 25 графств з 40. У Кенті селяни звільнили з в‘язниці Джона Болла, що став одним із вождів повстання. А головним керівником став сільський ремісник Уот Тайлер, який добре знав військову справу. Під його керівництвом селяни двома загонами рушили до Лондона, зайняли Лондонський міст і 3 дні були господарями в місті: стратили наближених короля, спалили їх палати, розгромили в‘язниці, спалили архів.

14 червня у передмісті Лондона Майл-Енді повсталі зустрілися з королем і зажадали: всі повинні бути звільнені від залежності, щоб не було жодного віллана і дати амністію повсталим і свободу торгівлі без мита і землю здавати селянам виключно за гроші і не більше 4 пенсів за акр.

Це вираз інтересів заможних селян, що мали зв‘язок з ринком. Ця програма вимагала відміни кріпацтва, але не виступала проти феодалізму.

Король обіцяв виконати цю програму і селяни почали покидати Лондон. Але кентці залишилися, щоб передати королю нову петицію. Король мусить з‘явитись на другу зустріч у Смітфілд. Вимоги Смітфілдської програми більш радикальні: ліси і вода повинні стати загальними, щоб всі могли полювати і рибалити; права сеньйорів – скасувати. Всі повинні бути рівними, крім короля. Забрати майно церковних осіб і поділити між селянами. В Англії повинен бути один єпископ і один прелат.

Це була радикальна програма бідноти, спрямована на рівність. Король згодився, але під час зустрічі мером Лондона був смертельно поранений Уот Тайлер. Позбавлені керівництва селяни були витіснені з міста. Почались каральні експедиції. Але селянські хвилювання тривали ще кілька років.

Все ж повстання мало великі наслідки. Вілланство в ХІV ст. майже зникло в Англії. Панщина була ліквідована, податки зменшені, робітниче законодавство пом‘якшено.

Селянство почало ділитися на дві основні юридичні категорії – копігольдерів і фригольдерів. Копігольдери (що володіли землею за копією або випискою з протоколу маноріального суду) були особисто вільні і платили лорду невисоку фіксовану ренту. Фрігольдери ж були абсолютно вільними особисто, могли користуватись королівським судом, копігольдери не могли брати участі у виборах до парламенту.

Разом з тим йшло розшарування селян. Одні скуповували землі, інші поповнювали ряди орендарів.

Йшла боротьба й між дворянством. Воно поділялось на старе (що змушене було давати свої землі в оренду) і нове (що вело господарство по-новому. Старе дворянство хотіло поповнити свої багатства за рахунок воєнної здобичі і державної казни. Нові дворяни скуповували землі і здавали їх у короткотермінову оренду, яку часто підвищували. Вони розширювали посівні площі, торгували, використовували найману працю. Своїх синів посилали в міста вчитись ремеслу і торгівлі. По становищу нове дворянство було близьким до буржуазії міст.

Отож, при дворі йшла боротьба за владу між старим і новим дворянством.

В Англії розвиваються ремесла, торгівля. На заході ростуть нові міста, старі занепадають. Але залишається в силі і кустарне ремесло. Сільські кустарі виготовляли грубі сукна, які відправляли на доробку у Фландрію та Флоренцію. Виникала розсіяна мануфактура.

Сталися зміни і в торгівлі. Ганзейські купці втрачають свою роль. Була створена компанія англійських купців ("купці-авантюристи"). Вони захопили в свої руки торгівлю через Ла-Манш і в Північному морі, а потім їх кораблі почали ходити в усі країни Європи. Вони витіснили Ганзу.

У 1393 р. династію Плантагенетів змінила династія Ланкастерів. Вона поновила війну з Францією, але невдачі підірвали її авторитет. В Англії почалась феодальна анархія і великі феодали почали будувати замки, оточили себе васалами, стали тиснути на короля. Консервативне дворянство втрачало економічну роль і хотіло надолужити її в політиці. Феодальні війни, смути підривали господарство. Війна з Францією була програна, Англія не одержала нових земель і феодальна аристократія взялася за переділ володінь в самій Англії. Почалась міжусобна війна Червоної і Білої троянд. Червона була в гербі Ланкастерів, а біла – в гербі Йоркської династії, що теж претендувала на престол.

Невдачі у війні, зловживання феодалів привели до повстання у 1450 р. у графстві Кент. Його очолив Джек Кед, васал герцога Йоркського. Це було селянське повстання, але керували ним рицарі. Як і у 1381 р. повсталі увійшли в Лондон і висунули ряд вимог: позбутися поганих радників короля, впорядкувати міське самоврядування, обмежити лордів, відмінити робітниче законодавство. Повсталі підтримували і Йоркську династію.

Уряд згодився на вимоги, але, коли повсталі пішли з Лондона, королівські війська напали і розгромили їх. Джек Кед був поранений і схоплений. Помер по дорозі у Лондон.

У війні Білої і Червоної троянд успіх був перемінним. У 1460 р. Річард Йоркський був убитий, а голова його в паперовій короні була виставлена у стінах Йорка. Але у 1461 р. були розбиті війська Ланкастерів біля Тоутопа. Син Річарда Едуард взяв Лондон і став королем. Генріх ІХ Ланкастер був кинутий у Тауер, де й убитий. Ланкастери намагались створити коаліцію, але вона була розбита. Едуард ІV повернув собі престол.

Цікавою особою був граф Уорвік, який переходив з одного табору в інший, за що його називали "виробником королів".

Едуард ІV спирався на нове дворянство, сприяв розвитку флоту, торгівлі. Він лише раз звертався до парламенту – щоб він йому надав до кінця життя право збирати мито. У міст Едуард збирав великі кошти для подарунків, робив у них позики, які ніколи не повертав. Після смерті Едуарда його брат Річард убив двох своїх племінників і захопив престол. Це і його політика відштовхнула його союзників, чим скористались Ланкастери.

У 1485 р. Річард загинув у битві при Босварті. Королем знову став Ланкастер – Генріх, по матері Тюдор. Він почав носити ім‘я Генріх VІІ, одружився з дочкою Едуарда ІV Єлизаветою. В одному гербі об‘єдналися біла і червона троянди, війна закінчилась. Старі феодальні барони перебили одне одного і монархія стала абсолютною. Нове дворянство було зацікавлене в сильній королівській владі.

У ХІV ст. в Англії складаються умови для формування англійської нації. У ХІV – ХV ст. склалась англійська літературна мова. А до того було три мови: король і знать розмовляли французькою, нею ж велося судочинство. Основна маса населення розмовляла англійською, а книги писали латиною. Нею ж навчали в університетах.

Уже в 1362 р. Едуард ІІІ постановив, щоб суд працював на англійській мові, бо "французька дуже маловідома". У ІІ пол. ХІV ст. з‘являються літературні твори англійською – ця мова стала літературною.

Література

  1. Взаимосвязь социальных отношений и идеологии в средневековой Европе. – М., 1983.
  2. Всемирная история. – М., 1957.
  3. Господстующий класс феодальной Европы. – М., 1989.
  4. Гутнова Е. В. Классовая борьба и общественное сознание крестьянства в средневековой Западной Европе (ХІ – ХV ст.). – М., 1984.
  5. Европа в средние века: экономика, политика, культура / Сб. статей к 80-летию академика Сказкина С. Д. – М., 1972.
  6. Идейно-политическая борьба в средневековом обществе. – М., 1984.
  7. История крестьянства в Европе. Эпоха феодализма. В 3-х томах. – Т. І-ІІ. – М., 1985, 1986.
  8. Классы и сословия средневекового общества / Под ред. Удальцовой. – М., 1988.
  9. Проблемы развития феодальной собственности на землю. – М., 1979.
  10. Самаркин В. В. Историческая география Западной Европы в средние века. – М., 1976.
  11. Феодальная рента и крестьянские движения в Западной Европе ХІІІ – ХV вв. – М., 1985.
  12. История средних веков / Под ред. С. П. Карпова. – М., 2000. – Т. 1.
  13. История средних веков / Под ред. С. П. Карпова. – М., 2000. – Т. 2.
  14. Власть и политическая культура в средневековой Европе. – М., 1992.
  15. Европейское дворянство ХVІ – ХVІІ вв.: границы сословия. – М., 1997.
  16. Средневековая Европа глазами современников и историков: Книга для чтения в шести частях. – М., 1994. – Ч. ІV – V.
  17. История средних веков. Европа. – Минск, 2000.
  18. Кардини Ф. Истоки средневекового рыцарства. – М., 2000.
  19. Политические структуры эпохи феодализма в Западной Европе (VІ – ХVІІ вв.). – Ленинград, 1990.
  20. Мировая культура. Средневековье. – М.: Алтейа, 1996.
  21. Контамин Ф. Война в средние века. – СП (б): Ювента, 2001.


06.08.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!