Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Англійський парламент як центральна влада. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Англійський парламент як центральна влада. Реферат

У ХІІІ ст. в Англії склалась сильна центральна влада, яку підтримували рицарі, міста і вільні селяни. Королі намагалися зберегти рівновагу сил, що склалася в країні

У час правління Іоанна Безземельного (1199 – 1216 рр.), молодшого сина Генріха ІІ, відбулось порушення рівноваги.

Король вів невдалу війну проти Франції. На неї витрачалось багато коштів. Англія втратила Нормандію, Анжу, Турень, частину Пуату. Це викликало невдоволення в країні. Посилилась опозиція баронів проти короля, до якої примкнули нижчі верстви феодалів і городяни Лондона, невдоволені великими податками.

А тут ще стався конфлікт короля з папою Інокентієм ІІІ через призначення архієпископа Кентерберійського і папа відлучив короля від церкви, заборонив проводити богослужіння по всій країні. Наляканий король визнав себе васалом і зобов‘язався виплачувати папі щорічно 1000 марок сріблом ("денарій св. Петра").

Влітку 1215 р. вибухнуло повстання, яке очолили барони. Іоан Безземельний змушений був піти на поступки і підписати документ з 63 статей, що одержав назву Великої хартії вольностей. Це була по-суті конституція феодальної монархії. Найбільше були відображені інтереси баронів, менше – рицарів і городян. Король обіцяв не порушувати привілеїв і не брати плати з феодалів. Був підтверджений склад Великої ради королівства, в який входили, в основному, барони і прелати. Тільки із згоди цієї ради король міг одержати кошти.

Церква зберігала свободу виборів і право апеляції до папи. Цей документ підтверджував і привілеї баронів. У ст. 34 відмінялось право рицарів і фрігольдерів передавати свої судові претензії у королівський суд. Тепер їх судити повинен був лише сеньйор. Це посилювало баронів і послаблювало королів. Баронів же могли судити лише рівні їм пери. Значить королівський суд втрачав своє колишнє значення.

Ст. 61 передбачала заколот баронів проти короля, якщо він не виконував хартію. І це було б законно, як і феодальна війна проти короля.

Словом, цей документ обмежував владу короля. Прогресивне значення мали статті щодо міст і торгівлі, бо там підтверджувались дані раніше вольності і привілеї, зокрема, Лондона. Встановлювалась єдність мір, ваги, право вільного пересування по суші й морі. Хартія надавала право іноземним купцям вільно в‘їжджати в Англію і торгувати тут. Англійським купцям це було невигідно, бо вони не витримували конкуренції.

Вільні люди (фрігольдери) одержали захист від зловживань королівських чиновників, від надмірних штрафів. Селяни одержували недоторканість їх фрігольдів. Про вілланів говорила лише стаття 20-а, що забороняла забирати знаряддя праці по суду.

Велика хартія вольностей забезпечувала інтереси великих баронів, але разом з тим мала прогресивне значення, бо виражала прагнення всього панівного класу. Крім того вона містила гарантії прав особистості, правда вони поширювались лише на вільних людей, але були записані ще в ХІІІ ст.!

Іоанн Безземельний не збирався її виконувати і барони почали готуватися до війни. Але у 1216 р. Іоанн помер, а регенти при малолітньому королі Генріху ІІІ підтвердили хартію.

Коли Генріх ІІІ став дорослим, виникла нова політична криза. Щоб бути незалежним від англійських баронів, він роздавав землі французам, що були у почоті його дружини-француженки. Міста були незадоволені податками.

Приводом для виступу баронів стало те, що король зажадав від баронів третину їх прибутків, щоб його син Генріх завоював сицилійську корону. Озброєні барони з‘явились у палаці і зажадали видалення французів і проведення реформ.

У 1258 р. барони зібрались в Оксфорді на з‘їзд, названий "шаленим парламентом", і виробили нову конституцію "Оксфордські провізії", що стверджувала режим баронської олігархії в країні. Вся влада передавалась 15-ти баронам, без згоди яких король не міг прийняти жодного рішення.

Була створена ще одна комісія з 24 чоловік, якій було доручено провести дальші політичні реформи. Пізніше ця комісія повинна була зменшитись до 12 чоловік.

Почалась чистка держапарату і зміщення чиновників. В кожному графстві було виділено по 4 рицарі, які приймали скарги і проводили слідство. Тепер шерифів король мав право назначати по представленню баронів. Але останні переслідували свої інтереси і рицарі почали вимагати права контролювати шерифів. Ці вимоги були сформульовані в документі під назвою "Вестмінстерські провізії", який був представлений у 1259 р. общиною бакалаврів Англії (так називали зброєносців, які готувалися стати рицарями). Частина баронів підтримала рицарів і "Вестмінстерські провізії були прийняті". Чотири рицарі графства одержали право обирати шерифа і контролювати його.

Після цього почалась громадянська війна (1263 – 1267 рр.). Рицарство і городяни розкололись на два табори: одні – за короля, другі – за опозицію, яку очолив Симон де Монфор. Лондон прислав Симону де Монфору 15 тис. чол. ополчення.

У битві при Льюісі у 1264 р. Симон де Монфор завдав поразки Генріхові ІІІ. Король та його син опинились у полоні. Граф де Монфор 15 місяців був фактично диктатором Англії. На початку 1265 р. він скликав раду королівства, на котру окрім баронів та єпископів були запрошені по два рицарі від кожного графства і по два представники від кожного з міст. Це й був перший англійський парламент.

Громадянська війна продовжувалася. На боротьбу піднялись широкі верстви селян і дрібних міських ремісників. Селяни громили помістя прихильників короля, забирали общинні угіддя у поміщиків, відмовлялися нести повинності. Розмах руху заставив баронів шукати угоди з королем. Прихильники Симона де Монфора покинули його і він загинув у битві з королівськими військами при Івшимі.

Але парламент не зник. Король Едуард І (1272–1307 рр.), потребуючи коштів і, не бажаючи опозиції, скликав його і просив дозволу на збір податків.

У кінці ХІІІ ст. парламентський лад в Англії утвердився. У 1295 р. Едуард І скликав т. з. "взірцевий парламент", на який були запрошені крім васалів короля, по два рицарі від графства і по два представники від кожного міста чи порту.

Англійський парламент надав монархії нову форму – станову. Уже Едуард І використав парламент для противаги баронам. При встановленні податкообкладання король спирався на рицарство і міську верхівку. Але така практика встановилась не відразу. Едуард І пробував ігнорувати парламент, що відразу викликало конфлікт. У 1297 р. він змушений був видати закон "Підтвердження хартії", де офіційно стверджувалось право парламенту затверджувати податки. У ХІV ст. крім затвердження податків парламент набув права видавати біллі (закони). Палата лордів стала вищим судом по політичних питаннях, по злочинах чиновників.

Із 1343 р. парламент поділився на дві палати – палату лордів і палату общин. В палаті лордів засідали великі світські феодали і духовні (архієпископи, абати). Їх король запрошував особистими листами. Нижня палата – палата общин складалась з рицарів – представників графств: мала переваги над палатою лордів.

Міські низи і селяни в парламенті не були представлені. Тому парламент нерідко приймав і анти-селянські і анти-робітничі закони. Але в цілому створення цього органу є великим прогресом. Він не тільки зміцнював монархію, але й регламентував її.

Література

  1. Взаимосвязь социальных отношений и идеологии в средневековой Европе. – М., 1983.
  2. Всемирная история. – М., 1957.
  3. Господстующий класс феодальной Европы. – М., 1989.
  4. Гутнова Е. В. Классовая борьба и общественное сознание крестьянства в средневековой Западной Европе (ХІ – ХV ст.). – М., 1984.
  5. Европа в средние века: экономика, политика, культура / Сб. статей к 80-летию академика Сказкина С. Д. – М., 1972.
  6. Идейно-политическая борьба в средневековом обществе. – М., 1984.
  7. История крестьянства в Европе. Эпоха феодализма. В 3-х томах. – Т. І-ІІ. – М., 1985, 1986.
  8. Классы и сословия средневекового общества / Под ред. Удальцовой. – М., 1988.
  9. Проблемы развития феодальной собственности на землю. – М., 1979.
  10. Самаркин В. В. Историческая география Западной Европы в средние века. – М., 1976.
  11. Феодальная рента и крестьянские движения в Западной Европе ХІІІ – ХV вв. – М., 1985.
  12. История средних веков / Под ред. С. П. Карпова. – М., 2000. – Т. 1.
  13. История средних веков / Под ред. С. П. Карпова. – М., 2000. – Т. 2.


06.08.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!