Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Соціально-економічний розвиток Англії у ХVІ ст. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Соціально-економічний розвиток Англії у ХVІ ст. Реферат

Поширення капіталістичної мануфактури. Ріст вівчарства і обгородження селянських наділів. Англійські торгові компанії другої половини ХVІ ст. "Криваве законодавство" проти експропрійованих

В Англії ХVІ ст. – час мануфактур, аграрного перевороту, заснування колоній. У цьому сприяли високий рівень господарського розвитку, нові форми власності, зближення нижчих верств – рицарів і джентрі з купецтвом, політична централізація, великі географічні відкриття.

У ХVІ ст. суконне виробництво було основним в містах і селах. Створювались місцеві промислові центри, які спеціалізувались на певних видах. Широкі й тонкі сукна – на південному заході і в центрі – Уімпшир, Сомерсет, Глостер, Оксфорд. На сході Англії – камвольні тканини, бумазея, каразея, байка (Норфолк, Сеффолк, Ессекс, Кент). На півночі – грубі шерстяні тканини.

Вже в ХV ст. укладом міст були цехові обмеження, це – Ковентрі, Йорк, Лейстер. Причиною був бурхливий розвиток сукноробства в селах і містечках. У графстві Девоншир сільські ремісники повинні були продавати свої вироби лише на ринку м. Екзетера; в Норфолку сукно і пряжу можна було купляти лише в Норічі, в Лондоні був створений критий ринок у Блейкулл-Холл для всіх торгових операцій.

Виросли нові міста – Лавенхем, Касл-Камб, Степлтон. Сюди йшли цехові майстри.

У ХVІ ст. шерстяні тканини вироблялись і в цехах і на підприємствах-мануфактурах. У ХVІ ст. був виданий ряд статутів, що обмежували права ремісничих гільдій, зокрема пунктів про учнівство. У 20-і рр. ХVІ ст. посилилась диференціація всередині гільдій. Підмайстри намагались працювати самостійно, переселялись у приміські села, таємно брали замовлення. Багаті суконники порушували цехові правила – брали найманих робітників.

Державне законодавство встановлювало максимум заробітної плати. Одним з актів вона встановлювалась 4 пенси на день. За порушення плати – штраф і тюрма.

У ХVІ ст. – революція цін в Європі. У 1663 р. була введена нова шкала розцінок. Інтереси робітників не враховувались. Ціни на пшеницю зросли у 3-4 рази, а плата була 6-9 пенсів на день з їжею. В селах – ще менше.

Розвитку мануфактур в Англії сприяв зв‘язок з Реформацією: в руки міських властей і суконників переходили приміщення абатств і монастирів. Лише в Оснейському абатстві біля Оксфорда суконник Стамп збирався зайняти на виробітку сукна 2000 чол.

Міські ради Лейстера, Лінкольна, Конвентрі та ін. відпускали кошти на організацію суконних мануфактур, прагнучи пристосувати для цього будь-які приміщення.

У ХVІ ст. місцем розміщення позацехового ремесла стало село. Ця форма охопила процес виготовлення пряжі. Половина сукон в Імпширі, Глостері, Сомерсеті була з пряжі, купленої у "неорганізованих" сільських прядильників.

Другою формою розвитку позацехової суконної промисловості була роздача скупниками сировини. Часто купець давав не лише сировину, але й верстати. У цих випадках дрібний ремісник цілком залежав від замовника. Часто багаті вівчарі ставали суконниками-підприємцями.

Суконники нерідко будували будинки для бідних, щоб використовувати їх як дешеву робочу силу. Число робітників в таких домах було до 60 чоловік.

Централізованих мануфактур було мало. Конкуренція мануфактурного виробництва розоряла цехи і дрібних самостійних майстрів.

У ХVІ ст. в Англії відбувається процес первісного нагромадження. Ціни на вовну зростали. Вівчарство ставало дедалі вигіднішим, ніж землеробство. Лорди почали перетворювати свої землі в пасовиська. Вони захоплювали общинні угіддя. Ці землі обгороджували. Це підривало уклад села. У ХVІ ст. були ще й селяни-фрігольдери, з яких вийшли фермери. Більшість же – копігольдери – спадкові землевласники. Вони платили лордам грошову ренту. Третя група працюючих на землі – орендарі-лізгольдери.

Лорди не обмежувалися общинними землями, почали обгороджувати і орні землі селян. В першу чергу постраждали короткотермінові орендарі. Далі розпочався згін селян. Обгородження служило первісному нагромадженню. В одному з парламентських статутів ХVІ ст. говорилось, що там, де годувались орною працею 200 чол., лишилось 2-3 пастухи.

Уряд Тюдорів був наляканий практикою обгороджень. Селяни не могли платити податки і нести повинності. Зросли крадіжки й інші злочини. Пауперизм був небезпечним для імущих класів. Уряд зробив спробу зупинити процес обгородження.

У 1489 р. Генріх VІІ заборонив обгороджувати і руйнувати селянські садиби, що мали менше 20 акрів. Статут Генріха VІІІ у 1516 р. забороняв перетворювати орні землі в пасовиська. Статут 1533 р. обмежував кількість овець у одного власника до 2000 голів. У 1597 р. статут королеви Єлизавети підтвердив попередній указ про відновлення зруйнованих селянських садиб.

Але все було марним. Контроль був покладений на тих, хто сам був зацікавлений в обгороджуванні.

В 30-х рр. ХVІ ст. вибухнули повстання селян в центральних і північних графствах Англії. Але найбільше було в 1549 р. в графстві Норфолк, в районі масових обгороджень. Його очолили дрібні поміщики брати Кет - Роберт і Вільям. Взяли участь селяни Сеффолку, біднота Норіга – всього 20 тис. Була розроблена програма з 20 статей. Вона вимагала зниження ренти, позбавлення лордів права користуватися общинними угіддями, знищення маноріальних судів, ліквідації залишків кріпосного права. Селяни наполягали на виконанні всіх королівських статутів проти обгороджень, але просили не забороняти обгороджень для вирощування шафрану. Отже, заможні селяни самі займались обгородженням для посіву вигідних культур. Бідні селяни висунули свої додаткові вимоги. Селяни збирались знести всі огорожі.

Повсталі взяли м. Норіч і розбили загін урядових військ. Але потім почались невдачі, вони не змогли з‘єднатись з селянами Девоншира і Корнуелла. На придушення повстання уряд кинув 15 тис. чол. З німців та італійців. Повсталі були в серпні 1549 р. розбиті біля Норіча. Число убитих – до 3, 5 тис., 300 – страчені. Роберт і Вільям Кет були повішені.

Капіталістичне господарство не могло ще поглинути всіх пауперів. Королі почали видавати закони проти них.

Милостиню могли збирати (жебракувати) лише не здатні до праці. Працездатних бичували і брали клятву працювати. Вдруге – відрізали половину вуха, а на третій – страчували.

За законом Едуарда VІ жебраків віддавали у рабство тим, хто на нього показав. Рабу на обличчі випікали (slave – раб). Після третьої втечі страчували. Жебраків намагались повернути додому і вони ставали "рабами приходу".

У 40-х рр. ХVІ ст. з поліцейських міркувань влада ввела податок на бідних. На зібрані гроші купувалась земля і будувались робітничі будинки. Закон 1576 р. наказував відкрити їх у кожному графстві 2-3. Там були каторжні порядки.

Міста боялись злочинів та хвороб і теж не приймали злиднів. У 1589 р. був прийнятий статут, де йшлося, щоб в одному домі жила лише одна сім‘я. Заборонялось приймати жильців.

В час правління Тюдорів (1485 – 1603) королівська влада в Англії зміцніла і стала абсолютною. Вже Генріх VІІ (перший із династії – 1484 – 1590 рр.) вів боротьбу із залишками феодальної знаті після війни Троянд. Були створені політичні суди: суд Зоряної палати (у справах злочинів проти держави), суд палати лордів, канцелярський суд… Знаті заборонялось тримати свити в лівреях, щоб під їх виглядом не ховались озброєні загони і не було смут та заколотів проти короля. Король заборонив баронам мати артилерію, так барони втрачали можливість воювати з королем.

Старе дворянство, позбавлене привілеїв, не могло пристосуватись до нових відносин. "Революція цін" знизила вартість ренти. В зв‘язку з ліквідацією монастирів, втратили роль абати.

Соціальною опорою Тюдорів було нове дрібне й середнє дворянство. Воно використовувало найману працю. Помістя були зв‘язані з ринком.

Другою опорою була міська буржуазія – мануфактурна і торгова. Союз королівської влади з новими класами дав можливість династії Тюдорів використати англійський парламент як політичну опору і він не втратив значення. При підтримці парламенту Генріх VІІІ (1509 – 1547) провів королівську реформацію і секуляризацію церковно-монастирської власності.

Особливості англійського абсолютизму:

  • парламент,
  • збереження в графствах місцевого самоуправління,
  • відсутність постійної армії.

Це пояснюється острівним становищем Англії. Але флот був, і сильний. (А, взагалі, чи абсолютизм це? Чи поняття "притягнуте за вухо"?).

Література

  1. Взаимосвязь социальных отношений и идеологии в средневековой Европе. – М., 1983.
  2. Всемирная история. – М., 1957.
  3. Господстующий класс феодальной Европы. – М., 1989.
  4. Гутнова Е. В. Классовая борьба и общественное сознание крестьянства в средневековой Западной Европе (ХІ – ХV ст.). – М., 1984.
  5. Европа в средние века: экономика, политика, культура / Сб. статей к 80-летию академика Сказкина С. Д. – М., 1972.
  6. Идейно-политическая борьба в средневековом обществе. – М., 1984.
  7. История крестьянства в Европе. Эпоха феодализма. В 3-х томах. – Т. І-ІІ. – М., 1985, 1986.
  8. Классы и сословия средневекового общества / Под ред. Удальцовой. – М., 1988.
  9. Проблемы развития феодальной собственности на землю. – М., 1979.
  10. Самаркин В. В. Историческая география Западной Европы в средние века. – М., 1976.
  11. Феодальная рента и крестьянские движения в Западной Европе ХІІІ – ХV вв. – М., 1985.
  12. История средних веков / Под ред. С. П. Карпова. – М., 2000. – Т. 1.
  13. История средних веков / Под ред. С. П. Карпова. – М., 2000. – Т. 2.
  14. Влась и политическая культура в средневековой Европе. – М., 1992.
  15. Европейское дворянство ХVІ – ХVІІ вв.: границы сословия. – М., 1997.
  16. Средневековая Европа глазами современников и историков: Книга для чтения в шести частях. – М., 1994. – Ч. ІV – V.
  17. История средних веков. Европа. – Минск, 2000.
  18. Кардини Ф. Истоки средневекового рыцарства. – М., 2000.
  19. Политические структуры эпохи феодализма в Западной Европе (VІ – ХVІІ вв.). – Ленинград, 1990.
  20. Мировая культура. Средневековье. – М.: Алтейа, 1996.
  21. Контамин Ф. Война в средние века. – СП (б): Ювента, 2001.


06.08.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!