Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Царювання й військові походи Олександра Македонського. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Царювання й військові походи Олександра Македонського. Реферат

Олександр покинув країну, відвіз матір на її батьківщину, а сам вирішив податися в Іллірінію. Філіп не хотів розривати стосунки з рідним сином і за допомогою ксена Демарата знаходить Олександра, умовляє його повернутися додому. Син погоджується, але так і не знаходить спільної мови зі своїм батьком

Однак літо 336 року до н. є. зненацька принесло синові порятунок від батька. У місті Егі проходило урочисте весілля сестри Олександра з епірським царем. Після урочистої процесії всі повинні були податися до театру. Цар йшов разом зі своїми придворними, із сином через юрбу, і тут його вразив меч убивці. Убивцю відразу спіймали й стратили. Разом із його смертю вмерла надія на об'єднання грецьких і македонських царств.

Олександру задуми батька здавалися занадто вузькими, адже він мріяв об'єднати всі країни й народи. Нещастя не завадило Олександру рішуче взяти у свої руки владу. Треба було негайно діяти. Це розумів і наймогутніший з наближених Філіпа - Антилатр. Він відчував зв'язок, що поєднував Аристотеля з Олександром. Рішення було прийняте: Антипатр виступив перед громадою з промовою на користь Олександра. З відданими йому воїнами Олександр повернувся в місто та зайняв його. Він скористався збудженням, що панувало в народі й армії, захопив і знищив усіх, хто здавався небезпечним для трону, незалежно від того, наскільки вони були причетні до замаху на Філіпа. Із цього дня царем став двадцятип'ятилітній юнак, хоча його не прийняли чимало підданих.

У тих народів, які були переможені Філіпом, виникла чимала спокуса скинути панування македонян. На Балканах серйозних заворушень не виникало, але зовсім інакше склалося в Греції. В Афінах панував святковий настрій, Фіви й Амбракія виступили проти македонських гарнізонів. Більшість великих грецьких полісів відмовилися визнати Олександра. Молодий цар зрозумів, що головне зараз - запобігти створенню проти нього єдиного грецького оборонного союзу.

Він несподівано пробився зі своїм військом важкодоступними стежками у Фессалію, навіть не використовуючи зброї. Після цього він був вибраний довічним стратегом. Перейшовши гори, він став табором перед Фівами й відіслав ультиматум Афінам. Налякані грецькі міста намагалися перевершити одне одного, висловлюючи вірнопідданські почуття й запевняючи царя у своїй лояльності. Олександр був визнаний вождем еллінів. Цей похід демонструє типову рису військового мистецтва Олександра - подвійну раптовість.

Настав 335 р. до н. є. Саме цього року македонці хотіли остаточно розгромити іллірійців і підкорити трибаллів. Олександр зібрав сильне військо та послав на Дунай ескадру, щоб підтримати воєнні дії піхоти. Македоняни навесні вирушили з Амфіполя й, подолавши швидким маршем Родопські гори, наблизилися до підніжжя Балкан, їм удалося зломити сильний опір супротивника. Македоняни перейшли через гори, розбили трибаллів і досягли Дунаю. Олександр несподівано для всіх вирішує форсувати Дунай. Раптовий маневр повинен був уразити супротивника. Протягом ночі він перекинув через величезну ріку частину свого війська. Завдавши удару наляканим трибаллам, Олександр довів свою бойову міць. Трибалли відразу ж здалися й підкорилися цареві. Панування македонян розширилося аж до Дунаю.

У цей час іллірійці створили сильну коаліцію й захопили прикордонну фортецю Пеліон. Олександр вирішив відвоювати втрачені землі. Однак іллірійці утримували всі навколишні вершини. Македонянам не вдавалося пробитися, вони почали відчувати брак продовольства. Тільки завдяки стрімкості й спритності маневру Олександр зміг вирватися з оточення. Коли іллірійці святкували перемогу, Олександр раптом напав на них, розбив і переслідував до рідних земель. Перемогою закінчився іллірійський похід Олександра. Молодий цар показав, що самостійно може виплутуватися з найсерйозніших ситуацій і обходитися без допомоги досвідчених полководців - Антипатра й Парменіона.

Поки Олександр святкував перемогу над іллірійцями, прийшла страшна звістка: збунтувалася Греція, об'єднавшись із персами. Через цей заколот розвіялися всі надії Олександра на те, що він зможе зайняти провідне положення у світі. Молодий цар розумів, що, керуючи тільки Македонією, він стане володарем, яких була безліч серед варварів. Лише об'єднавши македонську корону з пануванням в Елладі, можна було досягти справжньої величі. У ті часи ім'я Олександра ще не було відомим. Цар хотів перемогти без зброї, не бажаючи проливати кров, не бажаючи псувати свою репутацію насильством. Однак фівани не покорилися Олександру, не залишалося нічого іншого, як застосувати зброю. Йому вдалося захопити Фіви. Олександр улаштував у місті бойню, у такий спосіб придушивши заколот.

Тепер Олександр мріє здійснити похід проти Перської імперії. Він хоче, щоб Македоняни вважали його своїм царем, а греки - владикою й месником. Але все було не так просто. В Олександра було недостатньо кораблів, щоб битися на морі, відчувався брак коштів. Олександр міг покладатися на вміння македонян битися на суші, дуже швидко долати великі відстані й брати укріплені міста. Перед початком походу в Олександра були великі борги. Використовуючи доходи від рудників, він міг розплатитися з ними, але цар роздав гроші й звільнив власників рудників від внесків до державної скарбниці. Тепер ніщо не втримувало Олександра в рідній Македонії.

Наприкінці березня вирішено було виступати. Флотилія царя, йдучи через Егейське море, узяла курс до бухти, де колись ахейці влаштували пристань для своїх кораблів. Наблизившись до берега, Олександр кинув спис, і він устромився в землю Азії. Потім він зіскочив на берег і першим зійшов на землю. Спис здавна вважався зброєю, якою боги виражали своє ставлення до вчинків людей. От чому землі, "завойовані списом", вважалися даром богів. Так і для Олександра спис, що встромився в землю, став великим символом.

Біля Ґраніка відбувся перший бій. Перси чекали Олександра саме в цьому місці. На четвертий день маршу, після обіду, македоняни наблизилися до Граніка й побачили на іншому березі персів. Олександр відразу віддав наказ про початок бою. Правила військового мистецтва не рекомендували кидати в бій утомлених воїнів, але Олександр знав одне: нападати на супротивника треба там і тоді, коли той найменше очікує.

Олександр теж брав участь у бою, що й вплинуло на його результат. Під час бою цар опинився в оточенні ворожих солдатів, у нього зламався спис. Один із перських кіннотників розсік його шолом, а інший сподівався завдати смертельного удару ззаду. Але Олександра врятували його вірні піддані. Наприкінці битви перси кинулися тікати. Олександр утратив не так уже й багато своїх солдатів: 30 піхотинців і менше 100 вершників (правда, у їхньому числі 25 гетайрів). Однак було багато поранених, про них Олександр просив якнайкраще подбати. Рідних убитих він наказав звільнити від усіх податків. У результаті цар зарекомендував себе справжнім "батьком воїнів". Він здобуває чимраз більшу популярність серед своїх солдатів.

Трохи пізніше Олександр хоче захопити іонічні міста. Там він не зустрів жодного опору. Тільки Мілет довелося брати штурмом. Але Іонічна війна не могла закінчитися тільки взяттям Мілета. Біля Галікарнаса, столиці Карії, ворог об'єднав свої армії. Коли Олександр наблизився до цього міста, захисники не наважилися почати відкритий бій, сподіваючись на міцність міських стін. Цар використав свої облогові машини й далекобійні знаряддя. Македонянам удалося зруйнувати стіни й вежі настільки, що можна було атакувати місто. Олександр вагався, очікуючи здачі супротивника. Не дочекавшись, Олександр наказав знищити решту міських будівель. Персам ніде було сховатися. Вони розуміли, що на суші не подолають Олександра, тому вирішили продовжувати війну на морі. Це було невигідно македонському цареві. Тому він вирішив завоювати Малоазіатське та Левантійське узбережжя й у такий спосіб відрізати ворожий флот від матеріальних джерел. Так він сподівався остаточно розгромити флот ворога.

Коли Олександр завоював Малу Азію, він вирішив не вважати її македонським володінням. Це були його особисті провінції.

Потім армія Олександра повинна була приєднатися до військ, що знаходились у Центральній та Малій Азії. Похід був досить легким. Величезні території були пройдені без бою. Перси боялися армії Олександра та всюди відступали. Армія дійшла до Гордій. У міській фортеці знаходилася давня царська колісниця. Повіддя колісниці були так хитро зав'язані, що ніхто не міг розв'язати вузол. Здавна існував переказ, що корона царя перейде до того, хто зуміє розв'язати вузол. Олександр вирішив довести всім, що саме він і повинен розв'язати цей вузол. Йому це не вдалося, і він застосував силу - розрубав вузол мечем. Це зробило Олександра спадкоємцем фригійських царів.

Потім Олександр вирішує направитися в Кілікію. Після захоплення Кілікійських воріт Олександр одержує звістку, що Дарій вступив у Сирію. У Дарія було величезне військо, на ті часи, ймовірно, найбільше з усіх, що будь-коли були в Азії. Дарій вирішив битися біля міста Сохі, гадаючи, що Олександр знаходиться саме там. Дарій через Левиний прохід вирушає в Кілікію. А Олександр вирушив у Сохі через Ісс. Перси першими зрозуміли всю курйозність положення й почали переслідувати Олександра, який одержав звістку про це в Іссі. Перси опинилися в такому місці, де не могли скористатися своєю чисельною перевагою.

Після обіду Олександру вдалося закінчити підготовку до битви, і він вирішує атакувати. Бій проходив зі змінним успіхом, але лише до того моменту, поки в атаку не кинувся сам Олександр. Він опинився в тилу війська Дарія. Назустріч Олександру ринулися охоронці Дарія, але відразу були відтиснуті назад. Дарій, оцінивши непередбачену для себе ситуацію, злякався й утік з поля бою. Перси були переможені. Однак бій був важким: обидві сторони зазнали великих втрат, Олександр був поранений.

Македонянам удалося захопити багату здобич. До того ж вони взяли в полон усю родину Дарія. У цій битві Олександр, незважаючи на велику перевагу ворога, зміг перемогти завдяки своїм особистим якостям. Тепер для царя були відкриті всі дороги. Олександр уже мріяв про Фінікію.

Чимраз більше міст завойовував цар Македонії. Мешканці міста Тир, що вважалося наймогутнішим у Фінікії, заявили Олександру, що не будуть йому підкорятися, а згодні укласти рівноправний союз із македонським царем або збережуть нейтралітет. Олександра обурила така зневага до його влади. Було прийняте рішення скорити місто. Тир був розташований на острові за півтора кілометри від континенту. Спочатку Олександр хотів від материка до острова спорудити величезну дамбу. Але ця ідея не знайшла підтримки. Олександру довелося об'єднати фінікійську й кіпрську ескадри. І тільки в такий спосіб йому вдалося розбити тирський флот і розстріляти місто з моря.

За півтора року Олександру пощастило поставити на коліна весь Близький Схід. Тепер цар прагнув піти походом на Єгипет. До задумів Олександра входило дати час Дарієві зібрати армію з усього Внутрішнього Сходу, щоб потім розбити всі армії разом. Дарій постійно звертається до царя то з вимогами, то. з проханнями повернути його родину. Олександр пропонує Дарію звернутись до нього, як до владики всієї Азії та попросити його, й лише тоді він поверне всю його родину.

У листопаді 332 року до н. е. Олександр прибув до Єгипту. Єгиптяни дуже добре його прийняли. Жерцями він був оголошений фараоном. Незабаром Олександр почав будівництво нового міста - Олександрії. Воно стало чудовим творінням Олександра, згодом названим на його честь. Завдяки йому та його місту єгиптяни одержали можливість спілкуватися з усією Азією, досі вони знаходилися у ізоляції.

Два роки минули з того часу, як Олександр зміг перемогти досі непереможного Дарія. Той не заспокоївся, і знову зав'язався бій, уже при Гавгамелах. Зараз військо Дарія перевершувало армію Олександра практично в п'ять разів. Біля Міста війська Олександра розташувалися на відпочинок, тоді як солдати Дарія всю ніч не стуляли очей. Перси гадали, що Олександр нападе на них уночі або Принаймні ранком. Замість цього Олександр розгорнув свої війська в південному напрямку. Дарій. віддає наказ про негайний наступ. Відразу утворюється розрив фронту, куди, не роздумуючи, уклинилися війська Олександра. Вони прорвалися прямо в центр, до Дарія. І тут Дарій знову втікає, зіштовхнувшись віч-на-віч з Олександром. Цар так і не зміг його наздогнати. Однак після цієї перемоги над Дарієм Олександра оголосили царем Азії.

Тепер царя приваблюють центри імперії - Вавилон і, звичайно ж, Сузи - центральна резиденція та скарбниця Ахеменидів. У Вавилон Олександр в'їхав на своїй колісниці як тріумфатор. У Сузах він провів символічну церемонію - цар сів на трон Ахеменидів. Щоб довести свою могутність, Олександру необхідно було знищити останнього з Ахеменидів - Дарія. Цар дуже поспішав, але все одно не встиг. Дарія вбили його ж соратники. Олександр, побачивши труп Дарія накрив його своїм плащем. Це означало ліквідацію вічного протистояння Заходу й Сходу.

Після смерті Дарія Олександр здійснив безліч спроб, спрямованих на пробудження дрімаючих сил Сходу. Цар мріяв про створення могутньої імперії. Чимраз частіше в придворні ритуали проникають елементи Сходу, перевагу Олександр віддає перським. Він одягається в перські шати, уводить в охорону палацу перських воїнів. Хочеться йому ввести й прийнятий у Персії обряд колінопреклоніння перед владикою, що закінчується поцілунком царського коліна. Однак македоняни й греки, для яких цар був лише "першим серед рівних", не погодилися із цим принизливим для них обрядом. І все-таки Олександр справляв незабутнє враження на своїх сучасників, хоча зустрічалися люди, незадоволені його політикою. Наприклад, збереглося свідоцтво про п'ять пажів, які хотіли вбити Олександра вві сні. Урятував його тільки тривалий бенкет. А пажі потім проговорилися й були страчені.


06.08.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!