Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Внутрішня політика Англії в період Протекторату. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Внутрішня політика Англії в період Протекторату. Реферат

Нова конституція Англії була спробою досягти рівноваги сил між Кромвелем, Державною радою і парламентом

Олівер Кромвель прийняв титул "Лорда-протектора вільної держави Англії, Шотландії й Ірландії" 16 грудня 1653 року.

Згодом багато політичних діячів, що одержали владу в результаті демократичних революцій, перетворювалися в диктаторів. Багато хто з них, приймаючи на себе диктаторські повноваження, наділяли це в добре пророблені демократичні форми. Очевидно, першим в історії людства демократичним конституційним диктатором став саме Кромвель.

У день проголошення Кромвеля лордом-протектором була прийнята і нова конституція Вільної держави Англії, Шотландії й Ірландії, так називане "Знаряддя управління". Цей документ, написаний під керівництвом Кромвеля групою вищих офіцерів армії на чолі з Джоном Ламбертом, дотепер залишається прикладом демократичної конституції. Хоча "Знаряддя управління" і носить на собі сліди поспішних обговорень, компромісних виправлень. Хоча в ньому чимало навмисних і ненавмисних протиріч і неясностей, але все-таки це акт чудовий по силі політичної думки.

Нова конституція Англії була спробою досягти рівноваги сил між Кромвелем, Державною радою і парламентом. Відповідно до конституції в країні засновувався постійно діючий виборний однопалатний парламент, що обирається кожні три роки людьми, що мали не менше 200 фунтів стерлінгів річного доходу. Уперше право делегування своїх представників у парламент одержали також і виборці Ірландії і Шотландії. У парламент могли бути обрані лише люди богобоязливі і добрі поводження. До виборів не допускалися католики й учасники ірландського заколоту. Прихильники короля під час громадянської війни позбавлялися участі в чотирьох найближчих виборах.

Парламент з'являвся носієм верховної законодавчої влади в країні. Він повинен був скликатися кожні три роки і не міг бути розпущений раніше, ніж через 5 місяців після відкриття його засідань. Його єдина палата складалася з 400 членів, причому дві третини місць віддавалося графствам, а одна третина - містам і великим поселенням прямого "парламентського" підпорядкування. Так здійснене була вимога про перерозподіл виборчих округів з метою посилення представництва "середніх шарів" населення.

Законодавча влада належала Лорду-протектору разом з народними представниками, а виконавча – Лорду-протектору разом з Державною Радою.

Повноваження Лорда-протектора були величезні, і в чомусь навіть більше, ніж у старих англійських монархів. Йому належало право помилування злочинців, право робити в лицарі й інші права, що були раніш прерогативами короля. Від імені Лорда-протектора писалися всі державні акти. Він був головнокомандуючим армії і флоту Англії, Шотландії й Ірландії і відав збором податків, він контролював поліцію і правосуддя, керував зовнішньою політикою, за згодою Державної ради повідомляв війну й укладав світ. Надалі до скликання чергового парламенту він був вправі від свого імені видавати ордонанси, що мали силу законів.

Лорду-протектору подавалися на затвердження всі парламентські біллі. Його право вето, утім, було неясно, якщо не фіктивно, тому що акти парламенту могли одержати силу закону і без згоди протектора, щоправда, лише в тому випадку, якщо лорд-протектор не наклав на них вето протягом 20 днів з моменту їхнього прийняття.

Відразу ж після розпуску парламенту пішло повстання роялістів у березні. Хоча воно було швидко і жорстко подавлене, але одночасно в країні був розкритий цілий ряд роялістських змов. Агенти республіки повідомили Лорду-протектору, що Карл II підтримує зв'язки не тільки з підпільною роялістською організацією "Запечатаний вузол", але і з пресвітеріанами і з деякими левеллерами.

Розпустивши парламент, Кромвель протягом майже двох років не починав ніяких спроб поставити свою владу на конституційні основи. Більше того, він фактично ввів у країні поліцейський режим.

Була введена цензура. Країна була розділена на 11 військово-адміністративних округів на чолі з генерал-майорами, наділеними всією повнотою поліцейської влади.

Головний обов'язок генерал-майорів – командування кінною поліцією і поліцейські турботи про порядок. У силу цього вони повинні були розганяти незаконні збіговиська, роззброювати папістів і роялістів, убезпечити дороги і стежити за незадоволеними. Для запобігання збіговисьок заборонялися навіть спортивні змагання, якісь стрибки, ведмежі цькування і півнячі бої.

Людей, що не мали визначених занять, нова поліцейська влада мала право вислати з Англії в колонії.

На генерал-майорів покладалися й обов'язку релігійно-морального характеру. Поліцейська влада повинна насаджувати благочестя, бороти з пияцтвом і розпустою.

Світові судді і місцеві влади також підлягають нагляду поліції, а в серпні 1655 року на них поклали й обов'язок спостереження за кліром і скиненням дурних священиків.

У вересні 1655 року протекторат різко підсилив боротьбу з роялістами. Лорд-протектор видав указ, по якому роялісти були розділені на 3 розряди:

  • I розряд – прямі учасники повстань і змов; вони карали вигнанням з Англії і конфіскацією всього майна.
  • II розряд – явні прихильники страченого чи короля його сина. Їм грозило чи вигнання в'язниця, але доходи з маєтків залишалися за ними.
  • III розряд – люди підозрілі. Вони каралися позбавленням частини доходів.

Крім того, указ забороняв роялістам тримати у будинку зброю.

Негайно після виходу цього указу на генерал-майорів поклали й обов'язки по точному застосуванню законів проти роялістів. Таким чином, на нову поліцію покладалися дуже складні соціально-педагогічні і релігійно-моральні задачі.

Відкрита військова диктатура Кромвеля була досить ефективною, але не користалася великою популярністю в англійському суспільстві. Використання солдатів для обходу приватних будинків у Лондоні з метою перевірки, чи не порушується субота, і чи дотримуються встановлені парламентом посади (а при таких обходах солдати звичайно несли знайдену в кухні їжу), викликало різке обурення.

У жовтні 1655 року, у розпал введення нової поліцейської влади почалася війна з Іспанією. Війна зажадала значного фінансування, і Кромвель увів нові податки. Навіть ці, уведені так само довільно, як у часи Карла I, податки, не дозволили протекторату забезпечити фінансування бойових дій. У 1655 році в уряду виник дефіцит у 800 тисяч фунтів стерлінгів. По конституції кредити і нові податки міг дозволити тільки парламент. Лорд-протектор був змушений провести вибори й у вересні 1656 р. скликати новий парламент. 17 вересня 1656 року пройшло перше засідання другого парламенту протекторату.

Кромвель знову зіштовхнувся із серйозною опозицією, особливо з боку затятих республіканців, що заперечували проти самої ідеї протекторату. У результаті парламент був підданий "чищенню", з нього були вилучені 160 членів, багато хто з який відмовилися присягнути на вірність режиму. Ті, хто залишився, в основному співробітничали з Кромвелем і Державною радою, хоча і виступали проти системи місцевого керування за допомогою генерал-майорів.

Тоді ж група цивільних лідерів запропонувала замінити військову диктатуру конституційною монархією (королем повинний був стати Кромвель) і створити державну пуританську церкву. Кромвель змушений був відмовитися від пропозиції, оскільки ця ідея зустріла неприйняття його старих армійських друзів і соратників.

Проте, парламент розробив і прийняв нову конституцію, по якій відновлювалася палата лордів. У палату громад допускалися всі, крім явних роялістів. Місце Державної ради зайняв Таємну раду, крім того, уводилися деякі обмеження влади лорда-протектора і волі совісті. Титул лорда-протектора став спадкоємним.

Нова конституція, відома за назвою "Покірлива петиція і рада" набрала сили в червні 1657 (прийнята 25 травня 1657 року). Була сформована верхня палата, лояльна Лорду-протектору, що призначив членами палати лордів багатьох своїх прихильників, що засідали раніше в палаті громад. У палату громад повернулися вигнані раніше депутати.

Вже в червні 1658 року палата громад перетворилася в активно опозиційну силу стосовно Кромвеля. Цього разу Кромвель не зумів стримати гніву і, переконаний, що за новим конфліктом піде вторгнення роялістів, 4 лютого 1658 року розпустив парламент.

Останні кілька місяців життя Кромвель правил без парламенту.

У період протекторату Кромвель намагався боротися з фанатичними пуританами за справжню волю християнських віросповідань, яка б дозволяла членам єпископальної і Римсько-католицької церкви проводити богослужіння в приватних будинках. Він призначив багатьох суддів і за допомогою своїх радників-юристів провів реформу законодавства і створив більш дешеву судову систему. Кромвель сприяв розвитку освіти, якийсь час був канцлером Оксфордського університету і допоміг заснувати коледж у Даремі. Помер він 3 вересня 1658 року після того, як важко занедужав.

Висновок. Сучасна історична наука вже давно затвердилася в думці, що англійська буржуазна революція і республіканське правління в історії Англії фактично були початком "нової історичної епохи, що лише з позиції їхнього історичного досвіду і їх, нехай тимчасових, як видно, завоювань можливе наукове трактування не тільки історії Англії в сторіччя, що пішло за нею, але й історії країн Європи в цілому.... Вплив цього періоду в однаковій мірі поширилося на сферу економіки і сферу політики, сферу ідей і сферу науки, сферу літератури і сферу мистецтва".

Вплив короткого республіканського експерименту в Англії на політичний розвиток нашої планети воістину величезний. Революція в Англійських колоніях Америки, результатом якої стало створення Сполучених Штатів, ґрунтувалася на ідеях, що предки-пуритани революціонерів у свій час вивезли з республіканської Англії. Ідеологи і практики Великої французької революції теж пильно вивчали і трансформували досвід англійських індепендентів.

Перетворивши у велику колоніальну імперію, Великобританія поширила ідеї демократії, засновані у величезному ступені на досвіді цих десяти років, практично на увесь світ. У XX столітті США впровадили конституційний порядок, у кінцевому рахунку, заснований на тих же ідеях, навіть у таких незвичайних країнах, як Японія і Філіппіни.

Усе це дозволяє сказати, що саме ці одинадцять років відносної волі відкрили собою період Нової історії.

Література

  1. Барг М. А. Велика англійська революція в портретах її діячів. – М., 1991. – с. 150.
  2. Барг М. А. Кромвель і його час. – М., 1950. – с. 86, 87.
  3. Грановский Т. Н. Лекції по історії середньовіччя. – М., 1986. – с. 237-238.
  4. Барг М. А. Кромвель і його час. – М., 1950. – с. 90.


13.07.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!