Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Зовнішньополітичні задачі Англійської республіки у 17 ст. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Зовнішньополітичні задачі Англійської республіки у 17 ст. Реферат

Буржуазна революція в Англії була наслідком протиріч між феодальною системою управління і фактично буржуазною системою народного господарства Англії

"Нові дворяни" і багаті буржуа вважали, що їх гігантська фінансова і виробнича можливості дають їм право істотного впливу на внутрішню і зовнішню політику країни. Розвиток економіки Англії вимагало зміни системи податків і взаємин з нижчими "працюючими" класами, розширення територій і ринків збуту, головним чином за рахунок завоювань. Тому зовнішня політика Англії вирішувала ці задачі й у період республіки. У XVII столітті багато політичних і економічних вимог наділялися, не завжди усвідомлено, у релігійну форму.

Як вже було сказано, Олівер Кромвель прийшов до влади на хвилі релігійної "пуританської" ідеї. Будучи затятим пуританином, Кромвель наділяв вимоги свого класу в проповідь, підкріплену посиланнями на біблію і на бога, а завойовницькі походи пояснював необхідністю боротьби за щиру віру. Таким чином, він блискуче задовольняв свої інтереси в завоюваннях нових територій і зміцненні своєї влади й одночасно щиро мотивував усі свої дії бажанням нести єдино правильну віру.

У перші ж роки республіканського правління Кромвель провів дві криваві загарбницькі війни, завоювавши спочатку Ірландію, а потім і Шотландію. Реальні цілі цих походів полягали й в одержанні нових земель, які можна було передати новому дворянству, офіцерам буржуазної армії, сквайрам і джентрі, забезпечивши політичну підтримку режиму й у боротьбі з католиками й англіканцями, що, до того ж активно підтримували роялістів.

Голови ірландських кланів були католиками. Роялісти, що бігли в Ірландію, встановили контроль над здебільшого Ірландії, що вони сподівалися використовувати як базу для вторгнення в Англію. Шотландія була теж католицькою державою. Тому відразу ж після своєї поразки сили прихильників монархії бігли в Ірландію й у Шотландію.

У Шотландії ж укрився і син страченого Кромвелем Карла I. Майже відразу ж після страти Карла I, в Единбурзі він був коронований під ім'ям Карла II. Таким чином, Шотландія стала основною базою Карла II для підготовки реставрації Стюартів в Англії.

Не менш важливою причиною для цих воєн було і розуміння Кромвелем потенційної можливості початку нових революційних виступів, тепер уже проти нього самого. Селяни і ремісники особливої небезпеки не представляли, тому що в них не було своїх політичних організацій, а от в армії революційні настрої були не тільки живі, але і з кожним днем міцніли.

Єдиним способом уникнути революційних виступів армії був напрямок усієї сили армії в нове русло. Було необхідно "перетворити її з революційної в загарбницьку, розкласти свідомість солдатів грубим насильством над ірландцями і шотландцями, і тим самим позбавити потенційні сили нової революції їхнього організаційного центра".

Армія прекрасно пам'ятала досвід 1641 року, коли у відповідь на повстання ірландців парламент видав указ про конфіскацію в Ірландії 2.5 млн. акрів землі і видачі її в позику під заставу офіцерам армії. Офіцери армії сподівалися, що і тепер завоювання Ірландії приведе до поліпшення їхнього добробуту.

Кромвель прийняв командування експедиційною армією Англійської республіки, що висадилася в Дубліні 15 серпня 1649 року. Почалася Ірландська війна.

Навесні 1650 року, коли результат війни був вже абсолютно очевидний, Кромвель залишив Ірландію, залишивши своїх генералів завершувати завоювання. До початку 1652 р. воєнні дії в Ірландії були довершені, а 12 серпня 1652 р. парламент прийняв "Акт про улаштування Ірландії" - дивовижний документ, яким визначався характер подальших репресій проти учасників повстання. Практично цей акт був спрямований проти всього ірландського народу. Він додавав видимість "законності" розгарбуванню ірландських земель. Навіть особи, що склали зброю і цілком підкорилися англійській владі, позбавлялися по цьому акті двох третин своїх земель, а третина, що залишилася в них, ця влада могла замінити відповідними по розмірі ділянками в таких місцях Ірландії, "у яких парламент знайде потрібним це зробити".

Завоюванням Ірландії Англійська республіка не обмежилася. Залишивши Ірландію в 1650 році, Кромвель повернувся в Англію. Хоча роялісти в Ірландії і були цілком розгромлені, але уряду республіки усе ще загрожувала небезпека, що виходила з двох сторін: із Шотландії і з моря, де частина флоту, перейшовши на сторону роялістів, робила в Ла-Маншу нападу на торгові судна республіки.

Як уже згадувалося, у Шотландії був коронований Карл II, що почав формування армії, метою якої було скинення незаконного республіканського режиму. При створенні цієї армії Карл II застосував "драконівські" принципи добору. В армію допускалися тільки переконані прихильники короля. На офіцерських посадах у цій армії служили сини священиків і інших представників духівництва, чи зв'язані з ними особи, що були дуже далекі від військового мистецтва. Зрозуміло, що така армія у військовому відношенні не могла протистояти відмобілізованим і обстріляним військам республіки Армією роялістів керував полководець Леслі, що спочатку намагався не вступати в активні бойові дії і цілком удало вів вкрай обережну політику.

Талановитий воєначальник, Кромвель прагнув змусити супротивника дати бій у тактично невигідних для шотландців умовах. Протягом деякого часу обережність Леслі дозволяла йому ухилятися від вирішальної сутички, але 3-го вересня 1950 року, неподалік від Данбара, Кромвель змусив їх прийняти бій. Шотландська армія потерпіла нищівну поразку. За зиму Карлові II удалося сформувати нову армію. Цього разу вона вже складалася з тих, кого не допустили до складу першої.

У ці ж роки республіці приходилося фактично вести морську війну і з Францією. Французькі гавані давно вже були притулком корсарів і роялістських каперів, що наносили чуттєві удари англійській торгівлі на великому просторі від Ла-Маншу до Сицилії.

Незважаючи на свою нечисленність, флот республіканського адмірала Блейка успішно знищив останні бази роялістських каперів у Ла-Манші і на островах Сілли.

Література

  1. Барг М. А. Велика англійська революція в портретах її діячів. – М., 1991. – с. 150.
  2. Барг М. А. Кромвель і його час. – М., 1950. – с. 86, 87.
  3. Грановский Т. Н. Лекції по історії середньовіччя. – М., 1986. – с. 237-238.
  4. Барг М. А. Кромвель і його час. – М., 1950. – с. 90.


13.07.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!