Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Всесвітня історія: план Маршалла. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Всесвітня історія: план Маршалла. Реферат

Після перемоги над Німеччиною у 1919 році Європейські союзники змусили одиноку Німеччину сплачувати багатомільйонну репарацію

Ця міра затягнула країну у глибоку економічну депресію і стала благодатним ґрунтом для підтримки утопічних економічних та соціальних ідей Гітлера та націонал-соціалістичної партії. Нацистська партія скористалась пригніченим моральним станом германського народу і, прийшовши до влади, затягла світ у руйнівну Другу світову війну.

Більше 55 мільйонів загинуло, більш 100 мільйонів залишилися інвалідами. Сукупні витрати воюючих держав перевищили 900 мільярдів доларів у поточних витратах. Європа до кінця війни забезпечувала собі близько 1/3 необхідного продовольства, не більше половини необхідного рівня виробництва промислових товарів і від 1/4 до 60% сировини. Транспорт був цілком дезорганізований. У Німеччині було знищено 40% житла, у Великобританії – 30%, у Франції – 20%. Промислове виробництво скоротилося більш ніж на третину, порівняно з довоєнним періодом.

Англія з перших днів війни була піддана бомбардуванню. Особливо постраждали Лондон, Бірмінгем, Коентрі та інші міста. Були блоковані морські комунікації, окуповано ряд колоній, втрачено значну частину торгового і військово-морського флоту. Промислове виробництво скоротилося на 5%. Різко знизилося виробництво вугілля (на 25%). У легкій промисловості, особливо бавовняній, спад становив більше 50%, у вовняній – 27%.

Франція, через бездіяльність свого уряду, що самовпевнено сподівався на оборонну лінію "Мажино", була у червні 1940 року окупована фашистською Німеччиною. Понад 4 роки французькою економікою повністю розпоряджались фашистські загарбники. За воєнні роки Франція втратила вбитими 1,1 млн. чоловік. Рівень промисловості у 1944 році, порівняно з довоєнним, становив 38%. Виробництво продукції сільського господарства зменшилося у 2 рази. 6000 тис. французів фашисти вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Більшість шахт. Електростанцій, суднобудівних заводів було зруйновано. Франція втратила увесь торговий і військово-морський флот. Розпалась французька колоніальна система. Національна валюта (франк) девальвувалася. Капіталовкладення за кордоном зменшилися у 10 разів. Загальні втрати країни оцінювалися у 1440 млрд. довоєнних франків.

ВВП Швеції збільшився у роки війни на 25%, Швейцарії – на 33%. До того ж швейцарські банки стали зберігачами нацистського золота, що зіграло не останню роль у перетворенні цієї країни у світовий банківський центр. Політичний нейтралітет з економічної точки зору виявився дуже вигідним.

До 1948 року ціни у порівнянні з 1937 роком зросли у Великобританії – на 80%, у Бельгії – у 3 рази, у Голландії – у 6 разів, у Франції – у 18 разів, в Італії – у 50 раз. Оскільки під час війни здійснювався всебічний контроль за цінами, не над грошовою масою, основний удар інфляції припав на 1946-48 роки, коли контроль над цінами був ослаблений або зовсім скасований.

Уже наприкінці 1944 року в Бельгії під керівництвом К. Гутта була проведена зразково-показова грошова реформа, що знизила грошову масу з 140 до 25 млрд. франків. Менш радикальну реформу здійснила у 1945 році Голландія. Уряд генерала Де Голля у Франції намагався здійснити контроль за цінами і виробництвом у мирний час, але потерпів руйнівне фіаско, так що у 1948 році довелося девальвувати франк до 20% порівняно з рівнем 1939 року.

У Німеччині, всупереч поширеній обивательській думці, інфляції, тобто поступової втрати купівельної спроможності грошей, не було. Просто рейхсмарки нацистського уряду одразу втратили купівельну спроможність, а в якості еквівалента використовувались сигарети і бренді. У 1948 році під керівництвом Людвіга Ерхарда була проведена грошова реформа, за якою кожен громадянин отримав можливість обміняти 40 наявних рейхсмарок на 40 наявних дойчмарок. Інші 28 мільярдів рейхсмарок, що були на руках, перекладалися на рахунок по курсу 10 до 1, при чому 30% з них одразу заморожувалися. Інші 100 млрд. рейхсмарок просто знищили. Таким чином, практично усі громадяни знаходилися на рівних стартових умовах, а грошова маса у країні скоротилася до 4,5 млрд. дойчмарок.

У 1949 році була проведена загальна девальвація європейських валют відносно долара і повоєнній інфляції настав кінець. Наслідком війни і великим кроком на шляху до відновлення індустріального світового господарства стали міжнародні валютні угоди, підписані у 1944 році представниками 44 країн в американському місті Бреттон-Вудсе.

Для країн – учасниць Бреттон-Вудської системи, була введена система, що коригувала фіксовані курси валют. Курс валют фіксувався на рівні, що дозволяв країнам реалізувати свої програми розвитку. Якщо через деякий час не вдавалося призвести рівноважні курси до фіксованих, фіксований курс корегувався. Курси валют були прив’язані до долара США, долар – до золота і вільно на нього обмінювався. Проте при різних темпах економічного розвитку країн – учасниць було тяжко підтримати систему жорстких курсів, що призвело у кінцевому рахунку до обмеження світової торгівлі.

Тоді ж, у 1944 році, у Бреттон-Вудсі був створений Міжнародний Валютний Фонд (МВФ), який почав функціонування з 1947 року. Офіційною метою МВФ є сприяння розвитку міжнародної торгівлі і валютного співробітництва шляхом встановлення норм регулювання валютних курсів і контролю за їхнім дотриманням, надання державам – учасницям коштів в іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів.

До початку 1947 року в Європі склалася дуже неспокійна ситуація. Значні руйнації військового часу, величезна заборгованість, що перевищила 7 млрд. доларів, холодна зима, апатія значної частини населення призвели до голоду і нових потрясінь. Комуністи Франції та Італії, які активно брали участь в опорі нацистам, істотно посилили свої позиції. Вони отримали значну частину голосів на виборах до місцевої влади і цілком могли перемогти на національних виборах. Червона армія окупувала Східну Європу і здавалося була готова вирушити на Західну.

З іншого боку була досить розвинена ринкова інфраструктура, багаті традиції підприємництва щ не були забуті, робоча сила не втратила кваліфікацію, а буржуазні цінності, засновані на "священості" приватної власності, глибоко укоренилися в психології значної частини населення. Для відновлення економічного росту потрібен був зовнішній імпульс – одночасне вливання в економіку матеріальних і фінансових ресурсів, що не тільки б дозволило запустити економічний механізм, а й відновило б психологічні сили європейських націй. Здійснити таке вливання на той період могли лише США.

5 червня 1947 року держсекретар США Джордж Маршалл у своєму виступі в Гарвардському університеті представив світові "Програму відновлення Європи". "План Маршалла" – програма широкомасштабної економічної допомоги країнам Європи, розореним Другою світовою війною, - став, імовірно, найбільш вдалим зовнішньополітичним експериментом США. План отримав свою назву від імені державного секретаря США Джорджа Маршалла, як повідомляє Вашингтон ПроФайл. Однак його реальним автором був президент Гаррі Трумен. Рішення назвати проект ім’ям держсекретаря було прийняте з тактичних міркувань: Трумен, на відміну від Маршалла, не користувався підтримкою у Конгресі США, який повинен був затвердити асигнування на відновлення Європи.

Попередницею "Плану Маршалла" була "Доктрина Трумена", прийнята у березні 1947 року, котра передбачала надання економічної допомоги Туреччині, Греції та пізніше Італії. "Доктрина Трумена" стала відповіддю на прихід до влади комуністів у Східній Європі. Греція, у якій ішла громадянська війна, і Туреччина також були під тиском СРСР, але після отримання допомоги, комуністи у цих країнах програли вибори.

У червні 1947 року Маршалл оприлюднив свій план, що викликав бурхливе погодження європейців, але неоднозначну реакцію в США. Критики стверджували, що реалізація подібного проекту негативно відзначиться на економіці США. Прихильники, головним з яких був Трумен, доказували, що США багаторазово виграє у результаті реалізації цього плану, особливо за рахунок пожвавлення міжнародної торгівлі та інвестицій.

Частково реалізації "Плану Маршалла" сприяв Радянський Союз. У 1947 році пройшли переговори, присвячені цій програмі, у яких взяли участь США, Франція Великобританія та СРСР. Радянському Союзу також було запропоновано взяти участь у плані Маршалла. Але міністр закордонних справ В’ячеслав Молотов демонстративно залишив тоді зал засідань. Якби він прийняв пропозицію, то вплив США у Європі зріс би у значно меншій якості, а відновлення господарства СРСР пройшло б набагато швидше. Але керівництво СРСР (Сталін і Молотов) зробили грубу політичну помилку, на яку американські політики, до речі, сильно розраховували, і втягнули країну у 45-річне протистояння з економічно-сильнішим опонентом.

Слідом за СРСР відмовилися брати участь у "Плані Маршалла" і країни Східної Європи. У лютому 1948 року чехословацькі комуністи здійснили державний переворот, підтриманий СРСР. У результаті законодавці США вирішили, що прихід до влади комуністів у Західній Європі – більше зло, ніж можливі економічні втрати США, отже, у квітні 1948 року Конгрес США затвердив проект – був підписаний Акт Економічного Співробітництва.

Вперше у світовій історії держава-переможниця (США) не стягувала з переможених держав репарації, а надавала їм крупно-масштабну економічну допомогу. Крім того, революційність стратегії заключалась у тому, що європейським країнам пропонувалося виходити з кризи не спільними зусиллями, а не самотужки. Учасниками "Плану Маршалла" стали практично усі держави Західної Європи., що знаходилися поза зоною радянського впливу. Виключення становили Іспанія та Західна Германія (вона приєдналася до плану в 1949 році, коли отримала нову державність). В Германії було створене особливе міністерство, яке займалося виключно реалізацією "Плану Маршалла".

Суть "Плану Маршалла" заключалась не тільки і не стільки у здійсненні гуманітарних проектів. Частина коштів надавалась без повернення, частина – у довгостроковий кредит з низькою відсотковою ставкою. У число п’яти основних задач, окрім надання прямої допомоги нужденним, були включені підвищення продуктивності праці і виробничої спроможності промисловості і сільського господарства, досягнення міжнародної фінансової стабільності, розвиток торгівлі і розвиток європейського економічного співробітництва.

Вливання доларів до економік європейських держав дозволили уникнути гіперінфляції та відновити міжнародну торгівлю та приватні інвестування, тому що більшість місцевих валют на той момент були неконвертовані. Наприклад, інвесторам неєвропейських держав (в основному малися на увазі американські бізнесмени) гарантувалося, що вони у будь-який момент можуть конвертувати прибуток у долари і вивезти.

Був створений особливий механізм розподілу американської допомоги: США не дозволяли державам-кредиторам "затикати дірки" у державних бюджетах отримуваними коштами. Наприклад, 17% усіх коштів витрачалося н купівлю промислового устаткування та машин. Пізніше у розвинених країнах цей принцип став основним для політики по відношенню до державних займів: брати у борг, щоб інвестувати, а не покривати поточні витрати. Крім того, отримання допомоги ставилося у залежність від структурних реформ, що проводилися у країнах-отримувачах.

Реформи, у свою чергу, ставили за мету всюди-мірне заохочення вільної торгівлі між європейськими країнами. Економіст Баррі Ейгенгрін, автор дослідження "План Маршалла. Історія Найбільш Вдалої Програми Проведення Економічних Реформ.", прийшов до висновку, що завдяки плану Маршалла Європа і увесь світ уникли економічної кризи, подібної до тієї, що вразила світ після Першої Світової війни. На його думку, причина полягає саме у колективних зусиллях у подоланні економічних проблем і початку процесу економічної інтеграції, у той час як після Першої Світової війни європейські країни проводили максимально жорстку протекціоністську політику.

Імануель Векслер, автор книги "Програма відновлення Європи в економічній перспективі", вважає, що реалізація "Плану Маршалла", особливо вживлення у Європі практики американського ведення бізнесу, дозволила створити сучасні європейські корпорації, що спричинили європейський економічний бум 60-х років.

На першому етапі реалізації "Плану Маршалла" американські вливання забезпечили значну частину ВВп європейських держав. Наприклад, за даними американського історика Чарльза Мейєра, у 1949 році американські вливання забезпечили 11% ВВП Великобританії, майже 12% ВВП Франції, 21,8% ВВП Германії та 33,6% ВВП Італії. Вже у 1950 році європейські економіки продемонстрували високі темпи росту. Рівень промислового виробництва у Європі перевищив на 40% довоєнний, рівень сільського господарства – на 20%. Різко знизилося безробіття. Конгрес США включив план Маршалла в Акт економічного співробіття 1948 року.

Згідно програми технічної допомоги, 24тис жителів Західної Європи, а пізніше тисячі японців, корейців та тайваньців були запрошені до США на бізнес-стажування на 4-6 тижнів. Громадські організації та приватні фірми приймали делегації, проводили семінари, на яких розповідали про американські виробничі технології.

Британський історик Алан Мілдвар вважає, що Європа сама змогла б вибратися з економічної кризи без доларових впливів. Але за це довелося б заплатити досить велику ціну за саме ввести жорсткі обмеження харчових раціонів і використовувати зекономлені кошти на закупівлю продовольства. Економіст Даніель Бербезат вважає, що план Маршалла дозволив зменшити болючість економічних і політичних реформ, що проводилися в Європі, вдалося уникнути голодних бунтів та інших економічних проявів соціального незадоволення.

Програма виявилася у вищій мірі успішною. Гілки промисловості, котрі, як здавалось раніше, безнадійно застаріли і втратили ефективність, були реконструйовані в короткий термін і без зміни національних економічних політик країн. Бізнес-сектор держав-учасниць почав стрімко розвиватися і до початку 60-х у країнах Західної Європи та Японії уже встановилась ринкова економіка та демократія.

Отже, було досягнуто наступних цілей:

  • економіка країн Західної Європи була відновлена;
  • європейські країни змогли розрахуватися із зовнішніми боргами;
  • вплив комуністів та СРСР був послаблений;
  • на СРСР впала "залізна завіса";
  • США і Канада отримали величезний ринок збуту;
  • був відновлений і укріплений європейський середній клас – гарант політичної стабільності та стійкого розвитку.


08.07.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!