Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Становище Франції у другій половині ХХ ст. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Становище Франції у другій половині ХХ ст. Реферат

Становище Четвертої республіки в 40-х-50х рр. Проголошення П’ятої Республіки Ш. де Голль. Франція у 70-х рр. – 90-х рр. Зовнішньополітична доктрина Франції

Війна та окупація нанесли великі руйнування економіці Франції. В 1944 рр. об’єм промислового виробництва впав до 38%, сільськогосподарського – до 60%. Зовнішня торгівля була згорнута, фінансова система знаходилась в комі.

На передній план виходять партії, що відігравали відчутну роль в русі Опору. Зокрема це були КПФ, Соціалістична партія (діяла разом), загальна конфедерація праці, Французька конференція трудящих-християн, Загальна конфедерація кадрів.

Значно зріс авторитет генерала Шарля де Голля. В період 1944-1945 рр. діяв Тимчасовий уряд (очолював де Голль). Уряд виступав за союз з СРСР, США і Франції; активно вимагав розчленування Німеччини. Під тиском населення було проведено ряд реформ:

  • збільшено грошові виплати на 40-50%;
  • проведена чистка державного апарату від колабораціоністів;
  • націоналізовано вугільну, автомобільну та авіа-будівельну промисловість.

В країні готується підготовка до виборів в Установчі збори, а також до референдуму. 21 жовтня 1945 р. відбулись вибори. Більшість отримали комуністи та соціалісти. Було сформовано трьох партійний уряд на чолі з Ш. де Голлем.

Новий уряд провадив політику соціальних реформ:

  • встановлення тіл заробітної плати;
  • 40 год. робочий тиждень;
  • двохтижневі відпустки;
  • пенсії з 65 річного віку;
  • допомога багатодітним сім’ям;
  • кредитування селянських господарств.

Внаслідок конфлікту між урядом і головою уряду 20 січня 1946 р. Ш. де Голль подає у відставку. 26 грудня 1946 р. у Франції було прийнято Нову Конституцію. Основні положення:

  • проголошені основні права і свободи людини і громадянина;
  • мирний характер зовнішньо політики;
  • республіканська-парламентарний устрій;
  • президент володів лише представницькими функціями;
  • розширено систему місцевого самоврядування.

Проти такої моделі держави виступив Ш. де Голль.

Після виключення з уряду комуністів провідні позиції зайняли соціалісти. Їхня внутрішні політика була досить непослідовною і суперечливою. Було припинено націоналізацію, збільшено податкові тарифи. В 1948 р. рівень промислового виробництва перевищив довоєнний рівень, в 1950 р. сільське господарство перевищило рівень 1939 р. і було відмінено карткову систему. Швидко розвивається державно-монополістична модель економіки.

Франція прийняла план Маршала. В травні 1950 р. міністр закордонних справ запропонував створити організацію Єдиний Ринок (Європе2ське об’єднання вугілля та сталі). Договір передбачав відміну митних пошли і створення єдиного ринку для вугільної та металургійної промисловості. Увійшли ФРН, Італія та Бенілюкс.

В 1947 р. генерал Шарль де Голль створив організацію "Об’єднання французького народу" (РПФ). Він заявив, що РПФ є не партією, а представляє широкий рух французького народу.

Початок розпаду колоніальної імперії, залежність Франції від США викликало критику як комуністів, так і націоналістично настроєної буржуазії. В 1952 р. в кратні вибухнула інфляція, зросло безробіття. Парламент розколовся на "європейців" і "націоналістів". Однак останній удар Четверта республіка отримала в Алжирі де весною 1958 р. вибухнув заколот ультра колоністів.

За цих умов 1 червня 1958 р. Національні збори призначили де Голля прем’єр-міністром Франції. Особа цього генерала задовольняла як правих так лівих.

Де Голль (22. ІІ. 1890 р. – 9.11. 1970). – Народився в сім’ї викладача. Вчився у військовому училищі Сен-Сір, у Вищій військовій школі в Парижі. Брав участь в І Світовій війні. В 1940 р. генерал де Голль створив організацію Опору "Вільна Франція".

Після приходу до влади в 1958 р. він висунув проект реформування Конституції з метою розширення повноважень виконавчої влади.

4 жовтня 1958 р. було прийнято Конституцію П’ятої республіки. Згідно з нею:

  • президент як голова держави отримав особливі прерогативи, в тому числі право призначення вищих цивільних і військових керівників, право розпуску парламенту, керувати зовнішньою політикою, приймати всю повноту влади у разі надзвичайної ситуації;
  • законодавча ініціатива і затвердження складу уряду залишилися у веденні Національних зборів.

Голлісти вважали, що партія по своїй суті відображає інтереси лише частини населення, а система парламентсько-партійної демократії лише слугує засобом для досягнення компромісу між їхнім егоїстичними інтересами. Лише голова держави, що має необхідні повноваження, здатний гарантувати національну єдність.

Прагнучи стабілізувати ситуацію в країні, де Голль ужив рішучих заходів проти ультра-колоністів. У листопадів 1958 р. де Голль створив політичну організацію "Союз в захист нової республіки" (ЮНР). Проголошувалась підтримка голлістів.

Починаючи з 1958 р. в країні відбувається ріст промисловості, зростає технічне озброєння промисловості. Уряд створив атомну і ракетну промисловість. Зросли прибутки нафтової промисловості. Особливо зросла роль іноземного капіталу, хоча де Голль активно проводив національну політику Активним стало втручання уряду в економіку.

В травні 1968 р. вибухнула політична криза, яка почалась з виступів студентів у найбільших містах (вимагали покращення умов життя, реформи освіти. Основні профспілкові центри закликали до страйку.

Держава і монополії пішли на поступки:

  • пік зарплати зріс на 35%;
  • зарплату підвищили на 12%;
  • відпустки збільшені на 3 тижні.

В квітня 1969 р. генерал де Голль подав у відставку.

Наступники де Голля – Жорн Помпіду і Валері Тіскан Дестен заявили про продовження політики голлізму. В першій половині 70-х Франція хопила валютна, енергетична криза. В 1972 р. дві найбільші партії ФКП і СПФ утворили Союз лівих сил. Однак ліві партії здобули перемогу в 1981 році. Тоді на виборах переміг Союз за французьку демократію. Президент став Франсуа Міттеран, а в уряд увійшли два комуністи. Уряд провів часткову націоналізацію великих банків і компаній.

У березні 1993 р. прийнято програму оздоровлення економіки:

  • підвищено податки;
  • заохочення приватної ініціативи.

Зовнішня політика Франції в другій половині ХХ ст. відзначалась непослідовністю і в той же час реальністю.

В 40-50-х р. Франція прийняла активну участь в "холодній війні". Влітку 1948 р. парламент прийняв план Маршала. У квітні 1949 р. Франція ввійшла до складу НАТО. На французькій території розмістилась штаб-квартира НАТО, Франція відмовилась від репарацій з боку Німеччини, згодилась із вступом ФРН до "плану Маршала".

Франція в цей період сповідувала ідею "атлантизму" – підпорядкування зовнішньополітичного курсу інтересам США.

В 1946 р. розпочалась війна Франції з В’єтнамом (до 1954 р.). В 1952 р. було створено Європейську Оборонну Спільноту, однак французький парламент відкинув цю ідею.

За 8 років І в’єтнамської війни Франція втратила 320 тис. солдат і офіцерів. В липні 1954 р. уряд Мендес-Франса визнав незалежність В'єтнаму, Лаосу, Камбоджі. В 1955 р. Франція надала автономію Тунісу і Марокко. 11 листопада 1954 р. вибухнуло повстання в Алжирі. Алжир мав особливе значення:

  • морський департамент;
  • 1 млн. Європейців (з 9 млн. населення);
  • значні поклади нафти.

В Алжирі вибухають заколоти з метою приходу до влади ультра-колоністів. 13 травня 1958 р. армія захопила владу в колонії. Прихід до влади де Голля дещо розрядив ситуацію. Однак в 1961 р. було створено ОАС (організацію Тайної армії), що спробувала захопити владу. Заколот було подавлено. В 1962 р. Алжир отримав незалежність, а Франція зберегла військову базу і контроль над видобутком нафти. На 1962 р. французька колоніальна імперія розпалась.

На початку 60-х р. Франція виходить з НАТО і зближується з СРСР. В 1958 р. було створено Французький союз Націй.

Література

  1. Буранок Ю. В. Всемирная история. Нов.. время 1945-1998 – К., 1998.
  2. Новейшая история: 1939-1973. Под ред. И. С. Галнина – М., 1975.
  3. Новітня історія. 1939-1988. За ред. В. К. Фураєва – К., 1989.
  4. Татаринов М. В., Воропаєва В. В. Історія України та всесвітня історія ХХ ст. – Харків, 200).


08.07.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!