Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Війна за незалежність 1945-1954 рр. Розподіл В'єтнаму на дві частини. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Війна за незалежність 1945-1954 рр. Розподіл В'єтнаму на дві частини. Реферат

У рефераті подано відомості про війну за незалежність 1945-1954 р. р. та розподіл В'єтнаму на дві частини

В'єтнам, розташований на східному узбережжі Індокитайського півострова, в середині ХІХ ст. зазнав агресії французьких колонізаторів і до 1884 р. став колонією Франції. Вся історія колоніального В'єтнаму сповнена боротьбою волелюбного в'єтнамського народу проти колоніального рабства. Під впливом Великої Жовтневої революції в Росії у В'єтнамі почали поширюватися ідеї марксизму, з'явились політичні партії. В 1930 р. по ініціативі Хо Ші Міна була створена Комуністична партія Індокитаю (КПІН). З цього часу комуністи В'єтнаму йшли на чолі визвольної війни.

На початку другої світової війни, коли Індокитай, був окупований японськими військами, у В'єтнамі за ініціативою КПІН склався широкий національний фронт "Ліга боротьби за незалежність" – В'єт-Мінь.

У березні 1945 р. японці витіснили французьку адміністрацію з Індокитаю і встановили формально незалежний уряд на чолі з тодішнім імператором Бао Баєм. Отже, на момент поразки Японії французи були тимчасово усунуті. Як і в багатьох інших місцях Азії, союзницькі окупаційні сили були неспроможні десантуватись. Тому, в серпні 1945 р. В'єт-Мінь очолив загальне повстання в'єтнамського народу, яке закінчилося повною перемогою. Коли тисячі бійців В'єт-Міню увійшли до Ханою, вони не зустріли жодного опору. Колишній імператор зрікся престолу і незабаром виїхав до Франції. 2 вересня 1945 р. керівник Компартії Індокитаю Хо Ші Мін проголосив Декларацію Незалежності, яка сповістила "народження" вільної країни – Демократичної республіки В'єтнам (ДРВ).

Пройшли вибори до Національних зборів, була прийнята Конституція, яка закріпила республіканську форму правління і основні права та свободи громадян. Президентом був обраний Хо Ші Мін. Лідер комуністів та в'єтнамців опинився у виграшній ситуації, оскільки не мав противників серед націоналістів у боротьбі за владу.

Керівництво ДРВ почало налагоджувати виробництво воєнного спорядження, а також товарів для населення. були побудовані десятки невеликих державних підприємств, відкритий в 1951 р. Національний Банк. В кінці 40-х років почалась аграрна реформа, головним кроком якої став закон про передачу селянам землі в'єтнамських і французьких поміщиків за принципом "Земля тим, хто її обробляє".

Проте загрозу становили міжнародні проблеми. Почався розкол В'єтнаму на дві частини.

За рішенням Потсдамської конференції держав-переможниць у другій світовій війні, яка відбулась 17 ливня – 2 серпня 1945 р. у Потсдамі (поблизу Берліна), для роззброєння японців у французькому Індокитаю на північ від 17-ї паралелі були направлені війська Китайської Республіки, а на південь від цієї межі – військові сили Великобританії. Британці захопили Сайгон і підготували Південь для зміни своїх військ на французькі.

У 1946 р. війська республіки Китай та Великобританії були виведені з Індокитаю. Тим часом Франція спромоглася лиш зміцнитися на Півдні. Хо Ші Мін розумів, що будь-які плани щодо майбутнього В'єтнаму вимагають схвалення з боку Парижа і тому намагався провести переговори з французьким урядом. До складу повоєнних урядів Франції входили міністри-комуністи і Хо Ші Мін сподівався прихильного ставлення до в'єтнамських справ. Проте імперіалістичні кола Франції не бажали втрачати свою багату колонію. Після того як Франція зробила ставку на швидкоруч сформований маріонетковий уряд на чолі з Бао Баєм воєнні питання вийшли на перший план.

У листопаді 1946 р. французи бомбардували місто-порт Хайфон. У відповідь в'єтнамські комуністи розгорнули наступ на французькі гарнізони і весь народ В'єтнаму піднявся на захист завойованої революції. Війна швидко набувала жорстокого, кривавого характеру. До неї виявили інтерес лідери двох наймогутніших держав. У січні 1950 р. СРСР та КНР визнали уряд Хо Ші Міна, наступного місяця США та Великобританія визнали уряд Бао Бая.

Утворення комуністичного Китаю мало суттєвий вплив на хід французько-в'єтнамської війни. КНР зброєю, радниками, а подекуди і "добровольцями" активно підтримували своїх в'єтнамських однодумців. У листопаді 1950 р. на півночі Індокитаю в районі міста Лангонона французи вперше зазнали серйозної поразки.

У 1951 р. було створено Єдиний національно-визвольний фронт В'єтнаму, Лаосу і Камбоджі. В'єтнамські війська (формально-добровільні) брали участь у бойових операціях національних сил Лаосу та Камбоджі. французькі військові підрозділи були втягнуті у бойові дії в індокитайських джунглях. Зростали втрати колоніальних армій, і це викликало занепокоєння французької громадськості.

У 1953 р. велись 12-ти денні операції в Центральному В'єтнамі, в наслідок яких були взяті штурмом шість важливих укріплених пунктів на стратегічній магістралі № 19, що з'єднувала визвольні райони Центрального В'єтнаму з узбережжям. Було проведено ряд успішних операцій в дельтах річок Хангха і Меконг, нанесені удари по містах Кієнам, Намдінь, по приміській зоні Хайфона.

В травні 1953 р. головнокомандуючим французьким експедиційним корпусом в Індокитаї був призначений А. Наварр, в минулому начальник штабу сухопутних сил НАТО в Центральній Європі. Перед прибуттям А. Наварр узгодив з Пентагоном план "мобільної війни" проти збройних вил ДРВ, оснований на зростаючих поставках американської військової техніки.

15 жовтня розпочалось здійснення першого етапу плану Наварра – так званої операції "Чайка", метою якої було з'єднання коридором окупованої зони в Північному і Центральному В'єтнамі. Внаслідок триденних битв частини експедиційного корпусу знову потерпіли поразку. Французькі війська діючі в Північно-Західному В'єтнамі, відступили до укріпленого району Дьєнб'єфу.

25 січня 1954 р. народна армія розгорнула наступ на Центральному плато. В лютому збройних сил ДРВ провели успішні операції в провінції Тхайнгуйєн і на півночі В'єтнаму, в районі міста Нячанга в Центральному В'єтнамі. 13 березня прозвучали перші залпи артилерійської зброї, доставленої патріотами через джунглі на вершини, що оточували долину Дьєнб'єнфу. Організований командуванням ВНА штурм і взяття всього укріпленого району мали вирішальне значення. 7 травня після 55-денних боїв французький гарнізон, що знаходився в укріпленнях Дьєнб'єнфу, на чолі з генералом Кастрі капітулював.

Франції довелося піти на переговори з ДРВ. На Женевській нараді у квітні-липні 1954 р. міністрів закордонних справ Франції, Великобританії, КНР, СРСР та США за участю делегації країн Індокитаю були підписані угоди, за якими війна у цьому регіоні припинялась. За рік до наради, у 1953 р. Франція визнала незалежність Лаосу та Камбоджі.

Згідно з Женевськими угодами територія В'єтнаму поділялась по 17-й паралелі: територія на північ від неї залишалась за ДРВ, на південь – за про-французьким урядом республіки В'єтнам. Возз'єднання обох країн мало відбутися у 1956 р. шляхом проведення загальних виборів. Однак відразу ж після наради розпочалась гостра конфронтація між обома в'єтнамськими державами, яка на довгий час відклала цю подію.

Літетатура

  1. Всесвітня історія – С. Пивовар, А. Слюваренко, С. Стельмах.
  2. Новая и новейшая история – Е. И. Попова, К. Н. Татарина.
  3. Новейшая история зарубежных стран ХХ век – Под редакцией доктора исторических наук А. М. Родригеса.
  4. Всемирная история (энциклопедия).
  5. Всесвітня історія. Новітні часи 1945-1996 р. р. – Ю. В. Бураков, Г. М. Кипаренко.


07.07.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!