Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Римські завоювання в Європі. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Римські завоювання в Європі. Реферат

У рефераті подано відомості про завоювання римлянами варварських племен Європи

Античність і варварський світ. Після завоювання Греції римляни багато чого засвоїли з її культури. Вони почали носити такий самий одяг, як і греки, навчились у грецьких ораторів красиво говорити, звикли відвідувати театр, почали будувати гарні храми за зразком грецьких, робили копії грецьких статуй. Переможці самі були переможені грецькою культурою, яка була значно вищою, ніж у римлян.

Культура двох стародавніх народів - греків і римлян - називається античною культурою, або культурою античного світу. Слово "античний" означає "стародавній". Антична культура вважається початком європейської культури.

Стародавні греки та римляни всі інші племена й народи називали варварами. Це слово походить від грецьких слів "барбарос" ("іноземець") і "барбаре" ("нерозбірливо говорити, бурмотіти").

Народи, яких греки і римляни називали варварами, заселяли у ті часи територію Західної Європи. Це були предки сучасних французів, німців, англійців, слов'ян та ін. Варвари відставали від античного світу в культурному та економічному розвитку.

Римляни завоювали багато країн і народів. Варварські племена Європи були включені до єдиної державної системи стародавнього Риму.

Посилення влади полководців у Римі. Риму доводилося постійно вести війни за збереження вже завойованих земель і захоплення нових. У зв'язку з цим дуже посилилася роль полководців. Цьому сприяла і реформа Марія. Кожний полководець намагався здобути прихильність воїнів щедрою платнею і роздачею земель у завойованих ним країнах. Спираючись на підтримку армії, полководці домагалися вищих державних посад. За допомогою армії вони жорстоко придушували опір своїх політичних супротивників.

Диктатор Сулла. У 82-79 p. до н. е. диктатором у Римі був полководець Сулла. Він дозволив усім убивати своїх ворогів і навіть обнародував для цього список їхніх імен. За ці роки загинуло 40 сенаторів, 1500 вершників (представників багатих землевласників) та багато інших людей. Сулла нерідко вводив армію в яке-небудь місто і безкарно винищував усіх, хто був не на його боці. Майно, землю і рабів тих, кого стратили, він роздавав своїм прихильникам.

Сулла виступав за зміцнення влади аристократів у сенаті. Він обмежив владу народних трибунів і неродовитих рабовласників.

Початок політичної кар'єри Цезаря. Гай Юлій Цезар походив зі знатного патриціанського роду. Він вважав себе нащадком Ромула і Рема - засновників міста Рима. Народився Цезар у 100 р. до н. е. Майже все своє життя він провів у військових походах. Нерідко доводилося йому спати на простому похідному ліжку, загорнувшись у солдатський плащ. Переказували, що Цезар міг одночасно писати, читати і слухати.

Завоювання Галлії Юлієм Цезарем. У ті далекі часи територію сучасної Франції заселяли напівдикі племена галлів, і вона називалася Галлією. Пізніше Галлію завоювали племена франків, і вона стала називатися Францією. Римський сенат доручив полководцеві Юлію Цезарю підкорити племена галлів і завоювати їхню країну. Серед галльських племен не було єдності, вони сперечалися і воювали одне з одним. Цезар, який прибув до Галлії в 58 р. до н. е., скористався з цього. Він застосував відомий римський принцип "розділяй і владарюй" і поступово, за вісім років, підкорив усю Галлію. Перемога не була остаточною. Племена галлів постійно повставали і римлянам весь час доводилося їх упокорювати.

Уся Галлія, завойована Цезарем, увійшла до складу Римської держави. Про свій похід до Галлії Цезар розповів у "Записках про Галльську війну".

Спілка трьох полководців (Тріумвірат). У 60 р. до н. е. Цезар правив римською провінцією Іспанією. Поступово в нього виник задум домогтися ще більшої влади в Римі. Для цього він таємно домовився з відомими полководцями Марком Крассом і Гнеєм Помпеєм про те, щоб, діючи разом, поділити між собою владу в державі. Тріумвірат домігся свого, змовники почали діяти і швидко збагатилися.

Цезар у Римі. У 49 р. до н. е. Цезар вирішив захопити владу в Римі. В нього була армія, яка слухалася його і підкорялася кожному його слову. Сенат знав про його наміри, тому заборонив Цезарю повертатись до Риму. Але Цезар порушив цю заборону і разом з військом перейшов прикордонну річку Рубікон, щоб іти на Рим. Його слова при цьому були: "Жереб кинуто!" (тобто "рішення прийнято"). З тих пір вислів "перейти Рубікон" став крилатим. Він означає "зробити безповоротний крок, здійснити рішучий вчинок".

Зайнявши Рим, Цезар оголосив себе диктатором. Три роки після цього точилися війни між прихильниками Цезаря та його ворогами. Ці війни називаються громадянськими, бо в них воювали громадяни однієї держави.

Єгипетський похід Цезаря. У цей час у Єгипті правили цар Птоломей і цариця Клеопатра, які були братом і сестрою. Цар і цариця були у сварці. Цезар допоміг Клеопатрі розгромити військо Птоломея. Царицею Єгипту було проголошено Клеопатру. Цезар одружився з нею. Єгипет став ще однією провінцією Риму.

"Прийшов, побачив, переміг!" Син царя Мітридата VI Євпатора Фарнак вирішив повернути собі втрачене його батьком Понтійське царство. Він розпочав війну проти Риму. Юлій Цезар розгромив військо Фарнака, а сам цар загинув під час втечі. Про свою перемогу Цезар повідомив римлян коротко і лаконічно: "Прийшов, побачив, переміг!" (Латиною ці слова звучать особливо ефектно: "Вені, віді, віці".) Відтоді цей вислів став крилатим.

Цезар - повелитель Риму. Юлій Цезар зосередив у своїх руках необмежену владу. Сенат і консули слухняно виконували його накази. Цезаря проголосили "довічним диктатором", його стали називати імператором (у перекладі з латинської це слово означає "повелитель", так спочатку називали воєначальників у провінції).

Після Цезаря за словом "імператор" закріпилось його сучасне значення - "монарх". Почали випускати монети із зображенням Цезаря.

Реформа календаря. У 45 р. до н. е. за наказом Цезаря було проведено реформу календаря. Для цього до Риму запросили вченого-астронома з Єгипту. Відтоді новий календар стали називати іменем Юлія Цезаря - юліанським. У нашій країні ним користувалися до 1918 р. І зараз народ не забув юліанський календар, його дати прийнято називати "за старим стилем".

Рік і місяці римського календаря. Римський рік складався з 12 місяців. Він починався 1 березня, тобто з початком землеробських робіт. Деякі місяці дістали свої назви за іменами римських богів. Наприклад, місяць березень назвали за іменем бога Марса (порівняй російську назву "март"). Місяць травень - за іменем богині весни та квітів Майї (російське "май"). Місяць червень - за іменем головної богині Юнони, а січень - за іменем бога Януса Дволикого (російські "июнь" і "январь").

Деякі назви місяців у перекладі з латинської мови означали просто порядкові числівники. Наприклад, вересень - "сьомий", жовтень - "восьмий", листопад - "дев'ятий", грудень - "десятий" (російські "сентябрь", "октябрь", "ноябрь", "декабрь").

Латинські назви місяців збереглись у російському, англійському, французькому та німецькому календарях.

В українській, польській та білоруській мовах вживаються старослов'янські назви місяців. Римляни ділили кожний місяць на три частини. Початок місяця звався "календи". Від цього походить слово "календар". Середина місяця називалася "нони", а третя частина - "іди".

Юлій Цезар був убитий на березневі іди у 44 р. до н. е.

Загибель Цезаря. Частина сенаторів злякалася, що в Римі замість республіки знову, як колись, будуть царі. Тому вони вирішили вбити Цезаря. Під час засідання в сенаті, коли сенатори посідали на свої місця, один з них підійшов до Цезаря і смикнув його за одяг. Це послужило сигналом для змовників. Вони кинулись на беззбройного Цезаря і вбили його кинджалами. Серед змовників був Брут, родич Цезаря. Падаючи на землю, увесь закривавлений, Цезар вигукнув: "І ти, Бруте?!"

Цей вислів став крилатим, він означає докір зрадникові.

Рим стає Імперією

Поразка республіканців. Сенатори, які вбили Цезаря, намагалися переконати народ, що своїм вчинком вони хотіли врятувати республіку від небезпеки царської влади. Та народ ледь не розтерзав змовників, і їм довелося тікати з Риму. Невдовзі після вбивства Цезаря несподівано розлився Тибр, і римляни сприйняли це як кару богів за скоєний злочин.

Тіло Цезаря з великою пишністю спалили на вогнищі за римським звичаєм, а на тому місці спорудили храм на його честь.

Після цього почалася боротьба за вищу владу в Римі. На неї претендували консул Антоній, знаменитий полководець і тріумфатор, і молодий родич убитого Цезаря - Октавіан, якому тоді ледь виповнилося 19 років. Вони разом виступили проти республіканців. Обох їх підтримали ветерани - учасники воєнних походів Цезаря - та прості люди, яким Цезар заповів виплатити гроші і роздати землі за межею міста. Антоній та Октавіан увели війська в Рим і жорстоко розправилися з республіканцями. Майно вбитих вони захопили і роздали тим, хто їх підтримував.

Брут утік у Македонію, де зібрав велику армію, щоб знову іти на Рим. Але він зазнав поразки. У відчаї Брут заколовся мечем (42 р. до н. е.).

Боротьба за владу між Антонієм й Октавіаном. Переможці поділили між собою управління Римською державою. Антоній узяв собі східну частину разом з Єгиптом, а Октавіан - західну частину разом із містом Римом. Антоній поїхав до Єгипту, одружився із вдовою Цезаря - царицею Клеопатрою і залишився там.

Через кілька років після цього Октавіан разом із римським сенатом оголосив Антонію війну. У 31 р. до н. е. біля мису Акцій у Середземному морі відбулася вирішальна битва кораблів Антонія з флотом Октавіана. Під час бою Клеопатра злякалася і, несподівано для Антонія, повернула свої кораблі назад до Єгипту. Антоній поплив за нею. Флот залишився без командування, і битву було програне.

Невдовзі після цього військо Октавіана зайняло Єгипет. Антоній кинувся на меч і заколовся. За легендою, горда цариця не захотіла стати полонянкою Октавіана. Клеопатра звеліла принести собі отруйних змій і померла від їхніх укусів.

Встановлення Імперії в Римі. Громадянські війни закінчилися, і єдиним правителем Риму став Октавіан, який зосередив у своїх руках усю повноту влади. Він навіть змінив своє ім'я, яке тепер звучало так: Імператор Цезар Август. Слово "Цезар" вказувало на родинний зв'язок з Юлієм Цезарем та з його божественними предками. Ім'я Август, тобто "божественний", дав йому сенат.

Дбаючи про звеличення своєї особи, Август не забував про трагічну долю Юлія Цезаря. Він боявся, щоб і його не запідозрили у бажанні стати царем. Тому він звелів називати себе титулом "принцепс", що означало "перший серед рівних". Його ім'я першим стояло в списку сенаторів, і він дістав право першим висловлювати свою думку.

Римська держава продовжувала називатися республікою, проте Август встановив у державі свою одноосібну владу. Римська держава стала імперією (27 р. до н. е.).

Управління римом за часів Августа. Імператор Август демонстрував дуже скромний спосіб життя. Він з'являвся на вулиці у простому одязі, з полотна, витканого дружиною та донькою. Щоб завоювати симпатії простих людей, Октавіан безкоштовно роздавав хліб і квитки на гладіаторські бої у цирк. Він звелів відбудовувати зруйновані храми і відновив багато старовинних звичаїв. При ньому Римська держава досягла найбільшої могутності.

Октавіан Август проголосив, що республіканський лад залишиться таким, як і раніше. Він обіцяв нічого не змінювати в управлінні державою. Насправді ж сенат і народні збори вже мало що вирішували самостійно, а мусили виконувати повеління Августа.

Імператор був найбагатшою людиною в Римі. Він був верховним головнокомандувачем, верховним жерцем, народним трибуном, головним суддею. Сенат присвоїв йому титул "Батька Батьківщини" - "Патер Патріє". Він правив державою сорок один рік і помер у 14 р. н. е.

Римська фамілія. Сім'я (латиною - "фамілія") дуже багато значила у житті стародавніх римлян. Головним у сім'ї був батько - "патер фаміліас". Він мав незаперечний авторитет.

На почесному місці в домі римляни тримали воскові портрети (маски) своїх померлих предків, а під час урочистих процесій їх виносили з дому.

Свою велику державу римляни уявляли як величезну сім'ю (фамілію) з батьком-імператором на чолі.

Імператор Август відповідав ідеалу милостивого та справедливого правителя.

Культура та мистецтво за часів Августа. В одному написі на мармуровій плиті Август гордовито повідомляв, що він одержав Рим глиняним, а залишає мармуровим. Він вважав, що не тільки архітектура, а й усе мистецтво насамперед має служити інтересам держави, оспівувати могутність Римської імперії, прославляти патріотизм, зображати самого Августа як справедливого і доброчесного правителя.

У Римі існував гурток поетів, на чолі якого стояв вельможа Меценат. Сам Меценат не був митцем, але він підтримував митців матеріально, підказував поетам теми для їхньої творчості, захищав їх перед Августом.

У нашу мову увійшло слово "меценат" у значенні "багатий і безкорисливий покровитель мистецтва".

За часів правління Августа жили і творили три знамениті римські поети: Вергілій, Горацій, Овідій.

Поет Вергілій написав поему "Енеїда" про героя Енея, сина богині Венери. Після Троянської війни Еней приплив до Італії, де заснував нову державу (майбутній Рим) і став засновником роду Юліїв, з якого походили Юлій Цезар та сам Октавіан Август.

Поема написана звучними віршами. Український письменник Іван Котляревський написав жартівливу поему "Енеїда", переробивши поему Вергілія на український лад.

Поет Горацій склав багато віршів, у яких він оспівував природу, дружбу, кохання. Найвідомішою є його поезія "Пам'ятник". Найкращий пам'ятник людині - це творчість, стверджує поет.

Поет Овідій своїми віршами розгнівив імператора Августа, і той відправив його у заслання з Риму на берег Чорного моря (сучасна Румунія). Там, на засланні, Овідій дуже сумував за батьківщиною. У своїх поезіях він оплакував свою нещасливу долю, описував природу та населення чужого краю. Август не дозволив йому повернутися, і поет помер на чужині.

Ніколи в Римі не було створено стільки літературних шедеврів, як за часів Августа. Тому цю добу називають "Золотим віком" римської літератури.

Релігія стародавніх римлян. римляни шанували багатьох богів і богинь. Боги поділялися на дві групи: хатні (лари та пенати) і державні.

У греків римляни запозичили багато богів і богинь, але при цьому дали їм свої імена. Так, головний бог Зевс перетворився на Юпітера, його дружина Гера - на Юнону. Богиня краси та кохання Афродіта стала Венерою, бог війни Apec – Марсом. Крім грецьких були у римлян і свої стародавні боги, наприклад Янус Дволикий та богиня хатнього вогнища Веста.

Жерці та обряди римлян. Римляни споруджували своїм богам храми. Біля храмів на жертовниках у жертву богам приносили биків, баранів, кіз, свиней, голубів. Частину м'яса спалювали, решту - з'їдали.

У стародавньому Римі були спеціальні жерці, які за формою нутрощів тварини "визначали" майбутнє. Таких жерців називали гаруспіками.

Були ще жерці, які ворожили про майбутнє за польотом птахів у небі, їх називали авгурами.


07.07.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!