Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Утворення Афінської держави. Реформи Тесея. Рефреат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Утворення Афінської держави. Реформи Тесея. Рефреат

Територію Аттики (область Греції, де згодом виникла Афінська держава) населяло наприкінці II тисячоріччя до н. е. чотири племені, кожне з якого мало свої народні збори, раду старійшин і виборного вождя - базилевса

Перехід до виробляючого економіці з індивідуалізацією праці привів до розділу общинної землі на ділянки зі спадкоємним сімейним володінням, до розвитку майнової диференціації і поступовому виділенню родової верхівки і зубожінню маси вільних общинників, багато хто з яких перетворювалися у фетів - чи батраків, що за борги попадали в рабство. Ці процеси прискорювалися завдяки розвитку ремесла і торгівлі, чому сприяло приморське положення Афін. Багаті родини стали і першими власниками рабів, у яких обертали військовополонених.

До початку I тисячоріччя до н. е. рабовласництво було розповсюдженим явищем, хоча експлуатація рабської праці ще не стала основою суспільного виробництва. Раби були зайняті головним чином у домашнім господарстві, ремеслі, рідше на польових роботах. Поряд з ними трудилися і їхні хазяїни, хоча раби виконували найбільш важкі роботи. Тільки згодом рабська праця стане переважати, а рабовласники, насамперед великі, перестануть брати участь у продуктивній праці.

Родоплемінна організація влади починає пристосовуватися до забезпечення інтересів не тільки її членів, але і верхівки, що багатіє, вільних, до експлуатації рабів. У народних зборах зростає вплив знатних пологів, з їхніх представників формується рада старійшин і обираються базилевси.

Первісне суспільство перетворюється в політичне суспільство, часто називане військовою демократією. Але і воно, зберігаючи традиції родоплемінної організації влади, не було здатне дозволити чи хоча б стримати розвинені в суспільстві антагонізми - між класами рабів, що складаються, і вільних, між рядовими общинниками і родоплемінною верхівкою. Важливу роль зіграли і зовнішні фактори його існування.

Географічні умови, що вимагали пристосування ведення господарства до умов навколишньої природного середовища, виснаження локальних природних ресурсів, що підсилилося з переходом до виробляючого економіці, розвиток обміну і зв'язана з ним інтенсифікація міжплемінних контактів і, як наслідок, ослаблення кровно-родинних зв'язків і асиміляція пологів і племен, необхідність врегулювання й усунення виникаючих конфліктів, що вийшли за племінні рамки, стали передумовами для об'єднання племен Аттики під єдиною владою.

Наслідком цього й одночасно важливим етапом у тривалому процесі утворення держави в Афінах були реформи, що зв'язуються за традицією з ім'ям легендарного героя Тесея. Приписувані йому реформи - результат поступових змін, що відбувалися протягом ряду століть і завершилися до VIII ст. до н. е.

Утворення Афінської держави почалося з проведення реформ, що належать легендарному Тесею (ХIII століття до н. е.).

Однієї з таких реформ було об'єднання (синойкізм) племен, що населяли Аттику, у єдиний афінський народ. У результаті синойкізму в Афінах була створена Рада, що керувала справами всіх чотирьох племен. По старій родоплемінній організації був нанесений перший удар.

Афінський поліс стає територіальною формою політичної організації суспільства.

Територіальна організація суспільства настійно вимагала однакового (незалежного від племінних розходжень) і, отже, централізованого керування суспільними справами, набагато більш активного регулювання соціальних відносин, що розвиваються.

Раніше досить монолітне родоплемінне суспільство виявилося в складному становищі. Ще зберігалися міжродові і міжплемінні звади. Але уже виникали нові гострі конфлікти в зв'язку з майновою диференціацією, що підсилюється, в Аттиці. Ці конфлікти, що найбільше чітко проявилися в протиріччях, що поглиблюються, між вільними афінянами і різними групами неповноправно і залежного населення (фети, іноземці, раби і т. д.), створювали ґрунт для формування нових механізмів влади.

Виникла необхідність у політичній (державній) владі, що стоїть над суспільством і здатної стати, з одного боку, коштом угоди і примирення, з іншого боку - силою підпорядкування і поневолення. Початок цьому було покладено закріпленням не тільки соціального, але і політичної нерівності між вільними, їхнім поділом (також приписуваним Тесею) на евпатридів - шляхетних, геоморів - хліборобів і деміургів - ремісників.

До евпатридів, родоплемінної верхівки, перейшло виключне право на заняття суспільних посад, що вело до подальшого відділення публічної влади від населення.

Геомори і деміурги разом з торговцями і бідняками, що складали більшість вільних, поступово відсторонялися від безпосереднього активного керування суспільними справами. За ними збереглося лише право брати участь у народних зборах, роль якого в цей час значно упала. Разом з тим положення дрібних землевласників ставало усе більш важким. Вони розорялися і змушені були закладати за борги землі. Поряд із заставою землі виникала і боргова кабала, за умовами якої несправний боржник могла бути продана в рабство за кордон.

У цей же час виникли перші писані закони. Евпатриди прагнули обмежити пережитки родового ладу і, насамперед, кревну помсту, забезпечити свою особисту і майнову недоторканність. Малося на увазі обмежити владу архонтів, що довільно тлумачили звичай. Укладачем законів був Драконт.

За цими законами страти підлягали особи, винні в убивстві, опоганенні святинь, ті, хто вів дозвільний спосіб життя. Страта загрожувала навіть тим, хто крав овочі.

Принцип відповідальності за правилами таліона був відмінений. За законами Драконта убивство розглядалося як заподіяння матеріального збитку, але тепер воно кваліфікувалося як антигромадське діяння.

Уводиться поняття наміру і необережності. Покарання за великі і дрібні злочини були однакові - страта. Драконтові закони стали символом жорстокості. Навіть у стародавності говорили, що вони написані кров'ю. Проте, ці закони обмежували владу архонтів.

Література

  1. Аристотель. Афінська політика. М., 1996.
  2. Колобова К. М. Виникнення і розвиток Афінської держави. Л., 1988.
  3. А. Шевченко. Історія держави і права закордонних держав. К., "Вентурі", 1994.
  4. Плутарх. Порівняльні життєписи. Т. 1. Біографія Солона. М., 1961.
  5. Історія Древньої Греції. М., 1982.
  6. Фролов Е. Д. Грецькі тирани. Л., 1987.


03.07.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!