Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Наслідки розподілів Речі Посполитої. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Наслідки розподілів Речі Посполитої. Реферат

Значення розподілів Польщі для держав-союзниць в економічній галузі. Дипломатичні відносини країн учасниць поділів Речі Посполитої. Наслідки розподілів для польського народу

Значення розподілів Польщі для держав-союзниць в економічній галузі

Поділи та ліквідація Польщі мали різне значення і наслідки для кожного з учасників цих акцій. Росія, як ініціатор поділів заволоділа більшою половиною території Речі Посполитої (біля 460 тис. км2 з населенням біля 6 мільйонів), проте це були землі з нижчим рівнем господарського та культурного розвитку, дуже різнорідні щодо етнічного складу і через те населення цих територій легше піддавалося асиміляції, і, відповідно, чинило менший спротив русифікації (принаймні в ХIX столітті). Найважливішим здобутком для Росії було просунення її кордонів далеко на захід і, відтак, поважне зміцнення її впливів у Європі, зокрема в середньозахідній її частині.

Австрії дісталося найменше – 132 тис. км2 з населенням 3,9 мільйонів, серед яких поляки становили більшість, але доволі численними були також українці. Були це також землі економічно слабо розвинуті. Проте Відень і не збирався – цілком очевидно – виступати проти поділів, а як їхній безпосередній учасник, прагнув до того, щоб захопити якомога більші площі і якомога більше посполитих, проти чого, природно, виступали Берлін та Петербург. Це, власне, Австрія вимагала від Росії збільшити кількість царського війська а Польщі і якнайшвидше розправитись з повстанням.

Легендою є, вочевидь, і твердження, що Австрія готова була відмовитись від своїх польських здобутків. Насправді вона не пристала на це навіть у час найсерйозніших успіхів Наполеона (котрий пропонував Австрії віддати Галичину взамін за прусський Шльонськ чи якусь із балканських провінцій Туреччини; подібні проекти в тому ж часі виношував і цар Олександр I). [3, 67-71]

Набутки Пруссії – основного ініціатора та речника усіх поділів – були дещо більші від австрійських (148 тис. км. 2 з населенням 2,8 мільйони), однак найсуттєвішим здобутком було те, що вона заволоділа найважливішою частиною споконвічних польських земель разом із столичною Варшавою.

Пруссія – враховуючи давно здобутий Шльонськ – захопила найбільш економічно розвинуті та цивілізовані регіони. Польські території і польське населення становили після 1795 року чи не половину усієї території та всієї людности Прусського Королівства. Ці території були дуже привабливі для економічного розвитку, а особливо для зміцнення Пруссії. Задля цього, власне, Берлін і провадив і тоді, і згодом таку послідовну, стабільну і брутальну анти-польську політику, що, зі свого боку, викликало глибоко негативну позицію поляків. [6, 84]

Пруссія була найбільш зацікавлена в поділах, а під час Чотирилітнього Сейму вона відзначилася ще й особливим цинізмом. Заграючи союзом з Польщею, підштовхнула її до швидкої формальної відмови від російської протекції, більше того, – до виголошення відвертих антиросійських гасел, та до розгортання доволі радикальних реформ, а потім залишила її і почала переговори з Росією про другий поділ. Надалі Пруссія найбільш уперто виступала проти проектів відновлення польської держави, остерігаючись, що відновлена Польща буде домагатися повернення земель, забраних Пруссією.

Дипломатичні відносини країн учасниць поділів Речі Посполитої

Росія вміло використала поділ Польщі для ув’язання Пруссії та Австрії в коло своєї політики; загрозою застосувати поляків і цілу польську справу супроти не достатньо лояльного партнера поділів; можливістю підтримки одного з партнерів у змаганнях за домінацію в німецькому світі, схиляла іншого до відновлення співпраці також і в польському питанні.

Надалі тісно співпрацюючи між собою, Росія, Пруссія та Австрія здобули вирішальну перевагу на континенті. Справді в зеніті своєї могутності Наполеон спробував змінити статус польських земель та розкладку сил в Європі, визначену трьома державами, однак вже через п’ять років зазнав поразки (у 1812 році), а три імперії на чолі з Росією відновили свою домінацію на континенті. Більше того, вони нав’язали Європі певний правовий (не до кінця формальний, однак ефективний) консервативно-реакційний порядок, так званий Священний союз. [8, 211]

Більш серйозні й негативні наслідки мали ці поділи для Центрально-Східної Європи. Тут було встановлено неподільне панування трьох імперій і визначених ними консервативно-реакційних порядків аж до 1918 року.

Наслідком їхнього панування було заблокування процесу розвитку демократії (в СРСР і залежних від нього державах це тривало аж до останніх років). Якщо б Речі Посполитій вдалося почати і розвинути модернізаційні процеси, започатковані в часи Чотирилітнього Сейму чи повстання Костюшка, то очевидно, що подібні перетворення незабаром розпочались би і в її сусідів.

Домінування трьох багатонаціональних імперій доволі серйозно загальмувало процеси політичної емансипації багатьох малих і середніх народів Центрально-Східної Європи. Тільки розпад системи трьох імперій та їхня рівночасна загибель у Першій Світовій війні дали шанси (проте, як виявилось, – нетривалі і тільки для деяких народів) позбутися тієї невідрадної ситуації, і насправді тільки тепер, буквально в останньому десятилітті, ми є свідками і співучасниками глобальних процесів національної емансипації. [3, 102-103]

Наслідки розподілів для польського народу

Так само тривалими, але значно трагічнішими виявились наслідки поділів для польського народу. Він втратив незалежність на 123 роки (а якщо брати до уваги також перший поділ і час повного контролю Росії – то понад 200 років), і сталося це тоді, коли поляки почали опановувати внутрішню анархію і взялись за модернізацію державного устрою та права. Катастрофа держави в такий час вибору не дала: народ, зокрема його еліта, не міг змиритися з такою ситуацією і прагнув з особливою силою до якнайшвидшого і негайного відновлення незалежності. Це стало однією з причин таких частих, однак безуспішних, змов і національних повстань.

Поділи та ліквідація Речі Посполитої загальмували процеси модернізації на кілька поколінь (за винятком кількох років існування Королівства Варшавського). Спричинили зупинення економічного поступу, який намітився між першим та другим поділами, а впродовж XIX століття – і розрив ефективних економічних зв’язків між регіонами, що опинилися в різних державах. Це припізнило і пригальмувало аграрні реформи та розвиток промисловості.

Асиміляційна, брутальна політика подільників, а також приваблива можливість кар’єри в їхніх державах спричинили деполонізацію багатьох родин і навіть цілих середовищ (особливо на пограниччі з численними німецькими чи російськими меншинами, згерманізованими чи зрусифікованими). До наслідків поділів належать також: значна, доволі значна різниця між відібраними частинами, а насамперед відсутність більш-менш активного політичного життя з властивими для нього політичними угрупованнями (з лібералами на чолі), а також відсутність – розвинутого власне у XIX столітті – парламентаризму і конституціоналізму. [3, 130]

Двісті років Польща перебувала у політичному небутті, упокорена і пошматована, під фатальним покровительством. Але вже тоді, в час приготувань до першого поділу, великий Жан-Жак Руссо взивав до поляків, щоб вони не дали себе поглинути, "перетравити" (тобто зденаціоналізувати). А видатний представник радикального патріотизму князь Станіслав Сташіц напередодні відновлення політичного буття у співпраці з Наполеоном сказав: "Впасти може велика нація, загинути – тільки нікчемна". Цій настанові залишались вірними наступні покоління польських патріотів, змагаючись за повалення чи ліквідацію фатальних наслідків поділів. [7, 598]

Висновки. Катастрофа повстання під проводом Костюшка стала вигідним приводом для остаточного поділу Польщі. Велика, хоча й знесилена держава, яка проіснувала вісім століть, була зліквідована найближчими сусідами за якихось 23 роки. В історичному досвіді Європи це було феноменом.

У поділах Польщі можна було б вичленити кілька специфічних чинників. По-перше, те, що Польща була елімінована з активної участи в міжнародній політиці. Польща, як партнер слабосилий, що потребує серйозної допомоги, проблем від союзу з яким більше, аніж вигоди, не зуміла залучити жодного більш-менш поважнішого союзника. Через те її швидкий занепад не спричинив жодних пертурбацій. Поділ території Польщі поміж трьома з чотирьох її сусідів (четвертим була анемічна Туреччина) зроблений з рівновагою загарбань, був наслідком фундаментальної засади "рівноваги сил".

Коштом чорної діри – обширної нічиєї землі – три імперії Середньої та Східної Європи серйозно розширили свої території. Під час третього поділу і в роки після нього видавалося, що пограбування і упослідження Польщі було остаточне і безповоротне, що над трясовиною тут же зімкнулася і згладилася поверхня води.

Розподіли Польщі та власне кажучи знищення цієї держави взагалі мало величезні наслідки як для Росії, Пруссії, Австрії, Польщі так і для всієї Центрально-Східної Європи загалом.

Серйозні й негативні наслідки мали ці поділи для Центрально-Східної Європи. Надалі тісно співпрацюючи між собою, Росія, Пруссія та Австрія здобули вирішальну перевагу на континенті. Тут було встановлено неподільне панування трьох імперій і визначених ними консервативно-реакційних порядків аж до 1918 року. Наслідком їхнього панування було заблокування процесу розвитку демократії.

Так само тривалими, але значно трагічнішими виявились наслідки поділів для польського народу. Він втратив незалежність на 123 роки (а якщо брати до уваги також перший поділ і час повного контролю Росії – то понад 200 років).

Поділи та ліквідація Речі Посполитої загальмували процеси модернізації на кілька поколінь (за винятком кількох років існування Королівства Варшавського). Спричинили зупинення економічного поступу, який намітився між першим та другим поділами, а впродовж XIX століття – і розрив ефективних економічних зв’язків між регіонами, що опинилися в різних державах.

Література

  1. Бардах Ю, Леснодорский Б., Пиетрчак М. История государства и права Польши. — М., 1980.
  2. История южных и западных славян. — Т. 1 —2. М., 1998.
  3. Конзеля Л., Цегельский Т. Концерт трех черных орлов. Споры о разделах Польши // Историки отвечают на вопросы. Москва, 1990.
  4. Краткая история Польши с древнейших времен до наших дней. — М., 1993.
  5. Польща і Європа в XVIII столітті. Міжнародні й внутрішні фактори розділів Речі Посполитої — М., 2000.
  6. Соловьев С. М. История падения Польши —Т. 16— Соч. Москва, 1995.
  7. Стегний П. В. Разделы Польши и дипломатия Екатерины II. 1772. 1793. 1795— М., 2002. — 696 с.
  8. Тымовский М. , Кеневич Я. , Хольцер Е.  История Польши: Перевод с польского— Весь Мир, 2004 — 544с.


18.12.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!