Osvita.ua Вища освіта Реферати Всесвітня історія Військовик, воєначальник, дипломат Дерев’янко К. М. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Військовик, воєначальник, дипломат Дерев’янко К. М. Реферат

Всі знають, що маршал Жуков прийняв капітуляцію фашистської Німеччини, а генерал Макартур (США) – капітуляцію Японії. Але мало хто знає про те, що від Радянського Союзу Акт капітуляції Японії підписав генерал-лейтенант Кузьма Миколайович Дерев’янко

Від каменяра у гранітних кар’єрах до представника Радянського Союзу у завершенні Другої світової війни

Народився Кузьма Миколайович Дерев’янко 14 листопада 1904 року в селі Косенівка Уманського повіту Київської губернії Російської імперії. Зараз це Уманський район Черкаська область в Україні. З трьох до дев’яти років жив на Вологодчині, куди (у Великий Устюг) заслали у 1907 році батька за участь у революційних подіях.

Трудову діяльність розпочав каменярем у гранітних кар’єрах і на будовах. Від 1922 року – курсант Київської військової школи, потім Харківської школи червоних старшин, де й досконало опановує японську мову. На цей час він вже має за плечима церковно-приходську школу, декілька класів гімназії і великий трудовий стаж.

Від 1933 по 1937 роки – слухач Військової академії імені М. Фрунзе. За цей час оволодів англійською та німецькою мовами. Звичайна і рівна до академії кар’єра: командир взводу, роти, пом-начштабу полку. У 1936 році він лише капітан. Але ряд відповідальних спеціальних доручень висунув по службі К. Дерев’янко до початку війни з Німеччиною.

Виконуючи урядове завдання, він у 1937-1938 роках створив перевалочну базу на станції Сари-Озек (Казахстан) і керував нею. База через гори Тянь-Шань і пустелю Гобі (маршрут понад 2 тис. км) постачала зброю та боєприпаси китайській армії, що вела війну з японськими агресорами. 1939-1940 роки – начальник штабу окремої особливої бригади.

На початку Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941-1945 роках – начальник розвідувального відділу Північно-Західного фронту. Особисто очолював розвідку й бойові операції в тилу німців. Від травня 1942 року – начальник штабу 53-ї армії. Влітку 1943 року воював у складі Степового фронту та брав участь у Курській битві 1943 року й звільненні м. Харків. Від січня 1944 року – начальник штабу 4-ї гвардійської армії Другого Українського фронту і Третього Українського фронту. Керував бойовими діями в ході Корсунь-Шевченківської операції 1944 (у тому числі при форсуванні Дніпра), Яссько-Кишинівської наступальної операції 1944-1945 та Віденської наступальної операції 1945 року.

Один з не-багатьох генералів, що нагороджений всіма трьома орденами імені видатних полководців – Суворова, Кутузова і Богдана Хмельницького. Це був не звичайний "сухий" воїн, а жива людина з яскравими почуттями і пристрастями, хоробрістю і витримкою. Відправив у розвідку, а потім в училище свого п’ятнадцятирічного сина, який двічі успішно побував на фронті з глибокого тилу (Челябінськ). Дерев’янко дуже любив музику. В ще не повністю визволеному Відні доручив синові розшукати могили великих композиторів, а коли той знайшов кладовище, де похоронені Штраус, Шуберт, то дав гроші і доручив купити великі букети живих квітів і покласти їх на ці могили. Дуже шкодував Кузьма Миколайович, що могила Моцарта невідома.

Закінчив війну на Заході генерал Дерев’янко начальником штабу 4-ї гвардійської армії Третього Українського фронту (командарм – генерал-лейтенант Захватаєв Н. Д.). У зв’язку з війною з Японією, що мала незабаром бути, він був переведений на Далекий Схід на аналогічну посаду у 35-у армію. Але в серпні (в Читі) йому було наказано залишити потяг і прибути у ставку головкома радянськими військами на Далекому Сході маршала Василевського. Там йому була вручена телеграма Сталіна і начгенштаба Антонова про призначення представником Головного командування радянських військ на Далекому Сході при штабі Макартура.

25 серпня з Владивостоку Дерев’янко вилетів на Філіпіни, де в Манілі дислокувався штаб американських збройних сил на Тихому океані. Летіти довелося через ряд зон загороджувального вогню японської зенітної артилерії. Обійшлося...

Уже в Манілі 27 серпня Дерев’янко отримав телеграмою наказ про перепідпорядкування Ставці Верховного Головнокомандування і повноваженнях на підписання Акту про безсуперечну капітуляцію Японії від імені Радянського Верховного Головнокомандування.

30 серпня разом з Макартуром і представниками країн-союзниць Дерев’янко прибув у Японію, а 2 вересня 1945 року прийняв участь у церемонії підписання акту про капітуляцію...

Акт про капітуляцію на "Міссурі"

Це був історичний і дуже хвилюючий день для всіх учасників церемонії підписання офіційного документу, який увінчував Другу світову війну. Шість років кровопролиття позаду. Довгоочікуваний мир актом про безсуперечну капітуляцію Японії приходив у кожний земний дім, у кожну родину. Він увінчував перемогу Об’єднаних Націй над мілітаризмом і нестримною експансією сил знущань і пограбувань на Далекому Сході.

Церемонія відбувалася у Токійській затоці, але на американській території – на борту авіаносця "Міссурі" о 9 годині за токійським часом.

Опів на дев’яту на верхню палубу лінкора піднялися члени делегацій союзних держав, численні кореспонденти. Японська делегація була доставлена на борт "Міссурі" на американському есмінці "Ленсдаун" через двадцять п’ять хвилин. Дипломати – у чорних сюртуках і круглих циліндрах... Попереду – міністр закордонних справ Сігеміцу, спираючись на палицю і начальник Генштабу японської армії генерал Умедзу. Не дійшовши столу, японські представники зупинилися – настали "хвилини ганьби". Протягом "нестерпно довгих" п’яти хвилин японська делегація стояла під суворими поглядами представників союзних держав, що уособлювали собою на борту "Міссурі" миролюбні Об’єднані Нації, які одержали історичну перемогу над далекосхідним агресором.

Радянській делегації, в яку крім К. Дерев’янко входили також віце-адмірал Стеценко і генерал-майор авіації Воронов, матроси авіаносця влаштували овації.

Дев’ять годин. Генерал Макартур підходить до мікрофону і виголошує коротку промову, після чого сухим жестом пропонує японським представникам підійти до столу і поставити свої підписи під актом про безсумнівну капітуляцію Японії.

У тиші, що наступила, шкутильгаючи, підходить міністр закордонних справ Сігеміцу. Ні на кого не дивлячись, не читаючи акту, він повільно ставить свій підпис на всіх екземплярах документу і повертається на попереднє місце. Обличчя його безпристрасне, не виражає жодних емоцій.

Сігеміцу заступає біля столу начальник Генштабу армії генерал Умедзу. Він ставить підпис на всіх екземплярах акту від імені імператорської Ставки. Пом’ятий китель, польове кепі, чоботи і кавалерійські бриджі ще один раз підкресюють його схвильований внутрішній стан. Поважний "генштабіст" прибув на лінкор і без самурайського меча. Для того, щоб запобігти непередбачуваним ексцесам, американське командування не дозволило японським генералам мати їх при собі під час церемонії на "Міссурі".

До розкладених на столі папок з копіями документа підходить генерал Макартур. У присутності "асистентів", генералів Уайнрайта і Персіваля, він ставить свій підпис на акті від імені всіх союзних держав.

Процедура підписання акту повторюється представниками Сполучених Штатів Америки, Радянського Союзу, Великобританії, Франції, Китаю, Австралії, Нідерландів та Нової Зеландії. Свої підписи під актом поставили адмірал Німіц, генерал-лейтенант Дерев’янко, адмірал Фрейзер, генерал Леклерк, генерал Су Юнчан, генерал Блеймі, полковник Мур-Косгрейв, адмірал Хафріх і віце-маршал авіації Ісіт.

… Делегація союзних держав, отримавши по екземпляру підписаного акту про безперечну капітуляцію Японії, залишає "Міссурі" трішки пізніше і прибувають на берег на американських міноносцях. Радянська делегація без всякої затримки відправляється на аеродром в Ацузі і відлітає на батьківщину, в Хабаровськ. Вона з честю виконала покладену на неї відповідальну місію...

Трішки пізніше генерал-лейтенант Дерев’янко коротко доповів про результати свого перебування на "Міссурі", після чого у Радянському Союзі, як і в інших державах почалося святкування перемоги над мілітаризмом.

Після цього настала пора виконати друге завдання. З величезною небезпекою для здоров’я генерал декілька разів відвідує міста Хіросіма і Нагасакі, що були бомбардировані американцями. Склавши про побачене детальний звіт, він разом з альбомом фотографій пред’явив його в Генштаб, а потім особисто Сталіну при доповіді 30 вересня 1945 року. Український біограф генерала доктор історичних наук В. Шевченко стверджує, що матеріали К. Дерев’янко про атомне бомбардування були використані в процесі розробки радянської атомної зброї.

Простеживши за життям К. М. Дерев’янко, я хочу зробити декілька припущень відносно того, чому Сталін для такої важливої місії обрав К. М. Дерев’янко.

По-перше, був необхідний відповідний статус, а точніше – генеральське звання. У Дерев’янка воно було і цілком заслужено. Першу генеральську зірку К. Дерев’янко отримав у складний період – 4 травня 1942 року (одночасно із призначенням начальником штабу 53-ї армії Північно-Західного фронту і нагородженням орденом Червоної Зірки). Представлення робили ком-фронту Ватутін і замначгенштабу Василевський. Другу генеральську зірку К. Дерев’янко отримав 19 квітня 1945 року.

По-друге, необхідним було знання англійської і японської мови. Останньою Дерев’янко зацікавився ще у Харківській школі червоних старшин, де навчався на початку 20-х років. Син героя – В. К. Дерев'янко, який написав про батька книгу "Солдат, генерал, дипломат", стверджує, що, за словами людей, які служили разом із Дерев’янком (І. Усаченко), до випуску зі школи Кузьма Дерев’янко уже розмовляв і писав по-японському. [2, с. 7-9]

Не випадково у Воєнній академії ім. М. В. Фрунзе, куди він вступив у 1933 році, для вивчення ним були обрані англійська і японська мови.

Третя риса Дерев’янко: він штабник и аналітик, який вміє як спостерігати, так і діяти у відриві від основних сил. Саме ці якості були потрібні в Японії. А проявилися вони давно.

У 1936-38 рр. капітан Дерев’янко виконав секретну операцію по постачанню зброї китайським військам, що воювали з японськими агресорами. Орден Леніна за це йому вручав у Кремлі особисто "всесоюзний староста" Калінін.

Під час фінської війни (1939-40 рр.) доброволець майор К. Дерев’янко - начальник штабу Окремої особливої лижної бригади. Це був розвідувально-диверсійний підрозділ, сформований в основному з студентів Ленінградського інституту фізкультури ім. Лесгафта. Сам Дерев’янко займався не тільки плануванням. Коли лижний загін майстра спорту В. Мягкова (посмертно - Героя Радянського Союзу) попав у засідку білофіннів и був розгромлений, Дерев’янко на чолі другого загону виніс поранених і загинувших загону Мягкова. За фінською війну Дерев’янко нагороджений орденом Червоної Зірки і позачергово став полковником. З серпня 1940 року К. Дерев’янко - зам. начальника розвід-відділу Прибалтійського особливого воєнного округу.

У січні-березні 1941 року він виконував особливе завдання у Східній Прусії, а з 27 червня 1941 року - начальник розвід-відділу штабу Північно-Західного фронту. У цій якості він у серпні 1941 року очолив рейд у тил гітлерівців, у ході якого із концтабору під Старою Русою було звільнено близько двох тисяч наших полонених червоноармійців, багато з яких поповнили війська фронту.

Психологія істинного штабіста - особлива. Якщо послати до Макартура "чистого" командира - не уникнути психологічних конфліктів, потрібно буде придушувати гординю, прагнення до лідерства та інші якості перших керівників. А начальник штабу вже звик бути у тіні, працювати в команді.

По-четверте, у Дерев’янко є нехай невеликий, але досвід дипломата. Після війни він деякий час представляв СРСР у Союзній Раді по Австрії. Саме рідкісна сукупність вищеназваних професіональних і особистих якостей і привела генерала Дерев’янко спочатку до столу, де підписувався Акт про капітуляцію Японії, потім на радіоактивне попелище японських міст і на післявоєнну дипломатичну роботу в Токіо.

У грудні 1945 року в Москві на раді міністрів іноземних справ великих держав-переможниць була досягнута домовленість про утворення Союзної Ради для Японії з місцеперебуванням у Токіо. Цю домовленість було опубліковано у газеті "Известия" № 304 от 28.12. 1945 р. [2, с. 7-9]

Цей орган повинен був давати поради Главкому окупаційних військ по питанням, що торкаються здійснення капітуляції, окупації і контролю над Японією, а також виконання директив, що виконують ці умови.

Головами Союзної Ради були назначені головнокомандуючий окупаційними силами союзників генерал Макартур, а членом цього мало-чисельної Ради від СРСР постановою СНК СРСР від 2 січня 1946 року затверджений генерал Дерев’янко. Крім них у Союзній Раді було ще 2 представника: від Китаю і до Сполученого Королівства (цей член Ради представляв одночасно також Австралію, Нову Зеландію і Індію).

Союзна Рада припинила своє існування із укладенням у 1951 році Сан-Франциського мирного договору. К. Н. Дерев’янко перевели у Москву, де він працював у воєнній академії начальником кафедри збройних сил іноземних держав, а потім начальником управління інформації Головного розвід-управління (ГРУ) Генштабу. Внаслідок ядерного опромінення, отриманого під час перебування у Хіросімі і Нагасакі, здоров’я К. Дерев’янко значно погіршилось, і після тривалої і тяжкої хвороби він 30 грудня 1954 року помер від раку.

У некрологах, що з’явилися у "Правді" і "Красной звезде" (31.12. 54 р., №310), не була вказана остання посада Кузьми Миколайовича і не перераховані іноземні ордени (американський "За заслуги" і два угорських). [3, с. 140]

Але й два ордени Леніна (другий - в 1947 році), два ордени Червоного Прапора, вищеназвані полководські ордени - всі вони говорили і говорять самі за себе. Підписали некролог міністр оборони Булганін, видатні полководці Жуков, Василевський, Соколовський, Конєв, Тимошенко, Маліновський - сім маршалів і ряд видатних друзів-генералів.

Похоронений Дерев’янко Кузьма Миколайович 3 січня 1955 року на "Новодевичьем" кладовищі у Москві.

Висновки. Другій світовій, яка тривала шість років і один день, 2 вересня сорок п’ятого прийшов кінець. Завершення війни поставило перед радянським народом нові задачі, головними з яких були відновлення народного господарства країни і перехід її на умови мирного життя.

Велика заслуга у перемозі над ворогом належить як керівникам держави, так і, можна сказати, в першу чергу громадянам країни, які доклали всіх зусиль і, навіть, поклали своє життя за світле майбутнє своїх нащадків. Одним із тих, хто зробив свій великий внесок у перемогу над фашистськими Німеччиною та Японією належить Кузьмі Миколайовичу Дерев’янко, який офіційно поставив свій підпис у акті про "Капітуляцію Японії", у документі, який офіційно засвідчив припинення всіх військових дій і повернення довгоочікуваного миру у кожну домівку, до кожного громадянина планети Земля.

Наприкінці хочу сказати, що це питання за браком матеріалу повноцінно висвітлити я не змогла, оскільки Кузьма Миколайович, як вказують деякі джерела займався не тільки військовою справою, а й вивченням деяких наукових питань (наприклад, вплив радіації на людей, навколишнє середовище і т. д.). Проте, я намагалася найточніше передати і описати роль цієї видатної особистості у Другі світовій війні.

Література

  1. Александров Анатолий Андреевич. Великая победа на Дальнем Востоке: Авг. 1945 года: от Забайкалья до Кореи/ А. Аександров. – М.:Вече, 2004– 406с.
  2. Внотченко Леонид Николаевич. Разгром милитаристской Японии на Дальнем Востоке: (К 0-летию) – М.: Знание, 1985 64 с.
  3. Деревянко Виталий Кузьмич. Солдат, генерал, дипломат [К. Н. Деревянко]. Днепропетровск, "Промінь", 1971 – 155 с.
  4. Нимиц И., Портер Э. Война на море, 1939-1945:[Пер. с англ. ] – Смоленск: Русич, 1999. – 590 с.
  5. Кто был в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг. Люди. События. Факты: Справ. / – М.: Республика, 2000 – 428 [3] с.
  6. Пономарёв С. Капитуляцию Японии принял! // Советская Россия. – № 115-116 (12728). – 30 августа. – 2005 С.  7-9.


18.12.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!