Osvita.ua Вища освіта Реферати Українська література Новеліст, повістяр і романіст Петро Панч
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Новеліст, повістяр і романіст Петро Панч

Петро Панч − новеліст, повістяр і романіст, автор ка­зок для дітей. Свої перші твори опублікував тоді, поли йому було тридцять років, кола мав за плечима чималий жит­тєвий багаж

Справжнє прізвище письменника Петро Йосипович Панченко.

Народився він 4 липня 1891 року в м. Валках на Харківщині в родині майстра-колісника. Дитинство письменника, про нас. піп. зворушливо написав у книзі "На калиновім мотсі", було бага­тим на життєві враження. З п'ятнадцяти літ, після двоклас­ної школи, пішов працювати. Спершу служив у Народному до­мі, який належав "Товариству тверезості", переписував папери і розносив пакети, а згодом − писарчуком в агента земського стархування. Сімнадцятирічним юнаком Папч уперше, залишає рідну домівку і їде до Харкова шукати долі. Тут його взяли на посаду писарчука до канцелярії Інституту шляхетнію дівчат.

У Харкові П. Панч потрапляє в коло студентської молоді. Він відвідує загальноосвітні курси, дуже багато читак. Проте згодом залийте, місто і вступає до Полтавського землемірного училища, одразу після закінчення якого у 1915 році був мобілізований в армію. Він навчається на прискорених курсах в Одеському артилерійському училищі, дістає офіцерське зван­ня прапорщика артилерії і отіняється на фронті першої світової війни.

Восени 1921 року П. Панч демобілізувався і приїхав у рідні Валки, де працює, землеміром.

На цей час припадає і початок літературної діяльнос­ті П. Панча. У валківській газеті "Незаможник". а далі в газетах "Вісті". Селянська правда, з'являються його перші нариси. оповідання фестони, "житні етюди" псевдонімом− Максим Отава.

Подаючи матеріали в орловський "Незаможник" П Панчепко підписв їх скорочено П. Пап. Але оскільки йшла боротьба з панами, то редактор уникнув небезпечного прізвища виправивши його на Панч.

У 1923 році Панч переїхав до Харкова, тодішньої столиці України, і захоплюю віддався творчості. Працював у журналі "Червоній шлях". Одна за одною вводять його книжки Taм де верби над ставом", "Грізда старі" (1923), "Поза життям" (1924), "Солом’яний дим" (1924), Мишачі нори" (1926) та ін.

Належав П.Панч у цей час до літературних угруповань "Плуг", ЗАПЛІТЕ, "ВУСАА", 1928 року виходить збірка повістей "Голубі ешелони". Через 20 років (1947 р.) Панч зазнає жорстокого звинувачення за цю книгу, і наступні редакції зміняють її ідейно-художній зміст.

Преший роман П. Панча "Право на смерть" (1933) відразу ж був підданий "розносові" і згодом поспішно перероблений ви­йшов пів назвою "Облога ночі" (1935).

В 30-х роках П. Панч, після судового процесу над СПУ штучно" голодомору, напорет касових репресій "розробляє" історико-революційні теми для дітей і про дітей, "правильних" ідейних позицій "Малий партизан" (1933), "Будемо літати" (1935), "Син Таращанського полку, (1937).

У 1939−1940 роках він очолював Львівську письменницьку організацію.

У роки Великої Вітчизняної війни працює в Уфі потім − головним редактором літературного відділу радіостанції "Радянська Україна" в Москві.

Творчий доробок письменника цих років – книга оповідань "Рідна земля", "Гнів матері", книга фейлетонів "Зозуля", "Кортить кумі просо".

У 1954 році у сеті один із кращих творів української прози - роман "Гомоніла Україна".

У 1965 році П. Панч створює "повість своїх минулих літ" - роман "Па кминовій масті. Цей твір відзначений Шевченковою премією. Він є своєрідним сплавом автобіографічного, документального та художнього матеріалу. Кращі розповіді із нього про дитинство майбутнього письменника люблять штати діти. (Розповідь "Три копійки").

Творять для дітей-окрема сторінка в доробку письменника.

Ще 1922 року він написав невеличкий етюд "Свистуни", а в 1924 році в журналі "Червоні квіти" з’явилося оповідання "Портрет".

V 30-х ропах побачили світ дитячі книжки "Гиля, гуси", "Вовчий хвіст" (1934). "Будемо літати!" (1935). Пізніше − "Гарні хлопці" (I959). "Для вас і про вас" (1965) та ін.

Остання книга П. Панча − збірка статей та етюдів-спогадів "Відлітають журавлі" вийшла 1973 роки.

1 грудня 1978 ропу Петро Папч помер. Його творчість − приклад мистецької послідовності, великої совісності, дотри­мання неухильних вимог правди за різних обставин.

Значний внесок письменник зробив у розвиток дитя­чої літератури. "Любові до літератури треба привчати людину змалечку, література повинна входити в сві­домість разом зі словом і піснею матері",− згадував слова Петра Панча Ю. Збанацький.

Ще в тридцяті роки Петро Панч написав для дітей багато оповідань та повість "Син Таращанського пол­ку", якій судилось стати однією з найулюбленіших книжок юних читачів, а в повоєнні роки − повісті "Чер­воні галстуки", "Ерик шукає щастя" та ін.

Навіть з невеликої частини творів, які вміщені в збір­ці для дітей, можна здобути уявлення про основні події історії нашого краю. Починаючи від дожовтневих часів, стежки його творів ведуть до усвідомлення закономір­ності перемоги народу у боротьбі за справедливість і щастя.

Ось автобіографічне оповідання "Три копійки".

Воно приваблює ліризмом спогадів про дитинство, тонким розумінням дитячої психології. Разом з тим і з сюжету, і з конкретних деталей у читача виникає уявлення про важкі умови селянського дореволюційно­го життя.

Кожна тварина мае свої звички, свої особливості. В центрі більшості оповідань − вірний чотириногий друг людини − собака. Письменник цінує в ньому ро­зум, свого роду гідність, здатність бути вдячним. Твори про тварин мають повчальне, виховне спрямування, проте цікаві вони і як тонкі спостереження автора над поведінкою тварин (наприклад, оповідання "Брус").

Від спілкування з розумною, доброю твариною і лю­дина стає лагіднішою і в той же час твердою, відданою. В оповіданні "Валет" розповідається про незвичайний випадок. Раптовий прояв собачої самопожертви схви­лював людей, дав бійцям мужності й хоробрості, якої Км не вистачало для атаки.

Оповідання в творчості Петра Панча посідають особливе місце.

З них він розпочав свою літературно-художню діяль­ність, оповідання продовжував писати, вже надруку­вавши багато повістей, і серед них усім відомі "Голубі ешелони" і "Олександр Пархоменко", не залишив цього жанру письменник і після створення роману "Гомоніла Україна". Оповіданнями в автобіографічній книзі "На калиновім мості" підвів Петро Панч висновки своєму творчому шляхові.

В малому епічному жанрі виявилась художня май­стерність автора, його вміння вихопити з життя, на пер­ший погляд, здавалося б, і незначний конкретний факт, подію, і довести їх до широкого узагальнення людських стосунків, типів, дати читачеві глибоке уявлення про соціальний характер життя.

Тут у пригоді письменнику стали тонке відчуття бага­тих можливостей мови, вміння стисло, точно і дохідливе висловити свої спостереження, кількома штрихами ви­разно намалювати неповторні особливі риси зовнішно­сті людини, разом з тим відтворивши найхарактерніше, найтиповіше. "Мова − це дорогоцінний скарб, набутий протягом віків нашим народом, його невичерпне духов­не багатство",− писав Петро Йосипович в одній із своїх статей '.

Найбільш вдалі у Петра Панча мовні самохаракте­ристики персонажів і сатиричні портретні зарисовки. Навіть у невеликому уривку сцени допиту слідчим кур­куля Кендюха з оповідання "Гриць і Микола" можна простежити довершеність портретної і мовної характеристики Панчем хитрого, підступного ворога Радян­ської влади, який прикидається ображеним темним му­жиком. На початку допиту в нього зневажливий, глуз­ливий тон нагло впевненого у своїй безкарності злочин­ця, потім з'являються улесливо-перелякані нотки, серед яких проскакують грубі інтонації й вирази, що викри­вають справжню хижацьку натуру куркуля.

Іноді Панч вихоплює з життя смішні епізоди і вклю­чає в текст, здавалося б, не зв'язані з основним сюжетом комічні сцени. Проте вони надають творові характер конкретної життєвості, неповторної індивідуальності і забарвлюють його колоритом особливого авторського світосприймання.

Нерідко в комічні ситуації потрапляють позитивні герої, як це сталося, наприклад, з Васильком і Грицьком у розвідці ("Син Таращанського полку"). Коли хлопчи­ки поповзли по капустиці, Шарко подумав, що вони граються, і став весело гавкати і хапати їх за литки.

Зустрічаються в творах Петра Панча і в'їдлива іронія, і сарказм.

В оповіданні "Три копійки" письменник висміює за­кладену в селян постійним примусовим нагадуванням звичку молитися. Але тут можна помітити і співчуття до людей, адже не вони винні в їхній темноті й неосві­ченості.

І вже ніякого жалю немає в художника до тих, хто прийшов в чужу країну, щоб вбивати й грабувати. З гні­вом і сарказмом письменник малює зовнішній портрет і внутрішню характеристику ворога.

Розглядаючи поетику Панчевої новелістики, В. Г. Дончик висловив цікаву думку про природу гумору пи­сьменника. Дослідник вважає, що слід говорити "вза­галі про гумористично-іронічний підхід до дійсності як складовий елемент Панчевої естетичної концепції, його тверезо-реалістичного, з остеріганням зайвої пате­тики, погляду на людину".

Основною ознакою Панчевих творів є народність.

Змалку заполонили душу майбутнього письменника любов до рідної землі, її чарівної природи, чудових пі­сень, влучної і мелодійної мови. Скарби ці потім розси­пались дорогоцінним намистом по сторінках його творів.

Але найбільше відчувається в творах письменника любов до людей (навіть уже в перших творах − любов до простого, неосвіченого, наляканого життям селянина-незаможника) і віра в людину, в її високі духовні можливо­сті. Від уваги до "маленької" людини до усвідомлення величі народу, багатої історії його героїчної боротьби − такий творчий шлях Петра Панча.

Письменники, критики, літературознавці, яким дове­лось зустрічатись з Петром Панчем, неодноразово зга­дували, з якою відповідальністю, серйозністю і вимог­ливістю ставився він до дитячої літератури. Петро Йоси­пович говорив, що, тільки працюючи над дитячими тво­рами, він вперше з великою гостротою відчув надзви­чайну відповідальність за кожну фразу, за кожний об­раз, за кожне слово.

Письменник поважав в дітях не тільки людей .май­бутнього, але й бачив у кожній дитині частку суспіль­ства сьогоднішнього, якій можна і треба доручати важ­ливі справи. Одна з таких справ, на його думку,− берег­ти історичну пам'ять народу. Петро Йосипович радив дітям записувати "з уст старих, бувалих людей розпові­ді про своє село, район, місто, про історію краю, сього­днішні славні діла..."

Стали хвилюючим художнім матеріалом для пізнан­ня історії країни, нашого суспільства і ті життєві спосте­реження і роздуми, які залишив нам у спадщину Петро Йосипович Панч.


03.04.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!