Osvita.ua Вища освіта Реферати Українська література Вірний продовжувач революційних традицій Шевченка в українській літературі Павло Грабовський
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Вірний продовжувач революційних традицій Шевченка в українській літературі Павло Грабовський

Павло Грабовський − поет переважно малих форм, майстер короткого, стислого, але повного глибокого почуття і думки ліричного вірша. Лірика його щира, натхненна. Все, про що пише поет, він сам пережив, переболів

Народився П. А. Грабовський 30 серпня 1864 р. в селі Пушкарному, Охтирського повіту, Харківської губернії, в родині паламаря. Жила родина дуже бідно, впроголодь.

Ще з юнацьких років поет зв'язав себе з революційним рухом в Росії, з ним разом виріс і розвивався. Змалку Грабовський зазнав всієї гіркоти життя сільської бідноти, пригніченої залишками кріпосництва, розореної по­датками, викупними платежами, нещадно експлуатованої поміщиками і куркулями. Це зародило в душі його гострий протест проти соціальної нерів­ності, глибоку ненависть до експлуататорів. "Мені хотілось, − говорить поет, − піти на муки за народ і те бажання цілком опанувало мною. Се бу­ла якась невідхильна потреба серця". Ця "потреба серця" спрямувала Грабовського на шлях революційної боротьби, вона ж дала зміст і напрямок його поезії.

Ще в роки перебування в бурсі Грабовського "зацікавили своїм герой­ством" революційні народники 70 рр. і викликали у нього бажання насліду­вати їх приклад. Коли ж 1879 році він вступає до Харківської семінарії, то зразу ж зв'язується з революційним гуртком партії "Чорний переділ" В грудні 1882 року Грабовського заарештовують, виключають з семінарії "ввиду вредного его направления" і висилають в село гад нагляд поліції.

За зв'язки з харківським гуртком народницької організації "Чорний переділ", поширення забороненої літератури Грабовський у 1882р. був заарештований і виключений з семінарії.

Перебуваючи під гласним наглядом поліції, він до квітня 1885р. проживав у с. Пушкарне, безрезультатно намагаючись знайти роботу, а після зняття нагляду переїхав до Харкова, де працював коректором газети. Тут він поновлює революційну діяльність. Усі ці роки, починаючи з семінарії, Грабовський активно займається самоосвітою, пробує сили в літературній творчості, з запалом віддається революційній роботі

Нас натхнуло благо спільне, −
Геть змести поклали ми
Бідування підневільне
Та нерівність між людьми.

Так згадує поет роки життя. Як видно з матеріалів Харківського губерн­ського жандармського управління, Грабовський в революційній організації був "в числе главных участников, содействовал распространению преступных воззваний и сбору пожертвований на революционное дело, его посещали ученики и ученицы, с которыми вел разговоры о стремлениях и задачах рус­ской молодежи, о вопросах народнической программы, нелегальные издания он имел у себя и давал читать другим с целью распространять между учащейся молодежью сочинения, касающиеся вопросов народнического, рабо­чего социалистического и т. п.".

У листопаді 1885р. Грабовського беруть на військову службу. Місце дислокації піхотного полку (м. Валки поблизу Харкова) давало йому змогу не втрачати зв'язків з підпільною народницькою організацією. Проте невдовзі як покара за виступ проти армійського .начальства його чекало переведення до Туркестанського військового округу. Саме тоді жандармерії вдалося розкрити його участь в розповсюдженні відозв народників; в Оренбурзі Грабовського заарештовують, повертають до Харкова й ув'язнюють.

Влітку 1886_року Грабовського знову заарештовують за належність до революційної організації, зокрема за участь у складанні та розповсюдженні відозв, присвячених 25-літтю "визволення" селян від кріпосної залежності. Ці відозви ("Русский народ" і "Слово к народу") розкривали справжню суть того "визволення", всю облудність царсько поміщицької політики. Після судового слідства Грабовський був висланий на 5 років в Балаганський округ, Іркутської губернії, але прожив там всього кілька місяців

В серпні 1889 року він був втретє заарештований і ув'язнений в Іркутській тюрмі. На цей раз заарештували його в зв'язку з кривавими подіями, − звірячою розправою царських охранників над політичними засланцями, що відома в історії під назвою "Якутської трагедії".

В поезіях, присвячених зображенню важкого життя трудового народу в експлуататорському суспільстві, бринить глибоке почуття любові поета-гро­мадянина до знедолених людей. В одному з ранніх своїх віршів "Робітникові" поет кількома штрихами, стисло, як це взагалі характерно для поезії Грабовського, малює важке життя сільського бідняка, що дні і ночі працює на заробітках, страчує свої сили в надмірній роботі на сільських глитаїв:

Роби на других дні і ночі,
На хвилю праці не заспи;
А візьме сум, заплачуть очі, −
У чарці горенько топи...

Подібну картину подає поет і в широко відомому вірші "Швачка". Щоб здобути хліба "черствого шматок", швачка мусить, незважаючи на те, що в надмірній роботі "рученьки терпнуть, злипаються віченьки", працювати на інших, на "паненят вередливих, зманіжених" "з раннього ранку до пізньої ніченьки". І заставляє її так працювати "вільна неволенька". Цими двома словами поет підкреслює, що після скасування кріпацтва жінка-біднячка тільки формально стала вільною, а на ділі залишилась такою ж невільницею.

У вірші "Допусти", що теж належить до ранніх його віршів, показуючи, що після офіціального скасування панщини становище трудового селянства не покращало, по так говорить про це:

Що за допусти господні?
Позавчора − кріпаки,
Вчора − вільні, а сьогодні −
Хоч під вікна по шматки!

Поет картає тих ліберальних балакунів, які багато говорили про поліп­шення життя народу, а на ділі нічого для цього не зробили, і експлуататори як визискували, так і визискують народ. Такі ж картини у віршах "Сироти", "Напровесні", "Веснянки".

Велике місце в поезії Т. Грабовського займають вірші, присвячені його друзям і товаришам по засланню, їх страдницькому життю, їх героїчній боротьбі. Перше місце серед цих поезій, особливо в збірці "Пролісок", займа­ють поезії, присвячені кращому другові Грабовського, революціонерці Надії Сигиді, її світлому образу, її трагічній і героїчній смерті.

Але смерть дорогої людини викликає у поета не тільки тугу, сльози, вона викликає непримиренну ненависть до мучителів. Згадуючи, як закатована на каторзі Сигида в передсмертному листі заповідала "любити всіх лю­дей", "любити правду і добро", Грабовський говорить:

Твої завіти бережу я їх
Ти стежку світиш і з могили..
Але простить мучителів твоїх
Я не Відчую в собі сили!
("Тяжкий завіт").

Багато поезій присвячено зустрічам та прощанню з товаришами по за­сланню. Такий, наприклад, вірш "До М. О-ва", такі вірші − "Прощання (М. В. Ому)", "На пам'ять", "До товариша", "Спогадання", "На спогад", "На брат­ній могилі" "До О. Б-ої", "До Б. С-го". Здебільшого ці вірші Грабовський писав в записну книжку, в альбом своїм друзям ці поезії його користува­лись великою популярністю серед політичних засланців.

В поезіях, звернених до товаришів по засланню, Грабовський висловлює

непохитну віру в те, що страждання їх не безплідні, що, − як говорив Іван Франко, − "кров'ю власною і власними кістками" вони прокладуть той шлях, по якому "прийде нове життя, добро нове у світ":

Не сумуйте, що купа на купі
Всі поляжем за діло святе:
На зітлілому нашому трупі
Невмируще братерство зросте!
("До товариства")

В своїй поетичній творчості П. Грабовський багато уваги приділяв та­кож перекладам.

Протягом усього творчого життя Грабовський здійснював величезну роботу як перекладач творів світової поезії. У книгах "З чужого поля", "Доля", "З Півночі" (розділ "Переклади"), "Кобза", в підготовленій, але не виданій збірці "Хвиля" (1899) вміщено переклади поетичних творів із 25 літератур світу. Українською мовою завдяки праці Грабовського зазвучали російські билини, твори Державіна, Жуковського, Пушкіна, Рилєєва, Полежаева, Лермонтова, Тютчева, Огарьова, О. К. Толстого, Курочкіна, Некрасова, Добролюбова, Михайлова, Минаева, Плещеева, Майкова та ін.

Грабовському належать переклади двох поем Байрона ("Шільйонський в'язень", "Замок Альва"), двох поем Бернса ("Хома Баглай" (в оригіналі "Том О'Шантер") та "Старчача гульня"), віршів Шеллі, Сауті, Вордсворта, Теннісона, Лонгфелло, Е. Браунінг, Гете, Уланда, Гейне, Ленау, Фрейліграта, Гервега, Леопарді, Беранже, Гюго, Дюпона, Барб'є, Метерлінка та ін. Значне місце у перекладах Грабовського займають поети слов'янських (чеської, словацької, болгарської, польської, сербської, хорватської, словенської, лужицької), скандінавських (шведської, норвезької, фінської) та угорської літератур. Поет-перекладач мріяв про видання українською мовою творів угорського поета Петефі та італійської поетеси Ади Негрі. Одним з перших на Україні звернувся Грабовський до грузинської (Чавчавадзе, Бараташвілі, Церетелі), вірменської (Ісаакян, Туманян), естонської (Лідія Койдула, Крейцвальд) поезії.

Цікавим явищем є створення збірника "Песни Украины" (за життя поета не був надрукований) − спроба популяризації російською мовою кращих поетичних творів українських поетів XIX ст.

Переклади Грабовського (сам автор часто називав їх "переспівами") мають різний рівень відповідності оригіналам. Неусталеність перекладацьких принципів та відсутність першоджерел, спричинені злигоднями заслання, позначилися на створеній Грабовським "антології світової поезії", але не применшують її значення, особливо для свого часу. Своєрідністю перекладацької діяльності Грабовського є й те, що поет здебільшого щедро наснажував перекладний твір пафосом й ідеями власної творчості.

В кінці 1896 р. Грабовський дістав змогу виїхати в Якутськ − губернське місто, де значно активніше протікало життя політичних засланців. Тут остаточно були сформовані збірка перекладів "Доля" (вийшла у Львові в 1897р.), а також збірка оригінальних і перекладних поезій "Кобза", надіслана Б. Грінченку на Україну і видана в Чернігові 1898 р. Грінченку було надіслано й рукопис перекладів творів українських поетів російською мовою, але вони не побачили світ. Значну роль в українському літературному процесі відіграла написана на засланні стаття Грабовського "Дещо про творчість поетичну" ("Зоря", 1897). В ній Грабовський аргументовано спростовує теорію "мистецтва для мистецтва", обстоює тенденційність мистецтва, його реалізм, ратує за прогресивний світогляд як одну з запорук створення справжньої літератури. Розробка проблематики цієї статті своєрідно продовжена Грабовським у листах до Б. Грінченка 1897−1902 рр.

У 1899 р. Грабовський здійснює переїзд з Якутська в Тобольськ, по дорозі роблячи нетривалу зупинку в Іркутську. В Тобольськ поет прибув у вересні 1899 р. Цьому місту судилося бути останнім у його житті. Грабовський мешкав ще в кількох сусідніх населених пунктах, проте йому так і не пощастило повернутися на Україну, як він про це мріяв.

Майже весь вільний час поета поглинала малооплачувана і виснажлива робота (коректором у редакції, у ветеринарному управлінні, приватні уроки тощо). Роки заслання вкрай підірвали його здоров'я, в Тобольську він дуже хворів. Проте й у таких умовах Грабовський не залишає літературної роботи, готується видавати зібрання творів, пише нові вірші. На цей період припадає інтенсивне, цінне з істо-рико-літературного погляду листування Грабовського з Б. Грінченком.

Помер Грабовський 12 грудня 1902 р. у Тобольську, похований згідно заповіту на кладовищі поруч з декабристами.

Переклади його увійшли до збірок "З чужого поля", "Доля", "Хвиля", "З півночі" (половина збірки), а також частково до збірки "Кобза". Визнач­не місце серед цих перекладів займає, крім російської поезії, також поезія всіх слов'янських народів.

З російських поетів Грабовський перекладав Пушкіна, Лєрмонтова, Некрасова Михайлова, Сурикова, Рилєєва, Огарьова, Добролюбова, Якубовича, Плещеєва, Курочкіна і багато інших. Крім того, поет дав прекрасний пере­клад російських билин.

П. Грабовський − поет переважно малих форм, майстер короткого, стислого, але повного глибокого почуття і думки ліричного вірша. Лірика його щира, натхненна. Все, про що пише поет, він сам пережив, переболів. В поезії Грабовського нема вишуканих, прикрашених образів, розрахованих на ефект.

Поезія П. Грабовського кровно зв'язана з його революційною боротьбою. На його поезії, крім впливу Шевченка, Некрасова, позначився і вплив російської поезії революційного народництва 70 рр. її тематика, образи, лек­сика. Це або образи, що розкривають темні сторони життя Російської імпе­рії тих часів: "пітьма німа", "тьмою окрите життя", "бідування підневільне", "вільна неволенька", "знедолені народи", "бездольці закуті", "кров'ю серденько перелите", "тяжкий шлях", "неволя", "кайдани", "тюрма" або обра­зи що змальовують героїку революційної боротьби, віру в перемогу над самодержавством: "непохитні борці", "потроху прийметься насіння, що розсівали навкруги", "невмируще братерство", "потомок вільний", "засвітить но­ва зоря", "зоря святої волі" і багато інших.

В своїй поезії, як і в статтях, листах, Грабовський рішуче виступає про­ти українських буржуазних націоналістів, їх реакційності, обмеженості; він не робить з України "всеохопного кумира", закликає до братерства і єдності всіх "знедолених народів".

Грабовський бачив в житті, в суспільстві класові протиріччя, класову боротьбу, відображав її в своїй поезії, боровся своїм поетичним словом за реалістичне зображення дійсності.

В поезії Грабовського звучать не тільки скарги і плач над нещас­ною долею народу, але й палкий заклик до боротьби за краще майбутнє. Його вірш "Уперед" стаз бойовою революційною піснею, що поруч із бойовим гімном "Вічний революціонер" наслідує великий заповіт "Поховайте та вставайте, кайдани порвіте..."

Павло Грабовський − вірний продовжувач революційних традицій Шевченка в українській літературі. Поруч з Іваном Франком, Лесею Українкою він своєю соціальною лірикою представляє в українській поезії ту кращу революційну демократію, яка своїм поетичним словом боролась проти царського деспотизму, сваволі, соціального і національного гноблення.

Своїм поетичним словам Грабовський оспівав революційну героїку бороть­би з російськім самодержавством в другій половині XIX ст. В поезії його відбились думи і настрої революціонерів 80−90 рр., які, приречені гинути в тюрмах та ва засланні, не зрікались боротьби крізь темряву реакції бачили світле майбутнє, кликали боротись за нього.

Список використаної літератури:

  • Літературна енциклопедія. – К., 1999;
  • Література ХІХ−ХХ ст. Посібник. – К., 1996.


12.03.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!