Osvita.ua Вища освіта Реферати Українська література Тарапунька і Штепсель. Сатирично-гумористичний дует Юрія Тимошенко та Юхима Березіна
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Тарапунька і Штепсель. Сатирично-гумористичний дует Юрія Тимошенко та Юхима Березіна

Їхні імена стали легендою ще півстоліття назад. І в наші дні, коли вогні на їхній рампі згасли, не стерлися з народної пам'яті

Навесні 2005-го вмер народний артист України Юхим Березін (знаменитий Штепсель), що останніх 10 років свого життя прожив в Ізраїлі. Зі смертю Березіна цей прославлений дует перейшов з життя в легенду.

Їхні імена стали легендою ще півстоліття назад. І в наші дні, коли вогні на їхній рампі згасли, не стерлися з народної пам'яті. І, упевнений, будуть звучати в ній ще довго. Тарапунька і Штепсель, Тимошенко і Березін. Лихо тільки, що часом не зрозумієш, де отут артисти, де персонажі, хто образ, хто творець образу. Мабуть, тільки телебачення в силах принародно розібратися в цьому, об'єктивно відокремити маску від акторів, воскресити сторінки їх сценічного і людського життя. Це треба зробити ще і тому, що час розкидає по світу, несе з життя тих, хто може не по книжках і фотографіям, а по живих враженнях воскресити минуле, людей близьких нашим героям, причетних до їх творчості.

Начебто, йдучи назустріч побажанням аматорів гумору, Тимошенко з'явився на світ в столиці українського сміху, славному місті Полтаві, що дали світу Гоголя і Котляревського. Він обрав це місто місцем народження не випадково. Там Юрко купався в дрібній річечці за назвою Тарапунька, там ріс, учився, робив перші кроки на самодіяльній сцені. А кого б ви думали він грав на шкільному спектаклі? Сина турецького підданого Остапа Бендера у власній інсценівці "12 стільців".

Березін же народився в тому ж 19-му році в Одесі, відкіля висипала у світ плеяда сміхотворців і гострословів: Бабель, Утьосов та ін.

Після закінчення режисерського факультету Київського театрального інституту (1941) виступав на естраді під псевдонімом "Штепсель".

У 1941−1946 р. виступав в Ансамблі пісні і танцю Південно-Західного фронту. У 1946−1948 р. − режисер Київського російського драматичного театру Л.Українки, потім автор і головний режисер Української республіканської естради.

Складні, але романтичні перші радянські роки, перші враження від мистецтва, цирку, естради, німого кіно.

Зустрілися Юрій Тимошенко і Юхим Березін в Києві на вступних іспитах у театральний інститут. Зустрілися, щоб не розставатися до кінця. Довоєнний інститут, Київська кіностудія, де студенти знімалися в масовках, груповках, епізодах і головних ролях поруч із прославленими майстрами українського кіно, − це колиски майбутніх улюбленців публіки.

Війна − сувора школа, що відточила уміння юних артистів, "обстрілявши їх характери", перевірила на міцність. Від Києва до Сталінграда, від Сталінграда до Берліна пройшли в солдатській формі кухар Галкін і банщик Мочалкін, скрашуючи фронтовикам тяготи війни, гіркоту втрат. Ці роки друзі не забудуть ніколи. І хоча Тимошенко, подібно його герою в кінофільмі "Падіння Берліна", не встановлював прапор Перемоги над Рейхстагом, але сфотографувався в 45-му із фронтовим ансамблем на фоні Рейхстагу і брав участь у зустрічі із союзниками на Ельбі.

Смішне прізвисько Штепсель прилипло до Березіна в довоєнних капусниках, а от прозватися Тарапунькою Юрію запропонував його старший друг і вчитель О. П. Довженко. Під цими псевдонімами друзі брали участь у Всесоюзному конкурсі артистів естради у 1946-му і стали лауреатами, завоювавши перше місце. Це знайшло художнє відображення в кінокомедії "Веселі зірки".

Два самих популярних види мистецтва − естрада і кіно − стали рідними для друзів. Смілива по тим часам сатира на естраді − інтермедії С. Міхалкова, А. Хазіна, В. Бахнова і Я. Костюківського і веселі короткометражки "Тарапунька і Штепсель під хмарами", "Пригоди з піджаком Тарапуньки". Їх фігури знали всі, від малого до великого, їхні жарти повторювала вся країна. Вони були молоді і безтурботні всупереч нелегкому часу.

Разом з артистом Юрієм Тимошенко вони створили комічний дует, що приніс їм славу, народне визнання і любов глядачів усього Радянського Союзу.

У тій парі (Штепсель−Тарапунька) Тимошенко був україномовним простачком, а Березін − російськомовним резонером. Ідея була немислима, здається, для тих часів річ − російськомовний "старший брат" був малюсіньким, а україномовний "молодший брат" − здоровим козачищем!

У Тимошенко був такий могутній талант. Він був комік, але коли заходив у високі кабінети − ніколи не позував перед начальством, навпаки, начальство позувало перед ним! Артист − могутній, самого широкого діапазону. Це була особлива естрада − вишукана, смачна, точна, дотепна, несподівана. Він, очевидно, почував свій талант, і це давало йому духовну незалежність самого вищого сорту

Підсумком тих плідних років став спектакль "Везли естраду на декаду", де Тимошенко і Березін блиснули як автори, режисери і головні виконавці. Розповідь про це допомагає відтворити кінофільм, знятий по його мотивах. У ньому виступають зрілі, упевнені в собі артисти-сатирики, сміливо виступаючі на самі гострі теми сучасності.

Відлига 60-х була узята нашим народом "з бою". Була в тому частка участі і наших героїв. "Смеханічний концерт" уперше показав Тарапуньку і Штепселя не дуетом конферанс'є, а основними виконавцями оригінальної п'єси, у якій вони були акторами і режисерами.

Слідом за виставою, яка витримала 2000 показів, пішла робота над двохсерійною кінокомедією, до наших днів звеселяюча глядача на телеекранах.

"Від і до" − історична комедія. Її головна думка полягає в тому, що всі наші сьогоднішні недоліки можуть обернутися в майбутньому великими лихами, думка досить серйозна для естрадного представлення. Але артистам вдалося донести її значно і яскраво. Це була вистава, яка укріпила на сценах країни унікальний і своєрідний театр Тарапуньки і Штепселя.

У наступній виставі "Турбуйтеся, будь ласка" простежується життя людини від народження до старості, закликаючи людину бути активною борцем з неправдою, несправедливістю підлістю і кар'єризмом.

Останній спектакль − остання подорож. Цього разу по звичайній квартирі, де проживає типова родина з її турботами радощами і смутками. Виявляється, і отут маса складних проблем. Особливо, якщо артисти проголосили в назві: "Моя хата не скраю". На одній з вистав цієї програми і загинув Юрій Тимошенко.

Говорили, "незамінних немає". Є. Неповторний дует не знайшов заміни. Тим важливіше знову придивитися до їх 50-літнього, шляху тим корисніше повчитися майстерності, спробувати розгадати секрети успіху великих майстрів гумору і сатири, позаздрити їх працьовитості, оптимізму і міцній чоловічій дружбі.

До зустрічі з письменниками братами Канівськими Тимошенко і Березін виступали як два ведучих, вели парний конферанс. Написавши для них кілька інтермедій, що мали успіх у глядачів, Канівські відчули свою силу і стали наполягати на театралізованому спектаклі з різними образами.

− Але ми не можемо нікого грати, − чинили опір Юрій Тимошенко та Юхим Березі, − у нас уже є образи: Тарапунька і Штепсель.

− Ну так що! − доводили автори. − Ви і залишитеся ними, але з'являться Тарапунька-хуліган, Штепсель-демагог, Тарапунька-анонімщик... Це дасть нові фарби і поглибить образи.

Нарешті, авторам вдалося їх переконати. Але, завершивши роботу над п'єсою, автори текстів стали умовляти дует запросити режисера на постановку спектаклю (до цього вони самі ставили свої програми). І Тимошенко, і Березін знову відмовлялися, переконуючи, що гарних естрадних режисерів немає, а театральний режисер, будь-який, навіть самий великий, в естраді нічого не розуміє. Але автори стояли на смерть і, нарешті, домоглися свого. Таким режисером був обраний Любимов.

Тимошенко і Любимов були близькими друзями, і вони швидко домовилися. Любимову послали п'єсу, і через два тижні він приїхав у Київ разом зі своїм художником Давидом Боровським, що був киянином, якого ми дуже добре знали.

П'єса називалася "Від і до". "Дивись в корінь!" − говорив Козьма Прутків. Відштовхуючи від цього афоризму, у даній п'єсі досліджувалося, відкіля прийшли сьогоднішні вади. Наприклад, заглянувши в середньовіччя, з'ясували, що хамство пішло від першого пса-лицаря, а вульгарність народилася в часи зародження сінематографу, коли творці фільмів йшли на поводі в багатих купців... І так далі, і так далі.

Однак альянсу з режисером Любимовим та художником не відбувся. Цей спектакль знову ставили самі Тимошенко і Березін. Надалі автори неодноразово переконувався, що більшість театральних режисерів не знають специфіки естради, губляться і зазнають невдачі, навіть самі прославлені.

За роки співробітництва брати Коневських написали для Тимошенко і Березіна, крім окремих інтермедій, чотири п'єси. Спектаклі, поставлені по цих п'єсах, витримували в середньому по тисячі аншлагів, а потім були екранізовані і прожили друге життя на телеекранах. Коли Тимошенко і Березін гастролювали по Союзу, їх виступи йшли в переповнених залах, і директори філармоній завжди просили дати додаткові концерти, що допомагали філармонії виконати фінансовий план. Артисти влаштовували по два виступи в день, а в суботу і неділю − по три.

Кожен сотий спектакль артисти відзначали банкетом, на який запрошували всю бригаду: адміністратора, освітлювача, кіномеханіка, костюмерку, робочі сцени і всіх музикантів. Юра і Юхим особисто підходили до кожного і нагадували, що ті можуть прийти з дружинами і чоловіками. Вони дуже піклувалися про своїх соратників, усіляко допомагали їм: комусь пробивали квартиру, комусь домагалися більшої зарплати, когось рятували від неприємностей. Їм обом як народним артистам покладалися люкси. Тимошенко завжди на гастролі їздив із дружиною-співачкою, а Березін, бувало, виїжджав один − тоді він поселявся в одномісному номері, щоб різницю між вартістю люкса і його номера доплачували музикантам і робітникам, поліпшуючи умови їхн проживання. І Тимошенко, і Березін були тими, хто гідно пройшли іспит мідними трубами і залишилися добрими, порядними, чуйними людьми, уникнувши чванства і зарозумілості.

Сашко Єткін, представник старої школи адміністраторів, був їхній беззмінний імпресаріо, фанатично відданим і турботливим. Будь-які гастролі були прекрасно організовані, зали відібрані, номера в готелях перевірені, обмовлялося, яка саме машина буде возити гастролерів, − усі, аж до обов'язкового відвідування закритого обкомівського розподільника, де можна було купити будь-які дефіцитні товари: джинси, шуби, магнітофони.

Як сказано, усі міні-серії циклу буяють ілюстраціями роботи артистів. Кіноплівка зберегла і подих часу, коли створювалися номери, і молоді голоси, і обличчя виконавців.

Багато чого в роботі і житті акторів залишилося "за кадром". Сьогодні можна відверто згадати про невдячну, часом небезпечну, роботу сатириків у періоди "культу особистості", "волюнтаризму" і "застою", коли народних заступників зараховували в число інакомислячих, дисидентів, наклепників. Артисти цілком випили цю гірку чашу, залишаючись вірними своєму громадянському обов'язку, совісті. Вони ніколи не брехали, не лицемірили, не підлабузнювалися, а це чимало. Їх життя-подвиг служіння рідному народу. Звання Народних артистів вони пронесли з честю, гідної поваги.


23.02.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!