Osvita.ua Вища освіта Реферати Українська література Шевченківський образ матері-страдниці
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Шевченківський образ матері-страдниці

Є імена, що увібрали в себе живу душу народу, стали часткою його життя. Таким іменем для нас стало ім’я Тарас Григорович Шевченка, чия поезія ось вже понад сто років викликає в людях почуття гордості і захоплення своєю красою; народною мудрістю

Бурхливий протест і гнів, що віками назрівав у глибинах народних мас, становив джерело полум’яної творчості поета.

Мало хто і з великих людей був за життя такий легендарно славний, такий любимий своїм народом і водночас такий гнаний його ворогами. Рідко кому випадало стільки страждань і мало хто, так багато віддавши людям, так небагато від них дістав; рідко кому доля ставила стільки перепон і так люто переслідувала, здавалося, все роблячи для того, щоб він не став тим, ким усе-таки став.

Співець любові до людини, закоханий в земне життя, Шевченко бачив і цінував красу в людях, в природі, в праці людській. Україна в його творчості – це, передусім, волелюбний народ, героїчна визвольна боротьба, душевна краса поборників волі. Поет перший в українській літературі на весь голос сказав про велич і красу народної любові до вітчизни. Саме Шевченко відкрив світові національне буття українців, виконавши тим самим своє історичне покликання генія і національного пророка.

Основою його творчості було не лише висвітлення всенародного горя, але й показ становища жінки в такому аморальному й поневоленому суспільстві. Яскравими прикладами цього стали твори "Катерина" й "Наймичка".

Тема "Катерини" – сумна історія кохання дівчини з народу, одуреної легковажним аристократом. Такий розвиток подій не є новим сюжетом в літературі, але погляд на її проблему був свіжим, нетрадиційним. Так, автор щиро співчуває героїні і виступає проти ідіотизму тогочасного українського селянського побуту.

У центрі твору дівчина Катерина. Змальовуючи образ героїні, Шевченко широко послуговується художніми засобами народної творчості. У Катерини: "карі очі", "чорні брови", "біле личко". Героїня зображена так яскраво, що постає перед читачем, як жива. Провідною рисою її характеру є щирість, відкритість, прагнення до щастя. Вона настільки чесна і благородна, що навіть не підозрює в коханому негідника, Катерина цілком довіряє йому, а відтак гине. Щоб глибше розкрити страждання дівчини на тяжкій дорозі пошуків батька своєї дитини, письменник тричі змальовує її у хуртовину: свище полем завірюха", а вона йде – шкандибає "у личаках і в одній свитині". З рядків твору відчувається, що автор любить свою героїню, співчуває її горю, час від часу звертається до неї безпосередньо:

Катерино, серце моє,
Лишенько з тобою!
Де ти в світі подінешся
З малим сиротою?

Зображаючи таким чином події, Шевченко підводить нас до розуміння істинних, суспільних причин страждання простого народу. Поет всім серцем ненавидить суспільство, в якому "того в’яжуть, того ріжуть, той сам себе губить".

Іншим, не менш колосальним твором є "Наймичка". Якщо Катерина – це образ – жертва, що, крім жалю, ніяких емоцій не викликає, то Ганна – значно сильніша натура. Вона виявила неабияку силу волі і зберегла своє життя для сина. Підкинувши його бездітним людям, Ганна через рік наймається до них, виховує сина, а потім і онуків. Проте, живучи навіть поряд з сином, жінка не відчуває повноти щастя: бути матір’ю, але не називатися нею – це не стерпно. І тому Ганна, як ніхто не бачить:

Свою долю проклинає
Тяжко – важко плаче.

Становище її дедалі ускладнюється. Син виріс, незабаром весілля, а прийомна мати померла. Трохим з Марком просять Ганну бути весільною матір’ю. Але жінка рішуче відмовляється від цієї пропозиції, тому що боїться будь – чим нашкодити синові.

Найвищого напруження твір досягає у сцені передсмертних годин наймички, коли Ганна понад усе боїться померти, не дочекавшись свого сина з Дону. Прощаючись з Марком, героїня вперше називає себе матір’ю:

Прости мене. Я каралась
Весь вік в чужій хаті...
Прости мене, мій синочку!
Я...я – твоя мати.

Такий фінал змушує здригнутися серце, схиляючись у шанобі перед силою духу жінки, перед величчю найвищої любові – материнської.

Не минає Шевченко цієї теми й у поемі "Сон". Описуючи становище українського народу під владою царського правління, він акцентує увагу і на тяжких муках жінок-матерів, що здатні винести на собі весь цей тягар, аби тільки нагодувати дитину: " а там, під тином опухла дитина голоднеє мре", а "мати пшеницю на панщині жне".... Віддати себе на страждання, аби тільки зберегти щастя своєї дитини – це проста істина кожної жінки, що несе в собі надію кращого майбутнього. Саме вона несе життя наступних поколінь.

Сучасна жінка-матір не відрізняється почуттями і вчинками від своїх попередниць. Суспільство змінило її соціальне становище, зробивши його набагато кращим, аніж це було за шевченківських часів. Але дана їй Богом місія: нести вогонь життя й безмежну материнську любов, що має рятувати світ від пекла, зберігається й досі. Я не помилюся, якщо скажу, що жінка – це святий грааль, у якому зібране все найкраще, найтепліше й найчарівніше у цьому житті. До неї линуть думки, коли погано, до неї ти йдеш, коли весело. Не має нічого в усьому всесвіті, що хотілося б оберігати так, як хочеться оберігати жінку.


22.01.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!