Osvita.ua Вища освіта Реферати Українська література Комедія І. Карпенка-Карого "Хазяїн" – видатне досягнення української драматургії ХІХ століття
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Комедія І. Карпенка-Карого "Хазяїн" – видатне досягнення української драматургії ХІХ століття

"Хазяїн" – зла сатира на чоловічу любов до стягання без жодної іншої мети. Стягання для стягання"

І. Карпенко-Карий народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівці на Херсонщині в родині управителя поміщицьких маєтків. Він був талановитим драматургом, актором, режисером, громадським діячем, а також основоположником українського театру. Свою освіту здобув у Бобринецькому повітовому училищі. Працював у різних канцеляріях. Театральну діяльність розпочав 1863року, коли переїхав на службу у Бобринець, де зблизився з Кропивницьким та колишнім актором Голубовським, разом з якими грав у любительських спектаклях. Так і зародився аматорський драматичний гурток, якому судилося відіграти важливу роль у становленні професійного художнього українського театру. Після звільнення зі служби восени 1883 року І. Карпенко-Карий вступає до трупи, очолюваної Старицьким і Кропивницьким.

У 1884 Карпенка-Карого було заарештовано і відправлено на заслання. Позбавлений можливості брати участь у театрі як актор та режисер, він розпочинає драматургічну діяльність. З 1889 року і до кінця свого життя працює як актор на сцені українського театру, створеного разом з братом Саксаганським. Як драматург залишив по собі 18 творів. Серед найкращих: "Сто тисяч", "Мартин Боруля", "Бурлака".

Найцікавішою, на мій погляд , є комедія "Хазяїн", що була написана у 1900році. Сюжетом до твору послужила сама дійсність кінця дев’ятнадцятого століття, коли капіталістичні відносини досягли особливо бурхливого розвитку, що й призвело до народження нового класу – буржуазії. Ці зміни торкнулися і села, породивши там великих землевласників – глитаїв. У ли­сті до сина автор писав: "Хазяїн" – зла сатира на чоловічу любов до стягання без жодної іншої мети. Стяжання для стяжання".

Головним героєм твору є Терентій Гаврилович Пузир. Він уособлює образ українського капіталіста-землевласника, що виринув на поверхню суспільного життя, змінивши багатовіковий економічний устрій. Він тісно пов’язаний з образом Герасима Калитки у творі "Сто тисяч", але Пузир незрівнянно багатший від нього. Він уже досягнув того, про що мріяв Калитка, – мати стільки землі, щоб і за три дні не об'їхати: "Княжество! Ціле княжество!". Кілька економій, десятки тисяч овець, тисячі робітників – ось що приносить капітал Пузиреві. Він мільйонер, але прагне все більшого й більшого зиску.

Пузир нещадно експлуатує батраків, ганить економів за те, що вони на кілька копійок більше заплатили за поденну роботу. Він радить економові взяти у селян землю в оренду і цим створити бідність, щоб були дешевші робочі руки. Він годує робітників гірше, ніж со­бак. Коли ж на прохання дочки Соні Пузир погодився дещо поліпшити хар­чі, то тільки на гарячу пору, щоб робітники не втекли. А пізніше знову починає їх так само погано годувати. Бо батраки не витримають, повтікають, а зароблені ними гроші залишаться у нього в кишені. "Отак розумні хазяї роблять!" – міркує Пу­зир. Таким чином, драматург вивертає назовню хижацьку психологію капіталіста, роз­криває способи його наживи, чим наочно доводить одну з причин трагічно­го становища українського селянина.

Пузир і сам не знає для чого йому потрібні капітали, не бачить, де їх можна застосувати. Однак, маючи великі гроші, він шукає нових шляхів наживи. І навіть погоджується заради цього переховати тисячі овець банкру­та Михайлова, перепродує куплений у швачки за низьку ціну дорогий халат, бо був заробіток – два карбованці за один.

Він далекий від громадських справ. Вражає своїм безкультур’ям і необізнаністю у мистецтві. На пропозицію Золотницького вислати грошей на пам'ятник Котляревському Пузир цинічно заявляє: "Котляревський мені без надобності". А коли зайшла мова про описані Гоголем степи, він цілком серйо­зно говорить: "Не знаю, я на степах у Гоголя не бував!" Розрахунок, негуманність Пузиря виявляються й у ставленні до рідних. Він категорично відмовляється видати свою єдину дочку Соню за Калиновича, "учителишку", а має намір поріднитися, хай навіть з неписьменним, але багатим Чоботенком.

Ставши мільйонером, Пузир поглядами, мораллю залишився на рівні дрібного власника. Він мастить чоботи дьогтем, а волосся - оливою, хо­дить у латаному, старезному кожусі, їсть борщ і кашу, а щоб не йти в міс­ті до ресторану чи буфету, бере в торбинку хліб і сало. Ця скупість і призвела капіта­ліста до смерті. Ідучи своїм полем, Пузир побачив гусей, які ску­бли колоски пшениці, побіг за ними, впав і відбив нирки. Довідавшись під час тяжкої хвороби, що збираються послати за лікарем, він благає: "Не треба. Фельдшера краще...Ой... Фельдшера, лікаря не треба". Адже лікареві доведеться заплатити більше. Про свої прибутки Пузир не перестає думати і за кілька днів до смерті. Переборюючи гострий біль, з перекошеним від мук обличчям хазяїн наказує: "...одна овечка, з послідніх, біленька, з курдючком, має поранений хвостик, друга, чорненький лоб, шкандибає на праву задню ніжку. Нехай Карпо обдивиться, щоб часом не згинули – шкода худоби і потеря". Усе життя його пройшло під девізом: "Хазяйство або смерть". І смерть Пузиря є логіч­ним завершенням "філософії" неймовірно скупого хижака.

У змалюванні дикості Пузиря І. Карпенко-Карий зміг досягнути вищої фор­ми комічного. Його поведінка викликає презирство й огиду. На жаль, цей класичний образ є дуже актуальним. Сьогоднішні "пузирі" несуть не менше лиха українському народові, ніж у часи Карпенка-Карого. Вони так само прагнуть до "стя­жання без жодної іншої мети". У найскладніші для України часи ста­новлення і розвитку її як самостійної держави, чиновники тільки те і роблять, що набивають кишені грошима. Відрізняються сучасні "хазяїни" тим, що не землю "стяжають", а готові її продати, вивезти всі її багатства за безцінь, аби тільки мати зиск для себе. Вони нехтують бідуванням трудового люду, а українська куль­тура їм, так само, як і Пузиреві, "без надобності".

Я не розумію тільки одного: серед чиновників є багато високоосвічених і високопос­тавлених осіб, чому вони ще не дійшли висновку, що чим більше вкладати у розвиток власної держави, тим стабільніше і багатше майбутнє вони обирають для себе, і своїх дітей.


22.01.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!