Osvita.ua Вища освіта Реферати Українська література Український поет Олександр Олесь
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Український поет Олександр Олесь

О. Олесь (літературний псевдонім Олександра Івановича Кандиби) народився 5 грудня 1878 р. в містечку Білопілля на Сумщині. По батьківський лінії його рід походив з чумаків по материнский з кріпаків. Батько Іван Федорович працював на рибних промислах у Астрахані де й утопився у Возлі коли Сашкові виповнилося 11 р.

О. Олесь (літературний псевдонім Олександра Івановича Кандиби) народився 5 грудня 1878 р. в містечку Білопілля на Сумщині. По батьківський лінії його рід походив з чумаків по материнский з кріпаків. Батько Іван Федорович працював на рибних промислах у Астрахані де й утопився у Возлі коли Сашкові виповнилося 11 р. І залишилась його мати Олександра Василівна, "з трьома дітьми і зтрьома карбованцями в кишені". Як могла, прихиляла до дітей небо виховуючи у любові і добрі. В чотири роки Сашко уже вмів читать і незабаром перед ним почала відкриватися чарівна поезия Шевченкового "Кобзаря". І рідному містечку навчався в початковій школі потім у двокласному училищі. П’ятнадцятилітним юнаком Сашко вирушив з дому вступив до хліборобськоі школи у містечку Дергачі неподалік від Харькова. Навчався у хліборобській школі починає видавати рукописный журнал "Комета", в якому друкує свої вірші писані російською та українською мовами. В одному з віршів цієї пори ("Моє благання" 1897р.). На жаль після хліборобської школи Олександр не мав права поступать до університету. І розуміючи це ,він ,ще навчаючись у школі, студією слов’янської мови – болгарську, сербську, польську. Ставши вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту незабаром через матеріальні нестатки залишає його 1903 р. вступає до Харківського ветеринарного інституту. Визначальним фактом у його житті стала поїздка на відкриття пам’ятника І. П. Котляревському в Полтаві. Незабутні пам’ятники в душі молодого поета залишаються від зустрічей з Б. Грінченком, В. Семійлинко, М. Коцюбинским, Л. Українкою. Тут він передає до збірника "Багаття", що виходив в Одесі свої вірші. Передреволюційні події 1905р. поет сприймає як необхідний процес оновленя, створює зкличні бойові пісні. Його настроями пояснюється зроблені поетами переклади з російської "Марсельєзи" ("Над залитою кров’ю землею") "Варшав’янки" ("Хмари зловіще нависли над нами …") "Сміло у ногу рушайте". Спад революції викликав у душі поета розчарування, відчуття руїни мрій 1906 р. влітку, поет їде в Крим разом зі своею мойбутньою дружиною, студенткою Бестужівських курсів Вірую Сватською та її сестрою Ольгою. Тут він укладає свою першу книгу "З журбою радість обнялась". Книга мала великий резонанс, багато схвальних оцінок. Наприклад М. Зеров писав: "Олесю не довелося завоювати своєї поетичної слави". Перша поетична збірка Олеся представляла його як ніжного лікаря і в одночас як поета високого громадянського звучання. У ній ніжні молитви закоханості у красу природи, романтичного – радісносприяття світу, в якому хочется жити, творити, любити. Революційне піднесення в 1905 р. сприймається поетом як активний спротив силам зла, поневолення, а відтак журби у всезагальному значенні цього слова. І він велично співоє поетичний гімн у віршах "Ми не кинемо зброї своєї"… "З військом за волю боролися ми", "Три менти", "Жалібна пісня". Глибоко символічного знання набуває вірш "Айстри". 1905 р. якщо розглядати його в контексті суспільно-політичних подій. Квіти, як люди, чекали змін, "рожевого ранку", мріяли, "про сонячні дні" їм уявлявся прекрасный світ, "де вічна весна". Переживаючи поразку революції, сприймаючи реакцію як метод витравлення зі свідомості народів будь-якого прагнення до волі, Олесь готує нову збірку, призначення якої фокусує уже в самій назві: "Будь мечем моїм". Він каже, що його слово рідне, але в ньому так багато музики і світла. І для ворога вона має стати, як меч, а для рідного краєм сонця. Проте під задумою автора назвою збірка не вийшла заборонила цензура; отже, друга книга побачила світ 1909 р. як "Поезія" у Санкт-Петербурзі. Відновлено назву було лише при переведенні 1918 р. Друга і третя 1911 р. збірки засвідчили, як глибоко переживає Олесь суспільні катаклізми, як болить йому народна доля. Наступними виданнями були "Драматичні спади. Книга четвертого століття" 1914 р. "Поезія. Книга п’ятого століття" 1917 р. шостій підготовленій до друку збірці не судилося побачити світ.

Прагучи ідеальної гармонії між формою і змістом, сподіваючи глибокий ліризм, символізм в поезії, єдність музики й слова, звуків і барв, Олександр перебуває у пошуках, притаманних новоромантиках і символістам прикметно, що поет, складаючи вірші, програвав її арфі, лірі чи кобзі, маючи хист до музичного мистецтва. О. Олесь недає вняткового значення утвердження рідної мови з метою уникненню бездуховності. А це можливо лише за умов вільного розвитку суспільства. Олесь сприймає ідею федеративного устрою як "весну народів", хоча він розуміє, яка хитка спільна ситуація, ускладнена боротьбою різних політичних сил і рухів. Водночас він знаходить у собі сили гутувати до друку шосту збірку поезій "На хвилях" що мала побачити світ на початку 1919 р. Однак на Україну поет не повернувся, хоча усім серцем він завжди був з рідною землею. Ностальгічні мотиви присутні у всій його поезії, писаній на його чужині (збірка "Чужиною" 1919 р.) звертаючись до історичної пам'яті свого народу, до переказів з давньорускої історії, поет пише добірку віршів "Минуле України в піснях. Княжні часи" (1920 р.) 1912 р. у Відні друкує збірку сатиричних поезій "Перезва" під псевдонімом В. Валентін (український письменник який згодом емігрує з Західної Украіїни в радянську Україну і буде розстріляний енкаведістами). У 1919 р. – 1922 р. разом з Антоном Крушельницьким та іншими земляками збирає кошти на допомогу голодуючим в Україні. Моторошні події 1921 р. – 1923 р. поет зобразив у циклі "Голод" що, увійшов у збірку "Кому повім печаль мою" у циклі віршах поет створює алегоричний образ всепожираючого голоду, котрий усе з’їв на своєму шляху "вівцю, як хліб шмат, ковтав, дітей малих з’їдав з кістками, не обминав дерево і трав".

Цим циклом, як і П. Тичина, Олесь сказав своє слово про "гуманістичні" устремління на Україні нової, радянської влади в 1921 р. – 1923 р. викрив її істинне піклування про народ. Тривожні повідомлення з України глибоким болем дивуються в душі Олеся: розстріл поета Г. Чуприни, арешт синів Антона Крушельницького, Івана й Тараса, котрі, як тільки перебрались із Галичини в радянську Україну, були звинуваченні в тероризмі й антирадянської діяльності. Під враженням цих подій О. Олесь пише драму "Земля обітована" 1935 р., чим одним із першим в українській літературі розкривається суть сталінської політики.

Крім поезії, драматичних творів, у творчій спадщині митця прозові публіцистичні твори, переклади з російської, білоруської, польської, сербської, болгарської, німецької, англійської, арабської мов, публіцистичні та літературно-критичні статті.

Останній свій час Олесь зустрів у Парижі. Стан журби і самотності поглибився трагічною звісткою про загибель сина Олега Ольжича.

А 22 липня 1944 р. не стало Олександра Олеся. Його поховали на Ольшанському цвинтарі у Парижі.


02.12.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!