Osvita.ua Вища освіта Реферати Соціологія Специфіка соціального управління: соціальні системи. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Специфіка соціального управління: соціальні системи. Реферат

Система соціального управління. Соціальні системи і їх складові

Система соціального управління

Сутність соціального управління визначає формування і функціонування цього класу управління як системи.

Система соціального управління включає наступні компоненти:

  • механізм управління,
  • структуру управління,
  • об'єкти управління,
  • функції управління,
  • кадри управління,
  • процес управління.

Система управління - це форма реалізації взаємодії і розвитку відносин управління, виражених насамперед у законах і принципах управління, а також з метою, функціях, структурі, методах, процесі і механізмі управління.

Механізм управління створюється і цілеспрямовано змінюється людьми, що здійснюють регламентацію всієї сукупності функцій, форм, методів, важелів і стимулів соціального управління, щоб досягти найбільшої його ефективності в даних конкретно-історичних умовах. Суспільство як складна, багатоцільова соціальна система вимагає, щоб механізм управління забезпечував чітку взаємодію всіх його підсистем і рішення задач, що коштують перед ним. З ці позицій у загальному механізмі управління виділяють економічний, організаційний і соціально-культурний механізми, основу взаємозалежного функціонування яких складають вимоги системи об'єктивних законів соціального розвитку і управління.

Функції управління - це особливі види діяльності, що виражають чи напрямки стадії здійснення цілеспрямованого впливу на зв'язки і відносини людей у процесі життєдіяльності суспільства і управління ім. До основних функцій соціального управління відносяться планування і прогнозування, організація, координація і регулювання, стимулювання і навчання, аналіз і контроль.

Структура відбиває склад і співпідпорядкованість різних елементів, ланок і ступіней управління, що функціонують для досягнення визначеної мети. Функції і структура управління є двома сторонами єдиного цілого - організації системи соціального управління і виступають відповідно як зміст і форма процесу управління.

Структура управління може бути малоступінчатою (плоскою) і багатоступінчастою (високою), а також відноситися до одного з трьох основних типів організаційних структур - лінійного, функціонального чи лінійно-функціонального (штабного). При цьому особливості об'єкта управління багато в чому визначають створення відповідних систем управління.

Якщо, наприклад, яка-небудь система має виражене "жіноче" початок, то стиль управління в ній повинний у більшій мері носити демократичний і колегіальний характер, а найбільш прийнятними типами організаційної структури будуть функціональний, матричний, штабний. В умовах же соціальної системи з перевагою "чоловічого" початку стиль управління повинний тяжіти до авторитарності і єдиноначальності, що відбивається і на організаційній структурі, що повинна бути лінійної, лінійно-функціональної і т. п.

Соціальні системи і їх складові

Соціальні системи, як відзначалося, є одночасно суб'єктом і об'єктом управління, що визначає необхідність розглядати суб'єкт і об'єкт управління як дві системи (керуючу і керовану), що знаходяться в постійній взаємодії. При цьому керуюча система (суб'єкт управління) виступає як частина керованої (об'єкт управління), і її величина і границі залежать від масштабів і особливостей останньої. Звідси випливає, що функціонування суб'єкта управління визначається в основному особливостями об'єкта.

У самій соціальній системі й у її великих складовим (керованій і керуючій системах) ясно проглядаються своєрідні системи меншого рівня:

  • технічна система являє собою пропорційне сполучення окремих технічних засобів з безлічі окремих видів різного устаткування;
  • технологічна система заснована на розподілі матеріального і духовного виробництва, політичної діяльності на стадії і процеси. Вона являє собою набір правил і норм, що визначають послідовність операцій у процесі матеріального чи духовного виробництва і управління ними;
  • організаційна система за допомогою розробки структури управління, що відповідають положень і інструкцій дозволяє раціонально використовувати технічні і технологічні засоби, площі і трудові ресурси;
  • економічна система являє собою єдність господарських і фінансових процесів і зв'язків;
  • соціальна система  є сукупністю соціальних відносин, утворених у результаті спільної діяльності, і разом з економічної визначає мети матеріального і духовного виробництва, суспільної політики, формує принципи і методи їхньої організації.

Усі системи взаємозалежні й у своїй єдності складають цілісний соціальний організм. При цьому технічна, технологічна й організаційна системи в сукупності забезпечують і характеризують організаційно-технічну сторону управління, а економічна і соціальна - соціально-економічну.

Кожна така система у визначені періоди розвитку соціальних цілих може займати домінуюче положення, характеризуючи тим самим особливості різних частин організаційної структури управління (ведуче положення техніко-технологічних, організаційно-правових, економічних чи соціальних служб), а також пануюче положення в сфері соціального управління представників тих чи інших управлінських професій. При цьому зміна ведучих позицій представників різних управлінських професій відповідає, на наш погляд, циклічному превалюванню те організаційно-технічної, те соціально-економічної сторін управління, а також однієї із систем нижчого рівня.

Висновки. Відомо, що розвиток світового менеджменту в ХХ сторіччі проходило ряд стадій. Спочатку вищі управлінські посади і лідируюче положення в розробці проблем управління займали інженери, що прагне максимально раціоналізувати і механізувати виробництво; на зміну їм прийшли економісти і фінансисти, що бачили головну задачу в одержанні максимуму прибутку за рахунок правильного використання економічних законів і ефективного управління капіталом.

Потім наступив період, коли вища ланка управління початок рекрутувати юристів, вважаючи, що головне в менеджменті і бізнесі - дотримання встановлених розпоряджень, інструкцій, інших нормативних актів і законності в цілому.

В даний час керуючими вищого рангу і розроблювачами глобальних проблем соціального управління стають вихідці зі структур кадрового менеджменту, тобто персоналознавці, що ставлять у центр сучасної концепції управління Людини. По оцінках ведучих західних дослідників, саме персоналознавці будуть займати лідируючі позиції в керуванні сучасним світом. Іншими совами, сучасний директор - це директор по кадрам, кожен керуючий - це керуючий персоналом.

Література

  1. Особливості соціального управління.
  2. Керування суспільством: проблеми і перспективи.
  3. Соціологія. Підручник / Під ред. Печі. – К., 2000.


30.05.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!