Osvita.ua Вища освіта Реферати Соціологія Молодіжна свідомість та поняття дітей. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Молодіжна свідомість та поняття дітей. Реферат

Молодіжна свідомість та її типи. Поняття дітей та культурні відмінності у їхньому вихованні

Молодіжна свідомість та її типи

Одним із провідних питань є проблема дослідження молодіжної свідомості. При її дослідженні варто виходити з того, що свідомість молоді – це різновид масової свідомості, що проявляється на таких трьох рівнях: когнітивному (або теоретико-пізнавальному), емоційно-чуттєвому, конативному (або поведінковому).

Когнітивний рівень включає в себе систематизовані наукові погляди і знання, які служать основою для формування наукового світогляду й твердих переконань, сукупності моральних норм і принципів, що визначають духовне багатство та поведінку молодої людини, здатність об’єктивно й адекватно оцінювати дійсність.

Емоційний рівень становить взаємодія емоцій, духовних станів, почуттів особистості в їх єдності та цілісності. Він має бути тісно взаємопов’язаним зі змістом конгіктивного рівня і перебувати у певній залежності від нього, інакше головна особливість молодіжної свідомості – надмірна емоційність – загрожує перетворитися на ваду.

Конативний рівень містить у собі соціальні установки, а також волю, прагнення і вміння здійснювати свою діяльність якісно.

Свідомість молоді, як наголошує Н. Черниш, є цілісним діалектичним поєднанням всіх складових рівнів, які ми вичленували суто із міркувань теоретичного характеру та з метою полегшення процесу соціологічного дослідження.

Цілісність усіх складових свідомості молоді не виключає наявності суперечностей і всередині кожного рівня, і в їх взаємодії, що і є джерелом духовного розвитку особистості, дає можливість для подальшого вдосконалення. Однак внутрішня суперечливість духовного світу молоді повинна мати свою межу, тому що роздвоєність знань і переконань, емоцій, почуттів та соціальних установок може призвести до руйнування "цілісності особи", її дисгармонії, духовного дискомфорту. Такі явища у молодіжному середовищі отримали назву соціальної незрілості, інфантилізму.

Поняття дітей та культурні відмінності у їх вихованні

Діти єдина категорія населення, яка немає соціальних статусів і соціальних ролей, якщо не рахувати статусу "дитина", "син-дочка", "племінник", "внук", які вони в повній мірі не осмислюють. Це відбувається в, основному, на думку науковців через те, що діти не виробляють матеріальні блага і не відносяться до категорії економічно самостійного населення, у них не може бути професійних, економічних, політичних статусів. Вони не знають, що таке відповідальність, соціальні норми. Дитина проходить складний шлях пізнання світу, формування особистості, стикається із зовнішніми перепонами (труднощами), обмеженням своєї активності із сторони дорослих, власною безпорадністю, з невмінням висловити свої почуття та емоції.

Дитинство із соціологічного погляду включає три стадії:

  • Перше дитинство починається із появи дитини на світ і триває до 3 років, його називають періодом розвитку функціональної незалежності та мови. Між 8 та 12 місяцями з’являється прив’язаність дитини до батьків, в першу чергу до матері. З перших годин життя розпочинається процес соціалізації. Надання імені, хрещення, навчання мові, речовому етикету, словесні інструктажі, "проповіді", повчання, тілесні покарання, система винагороди відносяться до соціокультурних процедур соціалізації.
  • Друге дитинство охоплює період з 3 до 6 років і характеризується розвитком особистості дитини. У трирічному віці починається період заперечень. Це час розвитку "Я". Дитина вчиться відрізняти себе від інших. 4 роки – це період нарцисизму, коли дитина прагне виставити себе у вигідному світлі. 5 років увага, яку дитина проявляє до себе самого і оточуючого світу приводить до копіювання, під час якого дитина вчиться грати роль і придумувати собі образ героя.
  • Трете дитинство триває з 6 до 12 років, тобто відповідає шкільному віці і включенню дитини в соціальну групу. З 6 років починається "навчальна стадія". Мислення дитини стає більш об’єктивним, що сприяє поглибленню його знань про речі, їх властивості і застосування. Дитина знайомиться із категоріями не тільки предметів, але й різних форм активності (в школі, вдома, під час гри). Початок статевого дозрівання означає закінчення дитинства і вступ дитини у юність.

В історичному аспекті тривалість дитинства суттєво зросла. Чим вище піднімалося людство по еволюційній драбині, тим більшою кількістю знань необхідно було оволодіти, очевидно для цього знадобилося збільшення тривалості стадії дитинства. З біологічної точки зору, збільшення об’єму мозку призводить до збільшення час, який необхідний на те, щоб навчитися ним користуватися.

В людській історії на збільшення тривалості дитинства впливає перехід від одного господарського укладу до іншого. Наступний фактор збільшення тривалості дитинства – виникнення сім’ї. Поява моногамії – тривалого шлюбного союзу між чоловіком та жінкою. З переходом від первіснообщинного ладу до сьогоднішніх днів відбулося суттєве продовження зразу двох важливих періодів життя людини: дитинства – періоду первинного навчання і соціалізації; старості – заключного етапу життя, періоду найбільш ефективної передачі накопичених знань і досвіду.

Тривалість, функції і способи виховання дітей відмінні у різних народів, соціальних класів. Зокрема, виховання дітей у сім’ях вищого та середнього класу було більш тривалим, ніж у робітничому середовищі.

Порівнюючи національні стилі виховання дітей за степенем їх суворості, співвідношення покарань і винагород, соціологи виділяють два протилежних стилі: японський і англійський.

В Японії виховувати означає не сварити за те, що вже зроблено погано, а передбачаючи погане, навчити правильній поведінці. Навіть при явному порушенню правил поведінки батьки найчастіше не використовують пряме осудження, вважаючи, що цим вони принизять дитину. Техніка виховання полягає у застосуванні замість покарань – системи винагород та похвал. Японці вважають, що надмірний тиск, який спрямований на досягнення послуху у майбутньому може дати негативний результат. З європейської точки зору дітей в Японії неймовірно балують. Їм нічого не забороняють, позбавляючи тим самим поводу заплакати.

Дорослі японці зовсім не реагують на погану поведінку дітей, ніби не помічаючи її. Перші заборони вводяться в шкільні роки, але їх вводять поступово. Дитина починає подавляти в собі пориви, які в ранньому дитинстві ніхто не обмежував, вчиться поводити себе належним чином, поважати старших, розвиває дуже цінне вміння – відданість своїй сім’ї. По мірі дорослішання жорсткість регламентації у японському суспільстві сильно зростає.

В Англії притримуються дещо інших методів. Англійці вважають, що надмірний прояв батьківської любові і ніжності приносить значну шкоду дитині. У їхніх традиціях ставлення до дитини є стриманим і навіть холодним. М’якість і ніжність вони проявляють значно більше до домашніх тварин (котів, собак) ніж до власних дітей. Дисциплінуючий вплив здійснюють із самого дитинства. Якщо дитина мордує тварину, ображає старших, наносить шкоду чужому майну – її чекає суворе і навіть жорстоке покарання. Наказувати дітей у Британії – це не тільки право, але й обов’язок батьків. Балувати їх це означає руйнувати їхнє майбутнє. З раннього дитинства англійці привчають своїх чад до самостійності та відповідальності за свої вчинки. Вважається, що діти родяться готовими дорослими, і для переходу в світ дорослих їх не потрібно готувати спеціально. Свідомо відмежовуючись від дітей, батьки готують їх до труднощів дорослого життя.

Ідея дитинства, як і багато інших сторін сучасного життя з’явилася лише ІІІ століття назад. Французький історик Ф. Арьє стверджував, що "дитинства", як особливої стадії розвитку в середні віки просто не існувало. На середньовікових полотнах діти зображуються як маленькі дорослі, з дорослими обличчями, вдягнуті по типу дорослих. Діти приймали участь у тій же роботі і в тих же розвагах, що і дорослі. В ту історичну епоху діти не мали особливих іграшок, які ми сьогодні сприймаємо, як необхідність.

Відсутність поваги до дітей, яка була поширена в багатьох народів древності, пов’язана насамперед з об’єктивними факторами. В часи, коли людей народжувалося значно більше аніж виживало, дитинство цінилося невисоко. Сам по собі факт народження зовсім не означав, що сім’я поповниться працездатним членом. При відсутності належних санітарно-гігієнічних умов помирало більше половини дітей, крім того, їх необхідно годувати, а при умові недостатності харчів, їх в першу чергу отримували ті, хто їх сам добував. В результаті діти сприймалися з подвійним почуттям: як ноша (тягар) і як майбутні годувальники. Вже в глибокій древності дітей, судячи по історичним джерелам, вбивали, кидали напризволяще, продавали в рабство, калічили, тероризували, і насилували власні батьки. Подібні вчинки виправдовували самі відомі діячі.

Древньогрецький філософ Аристотель вважав, що дітей-калік годувати взагалі не обов’язково, а Сенека пропонував топити слабих і вродливих новонароджених. Древні спартанці розправу над фізично слабкими новонародженими возвели в ранг державної політики. Задовго до них первіснообщинні племена звільнялися від дітей в період засухи, голоду та недоїдання. Фізичне знищення дітей отримало спеціальну назву – інфантицид.

Середньовіччя має чимало письмових згадок про побої, знущання, батьківський деспотизм і байдужість до своїх дітей. Руський "Домострой" збірник законодавчих правил ХVІ століття проникнутий духом рабської покори дітей своїм батькам. Наприклад, згідно "Домострою" у 1649 році дітям відмовлено у праві скаржитися властям на своїх батьків. Вбивство дитини каралося позбавленням волі терміном на один рік, а вбивство батьків – смертною карою.

Навіть сьогодні поняття дитинства несе в собі ідею підкорення і залежності. Таким чином, повага до дитинства порівняно пізнє утворення, що знаменує появу гуманізму сучасної цивілізації. Згідно українського законодавства, діти – особи віком до 18 років, якщо згідно із законодавством, застосованим до цієї особи, вона не набуває права повнолітньої особи раніше. Відмінність між дітьми і молоддю: молодь може змінювати суспільство, впливаючи на нього, а діти не мають на це право і можливостей. Діти – це є соціально-демографічна група, яка має специфічні потреби, інтереси, права і охоплює межі встановлені законом.

Література

  1. Волков Ю. Г., Добреньков В. И., Кадария Ф. Д., Савченко И. П., Шаповалов В. А. Социология молодежи: Учебное пособие / под ред. проф Ю. Г. Волкова. – Ростов-н /Д.: Феникс, 2001.
  2. Головатый Н. Ф. Соціологія молодежи: Курс лекций. – К., 1999.
  3. Головенько В. А. Український молодіжний рух у ХХ столітті. – К., 1997.
  4. Кравченко А. И. Социология: Учеб. пособие для студ. высш. пед. Учеб. заведений. – М. Издательский центр "Академия", 2002.
  5. Павловский В. В. Ювентология: проект интегративной науки о молодежи. – М.: Академический Проект, 2001.
  6. Про становище молоді в Україні. Щорічна доповідь президента України Кабінету Міністрів та Верховній Раді України.
  7. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. – Львів: Кальварія, 2003.


06.05.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!