Osvita.ua Вища освіта Реферати Соціологія Основні етапи розвитку західної соціології ХХ ст. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Основні етапи розвитку західної соціології ХХ ст. Реферат

Соціологія XX ст., зокрема західна, не ставила перед собою завдання розв'язати проблеми долі людства, прогресу, конфлікту між особистістю і суспільством, психічним і соціальним, вирішального фактора та пошуку соціологічних законів

Зараз у нашій країні ця наука переживає бурхливий розвиток і увага приділяється перш за все концептуальному багажу, методології та інструментарію.

Сучасна соціологія характеризується поглибленим вивченням соціальної дійсності. Її особливість, порівнюючи із соціологією XIX ст., полягає перш за все в тому, що вона є наукою багатьох вимірів, яка визнає багатоплановість дійсності.

У XX ст. соціологія розвивалася в основному як емпірична наука. У 20-30 роки XX ст. відбувався справжній бум емпіричних соціологічних досліджень. Соціологія оформлювалася й організаційно.

Першими академічними центрами емпіричних досліджень стали Чиказький та Колумбійський університети США. Одночасно створюються численні приватні, чи незалежні, як вони себе називали, бюро, центри, інститути по проведенню конкретних досліджень у найрізноманітніших сферах суспільного життя. Поступово складається спеціалізація дослідників і центрів з тих чи інших проблем - соціології злочинності, соціології національних меншостей, соціології освіти, сім'ї та шлюбу тощо. Особлива увага надавалася вивченню методики і процедурам досліджень.

Емпірична соціологія активно розвивалася у США, чому сприяло панування там прагматизму, який став основою діяльності в усіх галузях життя, у тому числі й у соціології.

Емпірична соціологія, здавалось, відповідала всім вимогам часу. Вона використовувала методи точних наук, насамперед статистику, і тим самим як би переносила на себе частину популярності та довіри, якими вже користувалися ці науки.

Однак, не ігноруючи дійсних успіхів конкретної соціології в розвитку методики і техніки досліджень, необхідно враховувати, що застосування кількісних методів, у тому числі в суспільних науках, є особливістю науки XX ст. узагалі, а не виключно соціології.

Ще одна сторона емпіричної соціології - це її об'єктивність, відсутність зв'язків з будь-якою ідеологією, науковість. Доказом наукової безпристрасності емпіричної соціології служить той факт, що з самого початку вона стала вивчати такі боки життя суспільства. як злочинність, убогість, анормальна поведінка.

Які ж були основні етапи розвитку емпіричної соціології?

Період між двома світовими війнами характеризувався інтенсивним накопиченням конкретних даних у різних галузях соціології. Уперше в масовому масштабі суспільна наука, використовуючи соціологічні методи, з фактами в руках розглядала різні явища в житті суспільства. Створювалися монографічні роботи з окремих проблем. Найбільш відомі праці "Польський селянин у Європі та Америці" У. І. Томаса і Ф. Знанецького та "Середнє місто" подружжя Лінд, які були дослідженнями нового типу, повністю ґрунтувались на конкретних фактах. Деякі наукові центри і фахівці займалися виключно розробкою методики і техніки соціологічних досліджень. Накопичення досвіду в цій галузі сприяло вдосконаленню наукового рівня у проведенні конкретних досліджень.

Непритаманна філософії конкретність емпіричних робіт із суспільствознавства, наочність результатів досліджень обумовили повний розрив емпіричної соціології з більш чи менш загальними соціологічними теоріями. З того часу методологією в американській соціології стали називати не теоретичні основи вивчення тієї чи іншої проблеми, не обґрунтування дослідницької діяльності, а комплекс технічних засобів і методів, які дозволяли проводити конкретні дослідження, об'єктом яких тепер стали окремі аспекти життя суспільства.

Теорія емпіричної соціології, на різницю від практики, формувалася перш за все у Європі. Так, закономірність переходу соціології з теоретичного рівня на емпіричний обґрунтував німецький учений В. Ділтей, методологічні принципи емпіричного дослідження детально описувались у працях Віденського гуртка, зокрема в книзі О. Нейрата "Емпірична соціологія", в якій автор закликав відмовитися від використання категорій, які не підлягають емпіричній оцінці. Найбільш значний вплив на конкретні дослідження перших десятиріч XX ст.. і перш за все в Америці, здійснили психологічні теорії, зокрема французького соціолога Г. Тарда й австрійського психіатра З. Фрейда.

Таким чином, перший період розвитку був вдалим для емпіричної соціології з погляду як набуття досвіду проведення конкретних досліджень, так і в накопиченні великого масиву практичних даних і результатів вивчення окремих проблем.

Однак уже на початку 40-х років приходить розуміння того, що принципи емпіричної соціології, які закривали їй вихід на рівень широких узагальнень і погляду на суспільство в цілому, заважали подальшому розвитку науки й на практиці призводили до розроблення тільки вузьких, приватних рекомендацій. У результаті в ці роки зароджується критичне ставлення до стану емпіричної соціології. Почався пошук виходу з безвихідного стану, що створився. Кінець 40-х - початок 50-х років характеризується новою хвилею уваги до проблем теорії та методології. На сцену виходить так зване нове, "пост-класичне" покоління соціологів. Знову, у переробленому вигляді, використовуються ідеї класиків європейської школи XIX - початку XX ст. - Дюркгейма, Вебера, Тенніса тощо.

Об'єктивно потреба в теорії пояснюється безперспективністю накопичення практичних даних без їх теоретичного узагальнення.

Суб'єктивно це перетворилося на протест проти психологічного напряму, який не виправдав себе і призвело до звернення до натуралізму й механіцизму. Виникло намагання зорієнтувати соціологію на "макродослідження". які б розглядали великі та складні соціальні агрегації, а не займалися б приватними питаннями.

При розгляді історії розвитку соціологічних знань обов'язково необхідно зупинитися на дослідженнях і поглядах видатного російського та американського вченого П. О. Сорокіна. Він у різні часи був професором Петербурзького і Гарвардського університетів. У своїх 40 монографіях і більш ніж 200 статтях П. О. Сорокін перевів емпіризм соціологічних досліджень на фундаментальну теоретичну основу Він створив інтегративну систему, про яку, на жаль, зараз забули на Заході, а у нас її і не знали. Ця система охоплювала проблеми філософії, соціології, психології, етики.

У цей час все більш популярним стає структурний функціоналізм. Цей новий підхід сформулювали вчені, серед яких передусім необхідно виділити Т. Парсона і Р. Мертона. Вони запропонували розглядати суспільство як єдине ціле, де нормальне функціонування частин забезпечує життєздатність усього організму. "Система", "структура", "рівновага" - ці терміни набули особливого значення у зв'язку з успіхами в ті роки кібернетики та інформатики. Прямі зв'язки налагоджувались також з біологією, тому що вчені цього напряму вважали, що соціальний організм не так уже відрізняється від біологічного.

Важливим для структурного аналізу є застосування практики конкретних досліджень, намагання знайти для них теоретичний ґрунт, зв'язати ці дві складові науки - теорію і практику. У відомій монографії "Соціальна теорія і соціальна структура" Р. Мертон пише, що необхідно створити теорії "середнього рівня", оскільки соціологія ще занадто молода, щоби братися відразу розв'язувати проблеми функціонування всього суспільного організму, до того ж теорії середнього рівня знаходяться ближче до конкретних досліджень і можуть служити їм ґрунтом і одночасно перевіряти та обробляти на них свої концепції.

Однак ні емпіричні дані, ні пошуки теорій так і не допомогли американським соціологам та їх послідовникам у інших країнах створити методологічну базу, на якій могла б надійно стояти сучасна соціологія.

У 60-ті роки знизився інтерес до функціональній школи і знов зріс рейтинг суб'єктивно-ідеалістичних течій. Структурний функціоналізм так і не зміг стати ґрунтом для узагальнення і пояснення емпіричних даних.

У цей час зароджується так званий напрям "конструювання теорії" (theory construction), різнорідний за своїм складом, що ставить за мету розробку основ побудови соціологічної теорії і який мав методологічний характер, тобто його представники не цікавились змістовною стороною теорій, що розроблялися.

На сучасному етапі розвиток соціології характеризується існуванням двох антагоністичних тенденцій. Прихильники однієї з них вважають використання найновіших методів аналізу соціологічних даних основним шляхом наукового розвитку соціології. Прихильники іншої тенденції – етно-методологічної - виходять з того, що об'єктивні дослідження і наукові пояснення суспільства та історії неможливі, і треба зосередитися на вивченні того, як ті чи інші поняття чи уявлення переломлюються в суб'єктивному сприйнятті людей. Незважаючи на антагонізм, обидві напрями мають і загальні моменти - обидва вони зосереджують зусилля на тому, як вивчати, тобто на методі дослідження суспільних явищ.

Література

  1. Громов И, Мацкевич А, Семенов С. Западная социология. - Сант-Петербург, 1997.
  2. Гьоффе О. Вибрані статті. – Київ, 1998. – 90 с.
  3. Сорокин П. А. Общедоступный учебник социологии. Статьи разных лет. – М.: Наука, 1994.


29.04.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!