Osvita.ua Вища освіта Реферати Соціологія Соціологія праці як спеціальна соціологічна теорія. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Соціологія праці як спеціальна соціологічна теорія. Реферат

Соціологія праці - спеціальна соціологічна теорія, галузь соціології, що вивчає трудову діяльність як соціальний процес, як необхідну умову життєдіяльності людини і суспільства, а також розглядає соціальні чинники підвищення ефективності праці, вплив науково-технічних і соціальних умов на ставлення людей до неї

Вітчизняний соціолог В. Полторак виокремлює три складові предмета соціології праці:

  • соціальні закономірності взаємодії людей із засобами і предметами праці, зокрема, механізми дії і форми прояву цих закономірностей у діяльності трудових колективів і особистості. Це проблеми, зв'язані з діяльністю людини й колективу за умов науково-технічної революції, комплексної механізації та автоматизації трудових процесів, зі ставленням людей до роботи на конвеєрі, за екстремальних умов (на висоті, у темряві, на хімічному виробництві, за підвищеного рівня радіації тощо);
  • ставлення людини й колективу до праці, її змісту, характеру, умов. Ідеться насамперед про мотиватори ставлення до праці, зв'язані з матеріальною заінтересованістю, змістом праці, взаєминами в колективі тощо, тобто суто соціологічні проблеми;
  • соціальна організація підприємства, колективу, тобто та особлива система відносин, яку утворює сукупність позицій, ролей, цінностей, взаємодіючих між собою працівників. Це проблеми структури трудового колективу, його функцій, взаємин між членами колективу, зокрема між підлеглими і керівниками, проблеми керівництва й лідерства, соціально-психологічного клімату, конфліктів тощо.

Соціологи розглядають трудовий колектив як соціальну організацію і як соціальну спільноту. Нагадаємо, що соціальна організація - це насамперед сукупність позицій, цінностей, ролей взаємодіючих індивідів, а соціальна спільнота - це сукупність індивідів, що характеризується відносною цілісністю, є самостійним суб'єктом соціальний дій і виконує певну спільну діяльність. Трудовий колектив як соціальна організація є різновидом соціального інституту, і йому притаманна управлінська ієрархія.

Трудовий колектив як соціальна спільнота є елементом соціальної структури суспільства, і йому притаманний розподіл на соціальні групи.

У цілому трудовий колектив - це група людей, що об'єднані для спільної соціально значущої та корисної для суспільства трудової діяльності, кінцеві результати якої залежать від кожного і яка зумовлена певною системою економічних, соціальних і психологічних відносин. Колектив характеризується спільними інтересами і цілями, почуттям солідарності, самовизначенням.

Соціологія вивчає функції, типи, рівні розвитку, згуртованість, структуру трудового колективу.

Відомі такі основні функції трудового колективу:

  • виробничо-економічна, або цільова, заради якої і створюється колектив;
  • соціальна, що полягає в задоволенні потреб членів колективу (забезпечення матеріальними благами, створення умов для підвищення кваліфікації, розвитку й використання професійних здібностей, організація відпочинку тощо);
  • духовно-інтегративна, що полягає в мотивації трудової поведінки, розвитку й соціалізації особистості, згуртуванні колективу.

Трудові колективи поділяються на типи за такими критеріями:

  • організаційними зв'язками, що мають три рівні: основний колектив (вищого рівня), суміжний (середнього рівня) і первинний (нижчого рівня);
  • стадіями розвитку - колектив, що формується, і зрілий колектив;
  • величиною - великі, середні та малі колективи.

Важливою соціальною характеристикою є згуртованість колективу, яка полягає в єдності поведінки його членів, що ґрунтується на спільності інтересів, цінностей і норм поведінки. Єдність трудової поведінки означає узгодженість дій членів колективу під час реалізації спільних цілей і завдань. Однією з основних умов згуртованості є наявність свободи дій, альтернативні можливості вибору працівниками тих чи тих варіантів трудової поведінки.

Соціологія вивчає такі основні проблеми функціонування і розвитку трудового колективу:

  • формування колективів, адаптація працівників;
  • забезпечення трудової мотивації;
  • удосконалення структури колективів, їх згуртованість, розв'язання конфліктів;
  • соціальне управління трудовими колективами;
  • раціональність трудових переміщень.

Опануванню цього комплексу проблем соціологія праці надає найбільшого значення, бо саме в трудових колективах виникають соціально-трудові відносини, що являють предмет безпосереднього вивчення, зароджуються соціальні процеси, які у своєму розвитку сягають суспільного рівня.

З регулюванням соціально-трудових відносин зв'язана перш за все проблема мотивації праці. Нині в Україні мотиви змістовності, морального задоволення працею поступилися місцем мотивам забезпечення бодай мінімальних засобів до існування, актуалізувалися проблеми безробіття, соціальних конфліктів.

Соціально-трудові відносини, на відміну від функціонально-трудових, зумовлених поділом і кооперацією праці, виникають між працівником і соціальними групами колективу як відносини рівності й нерівності залежно від місця цих суб'єктів у процесі праці, їхнього досвіду, умінь, інтересів, специфіки трудової поведінки.

Соціально-трудові відносини характеризують комплекс аспектів (економічні, етичні, психологічні, правові, політичні, релігійні тощо) взаємозв'язків суб'єктів у процесах, зумовлених трудовою діяльністю.

Суб'єктами соціально-трудових відносин є наймані працівники чи їх профспілки, роботодавці, держава.

Найманий працівник укладає договір з роботодавцем - представником підприємства, громадської організації чи держави.

Роботодавець може бути і не бути власником засобів виробництва. Керівник державного підприємства одночасно є роботодавцем і найманим працівником у держави, яка в даному разі володіє засобами виробництва.

Професійні спілки захищають економічні інтереси суб'єктів певних сфер діяльності: забезпечують зайнятість, відповідні виробничі умови оплати праці тощо.

Держава є законодавцем, захисником прав громадян і організацій, роботодавцем-посередником і арбітром під час трудових спорів.

Соціологія вивчає проблеми співвідношення питомої ваги різних категорій працівників, формування їхніх соціальних відмінностей (чому існують підприємці, менеджери, робітники? чому з'являються безробітні? чому окремі соціальні групи трудового колективу мають різні інтереси?).

Соціально-трудові відносини виникають на певних рівнях взаємозв'язків між суб'єктами:

  • найманий працівник - найманий працівник;
  • найманий працівник - роботодавець;
  • профспілка - роботодавець;
  • роботодавець - держава;
  • найманий працівник - держава тощо.

Суб'єкти праці відрізняються за своїм соціальним станом, мають неоднакові кваліфікацію, досвід, рівень і джерела доходів.

Виконуючи трудові функції, суб'єкти взаємодіють, вступають у відносини один з одним, і саме праця є тією первинною категорією, яка відбиває всю різноманітність суспільних явищ і процесів, що виникають на тлі цих взаємодій. Суспільна праця, змінюючи соціальне становище різних груп працівників, їхні соціальні якості, є загальною базою, витоком усіх соціальних явищ.

Соціологія праці досліджує взаємовідносини людей і соціальних груп у трудових організаціях. Передусім аналізуються проблеми, зумовлені відмінностями суб'єктів трудових відносин за такими ознаками, як стать, вік, професія, кваліфікація, освіта, виховання, ставлення до праці, місце в ієрархії трудової організації, майновий стан, політична орієнтація тощо.

Психологічні, етичні, правові та інші форми взаємовідносин у процесі трудової діяльності зумовлюють тип соціально-трудових відносин.

Соціологи виходять з того, що, праця є способом розвитку людини, а соціально-трудові відносини є базисними щодо всіх інших відносин. Отже, оптимізація суспільних відносин (що особливо важливо для подолання суперечностей перехідного етапу суспільства) можлива лише за умов розвитку трудових відносин відповідно до потреб суспільства.

Соціально-трудові відносини надзвичайно складні і класифікуються за такими ознаками:

  • змістом діяльності - виробничо-функціональні, професійно-кваліфікаційні, управлінсько-організаційні;
  • суб'єктом відносин – між-колективні (колектив - колектив) та внутрішньо-колективні (індивід - індивід, індивід - колектив);
  • наявністю владних повноважень - по горизонталі і по вертикалі;
  • способом розподілу результатів праці - кількістю і якістю праці, грошовим і майновим внеском, обсягом інтелектуальної власності;
  • ступенем регламентованості - формальні й неформальні;
  • характером спілкування - безпосередні, опосередковані, між-особові, безособові.

Таблиця. Типологпація соціально-трудових відносин

Тип

Зміст

Патерналізм

Значна регламентація державою або керівництвом організації під виглядом "батьківського піклування" про потреби людини (СРСР, Японія)

Індивідуалізм

Особиста відповідальність за досягнення власних цілей і дій

Солідарність

Загальна відповідальність і взаємодопомога, що ґрунтується на спільних інтересах (члени професійних та інших союзів)

Партнерство

Докладна розробка правових документів, згідно з якими наймані працівники, підприємці і держава є рівноправними партнерами в захисті індивідуальних інтересів, забезпеченні ефективності діяльності організації і національної економіки загалом (Німеччина)

Конкуренція

Намагання досягти тієї самої мети, здійснення чого одними суб'єктами заважає зробити це іншим суб'єктам

Конфлікт

Крайній вияв суперечностей — трудові спади, страйки, масові звільнення

Дискримінація

Самоправство, незаконне обмеження прав суб'єктів, принципів рівних можливостей на ринку праці — у процесі вибору професії, вступу до вузу, просування по службі, оплати праці, звільнення тощо. Дискримінація буває за статтю, віком, національністю, расою тощо

 

За своїм впливом на результати економічної діяльності і якість життя людей соціально-трудові відносини бувають 2-х типів:

  • конструктивні, що сприяють успішній діяльності трудової організації;
  • деструктивні, що заважають такій діяльності.

Відповідно до основних стадій життєвого циклу людини змінюється зміст соціально-трудових відносин, суб'єктом яких вона є:

  • на 1-й стадії (від народження до закінчення навчання) вони пов'язані переважно з фаховим становленням, можливостями забезпечення засобів існування, реалізації особистих задатків;
  • на 2-й (трудова діяльність) - з найманням і звільненням, умовами організації й оплати праці, можливостями розвитку особистості;
  • на 3-й (після-трудовій) стадії - з пенсійним забезпеченням.

Формування та розвиток соціально-трудових відносин відбувається у вигляді соціальних процесів, що віддзеркалюють функціонування трудових колективів, груп та окремих працівників.

Розрізняють такі основні види соціальних процесів у трудовій сфері:

  • базові - праця, що впливає на соціальний стан, інтереси, кваліфікаційний рівень виконавців трудових функцій, формування їхньої особистості;
  • інтегративні - формування, функціонування та розвиток трудових колективів, що забезпечують цілісність усієї трудової системи;
  • ціннісно-орієнтаційні - мотивація, соціалізація, адаптація, що формують цінності, норми, орієнтації відповідного способу життя;
  • трудових переміщень - плинність кадрів та регульовані зміни місць працівниками у системі суспільного поділу праці.

Отже, соціологічний підхід до вивчення праці (на відміну від економічного) означає врахування суспільної нерівності - неоднакового становища різних суб'єктів трудових відносин (соціальних груп та окремих індивідів), їхньої трудової поведінки, що зумовлена насамперед суспільним поділом праці.

Соціологія праці є найзагальнішою зі спеціальних соціологічних теорій, що мають предметом свого дослідження соціально-трудові відносини і процеси, соціальні інститути і спільноти у Сфері праці (соціологія трудового колективу, соціологія професій, соціологія організації, промислова соціологія та ін.), форми і Методи впливу на них.

Праця як соціальний інститут, специфічна форма спільної діяльності людей є не тільки методом, процесом добування засобів До існування, вона визначає специфіку практично всіх соціальних, економічних та інших процесів у суспільстві, навіть специфіку суспільного ладу в державі.

Трудовий колектив не тільки об’єднує людей для виробництва товарів і послуг, а є практично єдиною формою узгодження, поєднання індивідуальних, групових та суспільних економічних інтересів, найважливішим чинником соціалізації особистості.

Література

  1. Дворецька Г. В. Соціологія праці: Навч. посібник. — К., 1.
  2. Дворецкая Г. В., Махнорылов В. П. Социология труда. — К., 0.
  3. Дикарева А. А., Мирская В. П. Социология труда. — М., 9.
  4. Кравченко А. И. История зарубежной социологии труда. Общие принципы. — М, 1.
  5. Кравченко А. И. Социология труда в XX веке. — М., 7.
  6. Лагутін В. Д. Людина і економіка: соціоекономіка. — К., 6.
  7. Маркевич Д. Социология труда. — М., 8.
  8. Полторак В. А. Соціологія. Основи соціології праці та управління. — К., 2.
  9. Сероштан Н. А., Ачдохин И. П., Савченко Б. Г., Сасина Л. А. Социология труда: Учеб. пособие. — Харьков, 0.
  10. Соколова Г. Н. Тенденции развития социологии труда в 8—0 гг. // Социол. исследования. — 1. — № 3.
  11. Смирнов И. В. Человек — источник заинтересованного труда // Социол. исследования. — 1. — № 2.
  12. Соціологія праці та управління: Термінологічний словник-довідник / За ред. В. А. Полторака. — К., 3.
  13. Социология труда: Учебник / Под ред. Н. И. Дряхлова, А. И. Кравченко, В. В. Щербини. — М, 3.
  14. Форд Г. Моя жизнь, мои достижения / Пер. с англ. — М., 9.
  15. Штольберг Р. Социология труда / Пер. с нем. — М, 2.
  16. Якокка Ли. Карьера менеджера / Пер. с англ. — М., 1.


25.04.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!