Osvita.ua Вища освіта Реферати Соціологія "Новий" середній клас в Україні: проблеми формування. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

"Новий" середній клас в Україні: проблеми формування. Реферат

Поняття середнього класу, його структура. Особливості формування середнього класу в Україні. Проблеми формування "нового" середнього класу в Україні. Місце середнього класу в політиці, наскільки реально створити партію середнього класу в Україні

Сьогодні в українському соціально-економічному житті необхідні комплексні заходи по його реформуванню та згуртуванню суспільних сил, здатних послідовно втілювати як соціальні, так і економічні реформи в життя. Однією з таких сил повинен виступати середній клас. Саме він у більшості розвинених країн є основою стабільності та добробуту.

Як основний платник податків, середній клас формує державний та місцевий бюджети, визначає споживчу поведінку населення та вирішальним чином впливає на розвиток внутрішнього ринку. Шляхом накопичення та участі у різних системах страхування, створює потужний інвестиційний ресурс, та завдяки активній участі у громадському та політичному житті визначає моральні стандарти суспільства.

Процес формування середнього класу в Україні перебуває, поки що, на початковому етапі. Вже час вирішувати проблему його формування в Україні шляхом здійснення невідкладних і рішучих змін у законодавстві. Необхідно підтримувати дрібний та середній бізнес, провести реформу податкової системи, створити відповідні матеріальні умови для праці лікарів, вчителів, науковців, викладачів та державних службовців.

Політика формування середнього класу є наріжним каменем розбудови стабільного демократичного суспільства, у якому відсутня масштабна глибока бідність, корупція та розкрадання державної власності. Де кожна людина, сплачуючи податки, відчуватиме себе гідним його членом, права якої належно захищені законодавством, а виконавча влада діє на користь платників податків, а не чиновників та олігархів. Формування середнього класу не досягається розробкою соціальних програм чи окремих заходів, але ця мета має проходити червоною ниткою крізь всю урядову діяльність та реформи законодавства.

Отож, сьогодні ми маємо визнати, що наше суспільство конче потребує змін. Змін на усіх рівнях. Адже, ми усі розуміємо, що одних лише матеріальних ресурсів для вирішення соціальних проблем не достатньо. Сьогодні нам потрібні конкретні ідеї і шляхи їх запровадження. Суспільство потребує людей, які можуть і хочуть здійснювати перетворення на краще.

Середній клас якраз і є тим осередком, який – за особливостями його існування – налаштований, як правило, на те, щоб самому здобувати "місце під сонцем" – за рахунок власних здібностей і праці, а не за рахунок зв’язків з владою.

1. Поняття середнього класу, його структура

Саме поняття середнього класу є досить невизначеним. У західних суспільствах до середнього класу відносять (якщо скористатися сучасною термінологією соціологів), так звані, контрадикторні класові позиції. Це такі класові позиції, які не можна віднести, з одного боку, до роботодавців-капіталістів, а з іншого боку, до робітничого класу. Такі проміжні позиції займають, наприклад, само-зайняті, які володіють засобами виробництва, але нікого не наймають. До них відносять, наприклад, фермерів, які не використовують найманої праці, а працюють самі.

Друга категорія, яка входить до середнього класу – це наймані працівники, робоча сила яких дорого коштує на ринку праці – це професура, артисти, майстри мистецтв. У нас ця категорія ще досить далека до того, щоб піднятися до тих позицій, яку вона має у ринкових суспільствах. Крім окремих діячів мистецтва, які користуються великою популярністю і вже вийшли не просто в середній, а у "вищий" середній клас. Більшість поки що знаходиться у скромному достатку.

І третя категорія – це люди, які є найманими працівниками, але виконують деякі з тих функцій, що належать до функцій роботодавця. Це ті люди, які контролюють робочу силу. До них належать різного роду менеджери, супервізори різних рівнів. Це не власники підприємств, а ті, хто виконує там управлінські функції. В Україні це стосується, в основному, менеджерів іноземних компаній. Ціна кваліфікованої робочої сили в цих компаніях досить висока.

Потенційно, ці три категорії – це представники середнього класу. Але для того, щоб їх можна було порівнювати з представниками середнього класу інших країн, які вже давно побудували ринкову економіку і відповідні соціальні інституції, треба, щоб умови конкуренції були такими, які притаманні економікам цих країн. Тобто, ці умови мають не бути деформовані втручаннями представників влади – від її найвищих до найнижчих ланок.

2. Особливості формування середнього класу в Україні

У перехідних суспільствах важко точно визначити розмір середнього класу, окреслити його характерні риси та уподобання. Але про те, що краще бути здоровим і багатим, ніж хворим та бідним, знають усі.

У середньому класі, як і будь-якому ідеалізованому витворі людського розуму, втілюються найкращі риси професіоналізму, індивідуалізму та ініціативності. І українці, з своєю природною жагою до "золотої середини", тут зовсім не виняток. Про потребу підтримувати та зміцнювати середній клас давно вже говорять соціологи й політики. Про необхідність здійснення практичних кроків щодо створення умов для розвитку середнього класу в Україні неодноразово йшлося навіть у посланнях президентів до Верховної Ради.

Формування середнього класу в Україні, його зростання і зміцнення водночас є і соціальним, політичним і гуманітарним замовленням суспільства. Але є і інші виміри цієї проблеми.

У минулому 20 столітті питання нової соціальної стратифікації та долі середнього класу набуло над-соціального, есхатологічного масштабу. Протистояння двох ідеократичних систем - СРСР та США у союзі із Європою – у кінцевому рахунку було кристалізовано у протиставленні двох нових "царств божих на Землі" – комунізму як суспільства вільного часу і реалізованих людських потреб, та "суспільства благоденства" або суспільства суцільного середнього класу.

Більше того, питання нового "некомуністичного" суспільства, де панує середній клас, органічно випливало і з певного розуміння шляху розвитку усього людства – між-цивілізаційних та міждержавних стосунків, глобальної економіки, гуманітарної та соціально-економічної конвергенції тощо. Ось як розмірковував про ідеальне майбутнє відомий англійський історик та філософ А. Дж. Тойнбі, "людина середнього класу та середнього віку": "До кого ж нам звертатися за спасінням в цьому найнебезпечнішому становищі, коли в наших руках не лише власні життя та смерть, але й доля всього людства? Спасіння, можливо, лежить – як це найчастіше буває – у пошуках середнього шляху. В політиці ця золота середина не означатиме ані необмеженого суверенітету окремих держав, ані цілковитого деспотизму центрального світового уряду; в економіці це також буде щось відмінне від неконтрольованої приватної ініціативи або, навпаки, явного соціалізму.

На думку одного західноєвропейського спостерігача, людини середнього класу і середнього віку, Спасіння прийде, але ні зі Сходу, але й ні з Заходу.

3. Проблеми формування "нового" середнього класу в Україні

Основна проблема України полягає у тому, що наш ринок ще не розвинутий настільки, аби забезпечувати адекватну винагороду тим, хто може виконувати кваліфіковану роботу. Причому основну (хоча, безумовно, не єдину) причину такої неадекватності я вбачаю у відсутності так званої справедливої конкуренції. У нас існують чинники впливу, які значно деформують зміст конкуренції. Більшість підприємців (за даними спеціального дослідження, проведеного КМІС у 2006 році – приблизно 80%) вимушені встановлювати "неформальні зв’язки" з представниками влади - в податкових адміністраціях, у вищих органах влади, які можуть забезпечувати пільговий режим діяльності "потрібних" підприємств. Тому зараз доходи і самореалізація підприємців і висококваліфікованих фахівців дуже часто залежать від того, чи мають ці люди зв’язки з владою.

Деякі західні соціологи відносять до середнього класу людей не за тими критеріями, які я назвав раніше, а за середнім рівнем доходів, або за середнім положенням у стратифікації за соціально-економічним індексом (він вираховується на основі даних стосовно доходу, освіти, та престижу професії, яку має людина. В цьому разі, йдеться, фактично, не про середній клас (хоча його так називають), а про середню страту, яка приблизно однаково віддалена й від нижчої страти, й від вищої.

Якщо розглянути стратифікацію за доходами у нашому суспільстві, то позиції однаково віддалені від вищих і нижчих рівнів доходів у нас поки-що досить порожні. Ті, хто мали б належати до "середнього класу" (середньої страти) за своїми доходами, в більшості ближче до нижнього класу, а не до середини. Середня ніша заповнена дуже слабо. Реальні умови життя, які визначаються тим, що можуть собі дозволити люди, для більшості з тих, що формально належать до середнього класу, поки що дуже далекі від теоретично очікуваних доходів середньої страти.

Винятком є менеджери міжнародних компаній й окремі, "найелітні" представники мистецтва, науки і деяких інших галузей, кваліфікація яких користується надзвичайно високим попитом. Це поки-що тільки перші паростки входження до середнього класу за приналежністю до певної страти – за доходом і престижем професії. За освітою значно більше людей належать до середнього класу за міжнародними параметрами, але у нашому суспільстві вони мають дохід значно менший від теоретично середнього.

В Україні частка населення, які можуть підпадати під "середній клас" сьогодні складає 12-15%. Тут дуже багато проблем з визначенням категорій населення, яких можна віднести до середнього класу. Дуже часто трапляється так, що освіта людини є невідповідною позиції, на якій вона працює. Наприклад, професор, який працює продавцем, не належить до середнього класу. Так само, професор, який працює на відповідній посаді і отримує державну зарплату – не належить до середнього класу за своїми умовами життя.

У нас виходить так, що ті, хто мав би належати до середнього класу, дуже наближені до нижнього класу за своїми доходами і рівнем задоволення своїх потреб.

4. Місце середнього класу в політиці, наскільки реально створити партію середнього класу в Україні

Як правило, партією середнього класу можна назвати лібералів. Соціал-демократи наголошують на союзі робітничого і середнього  класу, не забуваючи про партнерство з працедавцями. Християнські демократи, консерватори, в основному, спираються не на клас, а на ідеологію. Правда, разом з тим, вони є представниками інтересів вищого і частини середнього класів.

Вищий клас в демократичних суспільствах становить настільки мізерну кількість, що його безпосередньо електоральний вплив на результати виборів є дуже мізерний (звичайно, тут не йдеться про фінансові можливості вищого класу). Тому партії, як правило, поєднують захист інтересів нижчого і середнього класів або - вищого і середнього. Середній клас присутній всюди, його інтереси намагаються врахувати в економічних програмах, пропозиціях, його намагаються зацікавити, щоб представники середнього класу віддали свої голоси саме за цю партію.

Партії могли б орієнтуватися тільки на середній клас, якби не потрібна була, з одного боку,   підтримка капіталу, а  з іншого боку, тред-юніонів. Перші сильні тому, що мають гроші, а другі мають можливість їх акумулювати. Середній клас таких організаційних можливостей не має. Звичайно, є недержавні організації, які створені середнім класом, але вони формуються для конкретної мети. Такий загал питань, які піднімаються профспілками, з одного боку, і союзами підприємців, з іншого, організаціями середнього класу як правило не розглядається.

Висновок. Отже, політика формування середнього класу є наріжним каменем розбудови стабільного демократичного суспільства, у якому відсутня масштабна глибока бідність, корупція та розкрадання державної власності. Середній клас якраз і є тим осередком, який – за особливостями його існування – налаштований, як правило, на те, щоб самому здобувати "місце під сонцем" – за рахунок власних здібностей і праці, а не за рахунок зв’язків з владою.

У середньому класі, як і будь-якому ідеалізованому витворі людського розуму, втілюються найкращі риси професіоналізму, індивідуалізму та ініціативності. І українці, з своєю природною жагою до "золотої середини", тут зовсім не виняток. Про потребу підтримувати та зміцнювати середній клас давно вже говорять соціологи й політики. Формування середнього класу в Україні, його зростання і зміцнення водночас є і соціальним, політичним і гуманітарним замовленням суспільства. Але є і інші виміри цієї проблеми.

В Україні частка населення, яка може підпадати під "середній клас" сьогодні складає 12-15%. Тут дуже багато проблем з визначенням категорій населення, яких можна віднести до середнього класу. Дуже часто трапляється так, що освіта людини є невідповідною позиції, на якій вона працює. У нас виходить так, що ті, хто мав би належати до середнього класу, дуже наближені до нижнього класу за своїми доходами і рівнем задоволення своїх потреб.

Законодавчі органи мають розробляти закони, які б давали можливість формуватися таким інституціям, виконавча влада має забезпечувати виконання цих законів. Судова влада має карати всіх тих, хто порушує ці закони. До речі, у суспільствах, де забезпечуються пристойні умови для конкуренції, саме третя, судова влада є найвищою, в тому розумінні, що останнє слово завжди залишається за судовими органами.

В Україні ситуація зовсім інакша. Ми знаходимось в тій частині євразійського континенту, де постійно міксувалися два типи культури. Одна йшла з римської цивілізації, де закон звичайно вище за наказ начальника. У східній же культурі наказ начальника звичайно вище за закон. З певною ймовірністю є підстави припускати, що у нашій країні для більшості людей наказ теж вище за закон. І тою мірою, якою це так – це відділяє нас від Європи більше, ніж будь-що інше. У наших людей це утверджене майже на підсвідомому рівні – якщо є наказ, то його треба виконувати.

Середній клас буде безумовно зростати, якщо економіка не зайде в якийсь колапс. І тут основну роль буде відігравати поширення ділової активності, економічне зростання. Без цих процесів дуже важко уявити якісь добрі перспективи для середнього класу.

Література

  1. Батура О. В., Навроцька Н. А. Середній клас: економічна природа та тенденції розвитку // Теорії мікро- макроекономіки. Збірник наукових праць. – Випуск 15. - К.: Академія муніципального управління. - 2004. – С. 147-154.
  2. Навроцька Н. А. Закономірності розвитку середнього класу // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: ДНУ. - 2003. – Випуск 186. – Том ІІ. – С. 555-560.
  3. Яременко В. І. Соціально-економічні умови розвитку середнього класу в Україні // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції "Наука і освіта 2004". - Т. 12. – К., 2004.


25.04.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!